Постанова

від 14.03.2008 по справі 275/8-06/11

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

275/8-06/11

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

14.03.08 р.                                                                                          № 275/8-06/11          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Поліщука В.Ю.

                                                  Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання Гонтарі О.В.,

за участю:

від позивача: Бондаренко В.В. –представник за дов. №256 від 06.07.2007р.;

від відповідача: Пигиця С.Г. –представник за дов. №41/46 від 15.01.2008р.;

від третьої особи: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини 1471 на рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007 року,

у справі          №275/8-06/11 (суддя Л.Я. Мальована),

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»м. Сміла Черкаської області,

до          військової частини 1471 с. Савинці Київської області,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

          Адміністрація Державної прикордонної служби України м. Київ,

про          стягнення 151 878 грн., -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Військової частини 1471 (відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення 151 878 грн. (т. 1, а.с. 9-10).

Рішенням господарського суду Київської області від 20.09.2007 року у справі №275/8-06/11 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»до Військової частини 1471, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення 151 878 грн. задоволено повністю, стягнуто з військової частини №1471 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»151 878 грн. основного боргу, 1 518 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 2, а.с. 13-14).

При прийнятті зазначеного рішення місцевий господарський суд, врахувавши вказівки, викладені в постанові ВГСУ від 29.05.2007 року (т. 1, а.с. 163-166), керувався ст. 530 ЦК України та фактом поставки позивачем відповідачу продукції, вказавши що така поставка є позадоговірними відносинами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, військова частина 1471, подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007 року.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», договір на закупівлю укладається тільки у письмовій формі та у відповідності до положень ЦК України, а тумбочки армійські в кількості 2266 шт. були поставлені позивачем відповідачу з порушенням вимог зазначеного закону.

Скаржник зазначає, що документи, а саме договір №16 від 03.11.2000 року та додаткова угода від листопада місяця 2001 року, на які посилається позивач, не досліджувались місцевим господарським судом, оскільки взагалі відсутні в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, скаржник переконаний, що підстави для оплати тумбочок армійських в кількості 2266 шт. на суму 149 556 грн. та транспортних витрат на суму 1 518,78 грн. у відповідача відсутні.

Крім цього, скаржник зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Враховуючи, що за зобов'язаннями, які виникли між позивачем, Державним комітетом у справах охорони державного кордону та відповідачем діє загальний термін позовної давності у три роки, то сплив цього терміну закінчився 15.02.2006 року, а не розпочався з 17.07.2006 року (дата пред'явлення претензії).

В зв'язку з вказаними, на думку скаржника, порушеннями норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення місцевим господарським судом, відповідач просить апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007 року у справі №275/8-06/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

28.01.2008 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги та обґрунтовує це наступним.

На переконання позивача, місцевим господарським судом вірно встановлені обставини справи стосовно того, що на замовлення відповідача позивач відвантажив тумбочки армійські на загальну суму 149 556, 00 грн., що підтверджується накладними №86 від 28.11.2001 року та №98 від 05.12.2001 року (т.1, а.с. 15).

Доставка продукції, як стверджує позивач, була проведена його автотранспортом, тому, згідно товарно-транспортних накладних серії 02 ААИ №941096 від 28.11.2001 року та серії 02 ААИ №941097 від 28.11.2001 року (т. 1, а.с. 18 та 19 відповідно), та талонів замовника серії 02 ААБ №16077 від 05.12.2001 року та серії 02 ААБ №16076 від 05.12.2001 року (т. 1, а.с. 16), сума транспортних послуг склала 2 322 грн.

Приймання тумбочок було проведено комісією з представників військової частини 1417. Зауважень по кількості та якості не надходило, що підтверджується актами №36 від 28.11.2001 року та №37 від 05.12.2001 року (т. 1, а.с. 13 та 14 відповідно). Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу товар був поставлений не по договору №16 від 03.11.2000 року, а це була позадоговірна поставка.

У відповідності до цього, позивачем була пред'явлена претензія відповідачу №158 від 17.07.2006 року, на яку останнім дана відповідь №41/644 від 11.08.2006 року (т. 1, а.с. 37), що ним отримані тумбочки в кількості 2 266 шт. і які і знаходяться на складі частини.

На думку позивача, доказів оплати, відмови від прийняття товару відповідач до суду не подав.

18.02.2008 року від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання повністю підтримує вимоги скаржника з тих самих підстав.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.12.2007р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судових засіданнях 28.01.2008 року, 18.02.2008 року, 25.02.2008 року та 14.03.2008 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007 року скасувати, представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник третьої особи в судове засідання 14.03.2008 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне.

Згідно накладних №86 від 28.11.2001 року та №98 від 05.12.2001 року, а також актів №36 від 28.11.2001 року та №37 від 05.12.2001 року, відповідач отримав від позивача тумбочки армійські в кількості 2266 шт. на загальну суму 149 556 грн.

В зв'язку з несплатою за отримані армійські тумбочки, 17.07.2006 року позивач пред'явив претензію відповідачу №158 щодо погашення заборгованості.

Відповідачем дана відповідь №41/644 від 11.08.2006 року на вказану претензію, в якій зазначено, що тумбочки армійські знаходяться на складі відповідача, але відповідач відмовився оплатити поставлені тумбочки армійські в зв'язку з тим, що в розумінні Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», для цього відсутні правові підстави.

