Постанова

від 25.03.2008 по справі 15/382-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/382-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2008 р.                                                           Справа № 15/382-07  

колегія суддів у складі

головуючого судді Бондаренка В.П., судді Лакізи В.В., судді  Шепітько І.І.

 при секретарі Коваленко І.Є.

 за участю   представників сторін:

позивача –не з'явився,

1-го відповідача -  не з'явився,

2-го відповідача - Новаков А.І. дов. від 04.10.2007 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача вх. № 3382Х/1-10 на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.07 по справі № 15/382-07

за позовом АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика", м. Харків

до  1.ТОВ "Мурафський цукровий завод" с. Мурафа  

     2.Селянського (фермерського) господарство Ломаки Анатолія Івановича, с. Мурафа

про визнання права власності

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р. по справі № 15/382-07 (Лаврова Л.С.) визнано право власності за АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" на цукор 6,156 тон по ціні 2850 грн. за одну тону на суму 17544 грн. 60 коп., патоку 13,280 тон по ціні 370 грн. за одну тону на суму 4913 грн. 60 коп., що знаходяться на ТОВ "Мурафський цукровий завод". Додатковим рішенням від 25.10.2007 р. визнано право власності за АТЗТ "Харківська бісквітна фабрика" на грошові кошти (кредиторську заборгованість за цукровий буряк) в сумі 53809 грн. 25 коп. ТОВ "Мурафський цукровий завод" .

          Другий відповідач не погодився з вказаним рішенням та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.10.07 по справі № 15/382-07 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 25.10.07 по справі № 15/382-07. Апеляційну скаргу другий відповідач обґрунтовує тим, що вказані рішення прийняті судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Другий відповідач зазначає, що 20 березня 2007 року рішенням Господарського суду Харківської області та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 року по справі № 15/15-07 стягнуто з другого відповідача суму вартості цукру, патоки, кредиторську заборгованість, суму попередньої передплати та неустойку. В обґрунтування апеляційної скарги другий відповідач посилається на те, що на виконання рішення суду по справі № 15/15-07 Господарським судом Харківської області видано наказ, який пред'явлено до примусового виконання в орган Державної виконавчої служби. Отже, відповідно до ст. 115 ГПК України рішення суду по справі № 15/15-07 повинно виконуватися у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Проте позивач всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження»намагається виконати рішення суду по справі № 15/15-07 шляхом подання до Господарського суду Харківської області позову про визнання права власності на майно  (гроші) та винесення судом відповідного рішення по справі № 15/382-07.

           Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про те, що рішення господарського суду Харківської області від 16.10.07 по справі № 15/382-07 є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим позивач просить суд вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

          Перший відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав. В судове засідання 24.03.2008 р. позивач та перший відповідач не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

          Враховуючи, що позивач та перший відповідач були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю позивача та першого відповідача за наявними матеріалами справи.

Заслухавши представника другого відповідача, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати за ним право власності на цукор 6,156 тон по мінімальній ціні реалізації 2850 грн. за одну тону на суму 17544 грн. 60 коп., патоку 13,280 тон по ціні 370 грн. за одну тону на суму 4913 грн. 60 коп., що знаходяться на ТОВ "Мурафський цукровий завод",  та на грошові кошти в сумі 53809 грн. 25 коп.

Позовні вимоги задоволені судом  першої інстанції  у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що рішенням по справі № 15/15-07 від 20 березня 2007 року було стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Ломаки Анатолія Івановича (Харківська обл., Краснокутський район, с. Мурафа, вул. Дзержинського, 40) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Харківська бісквітна фабрика" (м. Харків, вул. Лозівська, 8) суму 17544 грн. 60 коп. вартості 6,156 тон цукру, 4780 грн. 80 коп. - вартості 13,280 тон патоки.

При розгляді господарської справи № 15/15-07 було встановлено, що 925,8 тон цукрового буряку СФГ Ломаки А.І.  здало на ВАТ "Мурафський цукровий завод".

Листом № 39 від 16.02.2007 року ТОВ "Мурафський цукровий завод"  підтвердило, що СФГ Ломаки А.І. має на зберіганні в ТОВ "Мурафський цукровий завод" давальницьку продукцію - цукру - 6,156 тон, патоку -13,280 тон. Кредиторська заборгованість за зданий буряк станом на 16.02.2007 року ТОВ «Мурафський цукровий завод» перед СФГ Ломаки А.І. становить 53809 грн. 25 коп.

Таким чином, посилаючись на факти, встановлені при розгляді справи № 15/15-07, суд першої інстанції визнав право власності за позивачем на майно, зазначене в позові.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.  

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може  пред'явити  позов  про  визнання  його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою,  а також у разі втрати ним документа,  який засвідчує його право власності.

Статтею  328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

Згідно з пунктом 1 статті  202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, враховуючи, що між позивачем та першим відповідачем відсутні  будь-які цивільні правовідносини, у позивача відсутні правові підстави на звернення з позовом про визнання права власності на майно та грошові кошти ТОВ «Мурафський цукровий завод».

