Постанова

від 18.03.2008 по справі 3/331-07-8837

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/331-07-8837

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"18" березня 2008 р. Справа № 3/331-07-8837

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.,

суддів Тофана В.М., Журавльова О.О.

(на підставі Розпорядження голови суду від 18.03.2008 року № 49 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

При секретарі Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Чечель Г.Г., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від прокуратури: Яворський С.І., за посвідченням;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 24 січня 2008 року

у справі №3/331-07-8837

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сусіди", м. Одеса, вул. Лузанівська, 58

до Одеської залізниці, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19

за участю Одеської транспортної прокуратури в інтересах держави, м. Одеса, вул. Семінарська, 6

про припинення права спільної часткової власності, про визнання права власності,-

                                                          ВСТАНОВИВ:      

ТОВ "Сусіди" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської залізниці про припинення права спільної часткової власності відповідача на  413/1000 споруди загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58 та визнання за ТОВ "Сусіди" право власності на 100 % частку цієї споруди після виплати Одеській залізниці ринкової вартості частки, що становить 821 510,69 гривень.

У процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги стосовно розміру частки відповідача у праві спільної часткової власності та вартості цієї частки та виклав позовні вимоги у нові редакції. Відповідно до вказаних уточнень позивач просив суд припинити право спільної часткової власності Одеської залізниці на 524/1000 споруди загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58 та визнати за ТОВ "Сусіди" право власності на 100 % частку цієї споруди після виплати Одеській залізниці ринкової вартості 524/1000 частки, що становить 1 042 304  гривні 12 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ТОВ "Сусіди" та Одеська залізниця є співвласниками споруди, загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58. Доля кожної із сторін у праві спільної часткової власності на цю споруду становить відповідно:  ТОВ "Сусіди" - 476/1000, Одеської залізниці - 524/1000. Позивач звертався до відповідача з пропозицією придбати його частку у  праві спільної часткової власності, однак отримав невмотивовану відмову. Згідно висновку  незалежної експертизи від 29.11.2007 року  будівля, що розташована за адресою вул.Лузанівська, 58, м. Одеси є такою, що неподільна, та не може бути поділена без втрати її цільового призначення. Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо річ є неподільною.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити  з підстав, викладених у відзиві на позов.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 січня 2008 року по справі № №3/331-07-8837 (суддя Д'яченко Т.Г.) позов задоволено повністю; припинено право спільної часткової власності Одеської залізниці  на 193,3 кв.м.  споруди загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58; визнано за ТОВ "Сусіди" (код 24536277, м. Одеса, вул. Лузанівська, 58) право власності на 100 % частку споруди загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою: м.Одеса, вул. Лузанівська, 58; стягнуто з ДП Одеська залізниця ( код 01071315, р/р 26007301455710 ОЦВ ОГРУ ПІБ м. Одеси, МФО 328135, 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) на користь ТОВ "Сусіди" (код 24536277, р/р 26000301520482 ОЦВ ОГРУ ПІБ м. Одеси, МФО 328135,  65013, м. Одеса, вул. Лузанівська, 58) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та ІТЗ судового процесу у сумі 118 гривень.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій простить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 24 січня 2008 року по справі № №3/331-07-8837 щодо припинення права спільної часткової власності Одеської залізниці на 193,3 кв.м. споруди загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58 та визнання за ТОВ "Сусіди" право власності на 100% частку споруди загальною площею 368,6 кв.м.; судові витрати з приводу розгляду судової справи покласти на позивача.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права, не повністю дослідив докази та дав їм невірну оцінку. Рішення було прийнято без обґрунтування та посилання на норми законодавства про що свідчить текст рішення по даній справі.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва.

17.03.2008 року за вх. № 231 через канцелярію суду надійшло повідомлення Одеської транспортної прокуратури про участь прокурора в порушеній справі.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду Одеської області 07.09.2006 року по справі №32/235-06-8024 за ТОВ "Сусіди" було визнано право спільної часткової власності на 587/1000 споруди загальною площею 298,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2007 року по справі №16/473-06-12996 за Одеською залізницею було визнано право спільної часткової власності на цю споруду та визначено частку Одеської залізниці у праві спільної часткової власності у розмірі 413/1000. При цьому судом було встановлено, що загальна площа спірної споруди  становить 368,6 кв.м., а частці Одеської залізниці відповідає площа споруди 193,3 кв.м.

Вказані рішення не були оскаржені сторонами та набули чинності.

