Рішення

від 06.03.2008 по справі 25/591

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/591

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  25/591

06.03.08

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс ЛТД"

до                     Приватного підприємства "Віват-Плюс"

про                    стягнення 168 938,37 грн., -

Суддя  Морозов С.М.

Представники сторін:

від позивача      Овод Р.В. (довіреність від 12.01.2008р.);

від відповідача  Сафонов Д.Ю. (довіреність № 306/1 від 27.11.2007р.);

06.03.2008р. у судовому засіданні, за згодою присутніх представників сторін у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортекс Лтд»(надалі ТОВ «Фортекс Лтд», позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Віват-Плюс»(надалі ПП «Віват Плюс», відповідач) заборгованості у сумі 168 938, 37 грн., що складається з суми основного боргу 101 444, 45 грн., штрафу –32 319, 11 грн., пені – 7 089, 46 грн., перерахунку суми заборгованості 8 315, 35 грн., суми за проведення претензійно-позовної роботи –19 770 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнені та у зв'язку із сплатою відповідачем основного боргу, позивач в межах заявленого позову просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 75 357, 29 грн., що складається з пені у розмірі 8 540, 02 грн., штрафу в сумі 38 835, 11 грн., розрахунку суми перерахунку заборгованості у зв'язку зі зміною курсу Євро до гривні у розмірі 8 212, 16 грн., суми сплаченої ТОВ «Фортекс ЛТД»за проведення претензійно-позовної роботи у розмірі 19 770 грн..

Відповідач у відзиві на позов зазначав, що 14 січня 2008р. здійснено повний розрахунок з позивачем по основному боргу, а вимоги щодо стягнення пені, штрафу, суми перерахунку заборгованості до курсу Євро та витрат за проведення претензійно-позовної діяльності визнаються відповідачем частково, а саме в частині стягнення 118 грн. - витрат на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 7 761, 85 грн. - пені, 7 761, 85 грн. - штрафу, 844, 69 грн. - державного мита.

Необґрунтованими відповідач вважав вимоги позивача про стягнення 19 770 грн. сплачених за проведення претензійно-позовної роботи, оскільки згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»як те передбачено ч. 3 ст. 48 ГПК України. Договір про надання юридичних послуг від 01.07.2007р. яким обґрунтовані витрати позивача в розмірі 19 770 грн. укладений між ТОВ «Фортекс-Лтд»та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Козаковою Т.М., а не адвокатом, таким чином - такі не підлягають стягненню з відповідача.

Вимоги щодо стягнення суми перерахунку заборгованості у зв'язку зі зміною курсу гривні до Євро відповідач вважав безпідставними, а розрахунки пені та штрафу здійснені позивачем без урахування обмежень встановлених ст. 232 Господарського кодексу України. Також відповідач зазначав що заявлена позивачем вимога щодо стягнення зайво сплаченого мита є неправомірною та незаконною, оскільки позивач з власної ініціативи або помилки сплатив державне мито в більшому розмірі ніж передбачено законодавством.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2007р. між ПП «Віват-Плюс»(покупець) та ТОВ «Фортекс Лтд»(постачальник) було укладено Договір поставки № Ф-31/01-2а, відповідно до умов якого останній зобов'язується поставляти та передати у власність покупця товар відповідно до замовлення, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника.

На виконання договору позивачем згідно видаткових накладних № Ф-00001051, № Ф-00001052 від 25.04.2007р., № Ф-00001194 від 14.05.2007р., № Ф-00001281 від 17.05.2007р., № Ф-00001282, № Ф-00001283 від 17.05.2007р., № 00001304 та № Ф-00001305 від 18.05.2007р., № Ф-00001578, № Ф-00001579 від 13.06.2007р., № Ф-00002283 від 21.08.2007р. було поставлено товару, розрахунку в повному обсязі за який відповідачем у погоджені сторонами строки не здійснено.

Станом на дату подання позову до суду сума основного боргу по договору становила 101 444, 45 грн., що відповідачем не заперечувалось.

14 січня 2008р. сума основного боргу була відповідачем погашена у зв'язку з чим позивачем позовні вимоги змінені, та відповідно позивач просив суд стягнути з відповідача  пеню у розмірі 8 540, 02 грн., штраф в сумі 38 835, 11 грн., перерахунок суми заборгованості у зв'язку зі зміною курсу Євро до гривні у розмірі 8 212, 16 грн., суму сплаченої ТОВ «Фортекс ЛТД»за проведення претензійно-позовної роботи у розмірі 19 770 грн..

Заявлені позивачем вимоги судом розглянуті, та відповідно до встановлених обставин справи позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1 ст. 193 ГК України передбачено, що  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

          За умовами договору поставки № Ф-31/01-2а за порушення покупцем строків оплати постачальник має право нарахувати та стягнути –пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на час такого прострочення, від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0, 2 % від несплаченої у належний строк суми за кожен день прострочення (п.5.2 Договору).

