Постанова

від 18.03.2008 по справі 2-27/1921.1-2006(2-7/118-2005, 2-27/118.1-05)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-27/1921.1-2006(2-7/118-2005, 2-27/118.1-05)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 березня 2008 р.                                                                                    № 2-27/1921.1-2006(2-7/118-2005, 2-27/118.1-05)  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Старокримський", с. Первомайське Кіровського району Автономної Республіки Крим (далі –ВАТ "Старокримський")

на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2006 та

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006

зі справи  № 2-27/1921.1-2006

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі – відділення Фонду)

до ВАТ "Старокримський"

про стягнення штрафних санкцій у сумі 29 407 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2004 року відділення Фонду звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з ВАТ "Старокримський" 29 407 грн. штрафних санкцій за нестворення у 2003 році робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України "Про  основи  соціальної  захищеності  інвалідів  в  Україні"  (далі –Закон).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим                  від 22.03.2006 (суддя Воронцова Н.В.) позов задоволено частково: на користь відділення Фонду стягнуто 12 603 грн. штрафних санкцій; в іншій частині позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що ВАТ "Старокримський" у 2003 році не вжито всіх належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема, не виконано зобов'язання щомісяця подавати звіт за формою № 3-ПН місцевому органу зайнятості.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 (колегія суддів у складі: суддя Котлярова О.Л. –головуючий, судді Антонова І.В., Латинін О.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково та позов задоволено повністю: на користь відділення Фонду стягнуто                29 407 грн. штрафних санкцій; на відповідача віднесено судові витрати зі справи. В обґрунтування постанови зазначено, що ВАТ "Старокримський" не виконало обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, покладеного на нього Законом.

ВАТ "Старокримський" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами у розгляді справи невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема, статей 239 та 250 Господарського кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.10.2006 касаційну скаргу ВАТ "Старокримський" з даної справи передано для розгляду до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.01.2008 ВАТ "Старокримський" відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, а  касаційну скаргу повернуто до Вищого господарського суду України з посиланням на відсутність у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду в касаційному порядку рішень, прийнятих не за Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Згідно зі статтею 8 Закону державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 (далі –Положення), Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України (далі –Мінпраці) та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення).

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767, передбачено, що у разі несплати підприємствами, установами організаціями, які не забезпечують нормативу робочих місць, штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення в судовому порядку.

Таким чином, Фонд соціального захисту інвалідів та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, зокрема, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізує владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку.

Отже, даний спір є публічно-правовим і на нього згідно зі статтями 4, 17 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами на порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України вирішено в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду судових рішень з публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 24.01.2006 зі справ №№ 1/5-90, 1/4-89, 1/2-87, 07/296, від 21.02.2006 № 5/334-18/559 та інших.

Таким чином, розгляд місцевим та апеляційним господарськими судами справи з публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятих ними рішень зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначені судові рішення підлягають скасуванню згідно зі статтею 11110 ГПК України з передачею справи місцевому суду для розгляду за правилами КАС України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ                      № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Старокримський" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим                від 22.03.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2006 зі справи № 2-27/1921.1-2006 скасувати.

Справу передати до господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                      В. Москаленко

Суддя                                                                                                       І. Бенедисюк

Суддя                                                                                                  В. Селіваненко