Незважаючи  на те,  що  у  вказаних  рішеннях йдеться про  різні  розміри загальної  площі  споруди, колегія  суддів  дійшла  до  висновку,  що  в  обох випадках у справі  йдеться  про споруду загальною площею 368,6 кв.м.

Твердження  відповідача  про те, що  частку  власності  треба  відраховувати  від  площі  298,8  кв.м. ( про  це  йдеться  у  рішенні  господарського  суду ,т.1,а.с.14) не заслуговує на  увагу  тому, що  в  матеріалах  справи  є  технічний  паспорт  на  нежилі  приміщення у  одноповерховому будинку №58  по  вул. Лузанівська  станом  на 21  січня  2005  року (т.1, а.с.20)  на  зворотній сторінці  аркуша  вказано,  що  загальна  площа  будинку   складає  368,6  кв.м.  Площа  368,6  кв.м.  вказана  також  на  а.с.125 т.1, на  а.с.71,73 т.2  справи.

Доказів  того,  що  загальна  площа спірного будинку   складає  298,8  кв.м.,  у справі  не  має.  Тому  колегія  суддів  дійшла  до  висновку, що  господарський  суд при  прийнятті  рішення по  справі  №32/235-06-8024  необґрунтовано визначив  загальну  площі спірного  будинку  у  розмірі 298,8 кв.м.

Виходячи з  аналізу змісту вказаних рішень, врахування фактів, встановлених судом, матеріалів  справи,  колегія  суддів  дійшла  до  висновку,  що господарським  судом  правильно  встановлені  розмір частки ТОВ "Сусіди"- площа 175,3 кв.м., а розміру частки Одеської залізниці відповідає площа 193,3 кв.м.,  що  складає у  сумі  368,6  кв.м.

На  підставі  викладеного господарський  суд  правильно  дійшов до  висновку, виходячи з розрахунків площ, які відповідають розміру частки кожної з сторін, що частки сторін у праві спільної часткової власності на спірну споруду становлять: ТОВ "Сусіди" - 476/1000, Одеської залізниці - 524/1000.

В  матеріалах справи  є Звіт від 10.09.2007 року про оцінку нежитлової споруди загальною площею 368,6 кв.м., розташованої за адресою м. Одеса, вул. Лузанівська, 58, складений ПП "Дельта –Консалтінг" (Сертифікат Фонду Державного майна України УК №3261/05 від 15.04.2005 року), у якому визначено ринкову вартість цієї споруди. Згідно зазначеного Звіту ринкова вартість споруди становить 1 989 130 гривень.

Відповідачем у процесі судового розгляду справи також замовлено та отримано Висновок від 14.12.2007 року незалежної оцінки вартості спірної споруди, наданий ДП "Приоритет" (Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5150/06 від 29.09.2006 року). Згідно вказаного висновку ринкова вартість споруди становить 1 978 000 гривень.

          Таким чином, приймаючи до уваги наявність двох висновків про визначення ринкової вартості спірної споруди, що мають несуттєві розбіжності у визначенні цієї вартості, господарський  суд прийняв до уваги ринкову вартість, визначену у звіті ПП "Дельта –Консалтінг" від 10.09.2007 року, яка становить 1 989 130 гривень,  з чим  колегія суддів  повністю  погоджується.

Виходячи з вказаної ринкової вартості всієї споруди колегія  суддів дійшла до висновку, що вартість долі ТОВ "Сусіди" у розмірі  476/1000 складає 946 825 гривень 88 копійок, а Одеської залізниці,  у  розмірі 524/1000,  складає 1 042 304 гривні 12 копійок.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності   двох   або  більше  осіб  належить їм на праві спільної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

    У відповідності до п.1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. N262, Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є  органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансу. До сфери управління Укрзалізниці входить зокрема Одеська залізниця.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 ГК України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно статуту Одеської залізниці, затвердженого наказом Міністерства транспорту України за № 456 від 29.12.1997р., Одеська залізниця - це створене згідно із ст.ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України.

Відповідно до розділу 4 статуту Одеської залізниці, затвердженого наказом Міністерства транспорту України за № 456 від 29.12.1997р., майно Одеської залізниці становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у балансі Залізниці. Майно Одеської залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.

Як вбачається з довідки про балансову приналежність Локомотивного депо Одеса-Сортувальна Одеської залізниці від 05.02.2007 р. № 255, 193,3 кв.м. споруди, загальною площею 368,6 кв.м, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58, знаходяться на балансі позивача, що також  дозволяє суду дійти висновку, що зазначені об'єкти нерухомості закріплені за позивачем відповідно до наведених вимог чинного законодавства України та статуту Одеської залізниці на праві повного господарського відання.

Крім того рішенням  господарського  суду  Одеської  області  по справі  №32/235-06-8024  від  07 вересня  2006  року встановлено,  що відповідно до акту прийому-передачі частки приміщення бази відпочинку локомотивних бригад локомотивного депо Одеса-Сортувальна в оренду ТОВ "Сусіди", підписаному в.о. начальника локомотивного депо Одеса-Сортувальна Василенко В.І та директором ТОВ "Сусіди" Галушкіним Ю.В., приміщення 112 м кв. по вул. Лузанівська,58 передано орендарю. При цьому у акті зауважено, що технічне становище приміщення та системи обладнання на час передачі в оренду знаходиться у задовільному становищі, укомплектовано. Потрібен капітальний ремонт.

Додатковою угодою до договору оренди нерухомого майна від 11.01.2001р. №31Т, що належить до державної власності, підписаною начальником служби локомотивного депо Одеської залізниці Голосинським О.І. та директором ТОВ "Сусіди" Галушкіним Ю.Р., погодженою заступником начальника регіонального відділення Фонду Державної майна по Одеській області 06.03.2002р. Дмитриченко Л.К., зареєстрованою юридичною службою Одеської залізниці 20.05.2002р., встановлено: п.п. 1.1,1.2,1.3 договору вилучити та викласти в редакції: "орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, нежитлові приміщення будівлі бази відпочинку площею 112 кв. м,   які розміщені за адресою м. Одеса зул. Лузанівська 58 у будівлі, що знаходиться на балансі Одеської залізниці, вартість якого визначено згідно з експертною оцінкою та становить станом на 05.12.2000р. 78 071 грн. без урахування ПДВ. З 10.05.2002р. орендодавець додатково передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, нежитлові приміщення будівлі бази відпочинку площею 68 кв.м, розміщене за адресою м. Одеса, вул. Лузанівська.58, у будівлі, що знаходиться на  балансі Одеської залізниці, вартість якого визначена з експертною оцінкою та становить 46 991 грн. без урахування ПДВ на 21.09.2001р. Усе майно (площею 112 кв.м та 68 кв.м ) передається в оренду з метою розташування кафе, сауни та номерів відпочинку.

На виконання умов додаткової угоди до договору від 11.01.2001р. №31Т Локомотивне депо Одеса-Сортувальна передало ТОВ "Сусіди" додаткову частину приміщень бази відпочинку площею 68,6 кв.м для розміщення готельних номерів, що зафіксовано актом приймання передачі, підписаним начальником локомотивного депо Одеса-Сортувальна Ремез І.В. та директором ТОВ "Сусіди" Галушкіним Ю.Р., зареєстрованим юридичною службою Одеської залізниці 11.05.2002р. При цьому в акті указано, що технічний стан приміщень та систем забезпечення на час передачі в оренду знаходяться в незадовільному стані, укомплектовані. Потребується  капітальний ремонт.

Відповідно  до  ч.2 ст.35  ГПК України  факти,  встановлені  рішенням  господарського  суду (іншого органу, який  вирішує господарські  спори)  під  час  розгляду  однієї  справи, не  доводяться  знову при  вирішенні  інших  спорів,  в  яких  беруть  участь  ті  самі  сторони. Таким  чином  факт находження майна площею 112 кв.м та 68 кв.м  у господарському віданні  Одеської  залізниці  правильно  встановлений  господарським  судом,  а  твердження  апелянта  про  находження  68 кв.м. у повній  власності  держави не  заслуговує  на  увагу  з вищенаведеного.

Відповідно  до ч.3 ст.136  Господарського  кодексу  України "... щодо  захисту  права  господарського  відання застосовуються  положення  закону,  встановлені  для  захисту  права власності." Із  змісту  вказаної норми  господарський  суд  обґрунтовано відхилив  клопотання  відповідача  про  залучення  до  справи  у  якості  належного  відповідача  Міністерства  транспорту  та  зв'язку  України.

Згідно технічного висновку СПД Макієнко І.Ю. (Ліцензія АБ № 100987 від 20.09.2005 року, видана Одеською обласною державною адміністрацією) від 29.11.2007 року будівля за адресою м. Одеса, вул. Лузанівська, 58, є неподільною та не може бути поділена без втрати її цільового призначення.  Відповідач  в  апеляційній  скарзі  наполягає  на  тому,  що  майно  може  бути  поділено  в  натурі, але  технічного  висновку  на  підтвердження  своєї  позиції  суду  не надав.

