Постанова

від 18.03.2008 по справі 10/379/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/379/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" березня 2008 р. Справа № 10/379/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого                                Андрєєвої Е.І.

Суддів:                                        Разюк Г.П.,

                                                  Ліпчанської Н.В.,

При секретарі                               Волощук О.О.,

за участю представника позивача –Кухаренка  Т.О.,                                                         

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу МП ТОВ „Данк”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2007р.           

по справі № 10/379/07

за позовом МП ТОВ „Данк”

до ТОВ „Глобус-Плюс”

про стягнення 11 068,54 грн.

Розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 39 від 25.02.2008р. у даній  справі проведено заміну судді Мацюри П.Ф. на суддю Разюк Г.П.

Суд встановив:

03.08.2007р. МП ТОВ „Данк” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „Глобус-Плюс” 11 068,54 грн. у зв'язку з невиконанням останнім умов договору поставки № 5 від 03.02.2005р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.10.2007р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням,  МП ТОВ „Данк” оскаржило його. В апеляційній скарзі просить скасувати прийняте рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування своєї скарги послалось на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, невідповідність висновків, вказаних в рішенні, фактичним обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи,  суд дійшов до наступного.

Відповідно матеріалам справи, 03.02.2005р. сторони уклали договір № 5, яким передбачено, що позивач поставляє та передає у власність, а відповідач приймає та оплачує продукти харчування.

За умовами договору поставка товару здійснюється за попередніми заявками, а кількість повинна відповідати накладним.

Згідно до п.3.1 договору відповідач зобов'язувався проводити розрахунок за кожну партію не пізніше 10 календарних днів з дня отримання товару.

Пунктом 7.1 сторони зобов'язались своєчасно і регулярно проводити бухгалтерські взаємоперевірки з метою визначення взаємних зобов'язань.

За товарно-транспортними накладними №№ 6762 від 17.10.2006р., 6880 від 24.10.2006р., 6898 від 24.10.2006р., 7140 від 08.11.2006р., 7294 від 16.11.2006р., 7159 від 09.11.2006р., 7392 від 22.11.2006р., 7499 від 28.11.2006р., 7531 від 30.11.2006р., 7645 від 07.12.2006р., 7665 від 08.12.2006р., 7786 від 16.12.2006р., 7855 від 21.12.2006р., 8045 від 31.12.2006р., 367 від 26.01.2007р., 153 від 11.01.2007р., 195 від 15.01.2007р. позивачем поставлено, а відповідачем одержано  товару на загальну суму 11 400,58 грн.

02.03.2007р. сторони провели звірку взаєморозрахунків станом на 01.03.2007р. За її результатами був складений акт, відповідно до якого заборгованість ТОВ „Глобус-Плюс” перед МП ТОВ „Данк” становить 10 746,47 грн.

Пославшись на те, що відповідачем заборгованість у розмірі 10 746,47 грн. визнана, але до даного часу добровільно не сплачена, МП ТОВ „Данк” звернулося до суду з позовом про стягнення боргу. Крім основної суми боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу до сплати суму штрафу в розмірі 322,07 грн., а всього - 11 068,54 грн.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які обґрунтовують позовні вимоги, а саме, доказів отримання відповідачем товару за договором № 5 від 03.02.2005р., тобто позивачем не доведені вимоги.

Однак, з такими висновками суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

У відповідності з приписами ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства, одностороння відмова від них або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором поставки № 5 від 03.02.2005р. сторони домовились, що продавець поставляє і передає у власність покупця продукти харчування за накладними. На примірнику накладної, що повертається позивачу, представник відповідача ставить підпис та завіряє його відбитком печатки або штампу, зразки яких наведені у самому договорі.

Матеріалами справи підтверджено виконання договору продавцем, а саме, поставка товару покупцю відповідно до договору. Свідченням тому є відповідні товарно-транспортні накладні №№ 6762 від 17.10.2006р., 6880 від 24.10.2006р., 6898 від 24.10.2006р., 7140 від 08.11.2006р., 7294 від 16.11.2006р., 7159 від 09.11.2006р., 7392 від 22.11.2006р., 7499 від 28.11.2006р., 7531 від 30.11.2006р., 7645 від 07.12.2006р., 7665 від 08.12.2006р., 7786 від 16.12.2006р., 7855 від 21.12.2006р., 8045 від 31.12.2006р., 367 від 26.01.2007р., 153 від 11.01.2007р., 195 від 15.01.2007р. на яких проставлені підписи та печатки відповідача про отримання товару, а також зазначені підстави поставок, а саме, договір № 5 від 03.02.2005р.

Як зазначалось вище, за даними накладними відповідач отримав товару на суму 11 400,58 грн.

Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що сума заборгованості відповідача за даний товар становить тільки 10 746,47 грн. У підтвердження даних вимог надав акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 01.03.2007р., якій підписаний обома сторонами та завірений печатками товариств.

У відповідності з приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Даний акт у сукупності з іншими доказами, а саме, належним чином оформленими накладними та договором, на підставі якого ці накладні видавались, та бухгалтерськими виписками, свідчить про наявну заборгованість ТОВ „Глобус-Плюс” перед МП ТОВ „Данк”, яка відповідачем визнавалась.

Дані вимоги позивача відповідачем не спростовані.

Дані факти свідчать про ігнорування відповідачем обов'язків, покладених на нього судом та неповагу до суду.

З врахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову в частині стягнення основної суми боргу.

Разом з тим, ухвалою апеляційного суду сторони були зобов'язані надати акт звірки станом на час розгляду даної справи. Позивач такий акт надав від 20.02.2008р., за яким заборгованість відповідача у сумі 9 831,47 грн. визнана обома сторонами. Даний акт приєднано до матеріалів справи.

При таких обставинах судова колегія вважає визнаною основну заборгованість у розмірі 9 831,47 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 322,07 грн. на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак позивач, звертаючись з позовом просив стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання не інфляційні та річні, як це передбачено у статті, на яку він послався, а штраф, який даною статтею Цивільного кодексу України не передбачений. Крім того, така відповідальність не передбачена самим договором.

При таких обставинах та, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, умови договору, укладеного сторонами, судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку, відмовивши у позові, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню, а саме, стягненню на користь позивача з відповідача 9 831,47 грн.

Що стосується відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем  державного мита за подання позову, апеляційної скарги та ІТЗ судового процесу, то вони стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 97,70 грн. витрат по сплаті держмита за подання позовної заяви, 49,16 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги (всього 146,86 грн.) та 104,81грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу у відсутності відповідача, апеляційний суд зазначає, що відповідач неодноразово не з'являвся у судові засідання апеляційного господарського суду, хоча його явка була визнана обов'язковою, не виконав жодної з ухвал суду, хоча отримував їх регулярно та своєчасно. Свідченням тому є відповідні повідомлення.

Дана справа розглянута за відсутністю відповідача і судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, на підставі п. 5 ст. 83 ГПК України з відповідача стягується в доход Державного бюджету України 700 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, про що він неодноразово попереджався ухвалами суду.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

постановив:

          Апеляційну скаргу МП ТОВ „Данк” частково задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.10.2007р. у справі № 10/379/07 скасувати.

Позов МП ТОВ „Данк” частково задовольнити. Стягнути з ТОВ „Глобус-Плюс” на користь МП ТОВ „Данк” 9 831,47 грн. боргу, 146,86 грн. держмита та 104,81грн. за ІТЗ судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ „Глобус-Плюс” до Державного бюджету України 700 грн. штрафу.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

         Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                   Г.П. Разюк

                                                                                             Н.В. Ліпчанська