Постанова

від 11.03.2011 по справі 2а-16855/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 11 березня 2011 року                      письмове провадження           № 2а-16855/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О.розглянувши  адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

до

 Дочірнього підприємства "Лада-Центр"

про

 стягнення податкової заборгованості у розмірі 8 059 151,00грн.

Державна податкова інспекція у Солом’янському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Лада-Центр" суми податкового боргу в розмірі 8 059 151,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, податковий борг перед Державним бюджетом України виник у зв’язку з порушенням відповідачем норм податкового законодавства України.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, клопотань, письмових заперечень чи пояснень по суті спору не надав.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Відповідно до поданих Дочірнім підприємством "Лада-Центр" до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 01.06.2010 р. № 441907 та податку на додану вартість за 2009 рік від 27.05.2010 р. № 441833, ним було визначено до сплати наступні суми податкових зобов’язань: з податку на прибуток підприємства в розмірі 4 224 195,00 грн.; з податку на додану вартість в розмірі 3 841 896,00 грн., на загальну суму 8 066 091,00 грн. Доказів сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання, відповідачем суду не надано.

У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.

Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (далі - Закон).

Відповідно до положень п.5.1.ст.5 Закону, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів, яку зазначає у податковій декларації. Таке податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку, та повинно бути сплачене ним протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (пп.5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону). Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у визначені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.5.1 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги: перша надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання; друга - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.

У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва, були винесені дві податкові вимоги: перша на суму 3 552,78 грн. від 16.02.2009 р. № 1/172, друга - на суму 9 691,98 грн. від 20.05.2009 р. № 2/562, які була отримана представником відповідача під розписку, але оплачені чи оскаржені ним не були.

Також, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу від 14.07.2009 р. № 270.

Крім цього, Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі міста Києва, відповідно до Закону України “Про державну податкову службу України”, було проведено перевірку відповідача щодо дотримання своєчасності подання податкової звітності, в результаті якої виявлені порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (затримка подачі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року на сім днів), про що складено акт від 21.08.2010 р. № 12035/15-2-22940927.

Згідно пп. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Штрафні санкції, як це передбачено п. 17.1. ст. 17 Закону, за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до абз. 1 пп. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Таким чином, на підставі акту перевірки від 21.08.2010 р. № 12035/15-2-22940927, відповідно до зазначених норм податкового законодавства, позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.08.2010 р. № 0038431504/0, яким визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. Зазначена сума оскаржена чи оплачена відповідачем не була.

Відповідачем не було реалізоване надане йому пп. 5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" право адміністративного оскарження оспорюваного рішення податкового органу.

Отже, загальна сума податкової заборгованості платника податків перед Державним бюджетом України по податковим деклараціям з податку на прибуток підприємства за 2009 рік від 01.06.2010 р. № 441907 та податку на додану вартість за 2009 рік від 27.05.2010 р. № 441833, а також податковому повідомленню-рішенню форми "Р" (яким визначено до сплати суму штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість) від 21.08.2010 р. № 0038431504/0, становить 8 066 261,00 грн. Доказів сплати зазначеної суми податкової заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно ж заявлених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача суму податкової заборгованості в розмірі 8 059 151,00 грн., а саме: 4 221 254,89 грн. –по податку на прибуток підприємства; 3 837896,11 грн. –по податку на додану вартість.

Така податкова заборгованість відповідача, згідно актів звірення розрахунків платника з бюджетом за період з 01.01.2010 р. по 20.09.2010 р. по податку на прибуток підприємства від 23.09.2010 р. та податку на додану вартість від 20.09.2010 р., що міститься в матеріалах справи та на який посилається позивач, сформована позивачем шляхом: зменшення самостійно визначеного платником податку податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 4 224 195,00 грн. на суму позитивного сальдо (переплати платежів до бюджетів) в розмірі 3 110,11 грн. та, в той же час, його збільшення на суму донарахованих за податковим повідомленням-рішенням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн.; зменшення самостійно визначеного платником податку податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 3 841 896,00 грн. на суму позитивного сальдо в розмірі 4 849,89 грн. та, в той же час, його збільшення на суму донарахованих за податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 850,00 грн.

В той же час, суд звертає увагу на те, що з переліку донарахованих позивачем податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій відповідачу по податку на прибуток підприємства в розмірі 170,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 850,00 грн., матеріалами справи, належним чином, підтверджено лише донарахування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (за затримку подачі податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року). Інші суми донарахованих штрафних (фінансових) санкцій визначені та підтверджуються лише актами звірення розрахунків платника з бюджетом.

Слід зазначити, що акт звірення розрахунків платника з бюджетом (як зазначено в ньому самому) не є підставою для здійснення фінансових та інших операцій установами банків, судовими органами, нотаріусами, тощо.

Враховуючи зазначене, судом не виключена можливість відповідача, на стадії виконання судового рішення, зменшити суму стягуваного податкового боргу на суму донарахованих штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток підприємства в розмірі 170,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 680,00 грн., в разі подання ним доказів сплати зазначених сум податкових зобов’язань, або інших доказів, які б свідчили про безпідставність донарахування зазначених штрафних (фінансових санкцій).

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача податкову заборгованість з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, що є помилковим, оскільки відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” здійснюється звернення стягнення на активи підприємства в рахунок погашення податкового зобов’язання. Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.

У зв’язку з цим згідно зі ст. 8 Закону, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення. Податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Відповідно до ст.9 Закону, адміністративний арешт активів платника податків (далі - арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Суд звертає увагу на те, що згідно п.п. 10.1.1 п.10.1 ст.10 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Так, стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Позивачем з огляду на приписи п.1.7 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не вказано на які саме активи відповідача має бути звернуто стягнення, крім того, викладено позовну вимогу без дотримання правил, викладених у п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" та п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, судом встановлено, що позивач не виконав вимог вищезазначених статей, спрямованих на погашення податкового боргу відповідача, разом з тим, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача непогашеного податкового боргу.

Суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб реалізації наданої йому компетенції, однак це не звільняє платника податків (зборів) від обов’язку своєчасно вносити їх до відповідного бюджету.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва задовольнити частково.

Звернути стягнення на активи Дочірнього підприємства "Лада-Центр" (код ЄДРПОУ 22940927) з метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 3 837 896,11 грн. (на р/р 31110029700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100) та податку на прибуток підприємства в розмірі 4 221 254,89 грн. (на р/р 31118009700010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 11021000).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій