Рішення

від 03.03.2008 по справі 11/15-08-148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/15-08-148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2008 р.Справа  № 11/15-08-148

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „С.О.В. Гавань-центр”;

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Візаві-4”;

про стягнення 19101,4 грн.

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Станицький О.Б. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 28.01.2008 р. за вх. № 358 ТОВ  „С.О.В. Гавань-центр” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ „Візаві-4” (далі –Відповідач) основної  заборгованості у розмірі 16551,00 грн., 2550,00 грн. адвокатських послуг та суми сплаченого державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 25.02.2008 р. за вх. № 3798 надав пояснення щодо відшкодування судових витрат адвоката.

За вх. № 3801 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в які зазначає, що згідно до п.10.4. Договору, за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу. Відповідно до п. 10.4. Договору Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 2634,6 грн. Крім того,  посилаючись на пп. 10.7, 10.8. Договору, згідно яких сторона яка не виконує своє зобов'язання протягом 30 (тридцяти) днів сплачує штраф в розмірі 50 % від суми поставки товару, Позивач нарахував Відповідачу штраф у розмірі 8275,70 грн.

Враховуючи, що Позивачем не було надано доказів надсилання копії заяви про збільшення  позовних вимог  Відповідачу , позовні вимоги в частині стягнення 2634,60 грн. пені та 8275,70 грн. штрафу,  судом до розгляду не приймаються у зв'язку з порушенням процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК України, так як зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача,  допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. ( п. 8 Роз'яснення ВАСУ „Про судове рішення” № 02-5/422  від 10.12.96 р.)

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судові засідання від 13.02.2008 р. та 03.03.2008 р. не з'явився, представників не направив, відзиву на позов не надав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи в порядку ст. 75 ГПК України, заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

15.06.2005 р. між ТОВ „Візаві-4” та ТОВ „С.О.В. Гавань-центр” був укладений договір поставки б/н.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору поставки б/н від 15.07.2005 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 16 551,40 грн. за видатковими накладними № РН ГЦ-49220 від 12.11.2005 р. на суму 5144,68 грн., № РН ГЦ-49668 від 19.11.2005 р. на суму 5936,90 грн., № РН ГЦ-50061 від 26.11.2005 р. на суму 2286,91 грн., № РН ГЦ-50946 від 10.12.2005 р. на суму 3182,91 грн.

Відповідно до п. 8.3.3. Договору, Відповідач проводить оплату за кожну окрему партію Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача у термін не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту здійснення поставки.

Позивач стверджує, що Відповідач за поставлений товар не розрахувався,  усні та письмові вимоги щодо оплати боргу за поставлений товар - ігнорує.

04.12.2007 р. Позивач надіслав Відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості, відповіді на яку не отримав.

25.02.2008 р. за вх. № 3798 Позивач надав пояснення щодо відшкодування судових витрат адвоката у розмірі 2550,00 грн.

Посилаючись на порушення Відповідачем умов договору поставки від 15.07.2005 р.,  Позивач просить суд стягнути з останнього 16551,40 грн. основної заборгованості, 2550,00 грн. адвокатських послуг та суми сплаченого державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

15.06.2005 р. між ТОВ „Візаві-4” та ТОВ „С.О.В. Гавань-центр” був укладений договір поставки б/н, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є постачання рибної продукції.

Покупець протягом строку дії договору замовляє, а Постачальник здійснює поставку товару, згідно замовленню, що надійшло від Покупця (п.2.1. Договору).

З наявних матеріалів справи вбачається, що Позивач поставив Відповідачу за видатковими накладними № РН ГЦ-49220 від 12.11.2005 р. на суму 5144,68 грн., № РН ГЦ-49668 від 19.11.2005 р. на суму 5936,90 грн., № РН ГЦ-50061 від 26.11.2005 р. на суму 2286,91 грн., № РН ГЦ-50946 від 10.12.2005 р. на суму 3182,91 грн. товар на загальну суму 16551,40 грн. Товар був отриманий Відповідачем про що свідчать підписи та печатки на відповідних накладних (а.с.21-24).

Відповідно до п.8.3.2. договору оплата за поставлений товар здійснюється або перерахуванням 50 % попередньої оплати замовленого товару, або 100 % відстрочкою платежу, але у будь якому випадку остаточний розрахунок має бути проведений протягом 14 календарних днів з моменту здійснення поставки товару (п.8.3.3. Договору).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

          Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

         З матеріалів справи вбачається , що на час розгляду справи наявна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Візаві-4” становить16551,40 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення (а.с.38) направлені за юридичною адресою Відповідача (відповідь Міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/7185-3 від 30.11.2007 р.), в судові засідання від 13.02.2008 р. та 03.03.2008 р. не з'явився, представників не направив, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „С.О.В. Гавань-центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Візаві-4” про стягнення  заборгованості у розмірі 16551,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані та доведені належними доказами  та наявними матеріалами справи.  

Також слід зазначити, що відповідно до п. 12 Роз'яснень президії ВАСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р. вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При цьому у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги характер спору та складність справи, суд вирішив віднести витрати по сплаті держмита в сумі 165,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., а також частково, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1655,14 грн., за рахунок Відповідача згідно статей 44, 49 ГПК України. Державне мито оплачене  Позивачем 05.12.2007 р. за платіжним дорученням № 653 у розмірі 27,49 грн. та 20.02.2008 р. за квитанцією № 65 у розмірі 82 грн.,  підлягає поверненню  як  таке, що внесене у більшому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Візаві-4” (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 46Б, кв. 19, п/р 26006670581492 у Київському відділені Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 328016, код 32927716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „С.О.В. Гавань-центр” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, п/р 260060205000 у АБ „Брокбізнесбанк” м. Києві, МФО 300249, код 32068845) –16551,40 грн. заборгованості, 165,51 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 1655,14 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 11.03.2008 р.