          Враховуючи, що факт прострочення сплати за товар, відповідачем визнається та підтверджується матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача пені штрафу визнаються судом обґрунтованими та відповідно підлягають задоволенню.

Однак, розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно положень ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Враховуючи викладене, судом підтверджено вірність здійсненого відповідачем котррозрахунку пені та штрафних санкцій з урахуванням встановлених обмежень щодо строку їх нарахування, та відповідно пеня, що підлягає стягненню з відповідача складає 7 761, 85 грн., розмір штрафу передбачений договором становить 35 386, 28 грн..

          Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми перерахунку заборгованості у зв'язку зі зміною курсу Євро до гривні у розмірі 8 212, 16 грн. визнаються судом необґрунтованими виходячи з наступного.

          Заявляючи вказану вимогу позивач посилався на п. 2.5 Договору згідно якого сторони мають право змінити суму Договору, якщо з дати підписання специфікації та/або виписки рахунку-фактури до дати надходження платежів на розрахунковий рахунок відбудеться зміна курсу гривні по відношенню до Євро, встановленого Національним банком України, більше ніж на 2% пропорційно такій зміні.

          Однак, зазначені положення договору в даному випадку не є підставою для перерахування суми договору, а лише надають право сторонам договору змінити суму договору з разі зміни курсу валюти.

          Сума договору (ціна) є істотною умовою договору, а в силу положень п. 7.1 Договору, умови останнього можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу. Матеріали справи не містять письмових документів, які б підтверджували зміну суми договору у зв'язку із зміною курсу Євро, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача перерахунку суми заборгованості по відношенню до Євро.

          Окрім того, як зазначає відповідач, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 11.06.2007р. до Договору поставки розділ 2 Договору викладено в новій редакції, яка взагалі не містить п. 2.5 та можливості перерахування суми заборгованості у зв'язку зі зміною курсу гривні по відношенню до Євро.

          Заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми в розмірі 19 770 грн. сплаченої за проведення претензійно-позовної роботи задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За приписом частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.  Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про адвокатуру” адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Договір про надання юридичних послуг від 01.07.2007р. яким обґрунтовані витрати позивача в розмірі 19 770 грн. укладений між ТОВ «Фортекс-Лтд»та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою Козаковою Т.М..

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Таким чином, стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум,  що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників. Зазначене викладене також у п. 10 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від  14.12.2007р.  №  01-8/973.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне відзначити наступне. Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 168 938, 37 грн., тобто заявлено позовні вимоги майнового характеру.

Відповідно до пп. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито»державне мито із позовних заяв майнового характеру складає 1% від ціни позову. Платіжним дорученням № 1195 від 09.10.2007 позивачем сплачено 3 967 грн. державного мита, тобто в розмірі більшому ніж передбачено чинним законодавством (відповідно до розміру суми, заявленої до стягнення).  За таких обставин, зайво сплачене державне мито в розмірі 2 277, 62 грн. підлягає поверненню позивачеві з видачею довідки.

Згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України. За таких обставин, сплачене державне мито за розгляд вимог про стягнення з відповідача 101 444, 45 грн. основного боргу, в розмірі 1% від суми покладається на відповідача, оскільки суму боргу сплачено після подання позову до суду.

Судові витрати позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1563, 92 грн. (1 014, 44 грн. + 431, 48 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,  –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Віват-Плюс»(03680, м. Київ, пр-т. Перемоги 53, р/р 26006001310802 в Київській філії АКБ «Базис», МФО 380247, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 32303150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Лтд»(03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня 120, корп. 1, р/р 260022024, ВАТ «Кредит промбанк»м. Київ, МФО 300863, код ЄДРПОУ 31513270) 43 148, 13 грн. (сорок три тисячі сто сорок вісім гривень 13 копійок), в тому числі 7 761, 85 грн. пені, 35 386, 28 грн. штрафу.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Віват-Плюс»(03680, м. Київ, пр-т. Перемоги 53, р/р 26006001310802 в Київській філії АКБ «Базис», МФО 380247, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 32303150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Лтд»(03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня 120, корп. 1, р/р 260022024, ВАТ «Кредит промбанк»м. Київ, МФО 300863, код ЄДРПОУ 31513270) судові витрати в розмірі 1563, 92 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят три гривні 92 копійки).

5. Повернути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортекс Лтд»(03127, м. Київ, пр-т. 40-річчя Жовтня 120, корп. 1, р/р 260022024, ВАТ «Кредит промбанк»м. Київ, МФО 300863, код ЄДРПОУ 31513270) 2 277, 62 грн. надмірно сплаченого державного мита.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання.

Суддя                                                                                                        Морозов С.М.

                                                         дата підписання повного тексту рішення 12.03.2008