Позивач також не зазначив правових підстав пред'явлення позовних вимог про визнання права власності на майно, зазначене в позові щодо другого відповідача.

При цьому, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначає, що приймає рішення на підставі ст. ст. 328, 526 Цивільного кодексу України з урахуванням умов договору застави від 21.02.2006 року та умов контракту № 223/06 від 21.02.2006 р., однак вказане обґрунтування судова колегія також вважає неправомірним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу»застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У ст. 20 Закону України «Про заставу»зазначений порядок звернення стягнення на заставлене майно.

Так, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Отже, виходячи з положень ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право стягнення на предмет застави за рішенням суду на підставі виконавчого документу, зокрема наказу господарського суду.

Таким чином, позивач має право в разі невиконання умов контракту № 223/06 від 21.02.2006 року задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна - цукрового буряку та озимої пшениці відповідно до умов договору застави та положень Цивільного кодексу України й Закону України «Про заставу»з урахуванням порядку виконання судових рішень, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», умовами контракту та договору застави не передбачено право заставодержателя на забезпечення виконання зобов'язань шляхом передачі предмету застави або іншого майна заставодавця йому у власність.

Як вже зазначалося, 20 березня 2007 року рішенням Господарського суду Харківської області та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 року по справі № 15/15-07 було стягнуто з другого відповідача на користь позивача суму вартості цукру, патоки, кредиторську заборгованість, суму попередньої передплати та неустойку.

На виконання рішення суду по справі № 15/15-07 Господарським судом Харківської області видано наказ, який пред'явлено до примусового виконання в орган Державної виконавчої служби.

Отже, відповідно до ст. 115 ГПК України рішення суду по справі № 15/15-07 повинно виконуватися у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Однак, позивач всупереч вимогам Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконавче провадження»для виконання рішення суду по справі № 15/15-07 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання права власності на майно (гроші) та винесення судом відповідного рішення по справі № 15/382-07.

Матеріали справи також свідчать, що Селянське (фермерське) господарство Ломаки А.І. знаходиться в процедурі банкрутства і позивач звернувся  із заявою про визнання майнових вимог кредитора АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»до боржника Селянського (фермерського) господарства Ломаки А.І.

Як вбачається з  листа арбітражного керуючого Артюха Ю.В. № 11/10-07  від 11.10.2007 р., відповідно до заяви АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика»№ 1176 від 17.08.2007 р. розглянуті вимоги останнього до Селянського (фермерського) господарства Ломаки А.І. в процедурі ліквідації, введеної відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 24.07.2007 р. по справі № Б-19/193-07, в розмірі 328873 грн. Зазначені вимоги визнані в повному обсязі та включені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів в розмірі 153373 грн. та окрему до реєстру вимог кредиторів в розмірі 175500 грн. неустойки.

Слід також зазначити, що другим відповідачем до матеріалів справи було також надано копію договору купівлі-продажу від 28.12.2006 р., укладеного між СФГ Ломаки А.І. та ПП «Агрозахист», відповідно до якого СФГ Ломаки А.І. (продавець) передав у власність ПП «Агрозахист»(покупцю) цукор в кількості 6,1 тн на суму 18300 грн. та патоку в кількості 13 тн на суму 4049,04 грн. Вказаний товар знаходився на зберіганні  ТОВ «Мурафський цукровий завод».

Таким чином, власником майна, яке є предметом позову по даній справі, не є СФГ Ломаки А.І., а є інша особа, яка не є стороною по справі.

Крім того, СФГ Ломаки А.І. відповідно до договору уступки права вимоги від 22.01.2007 р., який укладено з фізичною особою –підприємцем Приходько В.А., передав останньому право вимоги з ТОВ «Мурафський цукровий завод»заборгованості в розмірі 53809,25 грн. Відповідність вказаної угоди вимогам чинного законодавства була предметом судового розгляду, судовими рішеннями по справі № 15/381-07 відмовлено ТОВ «Муравський цукровий завод»у визнанні вказаної угоди недійсною.

Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання права власності на цукор 6,156 тон по мінімальній ціні реалізації 2850 грн. за одну тону на суму 17544 грн. 60 коп., патоку 13,280 тон по ціні 370 грн. за одну тону на суму 4913 грн. 60 коп., що знаходяться на ТОВ "Мурафський цукровий завод",  та на грошові кошти в сумі 53809 грн. 25 коп.  є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

        На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області 16.10.07 по справі № 15/382-07  прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

          Керуючись ст.ст.  99, 101, п.2 ст. 103,  п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104,  ст. 105               Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів  

постановила:

Апеляційну скаргу другого відповідача  задовольнити.

          Рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2007 р. та додаткове рішення від 25.10.2007 р. по справі № 15/382-07 скасувати.

       Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

          Головуючий суддя                       (підпис)                            Бондаренко В.П.    

                                суддя                         (підпис)                           Лакіза В.В.  

                        суддя                        (підпис)                           Шепітько І.І.  

Постанову підписано 25.03.2008 року