Постанова

від 19.03.2008 по справі 14/59-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/59-АП-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"19" березня 2008 р.                                                           Справа № 14/59-АП-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні,

до відповідача-1   приватного підприємства "Саунд-Лайн", м. Кіровоград,  

до відповідача-2: приватного підприємства "Інвестагропівдень", м. Херсон,

про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності.

за участю представників:  

позивача: Іващенко Р.М., держ. подат. інспектор, дов. № 15417/9/10-105 від 28.12.2007р.,

відповідача-1: на засідання суду не прибув,

відповідача-2: Іщенко Є.П., адвокат, дов. від 09.01.2008р.

 Позивач у позовній заяві, з урахуванням доповнень до адміністративного позову (№ 14328/9/20-205 вихідний від 11.02.08 р.), просить визнати недійсним відповідно до ст. 207 ГК України договір купівлі-продажу за № 10/09-1 від 10.09.2005 року, укладений між ПП "Саунд-Лайн" та ПП "Інвестагропівдень"; застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним за ст. 208 ГК України, а саме: стягнути ПП "Саунд-Лайн" на користь ПП "Інвестагропівдень" отримані за результатами виконання угоди грошові кошти в сумі 31862,25грн., з ПП "Інвестагропівдень" в доход держави продукцію, отриману за договором; у разі неможливості стягнення майна в натурі - вартість отриманої від ПП "Саунд-Лайн" продукції в сумі 31862,25грн; забезпечити позов шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок 26006007427 в ХФ КБ "Захід інкомбанк" МФО 352327, посилаючись на положення п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 207, 208 ГК України, а також на наступні обставини.

Позивач вважає, що угоди між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і мають бути визнані недійсними за ст. 207 ГК України з огляду на таке.

Умовами для визнання угоди недійсною відповідно ст. 207 ГК України, що діяв на момент укладення угоди, є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

У відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.02 р. доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31 травня 2006 року за позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (справа № 14/151), припинено юридичну особу приватне підприємство «Саунд-Лайн». Підставою подання ДПІ у м. Кіровограді адміністративного позову про припинення ПП "Саунд-Лайн" стало неподання останнім більше року до ДПІ у м. Кіровограді податкової звітності, що підтверджується актом № 407 від 14.11.2005 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

ПП "Саунд-Лайн", згідно вказаного акту, не звітувало з 01.12.2001 року по 14.11.2005 рік. Договір купівлі-продажу укладено ПП "Саунд-Лайн" з ПП "Інвестагропівдень" 10.09.2005 року. Таким чином, за період укладення та виконання вищевказаного правочину, Відповідач-1 не надавав до органу державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності та не сплачувало податків до бюджету, що встановлено рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31 травня 2006 року, яке набрало чинності.

Наведені дані, на думку Позивача, свідчать про те, що однією з цілей здійснення підприємницької діяльності Відповідача-1 (в тому числі і укладення даної угоди) є отримання надприбутків при несплаті будь-яких податків, платежів до бюджету, а також про наявність прямого умислу, направленого на приховування доходів від оподаткування, що прямо протирічить статті 67 чинної Конституції України: "Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірі, встановлених законом". Отже, таку ціль можна кваліфікувати як направлену на приховування від оподаткування доходів, відповідно, - як таку, що суперечить інтересам держави та суспільства. За встановлених обставин, на думку Позивача, виникає можливість застосування ст. ст. 207, 208 ГК України.

Абзацом 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978 р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"; абз. 1 п. 7.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.02 р. № 1056, визначено що до угод укладених з метою, завідомо суперечною інтересами держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, відносяться, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Пунктом 19 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.99 р. № 02-5/111 (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 Цивільного кодексу України, аналогом якої є ст. ст. 207, 208 ГК України, незалежно від часу їх укладення.

Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено: "Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині".

Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено: "Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави".

Умовами для визнання господарського зобов'язання недійсним відповідно ст. 207 ГК України є його укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Доказами спрямованості умислу суб'єкта вищевказаних господарських зобов'язань (Відповідач-1) на приховування від оподаткування прибутків та доходів є факт нездійснення господарської діяльності, фінансової діяльності, в той час як. Відповідач-1 здійснював господарську діяльність, про що свідчить виконання оспорюваної угоди, та отримання коштів.

Положення ст. ст. 207, 208 ГК України, передбачають, що у разі укладання угоди з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, при наявності умислу лише у однієї сторони (в даному випадку Відповідач-1) все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. В постанові Верховного суду УРСР від 28.04.78 р., № 3 вказується, що при неможливості передачі майна в доход держави в натурі можливе стягнення його вартості.

В результаті здійснення даних угод порушені інтереси держави в галузі оподаткування та формування бюджету, а саме: Відповідач-1 не нараховував та не сплачував необхідних платежів, а Відповідачем-2 занижено до сплати в доход бюджету ПДВ в сумі 5310,37грн., шляхом зменшення податкових зобов'язань на суму 5310,37грн.

Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві з урахуванням письмових доповнень.

Відповідач-1, належним чином повідомлений про час, дату і місце проведення судового засідання, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору. Письмові заперечення проти позову не представив.

Представник відповідача-2 в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву, пославшись на наступні обставини.

У позові Позивач наводить фактичні дані про укладання відповідачем-2 договору купівлі-продажу № 10/09 від 10.09.2005 року з Відповідачем-1 про купівлю насіння соняшнику на суму 31862,25 грн. у т.ч. ПДВ - 5310,37 грн. Продукцію відповідач-2 отримав у жовтні 2005 року, угода була повністю виконана сторонами. Це звичайна, стандартна угода, яка не суперечить діючому законодавству України, і яка відповідає умовам чинності правочинів,

передбаченим ст. 203 ЦК України.

Доказів про наявність фактів, обставин та мети, які б свідчили про свідомий завідомо умисел на укладання угоди з метою що суперечить інтересам держави, хоча б однієї з сторін даної угоди Позивач, на думку Відповідача-2, не надав.

Навпаки, надані суду документи свідчать, що Позивач не мав претензій до Відповідача-1 до "14.11.2005 р." Тільки 14.11.2005 р. Позивач анулював Свідоцтво про реєстрацію Відповідача-1 як платника ПДВ, у той час як Відповідач-1 не звітував перед Позивачем 4 роки з 01.12.2001 року. Це, на думку Відповідача-2, свідчить, що сам Позивач проявив бездіяльність та службову недбалість, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Посилання Позивача на Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 31.05.06 (справа № 14/151, якою було припинено юридичну особу ПП "Саунд-Лайн" - Відповідача-1 ( код - 24712751), за мотивом "не подання податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності", як доказ умислу, на думку Відповідача-2, не відповідає обставинам справи. Судом не було встановлено фактів ухилення від сплати податків, Позивач також не надає доказів про ухилення від сплати податків Відповідачів. Кримінальною справи не порушувалось.

Сам факт припинення юридичної особи, Відповідача-1, на думку Відповідача-2, не може безумовно вказувати на наявність завідомо умислу на укладання угоди з метою що суперечить інтересам держави і не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації.

Сам факт не подання податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності Відповідачем-1, надавав Позивачу право та обов'язок на притягнення до відповідальності Відповідача-1. Такий порядок визначено податковим законодавством і роз'яснено пунктами 3, 4 Постанови Верховного суду України № 15 від 08.10.2004 р. "Про   деякі   питання   застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків... , де надано перелік дій, що можуть свідчити про наявність умислу на ухилення від сплати податків. У переліку не передбачено: "не подання податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності". Вказано, що такі дії є фінансовим (податковим) правопорушенням, відповідальність за яке передбачена п/п 17.1.1, п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Під час укладання Відповідачем-2 договору купівлі-продажу № 10/09 від 10.09.2005 року з Відповідачем-1 про купівлю насіння соняшнику на суму 31862,25 грн. та його виконання, сторони виконали всі вимоги законодавства. Відповідачу-2 не надано повноважень: "Вимагати від контрагента довідки ДПІ про здійснення ним своєчасного декларування та звітування", відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, ".. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством".

Посилання Позивача у позові на Роз'яснення та постанови Вищого господарського суду України, Вищого арбітражного суду України у адміністративному судочинстві не відповідає ст. 5 КАС України і, на погляд Відповідача-2, є не коректним. Господарський Кодекс України у ст. 4 наводить предметне розмежування у сфері господарювання з іншими видами відносин, у тому числі з адміністративними. Що дає підстави залишити поза увагою доводи Позивача у цій частині. Прийнятною до уваги є Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.10.2006 року по справі № 03/444-05 з аналогічними позовними вимогами ДПІ м. Харкова ("Судова практика ВАС України" під редакцією О.М. Пасенюка. 2007. Київ).

Відповідач-2 також не може погодитись зі спробами Позивача поширити роз'яснення судових інстанцій до ст. 49 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, на ст. 207, 208 Господарського Кодексу України в редакції 2004 року. На думку Позивача, це статті аналоги. Дійсно, гіпотеза та диспозиції цих правових норм мають зовнішню схожість, але мають і суттєві відмінності, що робить їх не сумісними.

З 01.01.2004 року не передбачені такі публічно-правові санкції, які були встановлені ст.. 49 ЦК УРСР (стягнення в доход держави отриманого однією стороною або обома сторонам).

Згідно ст. ст. 228, 216 ЦК України, наслідком укладання угоди, яка порушує публічний

порядок, є двостороння реституція. Відповідно ч. 2 ст. 5 ЦК України, цей кодекс має зворотну дію у часі у випадку якщо пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, обґрунтування позовних вимог з посиланням на ст. 49 ЦК УРСР, на думку Відповідача-2, є помилковим.

Санкції передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України є конфіскаційними і відносяться, згідно ч. 1 ст. 238 ГК України, до адміністративно-господарських, тому застосовуються відповідно ст. 250 ГК України на протязі року і тільки за умисне укладання угоди вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Вищенаведене Позивач повинен довести суду.

