Рішення

від 12.04.2011 по справі 5010/452/2011-15/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/452/2011-15/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 р.   Справа № 5010/452/2011-15/21   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу                     

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс", вул. Віскозна, буд. 17, кор. 93-А, м. Київ, 02094,

до відповідача Колективного торгового підприємства "Господар", вул. Галицька, 14 А,                  м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення коштів в сумі 2454 грн. 93 коп.,

за участю представників сторін:  

від позивача Пельц В.В. - представник, довіреність № 13 від 31.12.2010 року,

від відповідача  представники не з"явилися,

встановив:

                  Товариство з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" звернулося в суд з позовною заявою до Колективного торгового підприємства "Господар" про стягнення в сумі 2454 грн. 93 коп.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами господарського договору поставки № 0104-170/013 від 01.04.2010 року, позивачем поставлено відповідачу товари, а відповідачем не оплачено в повному обсязі кошти за отримані товари.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.03.2011 року прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.03.2011 року.

          Ухвалою суду від 29.03.2011 року відкладено розгляд справи на 12.04.2011 року.

                    Представник позивача в судовому засіданні 12.04.2011 року позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов господарського договору поставки № 0104-170/013 від 01.04.2010 року щодо оплати отриманих товарів, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача в сумі 2454 грн. 93 коп., яку просить стягнути з відповідача та покласти на останнього судові витрати.

                    Представник відповідача в судове засідання 12.04.2011 року повторно не з"явився, вимоги суду вказані в ухвалах від 11.03.2011 року та від 29.03.2011 року відповідач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 18930606 вручено 15.03.2011 року та № 19113806 вручено 31.03.2011 року.

                    Разом з тим, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали,  рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

                    Дана відмітка, за  умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

          21.03.2011 року з Головного управління статистики в Івано-Франківській області  на адресу суду (вх. № 2377/2011с-вх) надійшов витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Колективного торгового підприємства "Господар", відповідно до даних якого станом на 17.03.2011 року місцезнаходженням Відповідача є: 76018, м. Івано-Франківськ,  вул. Галицька, 14 А.

          Згідно листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення  рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

          Відповідачем письмових заяв або повідомлень щодо причин невиконання вимог вищевказаних ухвал суду не подано.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами.

                    За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України,  враховуючи  те, що відповідач, належним чином  повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    01.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" (Постачальник) та Колективного торгового підприємства "Господар" (Покупець) укладено господарський договір поставки № 0104-170/013 (далі Договір), предметом якого є визначені родовими ознаками вироби.

                    Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов"язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов"язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Відповідно до п. 8.1. Договору Покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше п"яти календарних днів з дати поставки товару Постачальником.  

                    На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу товари на загальну суму 4656 грн. 47 коп., що підтверджується наступними накладними: № 1008 від 10.08.2010 року на загальну суму 406 грн. 30 коп.; № 1708 від 17.08.2010 року на загальну суму 33 грн. 40 коп.; № 010902 від 01.09.2010 року на загальну суму 790 грн. 76 коп.; № 010906 від 01.09.2010 року на загальну суму 442 грн. 74 коп.; № 081010 від 08.10.2010 року на загальну суму 114 грн. 72 коп.; № 131004 від 13.10.2010 року на загальну суму 1695 грн. 76 коп.;                № 181001 від 18.10.2010 року на загальну суму 269 грн. 20 коп.; № 251009 від 25.10.2010 року на загальну суму 336 грн. 19 коп.; № 281002 від 28.10.2010 року на загальну суму 124 грн. 66 коп.; № 041104 від 04.11.2010 року на загальну суму 240 грн. 91 коп.; № 191103 від 19.11.2010 року на загальну суму 201 грн. 83 коп. (а.с. 29-39).

                    Відповідач частково оплати кошти за отримані товари в сумі 2010 грн.

                    В порушення договірних зобов"язань Відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість отриманих товарів, у зв"язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 2454 грн. 93 коп.

                    Згідно акту звірки взаєморозрахунків, станом на 01.02.2011 року, який підписано та скріплено печатками сторін, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2454 грн. 93 коп. (а.с. 22).

                    На час вирішення спору в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 2454 грн. 93 коп., що підтверджується матеріалами справи.

                    В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку та облікових документів є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

                    У відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні бухгалтерські документи повинні   містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;  посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

                    Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

                    Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

                    В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

                    Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно   до   закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів  застосовуються   відповідні   положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

                    Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив,  якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

                    У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

                    Доказів сплати заборгованості в сумі 2454 грн. 93 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

          За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отримані товари в сумі 2454 грн. 93 коп., є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                    позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс" до Колективного торгового підприємства "Господар" про стягнення коштів в сумі 2454 грн. 93 коп. задовольнити.  

                    Стягнути з Колективного торгового підприємства "Господар", вул. Галицька, 14 А,                  м. Івано-Франківськ, 76018, (ідентифікаційний код 19392497), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софіт-люкс", вул. Віскозна, буд. 17, кор. 93-А, м. Київ, 02094, (ідентифікаційний код 32591365), 2454 (дві тисячі чотириста п"тдесят чотири) грн. 93 коп. заборгованості за отримані товари, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

                    Суддя                                                                       Деделюк  Б. В.

Повне рішення складено 14.04.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"