Ухвала

від 21.03.2008 по справі 8/38 (7/4-4/2)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/38 (7/4-4/2)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

21.03.08                                                                                 Справа№ 8/38 (7/4-4/2)

Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.

при секретарі Габаковській Х.В.

розглянув матеріали справи за заявою: Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Львівської обласної філії АКБ ,,Укрсоцбанк”, м.Львів

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Курортторг”, м.Трускавець

за участю представників:

кредиторів:

АКБ СР “Укрсоцбанк”: Цимбалов С.О. –зав.сектором

ДПІ у м.Трускавець: Боднар В.І. –ст. державний податковий інспектор

боржника: Прокопишак А.Й. –голова правління,  Коліхов Г.А. –юрисконсульт

розпорядника майна: Гула Я.О. –арбітражний керуючий

                                                         ВСТАНОВИВ:

Суть заяви: Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду Львівської області із заявою про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Курортторг”, м.Трускавець у порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Провадження у справі порушено 08.01.2003 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. скасовано ухвалу господарського суду Львівської.області від 20.02.2007 р. у справі № 7/4-4/2 в частині розгляду додаткових грошових вимог АКБ СР „Укрсоцбанк” в особі ЛОФ і в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2007 р. у справі № 7/4-4/2 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2007 р. та ухвалу господарського суду Львівської області від 19.03.2007 р. в частині призначення керуючого санацією боржника та передано справу № 7/4-4/2 до господарського суду Львівської області на новий розгляд.

Ухвалою суду у справі від 21.02.2008 р. справу № 7/4-4/2 прийнято до нового розгляду в частині розгляду додаткових грошових вимог АКБ СР „Укрсоцбанк” в особі ЛОФ та в частині призначення керуючого санацією боржника. Розгляд справи призначено на 18.03.2008 р .

У судовому засіданні 18.03.2008 р. оголошено перерву для надання можливості кредитору надати розрахунок грошових вимог до боржника в межах заявлених додаткових грошових вимог відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.  У  судовому засіданні представник боржника подав клопотання про витребування у боржника розрахунку додаткових грошових вимог та доказів наявності безспірних майнових вимог. Клопотання задоволено частково лише щодо витребування розрахунку. В частині безспірності вимог кредитора підлягає відхиленню, оскільки суд розглядає лише додаткові вимоги АКБ СР “Укрсоцбанк”, заявлені в тридцятиденний строк після публікації оголошення, і вимога безспірності на них не поширюється.

Представник кредитора - АКБ СР “Укрсоцбанк” в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в заяві про додаткові вимоги до ВАТ “Курортторг” № 630/03-265 від 15.04.2003 р. підтримав з підстав, наведених у заяві, зазначаючи, зокрема, що у ВАТ „Курортторг” станом на 15.04.2003 р. існує заборгованість перед АКБ „Уксоцбанк” й по інших кредитних угодах, а саме: в заяві про порушення справи про банкрутство ВАТ „Курортторг” банк не мав змоги заявити вимоги до боржника в частині заборгованості по кредитних угодах №№ 1/14, 16/179 та 14/164 в зв'язку з тим, що вони забезпечені заставою, відтак додаткові вимоги за кредитною угодою № 1/14 від 06.02.1997 р.  становлять  452 526,01 грн., за кредитною угодою № 16/179 від 04.12.1996 р. - 421 925,17 грн., за кредитною угодою № 14/164 від 09.10.1996 р. - 271 036,24 грн. Крім цього, згідно з ухвалою від 28.01.2003 р. у справі судом визначено розмір вимог банку по кредитній угоді № 2/43 від 24.04.1997 р. у розмірі 170 054,81 грн.,  тобто в межах основного боргу згідно з наявними в банку виконавчими документами. Враховуючи, що відсотки за користування кредитом нараховуються до винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, банк продовжує нараховувавати відсотки до цього часу, тому заборгованість ВАТ „Курортторг” по кредитній угоді № 2/43 від 24.04.1997 р. збільшилась і станом на 15.04.2003 р. становить 479 753,44 грн. Загальна заборгованість ВАТ „Курортторг” перед АКБ „Укрсоцбанк” станом на 15.04.2003 р. становить 1625 240, 86 (один мільйон шістсот двадцять п'ять тисяч двісті сорок гривень 86 копійок).

