Постанова

від 11.03.2008 по справі 18/18а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/18А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.08                                                                                           Справа№ 18/18А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  (надалі ТзОВ) „Компанія Галпродукт”

доДержавної податкової інспекції (надалі ДПІ)у Шевченківському районі м.Львова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

з участю представників:

від позивача – Кіт Ю.В. –представник (довіреність від 23.01.2008 року);

від відповідача – Мельничук В.А. –головний державний податковий інспектор (довіреність за №11021/10-010 від 16.05.2007 року);

- Кравець О.В. –головний державний податковий ревізор-інспектор (довіреність за №4784/10-010 від 27.02.2008 року),

ВСТАНОВИВ:

що ТзОВ „Компанія Галпродукт” звернулося до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення за №0000032300/0/287 від 10.01.2008 року, прийнятого ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

Позивач у позовній заяві вважає, що органом державної податкової служби протиправно взято до уваги митну вартість а не договірну. Також позивач вважає, що органом державної податкової служби безпідставно зменшено суму валових витрат, оскільки такі підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та дав аналогічні пояснення.  Просить позов задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву від 13.02.2008 року вважає, що оскільки митні органи визначають митну вартість на підставі даних про ідентичні товари та цінову базу Державної митної служби України, то саме митну вартість слід вважати звичайною ціною нижче якої товари не можуть бути реалізовані. Також, орган державної податкової служби вважає, що оскільки на момент перевірки позивачем не було підтверджено первинними бухгалтерськими документами валові витрати, суб‘єктом владних повноважень правомірно було зменшено валові витрати.

Представники відповідача в судовому засіданні дали аналогічні пояснення, просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної планової документальної перевірки ТзОВ „Компанія Галпродукт” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова складено акт за №2350/337/23-120/23969100 від 21.12.2007 року та прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов‘язання в розмірі 96066 грн. 74 коп., 64044 грн. 49 коп. –основний платіж та 32022 грн. 25 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення суми податку на прибуток встановлено заниження податку на прибуток за перевірений період в ІV кварталі 2006 року на 137460 грн. 04 коп., з якої лише 64044 грн. 49 коп. увійшло в спірне податкове повідомлення-рішення, як пояснили представники сторін.

Органом державної податкової служби в акті перевірки з врахуванням того, що митна вартість вважається звичайною ціною, нижче якої товари не можуть бути реалізовані, встановлено порушення підп.1.20.1 ст.1, п.4.1 ст.4, підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку  підприємств” За №283/97-ВР від 22.05.1997 року, в результаті чого занижено валовий дохід в 2006 році на загальну суму 198799 грн. 96 коп.

Щодо даного правопорушення, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про єдиний митний тариф»від 5 лютого 1992 року № 2097-XII, при визначенні  митної  вартості до неї включаються ціна товару,  зазначена  в  рахунку-фактурі,  а також  такі  фактичні  витрати,  якщо   їх    не    включено    до рахунка - фактури: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину  митного  кордону України; комісійні та брокерські.

Відповідно до ст.274 Митного Кодексу України від 11.07.2002 року № 92-ІV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Таким чином, з наведеного вбачається, що митна вартість товару не може співпадати з фактурною вартістю товару.

Відповідно до підп 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР(із змінами та доповненнями, чинними станом на час здійснення експортних операцій), звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така ціна  відповідає рівню  справедливих  ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна  - це ціна , за якою товари (роботи, послуги) передаються  іншому  власнику  за умови, що  продавець  бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець  бажає їх отримати  за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони  є взаємно незалежними юридично  та фактично, володіють  достатньою  інформацією  про такі  товари  (роботи, послуги), а також  ціни, які склались  на ринку  ідентичних  (а за відсутності  - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про ціни та ціноутворення” 3 грудня 1990 року 507-XII - при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574   - вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Неправильним є висновки  відповідача про те,  що оскільки митні органи визначають митну вартість на підставі  даних  про ідентичні  товари  та цінову базу Державної митної служби України, то саме  митну  вартість слід вважати звичайною ціною, нижче  якої товари  не можуть бути реалізовані.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З аналізу вищезазначеної норми  випливає, що валовим доходом  виступає  фактичний отриманий  від  продажу  товарів дохід, тобто дохід  визначається  за  цінами продажу.

Таким чином, норма Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” ніяк  не пов‘язує  величину  валового доходу  з митною  вартістю вказаноюу вантажно-митних деклараціях. При цьому, митна вартість є підставою  для нарахування  лише  митних  податків  та зборів.

