Рішення

від 19.03.2008 по справі 9/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                  19.03.08                                                                                                         Справа № 9/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Підприємства “Управління по господарському обслуговуванню” Об”єднання профспілок Львівщини, м. Львів,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙКУМЕНА”, м. Львів,

Про  стягнення 1870 грн.03 коп. заборгованості із орендної плати та неоплачених послуг телефонного зв”язку, стягнення судових витрат.

За участю представників :

від позивача: Сирко Й.Й., за довіреністю від 19.02.2008р. № 02/71;

від відповідача: не прибув,

Представнику роз”яснено права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не поступило.

Представник подав письмове клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними  засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Підприємства “Управління по господарському обслуговуванню” Об”єднання профспілок Львівщини, м. Львів, до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙКУМЕНА”, м. Львів, про стягнення загальної суми 1870 грн.03 коп. заборгованості, яка складається із 1300 грн. 00 коп.  - залишків боргу за оренду приміщення та 570 грн. 00 коп. - за телефонні розмови,  102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовільнити, подав оригінали Актів № 02140001 звірки взаємних розрахунків від 19.02.2008р. (по рахунку 366 телефонні розмови) та № 02140001 звірки взаємних розрахунків по рахунку 364 оренда приміщення (фірми), просить постановити рішення без участі представника відповідача.

            Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду не виконав.

      Справа розглядається за правилами статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

       В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

             Між позивачем Підприємством “Управління по господарському обслуговуванню” Об”єднання профспілок Львівщини (за договором “Орендодавець”) та відповідачем: ТзОВ “Ойкумена”(за договором “Орендар”) 01 липня 2002 року було укладено договір оренди нежитловх приміщень та окремих інвентарних об”єктів, що належать на праві власності Об”єднанню профспілок Львівщини (далі за текстом –договір оренди).

             Сторони уклали Додаток № 2 до договору оренди нежитловх приміщень від 01.07.2002р. б/н відповідно до п. 2.6. про Розрахунок компенсації витрат на комунальні послуги та Додаток № 3.

             У договорі оренди, сторони передбачили, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування ізольовані нежитлові приміщення (окремі інвентарні об”єкти) розміщені на шостому поверсі, що знаходяться за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, 7, кім. 56 А, для офісу (п. 1.1. договору), загальною площею об”єкту, що орендується 5,40 кв.м. (п. 2.2.) та відповідно до Акту приймання-передачі в оренду не житлових приміщень (інвентарних об”єктів), який складено 01 липня 2002р., вартість оренди об”єкта, що орендується складає тисяча сімсот грн.  ( п.1.1. договору).

        Орендна плата, як зазначено сторонами у договорі при його укладенні, є платежем, який вносить Орендар Орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності ( п. 2.1. договору), яка встановлюється в розмірі 91,80 грн. без ПДВ, з ПДВ 20% 18,36 грн. орендна плата складає 110 грн. 16 коп. ( п.2.2. договору).

        Орендар проводить оплату орендних платежів на розрахунковий рахунок Орендодавця шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа поточного місяця (п.2.3. договору) у розмірі визначеному у п. 2.4. договору. За користування телефоном вносить окрема плата в міру надходження рахунків телефонного вузла ( п. 2.7. договору).

         Орендоване майно визначене сторонами у цьому договорі оренди було передано позивачем відповідачу у відповідності до п.  1.2. договору оренди та підтверджується  Актом приймання-передачі в оренду не житлових приміщень (інвентарних об”єктів), який складено 01 липня 2002р.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов”язання виконав, передав відповідачу об”єкт оренди в строкове платне користування ізольовані нежитлові приміщення (окремі інвентарні об”єкти) розміщені на шостому поверсі, що знаходяться за адресою: м. Львів, проспект Шевченка-7, кім. 56 А, для офісу (п. 1.1. договору), загальною площею об”єкту, що орендується 5,40 кв.м. (п. 2.2.).

             Відповідач своїх зобов”язань, відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.7. договору оренди не виконав, заборгував позивачу станом на час розірвання договору оренди ( 30.09.2003р.) із орендної плати та послуг телефонного зв”язку на загальну суму 3035 грн. 23 коп.

             15 вересня 2003р. відповідач звернувся до позивача з листом за № 47 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 01 липня 2002 року за адресою: м. Львів, пр. Шевченка, 7, кім. 56-а з 01.10.2003р. та зобов”язався погасити заборгованість по орендній платі до 31 грудня 2003 року в сумі 3035,25 грн. (три тисячі тридцять п”ять грн. 23 коп.).

            30 вересня 2003р. сторони уклали Додаток № 3 до даного договору оренди, згідно якого вбачається, що орендар (відповідач) передає, а Орендодавець (позивач) приймає з оренди не житлові приміщення з обладнанням та інвентарем у складі зазначеному у п.п. 1.1., 2.3. цього Додатку № 3.

            Тобто  30.09.2003р. договір оренди припинив свою чинність, за згодою сторін.

            Однак, відповідач своїх зобов”язань провести оплату в сумі 3035 грн. 23 коп. (три тисячі тридцять п”ять грн. 23 коп.)  до 31 грудня 2003 року, згідно листа відповідача за № 47 від 15.09.2003р. в повному обсязі не виконав.

