Постанова

від 25.03.2008 по справі 15/476

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/476

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

25.03.2008  року                                                            Справа № 15/476

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                             Баннової Т.М.

                                                            Парамонової Т.Ф.        

за присутністю секретаря

судового засідання                                        Антонової І.В.

та представників сторін:

від  позивача                                        - повноважний представник не прибув,           

від відповідача                                        - повноважний представник не прибув,

розглянув у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                         Приватного підприємства „ІНТЕР - ЛИС”,

                                                            м. Лисичанськ Луганської області    

на рішення                       

господарського суду                              Луганської області

від                                                                                                               04.12.07 (підписано 06.12.07)

у справі                                                  № 15/476 (суддя –Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                     за позовом                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                                                              „САНВІТ - Холдінг”, м. Київ     

до відповідача                                        Приватного підприємства „ІНТЕР - ЛИС”,

                                                            м. Лисичанськ Луганської області

про                                                             стягнення 36 704 грн. 34 коп.          

про                                           

                                                     В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „САНВІТ - Холдінг”, м. Київ (далі за текстом –ТОВ „САНВІТ - Холдінг”, позивач по справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до приватного підприємства „ІНТЕР - ЛИС”, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ПП „ІНТЕР - ЛИС”, відповідач по справі) про стягнення суми неоплаченої продукції у розмірі 35 378 грн. 10 коп. за договором № 10/07/07 від 10.07.07 та пені у розмірі                         1 326 грн. 24 коп.  

          Позивач клопотанням № 25 від 23.11.07 зменшив суму боргу на 5 378 грн.                               10 коп. у зв'язку з оплатою цієї суми, що було прийнято до уваги судом першої інстанції.   

          Рішенням господарського суду Луганської області від 04.12.07 по справі                           № 15/476 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 30 000 грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 127 грн. 95 коп., судові витрати; провадження припинено в частині вимог по стягненню боргу в сумі  5 378 грн. 10 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дане судове рішення мотивовано тим, що позивачем документально доведено, а відповідачем не спростовано належними доказами суму заборгованості у розмірі 30 000 грн. 00 коп., що виникла на підставі договору № 10/07/07 від 10.07.07. Щодо розміру пені, то місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтоване застосування облікової ставки НБУ у розмірі 9, 5 %, в той час як за листом НБУ № 14-011/1150-5118 від 17.05.07 встановлено облікову ставку у розмірі 8% річних, яка діяла в період нарахування пені. За таких обставин, до стягнення підлягає пеня у розмірі 1 127 грн. 95 коп.       

          Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області та припинити виконавче провадження, що відкрито ВДВС Лисичанського управління юстиції Луганської області.  

          В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник посилається на те, що позивач в порушення ст. 56 ГПК України не направив на адресу відповідача копії позовної заяви та відповідних копій документів, а суд в порушення ст. 77 ГПК України належним чином не повідомив відповідача про час та місце судового засідання, оскільки всі процесуальні документи були направлені за адресою: вул. Першотравнева, 201а, м. Лисичанськ Луганської області, а згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 191058 юридичною адресою відповідача є вул. Автомобілістів, буд. 34, кв. 18, м. Лисичанськ Луганської області; що сторони за даною справою не укладали акт звірки розрахунків відносно суми позову; що з боку відповідача документ, підтверджуючий суму заборгованості у розмірі 36 704 грн. 34 коп., ніколи не був підписаний і таким чином не може бути наданий суду як підтвердження суми заборгованості.     

          Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 27.02.08 у справі   № 15/476 прийняв апеляційну скаргу відповідача до апеляційного провадження.

         Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду по справі для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 04.12.07 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Семендяєва І.В., суддя –Баннова Т.М., суддя – Парамонова Т.Ф.

          Апеляційна скарга розглядалась 11.03.08. У судовому засіданні розгляд скарги був відкладений до 25.03.08. Постанова приймається 25.03.08.

          Повноважні представники сторін ні на одне судове засідання не прибули. Про дату, час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Щодо повідомлення заявника апеляційної скарги про судові засідання, то всі процесуальні документи направлялися за юридичною та фактичною адресами, які були повернути суду апеляційної інстанції з причин відсутності адресату за зазначеними адресами, про що свідчать матеріали справи.

          За таких обставин судова колегія дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги на судове рішення по суті за відсутністю сторін.   

          Відповідач не надав до матеріалів справи письмового відзиву, що також не перешкоджає перегляду в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції.  

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

          Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Висновок господарського суду Луганської області про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „САНВІТ - Холдінг” до ПП „ІНТЕР - ЛИС” щодо стягнення суми боргу у розмірі 30 000 грн. 00 коп. за договором № 10/07/07 від 10.07.07 та пені у розмірі 1 127 грн. 95 коп., про припинення провадження у справі в частині вимог по стягненню боргу в сумі 5 378 грн. 10 коп., про відмову у задоволенні решти позовних вимог, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

          Заявлені до стягнення сума боргу у розмірі 35 378 грн. 10 коп. та пені у розмірі 1 326 грн. 24 коп. судом першої інстанції стягнуто частково в сумі боргу 30 000 грн. 00 коп. та пені у розмірі 1 127 грн. 95 коп. у зв'язку з тим, що відповідач після пред'явлення позову провів часткову сплату суми боргу, а позивач невірно застосував при розрахунку пені збільшену облікову ставку НБУ.

          Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при розгляді справи порушив норми процесуального права –не повідомив належним чином відповідача про час та місце розгляду справи (ухвали суду від 31.10.07 та від 16.11.07 направлені не на юридичну, а на фактичну адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві), чим самим порушив права відповідача, судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги з наступних підстав.