Представники боржника щодо визнання грошових вимог кредитора заперечували повністю з підстав, наведених у запереченні від 20.03.2008 р., зокрема: в даному випадку йдеться про вимоги, які суперечать Закону, які вже були предметом розгляду суду, з яких є чинне судове рішення, що вступило в законну силу, увала від 18.06.2001 року та постанова Львівського апеляційного суду від 14.09.2001 року у справі №-7/8-7/9, (а.с.83-86 та 145-147 том.1), тому відповідно до ст.80 п.2 ГПК України справа підлягає припиненню; справу №-7/4-4/2 було порушено внаслідок омани суду кредитором-заявником. Справу про банкрутство ВАТ „Курортторг” порушено ухвалою суду від 08.01.2003 року за заявою філії АКБ СР „Укрсоцбанк” по кредитній угоді №-2/43 від 24.04.97 року, хоча ще в ухвалі від 18.06.2001 р. у справі 7/8-7/9 вказано на пропуск строку пред'явлення вимог, а додаткові угоди, зокрема від 08.12.1997 року, про її продовження з виправленням дати та номера не можуть бути належним доказом пролонгації угоди та у визнанні майнових вимог банку по кредитній угоді №2/43 від 24.04.1997 р. відмовлено. Встановлені судом факти в одній справі, згідно ст.35 ГПК не доводяться знову в інших спорах, в яких беруть участь ті самі сторони. Проте, в заяві про порушення справи АКБ СР „Укрсоцбанк” знову посилається на продовження строку дії угоди №-2/43 додатковими угодами, а також вказав, що у зв'язку з бездіяльністю ВДВС, до 2002 року платіжні вимоги №№-4,7,13,12,19,18 від 21.06.2000 року знаходилися на виконанні і тому строк не пропущений. АКБ „Укрсоцбанк” додав до заяви листи ВАТ “Курортторг” від 25.11, 05.12,16.01.1997 р. та 27.01.1998 р про визнання його претензій №-1602/55 від 17.11.1997 р. на суму - 4931,51 грн., №-160 від 11.1997 р. на суму - 5095,89 грн., №-1602/184 від 16.01.1998 р. на суму  397,27 грн., №-1602/213 від 27.01.1998 р. на суму - 152630,14 грн., а також платіжні вимоги №№ 4,7,13,12,19,18 від 21.06.2000 року, підставою яких вказано у платіжних вимогах листи боржника, та вказав, що доказом визнання боргу є відповіді на претензії. Ухвалою від 28.01.2003 року в попередньому засіданні суд визначив розмір вимог кредитора, по кредитній угоді №-2/43 від 24.04.1997 року в сумі - 170 054,81 грн. не дивлячись на заперечення боржника. Однак, заявник пославшись на визнання нами його претензій, не додав до заяви своїх претензій та приховав їх від суду, як і ухвалу від 18.06.2001 року. Проте претензії №№-1602/55,160,1602/384,1602/213 були заявлені кредитором по кредитній угоді №-43 від 09.04.1997 року і не мають жодного відношення до кредитної угоди №-2/43 від 24.04.1997 року. Ухвала від 28.01.2003 р. про визнання кредиторських вимог в сумі -170054,81 грн. у справі №-7/4-4/2 суперечить дійсним обставинам і Закону.

Після опублікування 19.03.2003 року оголошення про порушення справи №-7/4-4/2 про банкрутство, кредитор звернувся з заявою про додаткові грошові вимоги на 1 625 240,86 грн., в т.ч. і на вказані 170 054,81 грн. по угоді №-2/43 та угодах №№-14/164, 1/14, 16/179, які були забезпечені заставою за договорами застави від 18.10.1996 року зі строком виконання до 07.01.1997 року, від 04.11.1996 року зі строком виконання 09.01.1997 року та від 07.02.1997 року зі строком виконання до 05.05.1997 року і зверненням стягнення на заставне майно за виконавчим написом нотаріуса. Вимоги і по заставних угодах також були предметом розгляду у справі №-7/8-7/9. І вже на той час, ще в 2000 р. було пропущено строк звернення за стягненням у встановлено порядку та на зазначене в них майно. Проте, суд провадження у справі з цих вимог припинив, як забезпечених заставою. У справі 7/4-4/2 суд ухвалою від 07.10.2004 р., розглядаючі додаткові вимоги і по угоді 2/43, і по угодах №-14/164,1/14,16/179 на загальну суму -1 625 240,86 грн., вказав, що відповідно до п.12 угод право звернення на заставлене майно виникає з моменту настання терміну виконання. Кредитор за стягненням у встановленому порядку не звернувся. Перешкод для звернення не мав. Строк позовної давності минув. Суд не вправі у справі про банкрутство вирішувати поважність причини пропуску строку. Тому немає підстав для визнання додаткових вимог. Ухвалою від 20.02.2007 року, суд визнав вимогу в сумі 570 242,66 грн. і  затвердив реєстр кредиторів, в який включено вимоги АКБ СР “Укрсоцбанк”  на суму 570 242,66 грн. Однак, відповідно до ухвали суду від 07.10.2004 р., якою вказано на пропуск строку звернення за стягненням, ухвали суду від 18.06.2001 року у справі 7/8-7/9 та ст.ст.266, 267 ЦК України суд повинен був в позові відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив.

Ухвалою суду від 08.01.2003 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ “Курортторг”. Підставою для порушення провадження у справі про банкрутство були майнові вимоги кредитора, що випливали з невиконання боржником умов кредитної угоди № 2/43 на суму 462 164,40 грн., що не забезпечені заставою. Ухвалою суду у справі від 28.01.2003 р.  встановлено, що безспірні вимоги кредитора до боржника  за становлять 170 054,81 грн., в ухвалі викладені фактичні обставини справи і зазначено, що твердження боржника про пропуск строку позовної давності спростовується наявними у справі доказами. Судом визначено розмір вимог кредитора АКБ СР “Укрсоцбанк” в сумі 170 054,81 грн. Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/4-4/2 від 20.10.2003 р. ухвала господарського суду Львівської області від 28.01.2003 р. залишена без змін, а апеляційна скарга без задоволення. До матеріалів справи на той час вже було долучено ухвалу арбітражного суду Львівської області у справі № 7/8-7/9 від 18.06.2001 р.та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/8-7/9, на які посилається у своєму запереченні боржник, як на такі, що встановлюють певні юридичні факти, що згідно із ст.35 ГПК не доводяться знову в інших спорах, в яких беруть участь ті самі сторони. Проте у постанові Львівського апеляційного господарського суду у справі № 7/4-4/2 від 20.10.2003 р. зазначено, що у судовому засіданні оглянуто матеріали справи № 7/8-7/9 однак в таких відсутні покликання на платіжні вимоги заявника, які були на виконанні у відділі державної виконавчої служби. Ухвалою Вищого господарського суду України у справі № 7/4-4/2 від 16.12.2003 р. касаційну скаргу ВАТ “Курортторг” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2003 р. повернуто без розгляду. Ухвалою господарського суду України від 22.04.2004 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 16.12.2003 р. у справі № 7/4-4/2.

Відтак вимога боржника щодо перегляду підставності  грошових вимог у повному обсязі за угодою № 2/43 є безпідставна.

Відповідно до ухвали суду у справі від 28.01.2003 р. опубліковано в офіційному друкованому органі газеті “Урядовий кур'єр” № 51 від 19.03.2003 р. оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. 16.04.2003 р. на адресу суду поступила заява АКБ СР “Укрсоцбанк” № 630/03-265 від 15.04.2003 р. про додаткові вимоги до ВАТ “Курортторг”.

У заяві кредитор просить визнати АКБ „Укрсоцбанк” кредитором у справі №7/4-4/2 про банкрутство ВАТ „Курортторг” з майновими вимогами в розмірі 1 625 240, 86 грн. загальної заборгованості, в тому числі в розмірі 1 145 487,42 гривень - вимог забезпечених заставою та 479 753, 44 гривень - вимог не забезепечених заставою.

Відтак додаткові вимоги АКБ СР “Укрсоцбанк” складаються з вимог, що виникли з неналежного виконання боржником кредитних угод: № 1/14 від 06.02.1997 р. вимоги становлять 452 526,01 грн., за кредитною угодою № 16/179 від 04.12.1996 р. - 421 925,17 грн., за кредитною угодою № 14/164 від 09.10.1996 р. - 271 036,24 грн. В обгрунтування вимог кредитор надав копії кредитних угод, розрахунки, заявки боржника та копії платіжних доручень на перерахування коштів по зобов'язаннях боржника повністю на всі суми наданих кредитів, а також договори застави від 18.10.1996 р., 04.11.1996 р., 07.02.1997 р. Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Відтак додаткові майнові вимоги, зокрема відсотки, можуть бути визнані станом на день порушення провадження у справі. Так за кредитною угодою № 1/14 від 06.02.1997 р.: заборгованість за кредитом становить 86 347,00 грн. відсотки станом на 07.01.2003 р. - 174 848,05 грн., всього заборгованість - 261 195,05 грн.;  за кредитною угодою № 16/179 від 04.12.1996 р.: заборгованість за кредитом становить 130 000,00 грн., відсотки станом на 07.01.2003 р. - 277 108,73 грн.., всього заборгованість - 407 108,73 грн.; за кредитною угодою № 14/164 від 09.10.1996 р.:  заборгованість за кредитом становить 140 000,00 грн., відсотки станом на 07.01.2003 р. - 296 569,85  грн.., всього заборгованість - 436 569,85 грн. Отже загальна сума заборгованості за вказаними трьома кредитними угодами становить 1 104 873,63 грн.