            Виставлені позивачем відповідачу акти-рахунки № 998 від 26.10.06р. на виконання робіт /надання послуг/ за телефонні розмови в сумі 570,00 грн. згідно Акту № 10260002 звірки взаємних розрахунків від 26.10.2006р., № 997 від 26.10.06р. на виконання робіт /надання послуг/ заборгованість за оренду приміщення станом на 26.10.2006р. в сумі 1800 грн. 00 коп. згідно акту № 10260001 звірки взаємних розрахунків за період з 1 січня 2006р. по 26.10.2006р. по рахунку 364 оренда приміщення, були задоволені відповідачем частково, в сумі 500,00 грн. за оренду приміщення, що підтверджується випискою банківської установи від 03.11.2006р.

             Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем складає: непогашені платежі за оренду приміщення –1300 грн. 00 коп. та непогашений борг за телефонні розмови –570 грн.03 коп., що підтверджується матеріалами даної справи та Актом  № 02140001 звірки взаємних розрахунків за період з 1 січня 2001 року по 14 лютого 2008 року по рахунку 364 оренда приміщення та Актом  № 02140001 звірки взаємних розрахунків від 19 лютого 2008р. по рахунку 366 телефонні розмови,  розрахунками сум заборгованості, які додано до позовної заяви –докази в матеріалах справи.

            Відповідно до статті 151 ЦК УРСР в редакції 1963р., яка була чинною на час виникнення правовідносин за договором оренди, визначено, що в силу зобов”язання одна особа (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певні дії, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші і т.п. або утриматися від вчинення певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.      

           Частиною другою цієї статті визначено, що зобов”язання виникають із договору або інших підстав, визначених у статті 4 цього Кодексу.

           В нашому випадку, зобов”язання виникли з договору оренди.

           Статтею 161 ЦК УРСР передбачено, що  зобов”язання мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться, а статтею 162 ЦК УРСР визначено, що одностороння відмова від виконання зобов”язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за виключенням випадків, передбачених законом.

           Вищевказаний договір оренди був укладений та розірваний сторонами до вступу у законну силу ЦК України та ГК України (набрали чинності з 01.01.04р.), однак, як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, хоч і виникли між сторонами щодо виконання зобов”язань (стягнення заборгованості) за договором оренди до набрання чинності ЦК України, продовжують існувати після набрання цими Кодексами чинності,  відтак до зазначених правовідносин, які продовжують існувати, відповідно до  частини 4  Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.

            Частиною 4  Прикінцевих положень Господарського кодексу України, який вступив в законну силу з 01.01.04р. передбачено, що до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов”язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

          Отже, до спірних правовідносин, щодо виконання зобов”язань за договором оренди, які продовжують існувати,  слід також застосовувати норми ГК України.

          Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

          Тобто, суд застосовує норми ГК України з тих підстав, що правовідносини, які виникли за договором оренди, який укладено 01.07.2002р., продовжують існувати на час розгляду справи в господарському суді щодо виконання зобов”язань за даним договором оренди в частині стягнення платежів за оренду майна  за період з 1 січня 2001р. по 14 лютого 2008 року та надання послуг за телефонні розмови, за період з 1 січня 2000р. по 31 грудня 2003р.

         Статтею 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

         Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         Відповідно до вимог ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів та умов договору і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

        Згідно із п. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

        Входячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що позивач, за даним позовом  вимагає від відповідача сплатити залишок боргу за оренду приміщень згідно вище названого договору оренди розмірі 1300 грн. 00 коп. та решту боргу в сумі 570,00 грн. за телефонні розмови відповідача.

       Судом звернено увагу на те, що позивачем не пропущено загального трирічного строку позовної давності на звернення до господарського суду з позовною заявою, передбаченого статтями 71 ЦК УРСР та 257 ЦК України, що підтверджується  матеріалами справи.

          Так, відповідачем - 03.11.2006р. - проведено часткову оплату зазначеної заборгованості згідно рах. № 997 в т.ч. ПДВ,  в сумі 500,00 грн.,  19 лютого 2008р. ним укладено з позивачем два Акти № 02140001 та № 0214001 звірки взаємних розрахунків за оренду приміщення та телефонні розмови. Зазначені Акти підписані повноважними представниками двох сторін без застережень та засвідчено печатками сторін, що відповідно до ст. 204, 207 ЦК України, є правомірними правочинами.

        Суд заслухав пояснення позивача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є документально та нормативно обґрунтованими, відповідачем не спростованими, підлягають до задоволення.

       Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 ГПК України.

        Керуючись статтями 4, 4-3, 32, 33, 34, 43, 44-49, 69, 75, 77, 82, 84, 85, 89,116 ГПК України,  господарський  суд, -

                                                         В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовільнити повністю.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЙКУМЕНА”, 79014, м. Львів, вул. Харківська, 7/11 ( фактичне місцезнаходження: 79005, м. Львів, пр-т Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 22403543) на користь  Підприємства “Управління по господарському обслуговуванню” Об”єднання профспілок Львівщини, м. Львів,  79005, м. Львів, пр-т Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 02577399) 1300 грн. 00 коп. та 570 грн. 00 коп. - залишків боргу за оренду приміщення та телефонні розмови,  102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати після вступу рішення у законну силу.

      Суддя                                                                                                                 Данко Л.С.

Рішення прийнято, оформлено згідно із ст. 84 ГПК України та  підписано – 11.03.2008р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91- 93 ГПК України. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя