Постанова

від 18.03.2008 по справі 2-27/9821-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-27/9821-2007

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

                                                                                     №   

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Угринчук Г.Р.,

відповідачатретьої особи- Хімікус О.С.,- Іваницька Н.В.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргу

СВК "Южний берег"

на   постанову    від 07.12.2007 Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі№2-27/9821-2007

за   позовом  СВК "Южний берег"

до (третя особаЛівадійської селищної ради- ТОВ "ОЛТРІ" ЛТД)

про визнання частково незаконним та скасування рішення від 07.03.2007 №35

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду АР Крим від 21.09.2007 (суддя Воронцова Н.В.) позов задоволено -  на підставі ст.95 Земельного кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України та ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнано незаконним та відмінено п.2 та п.3 рішення Лівадійської селищної ради від 07.03.2007 №35 в частині площі земельної ділянки у розмірі 0,2846 га, розташованої за адресою: м.Ялта, смт.Ореанда, вул.Алупкінське шосе, район домоволодіння №1-В.

Рішення мотивоване тими обставинами, що позивач є належним землекористувачем земельної ділянки площею 19,5 га в смт.Ореанда, зазначена земельна ділянка не була вилучена з постійного користування СВК "Южний берег" та юридичних осіб, правонаступником яких є позивач, а оспорюваним рішенням відповідача передбачено передати в оренду третій особі частину належної СВК "Южний берег" земельної ділянки площею 0,2846 га.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2007 (судді: Заплава Л.М., Дугаренко О.В., Лисенко В.А.) рішення скасовано, в позові відмовлено у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог.

СВК "Южний берег" в поданій  касаційній скарзі просить постанову  скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на помилкове незастосування апеляційним судом до спірних відносин норм ч.ч.3,5 ст.59 ГК України, ч.1 ст.104 ЦК України та неврахування положень статутів КСП "Агрофірма "Південнобережна" та СВК "Южний берег". Зокрема, скаржник  вважає, що він є правонаступником КСП "Агрофірма "Південнобережна" стосовно права постійного користування земельною ділянкою площею 13,7900 га, яке, в свою чергу, було правонаступником радгоспу "Південнобережний", оскільки рішеннями Лівадійської селищної ради від 08.09.1993р. №95, від 27.04.2000 №53 та від 24.12.2003 №32 було припинено право користування КСП "Агрофірма "Південнобережна" земельними ділянками загальною площею 5,7810 га, в зв'язку з чим з 24.12.2003 року у постійному користуванні КСП "Агрофірма "Південнобережна" залишилася земельна ділянка площею 13,7900 га, яка в порядку правонаступництва перейшла до позивача. Таким чином, СВК "Южний берег" на підставі рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 15.07.1993р. №66 та ч.ч.3,5 ст.59 ГК України, ч.1 ст.104 ЦК України, як правонаступник колишніх землекористувачів, має право користування і право на оформлення правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 13,7900 га, розташовану за адресою: м.Ялта, смт.Ореанда, вул.Алупкінське шосе, район домоволодіння №1-В.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін і третьої особи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно ч.3 ст.59 ГК України та ч.1 ст.104 ЦК України, позивач, як правонаступник колишніх землекористувачів (радгосп "Південнобережний", КСП"Агрофірма "Південнобережна"), є належним землекористувачем земельної ділянки площею 19,5 га в смт.Ореанда, зазначена земельна ділянка не була вилучена з постійного користування СВК "Южний берег" та юридичних осіб, правонаступником яких є позивач, а оспорюваним рішенням відповідача передбачено передати в оренду третій особі земельну ділянку площею 0,2846 га, яка фактично знаходиться у користуванні СВК "Южний берег", оскільки входить до складу земельної ділянки, переданої радгоспу "Південнобережний" за рішенням виконкому Лівадійської селищної ради від 15.07.1993р. №66. Таким чином, Лівадійська селищна рада прийняла оспорюване рішення в частині передачі третій особі землі площею 0,2846 га з перевищенням повноважень та без дотримання процедури вилучення земельних ділянок, припинення права постійного користування землею тощо, а тому на підставі ст.16 Цивільного кодексу України та ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Скасовуючи  первісне рішення про задоволення позову та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що СВК "Южний берег" є неналежним позивачем у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та недоведеністю свого правонаступництва стосовно цієї земельної ділянки, переданої у користування радгоспу "Південнобережний" за рішенням виконкому Лівадійської селищної ради від 15.07.1993р. №66.

Колегія погоджується з висновками суду апеляційної  інстанції з огляду на таке.

Оспорюваним рішенням Лівадійської селищної ради від 07.03.2007 №35 затверджено проект землеустрою з відведення та передачі в оренду ТОВ "ОЛТРІ" ЛТД земельної ділянки площею 2,0 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового комплексу за адресою: м.Ялта, смт.Ореанда, вул.Алупкінське шосе, район домоволодіння №1-В, та передано вказаному товариству в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового комплексу зазначену земельну ділянку (кадастровий номер 0111947900:06:001:0042) з земель загального користування.

На підставі цього рішення між Лівадійською селищною радою та ТОВ "ОЛТРІ" ЛТД  укладено договір оренди земельної ділянки від 02.04.2007, який зареєстровано 16.04.2007 року за №04070700013 в книзі записів договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р., чинного на момент перетворення радгоспу "Південнобережний" у КСП "Агрофірма "Південнобережна" в січні 1997 році), рішення про надання земельних ділянок у користування приймаються відповідними місцевими радами народних депутатів в межах їх компетенції.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001р., чинного на момент реорганізації КСП "Агрофірма "Південнобережна" в червні 2003 року шляхом її приєднання до СВК "Южний берег") громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.123 цього Кодексу надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Отже, як Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992р.) так і Земельний кодекс України (в редакції від 25.10.2001р.) не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів, а тому КСП "Агрофірма "Південнобережна" могла, а СВК "Южний берег" може набувати таке право на загальних засадах.

З врахуванням цього судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки положень статуту КСП "Агрофірма "Південнобережна" в редакції від 29.01.1997р. та статуту СВК "Южний берег" в редакції від 26.10.2006р., змісту рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 15.07.1993р. №66, рішень Лівадійської селищної ради від 08.09.1993р. №95, від 27.04.2000 №53, від 24.12.2003 №32 та інших наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, а скаржником не спростовано недоведеність набуття СВК "Южний берег" в порядку правонаступництва права користування на земельну ділянку площею 13,7900 га в смт.Ореанда, якою радгосп "Південнобережний" законно протягом 1993-1996рр. володів на праві постійного землекористування, та до якої входить законно орендована третьою особою на даний час земельна ділянка.

Адже, відповідно п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992р., чинного на момент утворення КСП "Агрофірма "Південнобережна" в січні 1997 році внаслідок перетворення радгоспу "Південнобережний", право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Ст.37 чинного на той час ЦК УРСР та чинного на той час ст.34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Як вбачається з матеріалів справи спірну земельну ділянку було надано в постійне користування радгоспу "Південнобережний" на підставі рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 15.07.1993р. №66.

Згідно з п.1.1 Статуту КСП "Агрофірма "Південнобережна" останнє створено внаслідок перетворення радгоспу "Південнобережний" в КСП і є його правонаступником.

Таким чином, в розрізі вимог п.3 ч.1 ст.27 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р.) реорганізація радгоспу шляхом перетворення у КСП "Агрофірма "Південнобережна" є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають з земельних правовідносин (постанова ВСУ від 21.01.2002 у справі №6/24-1/87).

З врахуванням наведеного касаційна інстанція вважає передчасним застосування судом першої інстанції до спірних земельних правовідносин ст.141 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001р.), оскільки реорганізація радгоспу "Південнобережний" шляхом перетворення у КСП "Агрофірма "Південнобережна" відбулася ще до набрання чинності вказаним Кодексом.

Згідно з ст.22 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р.) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Ст.23 цього Кодексу передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами.