В матеріалах справи наявні контракт №24/08 від 24.08.2006 року та специфікації до нього, який укладений між ТзОВ „Компанія „Галпродукт” (продавець) та  ВАТ „Могилевський м‘ясокомбінат” (покупець).

Також, в матеріалах справи наявні вантажно-митні декларації, ціна в який є більша ніж зазначена в договорі.

Слід також зазначити, що у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, саме на органи державної податкової служби покладається обов‘язок довести правомірність прийнятого рішення, однак, відповідачем не доведено обставин та не представлено доказів, які б вказували на те, що органом державної податкової служби правомірно взято до уваги саме митну вартість, а не ту, яка погоджена сторонами у договорі.

З огляду на вищенаведене, у податкового органу не було підстав збільшувати позивачу валовий дохід від реалізації на експорт товару на суму 198799 грн. 96 коп., що складає різницю між фактурною вартістю та митною вартістю, визначеною у вантажно-митних деклараціях.

          Тому, визначення податковим органом позивачу суми основного платежу з податку на прибуток в частині суми  49699 грн. 99 коп. (25% від 198799 грн. 96 коп.) здійснено у спірному  податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Шевченківському районі  м. Львова безпідставно.

Щодо суми штрафних (фінансових) санкцій в цій частині, то такі теж застосовані неправомірно.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивачем безпідставно включено до складу валових витрат в ІV кварталі 2006 року суму 57377 грн. 99 коп. витрат, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Позивачем в судове засідання представлено документи в підтвердження валових витрат по даній господарській операції, а саме –договір №15/1-1 ІП від 15.01.2004 року, акт здачі-прийомки робіт (послуг) №1 від 11.05.2004 року, податкова накладна за №830/5 від 17.05.2004 року  та контракт №50186 від 11.02.2004 року.

Відповідно до підп.5.2.21 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З огляду на те, що на момент проведення перевірки платником податку не було надано первинних документів, підтвердженням чого є підпис керівника підприємства у акті перевірки про те, що ним були надані усі первинні документи до перевірки, та на те. Що таких документів не було додано і до заперечення до акту за №27/12-1 від 27.12.2007 року, висновки органу державної податкової служби щодо даного порушення є правомірними.

Слід також зазначити, що визначальним є той факт, що згаданих документів не було надано під час проведення перевірки.

Суд не може залишити поза увагою і те, що первинні документи, які додані до матеріалів справи не містять відомостей про відомостей про роботи, які проведено виконавцем, зміст наданих послуг в натуральному вартісному показниках, понесені виконавцем витрати, що б надало таким актам достовірності та характеристик первинних документів, які підтверджують фактично здійснені дії.

А відтак відсутність у документах інформації про суть операцій не дає змоги встановити зв‘язок певних витрат з валовими, а отже документ, який оформлений з порушенням вимог чинного законодавства не може підтверджувати правомірності понесених витрат.

Слід також зазначити, що згадані витрати в сумі 57377 грн. 99 коп. були включені до складу валових витрат в ІV кварталі 2006 року, хоча були понесені в травні 2004 року, при цьому, в судовому засіданні встановлено, що попередніми перевірками фактів заниження валових витрат не встановлювалося.

А відтак, у суду відсутні підстави вважати, що такі витрати не були включені у попередніх податкових періодах.

За таких викладених обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби правомірно зменшено суму валових витрат позивача в ІV кварталі 2006 року на 57377 грн. 99 коп. (податок становить 25% від даною суми –14344 грн. 49 коп.).

З врахуванням положень підп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про  порядок  погашення  зобов'язань   платників   податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями, до платника податків правомірно застосовано штраф в сумі 7172 грн. 25 коп.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині протиправності спірного податкового повідомлення-рішення за №0000032300/0/287 від 10.01.2008 року в сумі  74549 грн. 98 коп., в тому числі 49699 грн. 99 коп. –основний платіж та 24849 грн. 99 коп. –штрафні (фінансові) санкції, є підставні та обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення. В іншій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України, термін „нечинності” стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюється ненормативно-правовий акт (акт індивідуальної дії), який він просить визнати нечинним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, вважає за необхідне скасувати його в частині.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.3 ст.94 КАС України, їх належить присудити позивачу відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1          Позов задоволити частково.

2           Скасувати, прийняте ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення за №0000032300/0/287 від 10.01.2008 року в частині визначення податкового зобов‘язання з податку на прибуток в сумі 74549 грн. 98 коп., в тому числі 49699 грн. 99 коп. –основний платіж та 24849 грн. 99 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

3          В іншій частині в позові відмовити.

4          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Галпродукт” (код ЄДРПОУ 23969100), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Мишуги,26В, 2 грн. 64 коп. судового збору.

5             Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6            Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.