В судовому засіданні 14.03.2008 року на виконання вимог ухвали Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.02.2008 року представниками сторін надано акт звірки від 11.03.2008 року наявності тумбочок армійських в кількості 2266 шт. по накладних №86 від 28.11.2001 року та №98 від 05.12.2001 року, які відвантажив позивач на склад відповідача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Військова частина 1471 є самостійним суб'єктом господарської діяльності, юридичною особою, заснованою на загальнодержавній власності (довідка з ЄДРПОУ №48/03 від 10.09.2003 року т. 1, а.с. 44).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»(Закон), цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів.

З аналізу норм Закону зрозуміло, що укладенню договору на закупівлю товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, передує проведення конкурсу в порядку, визначеному цим Законом, та оголошення переможця проведеного конкурсу.

Стаття 639 ЦК України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ст. 34 Закону, договір про закупівлю набуває чинності з моменту його підписання замовником та виконавцем, визначеним переможцем процедури закупівлі. Договір про закупівлю укладається тільки у письмовій формі та відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення вищевказаного конкурсу та визначення його переможцем позивача. Крім цього, в матеріалах справи взагалі відсутні договір №16 від 03.11.2000 року та додаткова угода до нього від листопада місяця 2001 року, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи зазначені норми законодавства України та положення глави 53 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що договору на поставку позивачем відповідачу тумбочок армійських в кількості 2266 шт. не укладалось. Матеріалами справи підтверджується (накладні №86 від 28.11.2001 року та №98 від 05.12.2001 року, акти №36 від 28.11.2001 року та №37 від 05.12.2001 року) факт поставки відповідачу тумбочок армійських в кількості 2266 шт. на загальну суму 149 556 грн.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

З огляду на вищезазначене, висновок місцевого господарського суду про поставку тумбочок армійських позивачем відповідачу в кількості 2266 шт. як про позадоговірну поставку є вірним.

Однак, встановивши між сторонами наявність зобов'язань, місцевим господарським судом не надано належної оцінки доказам у справі, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов невірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Так, в матеріалах справи міститься листування між сторонами протягом 2004 року (т. 2, а.с. 51-56). Зі змісту вищевказаних листів вбачається, що відповідач відмовляється від прийняття тумбочок армійських в кількості 2266 шт. на загальну суму 149 556 грн. і просить позивача вивезти їх зі складу військової частини. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідач відмовився від зобов'язання оплати отриманого товару.

Як вже зазначалось вище, відповідно до вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», поставка товару без укладення відповідного договору не допускається, тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає відмову відповідача від зобов'язання щодо оплати тумбочок армійських в кількості 2266 шт. на загальну суму 149 556 грн. правомірною.

Таким чином між сторонами виникли зобов'язання у зв'язку із збереженням майна без достатньої правової підстави. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, зобов'язання з безпідставного збереження майна виникають з наявності трьох підстав: по-перше, щоб мало місце зберігання майна (факт зберігання тумбочок армійських у кількості 2266 шт. підтверджується актом від 11.03.2008 року (т. 2, а.с. 110); по-друге, щоб були відсутні правові підстави для зберігання майна. Зберігання майна сталось внаслідок дій, вчинених необґрунтовано. Так, позивач не мав права здійснювати поставку продукції, а відповідач не мав права приймати її без письмової угоди, укладеної відповідно до вимог Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

У частині 3 ст. 1212 ЦК України наведено перелік вимог, на які можуть поширюватися положення цієї статті, зокрема, повернення виконаного однією із сторін зобов'язання. Таким чином, позивач має право звернутися з позовом про повернення тумбочок армійських у кількості 2266 шт. у випадках, якщо відповідач у добровільному порядку їх не поверне.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність правових підстав у позивача для звернення до суду саме про стягнення грошових коштів, а відтак, і для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав установленими, пов'язані з порушенням процесу доказування, які допущені місцевим господарським судом. Це означає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення»обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Необґрунтованим є рішення, в якому неправильно встановлено або взагалі не встановлено фактичних обставин справи. Неповне з'ясування обставин справи свідчить про те, що господарський суд не поставив на свій розгляд і не дослідив усіх передбачених нормою матеріального права юридичних фактів чи доказових фактів, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.

Відтак, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оспорюване рішення є необґрунтованим, оскільки при його прийнятті неповно з'ясовано обставини справи.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007 року у справі №275/8-06/11 та, керуючись п. 2 ст. 103 ГПК України, приймає нове рішення, яким відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись ст. ст. 84, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

постановив:

1.           Апеляційну скаргу військової частини 1471 на рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007р. у справі №275/8-06/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»до військової частини 1471, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення 151 878 грн. задовольнити.

2.           Рішення господарського суду Київської області від 20.09.2007р. у справі №275/8-06/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»до військової частини 1471, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення 151 878 грн. скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»до військової частини 1471, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Адміністрація Державної прикордонної служби України про стягнення 151 878 грн. відмовити повністю.

4.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянська меблева фабрика «ЛІВС»(Черкаська обл., м. Сміла, вул. Одеська, 2, код 05486831) на користь військової частини 1471 (Київська обл., Рокитнянський р-н, с. Савинці, код 23311530) 759 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.           Видання відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

6.           Справу №275/8-06/11 повернути до господарського суду Київської області.

7.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Поліщук В.Ю.

                                                                                                    Рудченко С.Г.

Дата відправки  21.03.08