Аналогічні положення містяться в ст.ст.125,126 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001р.), чинного на момент реорганізації КСП "Агрофірма "Південнобережна" в червні 2003 року шляхом її приєднання до СВК "Южний берег".

Однак, державний акт на право постійного землекористування як КСП "Агрофірма "Південнобережна" так і СВК "Южний берег" у встановленому порядку не оформили, що визнається позивачем у поданій касаційній скарзі.

В зв'язку з цим касаційна інстанція визнає помилковими посилання скаржника та суду першої інстанції в обгрунтування своїх висновків на ч.ч.3,5 ст.59 ГК України та ч.1 ст.104 ЦК України, оскільки як Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992р.) так і Земельний кодекс України (в редакції від 25.10.2001р.) не передбачають таких підстав виникнення (набуття) права користування землею як правонаступництво стосовно майнових прав та обов'язків реорганізованого (ліквідованого) підприємства-землекористувача.

Тим більше, що СВК "Южний берег" є правонаступником саме КСП "Агрофірма "Південнобережна", якою не було оформлено право постійного землекористування на земельну ділянку, надану радгоспу "Південнобережний" на підставі рішення виконкому Лівадійської селищної ради від 15.07.1993р. №66.

Наведеним також спростовуються бездоказові твердження позивача про перехід до нього права користування спірною земельною ділянкою в порядку правонаступництва стосовно прав та обов'язків КСП "Агрофірма "Південнобережна".

Вищевикладене свідчить про те, що після реорганізації радгоспу "Південнобережний" КСП "Агрофірма "Південнобережна", а подальшому СВК "Южний берег" не набули у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин, при прийнятті рішення від 07.03.2007 №35 у Лівадійської селищної ради не було необхідності припиняти право СВК "Южний берег" на землекористування та вилучати земельну ділянку у позивача, оскільки у нього такого права не існувало, чим спростовується висновок суду першої інстанції про недотримання відповідачем порядку вилучення земельної ділянки у позивача.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001р.), чинного на момент прийняття оспорюваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, враховуючи встановлену апеляційним судом відсутність виникнення у позивача права користування спірною земельною ділянкою до прийняття рішення від 07.03.2007 №35, Лівадійська селищна рада при наданні земельної ділянки в оренду третій особі діяла в межах своїх повноважень без порушення вимог чинного земельного законодавства та прав позивача.

Разом з тим, касаційна інстанція вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Судом першої інстанції розглянуто та задоволено позовні вимоги про визнано частково незаконним та часткове скасування (відміну) рішення Лівадійської селищної ради від 07.03.2007 №35. Проте, ч.2 ст.20 Господарського кодексу України передбачено такий спосіб захисту прав суб'єктів господарювання, як визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, а не визнання таких актів незаконними та їх скасування.

Окрім того, даний спір виник з земельних правовідносин, а відповідно до п."г" ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Водночас господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів державних та інших органів. Адже, скасування рішень органів місцевого самоврядування, як суб'єктів владних повноважень, відноситься до юрисдикції адміністративних судів (п.1 ч.1 ст.17 та п.1 ч.3 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України) або може бути реалізоване органом - видавником акту самостійно чи за наслідками розгляду протесту прокурора (ст.21 Закону України "Про прокуратуру").

Натомість чинне законодавство передбачає лише можливість відміни торгів у сфері державних закупівель (ст.28 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”), але аж ніяк не відміну рішень органів місцевого самоврядування, як про це вказав суд в резолютивній частині рішення від 21.09.2007.

Зважаючи на це, пред'явлений  СВК "Южний берег" позов не відповідає способам захисту прав суб'єктів господарювання, передбаченим чинним земельним законодавством.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд правомірно відмовив в позові, а тому касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2007 у справі №2-27/9821-2007 залишити без змін, а касаційну скаргу СВК "Южний берег" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                                                    В.Овечкін

Судді:                                                                                                                   Є.Чернов

                                                                                                              В.Цвігун