Крім того, в заяві з додатковими вимогами до боржника кредитор наполягає на збільненні грошових вимог за угодою № 2/43 від 24.04.1997 р., за якою  ухвалою від 28.01.2003 р. у справі судом визначено розмір вимог банку у розмірі 170 054,81 грн., ухвала набула законної сили, перевірена в апеляційному та касаційному порядку. Грошові вимоги за угодою № 2/43 були заявлені і розглядались в межах суми основного боргу та відсотків на загальну суму 462 164,40 грн. у підготовчому засіданні. Отже додаткові вимоги за угодою № 2/43 могли бути заявлені та розглядатись лише в межах відсотків на суму різниці між заявленими і нарахованими станом на 07.01.2003 р. Однак такої вимоги кредитор не заявив і розрахунку суми додаткових вимог в частині відсотків станом на 07.01.2003 р. не надав відповідно до ч.1 ст. 14 ЗУ “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Відтак додаткові вимоги кредитора АКБ СР «Укрсоцбанк» в частині відсотків за користування кредитом на підставі угоди № 2/43 підлягають відхиленню.

Щодо твердження боржника стосовно пропуску кредитором - строку позовної давності по додкаткових вимогах та відсутності стягнення, то воно на думку суду є безпідставним оскільки згідно з п.7.6. кредитних угод № 1/14 від 06.02.1997 р., № 16/179 від 04.12.1996 р., № 14/164 від 09.10.1996 р. строк дії вказаних угод встановлюється з дня надання кредиту і діє до повного погашення кредиту і відсотків по них. Факт одержання кредних коштів по згаданих кредитних угодах, а також наявної заборгованості за ними боржником не оспорюється. Доказом визнання боржником заборгованості за основними сумами кредиту є також наявні у справі довідки про підтвердження сальдо по рахунках боржника станом на 01.01.2000 р. та на 01.01.2001 р. Вказані сальдо підписані боржником, скріплені печаткою та містять перелік позичкових рахунків із зазначенням конкретних сум заборгованості за кредитами, які збігаються із заявленими банком сумами кредитів. Крім того, як вбачається з наявних матеріалів справи , кредитор –АКБ СР „Укрсоцбанк” звертався за стягненням у встановленому законом порядку. Так 25.03.1999 р. було вчинено виконавчі написи за реєстровими №№ 839, 840 згідно з якими запропоновано звернути стягнення на заставлене згідно з договорами застави майно, що було передано для забезпечення своєчасного повернення заборгованості за кредитами та відсотками по наведених кредитних угодах. Отже на вказану дату у кредитора були наявні належні виконавчі документи, які були своєчасно пред'явлені до виконання у Трускавецький МВДВС та знаходились там на виконанні на момент звернення з додатковими вимогами. Тому кредитором - АКБ СР „Укрсоцбанк” з дотриманням вимог ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” були заявлені додаткові вимоги, підтверджені чинними виконавчими документами.

Відтак додаткові грошові вимоги АКБ СР „Укрсоцбанк” в особі Львівської обласної філії АКБ ,,Укрсоцбанк” до ВАТ “Курортторг” необхідно визнати за кредитними угодами № 1/14 від 06.02.1997 р., № 16/179 від 04.12.1996 р., № 14/164 від 09.10.1996 р.  на суму 1 104 873,63 грн., в решті вимог –відмовити.

Керуючись ст.ст. 5, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд -

                                                                     У Х В А Л И В:

1. Заяву про додаткові вимоги АКБ СР „Укрсоцбанк” в особі Львівської обласної філії АКБ ,,Укрсоцбанк” до ВАТ “Курортторг” задоволити частково.

2. Додаткові грошові вимоги кредитора - АКБ “Укрсоцбанк”  визнати за кредитними угодами № 1/14 від 06.02.1997 р., № 16/179 від 04.12.1996 р., № 14/164 від 09.10.1996 р.  на суму 1 104 873,63 грн., в решті додаткових вимог –відмовити.

3. Розгляд справи відкласти на 08.04.2008 р. на 11 год. 40 хв. Засідання  відбудеться  в приміщенні господарського суду Львівської області (к.504).

4. Зобов'язати комітет кредиторів боржника погодити канидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого санацією.

5. Участь представників  кредиторів в судовому засіданні визнати обов'язковою.

6. Копію ухвали направити кредитору, боржнику, розпоряднику майна.

       У випадку звернення до суду посилання на номер справи є обов'язковим.    

            Суддя                                                                                              Гутьєва В.В.