          У позовній заяві ТОВ „САНВІТ - Холдінг” вказав адресу відповідача - ПП „ІНТЕР - ЛИС”: м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, 201А. Ця адреса як поштова зазначена у договорі № 10/07/07 від 10.07.07, який був укладений сторонами; поряд з цією адресою у вказаному договорі зазначено юридичну адресу відповідача – м. Лисичанськ, вул. Автомобілістів, буд. 34, кв. 18. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

          Як слідує із п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.07 № 01-8/675 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”, у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У вказаному Інформаційному листі також зазначено, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Оскільки позивач зазначив у позовній заяві адресу фактичного місцезнаходження відповідача, ухвала про порушення провадження у справі від 31.10.07 (а. с. 1) була направлені господарським судом по вказаній у позовній заяві адреси.

          Вказана ухвала суду підприємством зв'язку –ВПЗ (відділення поштового зв'язку) 08.11.07 була переадресована з зазначенням нової адреси –м. Лисичанськ, вул. Автомобілістів, буд. 34, кв. 18 на ВПЗ 7, але не вручена ВПЗ 7 у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою адресат не існує (а. с. 21-23). Аналогічно була відправлена та повернута ухвала господарського суду Луганської області від 16.11.07 у даній справі про відкладення розгляду справи через неявку сторін (а. с. 26-27), тобто ВПЗ № 13 21.11.07 спрямувало ВПЗ № 7 вказане поштове відправлення для вручення адресату за адресою: вул. Автомобілістів м. Лисичанська, але 23.11.07 ВПЗ № 7 повернуло ухвалу місцевого господарського суду у зв'язку з відсутністю адресату.

          Отже місцевий господарський суд не порушив норми процесуального права тим, що направив свої ухвали на адресу фактичного місцезнаходження відповідача, яке вказане самим відповідачем у договорі. Більш того, ухвали господарського суду були переадресовані на юридичну адресу відповідачу, але не отримані ним у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.  

          Викладене підтверджується також тим, що ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 27.02.08 (про прийняття апеляційної скарги до провадження) та від 11.03.08 (про відкладення розгляду справи) були направлені за юридичною адресою відповідача –м. Лисичанськ, вул. Автомобілістів, буд. 34, кв. 18, але повернені 04.03.08 у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою адресат не існує. Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції від 11.03.08 про відкладення розгляду справи направлена відповідачу за 2 адресами (за юридичною - м. Лисичанськ, вул. Автомобілістів, буд. 34, кв. 18 та за фактичною -                  м. Лисичанськ, вул. Першотравнева, 201А.), але повернута 15 та 20 березня 2008 року.

          По суті заявлених позовних вимог слід зазначити наступне.

          Як встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, сторони за позовом 10.07.07 уклали договір купівлі –продажу № 10/07/07 (а. с. 9-10), за умовами якого (п. 4.1) позивач зобов'язався поставити товар згідно специфікації, у яких зазначаються умови оплати та строки поставки товару.

          За специфікацією № 1 до договору № 10/07/07 від 10.07.07 (а. с. 11) сторони обумовили асортимент товару, його кількість, ціну та вартість й передбачили таку умову оплат: відстрочення платежу 14 календарних днів з моменту приймання товару по кількості та якості на складі покупця. 30 липня 2007 року відповідач по видатковій накладній № РП –0000712 (а. с. 13) отримав гофропродукцію на суму 57040 грн. через свого представника Джумурат Є.В., який діяв по довіреності ЯОА № 843580 від 23.07.07 (а. с. 14). Отримання товару відповідачем не заперечується, але відповідач всупереч умовам договору і специфікації повну оплату отриманого товару не провів, на час подання позову сума боргу складала 35 378 грн. 10 коп. В матеріалах справи мається акт звіряння розрахунків станом на 31.08.07 (а. с. 12), за яким борг відповідача на вказану дату склав 52 040 грн. З урахуванням проведених оплат,                         в т. ч. після подання позову в сумі 5 378 грн. 10 коп., сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 30 000 грн.; в частині позовних вимог про стягнення суми 5 378 грн. 10 коп. провадження у справі правомірно припинено на підставі п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.                                                    

          Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у частині вимог позову про стягнення пені, яка нарахована на підставі п. 9.2 договору, оскільки:

- пеня розрахована позивачем за період з 14.08.07 по 24.10.07;

- позивач розрахував пеню, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ згідно з п. 9.2 договору;

- позивач необґрунтовано застосував облікову ставку НБУ у розмірі 9,5% за період, в який розрахована пеня, так як з 1 червня 2007 року листом НБУ від 17.05.07 № 14-011/1150-5118 облікову ставку встановлено у розмірі 8% річних і ця ставка діяла до 24.10.07.                

          Таким чином, обґрунтований розмір пені, що слід стягнути з відповідача, складає 1127 грн. 95 коп., про що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні.         

          На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 04.12.07 у справі № 15/476 ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.  

          У судовому засіданні прийнято постанову.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за подання скарги покладається на заявника скарги.  

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу приватного підприємства „ІНТЕР - ЛИС”, м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 04.12.07 по справі № 15/476 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Луганської області від 04.12.07 по справі № 15/476 залишити без змін.

          Відповідно ч. 3, ч. 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.  

Головуючий суддя                                                                      І. В. Семендяєва

Суддя                                                                                         Т.М. Баннова   

Суддя                                                                                         Т.Ф. Парамонова