За ухилення від сплати податків передбачена відповідальність за Законом України № 2181 або Кримінальним Кодексом України. Це інший предмет правовідносин.

За згодою представників учасників судового процесу, судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство "Саунд-Лайн" (надалі –Відповідач-1) зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності Реєстраційною палатою Кіровоградського виконавчого комітету 17.04.1998 р., про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за № 06379-ПП-1, ідентифікаційний номер суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій - 24712751, юридична адреса - 316050, м. Кіровоград, вул. Орджонікідзе, буд. 5, кв. 331. Відповідач-1 зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 15219671, яке видане 22.04.1998 року, взятий на податковий облік в ОДПІ м. Кіровограда 21.04.1998 року.

Приватне підприємство "Інвестагропівдень" (надалі –Відповідач-2) зареєстроване 25.05.2005 р.  Херсонським міськвиконкомом, запис у журналі обліку реєстраційних справ за № 14991020000002811, код - 33511741, юридична адреса - м. Херсон, вул. Ш. Алейхема, 14. Відповідач-2 взятий на облік як платник податків 02.06.2005 р. за № 7052 у ДПІ у м. Херсоні, що підтверджується довідкою № 855 від 02.06.2005 року.

На підставі письмового договору купівлі-продажу № 10/09-1 від 10 вересня 2005 року, укладеного між ПП "Саунд-Лайн" та ПП "Інвестагропівдень", згідно податковий накладних ПП "Інвестагропівдень" придбало, а ПП "Саунд-Лайн" відвантажило на адресу ПП "Інвестагропівдень" сільськогосподарську продукцію, а саме - соняшник:

№ п/н Дата виписки Номенклатура товару Загальна сума, грн. У т.ч. сума ПДВ, грн.

159    26.10.2005 р.    Соняшник                     17 175,60                    2 862,60

160    27.10.2005 р.    Соняшник                      14 686,65                   2 447,77

Поставка товару здійснювалась на підставі виписаної ПП "Саунд-Лайн" видаткових накладних, виданих на адресу ПП "Інвестагропівдень", згідно яких загальна вартість поставлених соняшників складає 31 862,21 грн., а саме: РН-000159 від 26.10.2005р. на суму 2 862,60 грн. з ПДВ; РН-000160 від 27.10.2005р. на суму 2 447,77 грн. з ПДВ.

Розрахунки між вищевказаними підприємствами здійснювалися у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку ПП «Іквестагропівдень»на розрахунковий рахунок ПП "Саунд-Лайн" № 26003200485213, відкритий у КЦВ "ПІБ", МФО - 321206, що відображається у видаткових накладних, виписаних ПП "Саунд-Лайн" (видаткові накладні за № РН-000159 від 26.10.2005 року на загальну суму 17175,60грн. та за № РН-000160 від 27.10.2005 року на загальну суму 14686 65грн.) та у податкових накладних за № 159 від 26.10.2005 року на загальну суму 17175,60грн., за № 160 від 27.10.2005 року на загальну суму 14686, 65грн.

Всього на розрахунковий рахунок ПП "Саунд-Лайн було перераховано грошових коштів на загальну суму 31 862,25 грн. Угода виконана в повному обсязі, заборгованість між сторонами за договором відсутня.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті  обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Факт припинення юридичної особи - Відповідача-1 не є безумовним доказом наявності умислу на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави і, відповідно, не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації Відповідача-1.

Факт неподання податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності Відповідачем-1 є підставою для притягнення до відповідальності Відповідача-1 та його посадових осіб у відповідності до п/п 17.1.1, п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідач-2, згідно з діючим законодавством, не зобов'язаний вимагати від контрагента за договором довідки ДПІ про здійснення ним своєчасного декларування та звітування, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

З  01.01.2004 року не передбачені такі публічно-правові санкції, які були встановлені ст.. 49 ЦК УРСР (стягнення в доход держави отриманого однією стороною або обома сторонам).

Згідно ст. ст. 228, 216 ЦК України, наслідком укладання угоди, яка порушує публічний порядок, є двостороння реституція. Відповідно ч. 2 ст. 5 ЦК України, цей кодекс має зворотну дію у часі у випадку якщо пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, обґрунтування позовних вимог з посиланням на ст. 49 ЦК УРСР не приймається судом до уваги.

Санкції передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України є конфіскаційними і відносяться, згідно ч. 1 ст. 238 ГК України, до адміністративно-господарських, тому застосовуються відповідно ст. 250 ГК України на протязі року і тільки за умисне укладання угоди вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), що не доведено Позивачем.

За вказаних обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

1.           В задоволені позовних вимог відмовити.

 Постанова господарського суду набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

                    Суддя                                                                         Ю.В. Гридасов

Дата складення постанови  у  повному  

обсязі  відповідно  до статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України                                             "24" березня 2008 р.