Постанова

від 18.03.2008 по справі 22/331-07-7943

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/331-07-7943

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" березня 2008 р. Справа № 22/331-07-7943

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін: Арбієві А.А.

від позивача –Олексіюк О.В.

від відповідача –  Соболєва О.К.

розглянувши апеляційну скаргу Виробничо-комерційної фірми "Алів" у вигляді ТОВ

на рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2007р.

по справі № 22/331-07-7943

за позовом Дочірнього підприємства компанії "Дапекс Трейдінг Лімітед" "ДАПЕКС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА"

до Виробничо-комерційної фірми "Алів" у вигляді ТОВ

про стягнення 1242643,83 грн.

встановив:

          Дочірнє підприємство компанії "Дапекс Трейдінг Лімітед" "ДАПЕКС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" 02.10.2007р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Виробничо-комерційної фірми "Алів" у вигляді ТОВ 1242643,83 грн., а саме: 1000000,00 грн. - основного боргу, 185200, 00 грн. інфляційних та 57443,08 грн. - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, посилаючись на неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 30 від 27.12.2004р. щодо реалізації скрапленого газу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2007р. (суддя Торчинська Л.О.) позов задоволено повністю, оскільки суд дійшов висновку, що вимоги позивача документально обгрунтовані. Стягнуто з Виробничо –комерційної фірми "АЛІВ" у вигляді ТОВ  на користь позивача  заборгованість в розмірі: сума основного боргу –1000000 грн., сума інфляційних –185200 грн., сума 3% річних –57443,83 грн., витрати по держмиту в сумі 12426,44 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 118 грн.

          Не погодившись із прийнятим судом рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою та доповненням до неї, в якій просить його скасувати і припинити провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

          Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 53, 93 ГПК України.

          Позивач - дочірнє підприємство компанії "Дапекс Трейдінг Лімітед" "ДАПЕКС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" - вважає рішення суду законним і обгрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

          Як вбачається із матеріалів справи і правильно встановлено місцевим господарським судом, 27.12.2004р. між  Дочірнім підприємством компанії "Дапекс Трейдінг Лімітед" "ДАПЕКС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" та Виробничо-комерційною фірмою "АЛІВ" у вигляді ТОВ було укладено договір № 30, відповідно до умов якого, продавець реалізує покупцю, скраплений газ марки БТ, сума пропану і пропілену 5% - 40%, виробництва Кременчуцького НПЗ.

          Відповідно до п. 1.2 договору, покупець зобов'язується оплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього договору, а продавець зобов'язується передати покупцю у власність скраплений газ в кількості 120,482 тон + 10%.

          31.03.2005р. між ВКФ „АЛІВ” у вигляді ТОВ (надалі продавець) та Дочірнім підприємством компанії "Дапекс Трейдінг Лімітед" "ДАПЕКС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" (надалі покупець), було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 30 від 27.12.2004р., якою було визначено, що відвантаження скрапленого газу залізницею здійснюється до 31.12.2005р.

          Пунктами 4.2, 4.3, 4.4 вказаного договору № 30 від 27.12.2004р. встановлено, що вартість по відвантаженню залізницею складає 140 грн./тона, в тому числі ПДВ; покупець проводить попередню оплату товару в повному обсязі на підставі рахунку на попередню оплату; загальна вартість скрапленого газу становить 283132,70 грн., в тому числі ПДВ 47188,78 грн.

          На виконання умов означеного договору відповідачем виставлено рахунок–фактуру № СФ –0000159 від 28.09.2004р. на 283132,70грн.

          Додатковою угодою № 2 від 27.11.2004р. сторони змінили п.4.4 договору № 30, а саме загальну вартість скрапленого газу (без врахування вартості послуг по відвантаженню та транспортуванню), яка становить 983132,70 грн., у т.ч. ПДВ - 163855,45 грн.

          Платіжними дорученнями № 143 від 29.12.2004р. та  № 381 від 24.11.2005р. позивачем здійснено оплату за скраплений газ загальною сумою 1000000 грн.

          Між тим, відповідачем умови договору не виконані, скраплений газ поставлений не був.

          Згідно п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

          Згідно ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

          Статтею 693 ЦК України передбачено, якщо продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1000000 грн. є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідають вимогам закону і підлягають задоволенню.

          Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми 3% річних судова колегія вважає, що  з 11.02.2005р. вона розрахована судом невірно,так як слід розраховувати з 01.01.2006р., тому що додатковою угодою № 1 від 31.03.2005р. до вищезазначеного договору № 30 було визначено, що відвантаження скрапленого газу здійснюється до 31.12.2005р. Враховуючи це, розмір 3% річних становить 52602,74 грн. за таким розрахунком: 2006 рік (365 днів) і по 01.10.2007р. (275 днів) і обчислюється: (1000000 грн. х 3% : 365) х 640 днів.

          Стосовно позовних вимог щодо сплати інфляційних, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статі застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей (п.2 ст.1214 ЦК України п.2) нараховуються проценти згідно ст. 536 ЦК України, відповідно до п. 2 якої, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або іншим актом цивільного законодавства. Зазначене кореспондується і з п.2, 3 ст. 693 ЦК України. Враховуючи ці положення чинного законодавства, обґрунтування позивачем своїх вимог положеннями ст. 625 ЦК України суперечить матеріалам справи, оскільки відповідач не мав обов'язку здійснювати за договором розрахунки у грошовій формі, отже, нарахування інфляційних  не відповідає чинному законодавству.

          Вимоги про припинення провадження у справі є безпідставними як такі, що не відповідають ст.80 ГПК України.

          Твердження скаржника щодо сплати при поданні позову більшої суми державного мита, ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" спростовуються п.2 ст.3 цього Декрету.

          З огляду на вищевикладене, рішення господарського суду підлягає зміні, а позов - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 53, 93, 101, 103-105 ГПК України, колегія суддів постановила:

          Поновити ТОВ ВКФ "Алів" строк для подання апеляційної скарги.

          Рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2007р. у справі № 22/331-07-7943 змінити, позов задовольнити частково, пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: "Стягнути з Виробничо-комерційної фірми "Алів" у вигляді ТОВ на користь позивача Дочірнього підприємства компанії "Дапекс Трейдінг Лімітед" "ДАПЕКС ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" заборгованість в розмірі 1000000 грн. основного боргу, 52602,74 грн. суми 3% річних, витрати по сплаті держмита - 10526,03 грн., витрати на ІТЗ судового процесу - 118 грн. В решті позов залишити без задоволення."

          Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.

          Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної  сили з дня її прийняття.

          Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                         Л.І. Бойко

Судді:                                                                            Т.А. Величко  

                                                                                         А.М. Жукова