Апелянт  у  скарзі  посилається  на пункт 2.2.13  Статуту  Одеської  залізниці,  що є додатком  до  апеляційної  скарги,  стосовно до  якого  Залізниця,  відповідно  до покладених  на неї завдань, "... здійснює  заходи  щодо  забезпечення  руху  поїздів і  державний  нагляд  за  нею,  безпеки життя та  здоров'я  громадян ,  які користуються  послугами  залізничного  транспорту, охорони  праці  працівників ...", а  будівлі  площею  68  кв.м. необхідні для  відпочинку локомотивних  бригад, що  одним  з найважливіших  факторів, які  безпосередньо  впливають  на  рівень безпеки  руху  залізничного  транспорту.

Але  фактично  дії  Одеської  залізниці, стосовно  турботи  за  відпочинок  локомотивних  бригад  та  пов'язану  з  ним  безпеку  руху, свідчать  про  інше.

Станом  на  11.05.2002р. технічний стан приміщень та систем забезпечення на час передачі в оренду знаходяться в незадовільному стані, потребують капітального  ремонту. (т.2 а.с.14). З  акту передачі  майна  можливо  зробити висновок, що на  дату його складання    приміщення  для  відпочинку  локомотивних бригад  вже  деякий  час  було  неможливо  використовувати  по  цільовому  призначенню.  

Представник  позивача  пояснив у судовому засіданні, що вже з  часу  укладання  договору  оренди  від 15  січня  2001  року (т.2, а.с.6-9)  працівники  локомотивних  бригад  у  спірної  будівлі  не  відпочивали. Представники  відповідача  проти  цього  не  заперечували.  Таким  чином  колегія  суддів  дійшла  до  висновку  що площа  68  кв.м.  у  спірній будівлі,  де  нібито знаходяться  кімнати  відпочинку  локомотивних бригад,  не використовується  відповідачем  майже  сім  років,  що свідчить  про  стійку  втрату  Одеською  залізницею інтересу  до  вказаних  приміщень.         

 Господарський  суд при  вирішенні  спору правильно  застосував ч.1 ст.365  Цивільного  кодексу  України. Відповідно  до  технічного  висновку на  будівлю за адресою: вул.Лузановська, №58  Суворовський  район  м.Одеса  з  метою  визначення  можливості  його  розподілу без  втрати  його цільового призначення,  вказана будівля  є  нерозподільною   і  не  може бути  розподілена  без втрати її  цільового призначення (т.1, а.с.95).

Відповідно,  якщо будівля  не може бути  розподілена,  то  неможливо виділити  її частку  в  натурі,  а  спільне володіння та користування  майном  є  неможливим. Колегія суддів  вважає,  що  в  зв'язку  з  втратою  інтересу  Одеської залізниці  до спірних  приміщень  припинення  права  власності не  завдає  ніякої (не  говорячи  про  істотну) шкоди  співвласнику.

На  час  розгляду справи у  господарському  суді  та розгляду  апеляційної  скарги  позивачем неодноразово була перерахована  вартість  частки  майна  відповідача, який  її повертав. Зокрема   платіжним дорученням  №27  від 18 березня 2008  року  (залучено  до  справи). Таким  чином  вимоги,  передбачені  ч.2 ст.365  Цивільного  кодексу  України  позивачем  також  виконані.     

Згідно частини 2 статті 183 Цивільного кодексу України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Таким чином, позивач і відповідач є співвласниками неподільної речі, а саме споруди загальною площею 368,6 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Лузанівська, 58, яка при її поділі втратить своє цільове призначення. Цільовим призначенням вказаної споруди є розміщення бази відпочинку, кафе та сауни.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо річ є неподільною.

Таким чином, колегія  суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Сусіди" та наявність правових підстав для припинення права власності Одеської залізниці на частку у праві спільної часткової власності у зв'язку з неподільністю зазначеної споруди.

Що  стосується  клопотання  відповідача  про  припинення  провадження  по  справі,  то  відповідно  до п.5  листа  Вищого арбітражного  суду  від 17.06.1993  року за  №01-08/683 "Про окремі недоліки у  вирішенні  господарських  спорів" провадження  у  справі  не  може  бути  припинено  з  підстав,  не передбачених  ст.80  ГПК  України. Вказане розпорядження  Кабінету  Міністрів  України  не  є  підставою  у  розумінні  ст.80  ГПК  України.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З  урахуванням  наведеного  колегія  суддів  вважає, що  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а  рішення господарського  суду  слід  залишити  без  змін.

                      Керуючись ст. ст.99, 101, 103,105 ГПК України, суд -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської  залізниці, м.Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 24 січня 2008 року у справі №3/331-07-8837 залишити без задоволення, рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя:                                                                                    М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                                    В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                         О.О. Журавльов