Рішення

від 12.04.2011 по справі 5024/373/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/373/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

12.04.2011                                                                Справа №  5024/373/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу  

за позовом відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 19  Херсонської філії ВАТ "Укртелеком", м. Нова Каховка Херсонської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-560", м. Каховка Херсонської області,  

про стягнення 562 грн. 81 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Воробйовська В.В., юрисконсульт 2 категорії відділу правового забезпечення, дов. № б/н від 22.07.2008 р.;   

від відповідача: в судове засідання не прибув.

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 19 Херсонської філії ВАТ "Укртелеком" (позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-560" про стягнення 501 грн. 97 коп. основного боргу, 29 грн. 47 коп. інфляційних втрат, 15 грн. 06 коп. 3% річних та 16 грн. 31 коп. пені, відповідно до умов договору про надання телекомунікаційних послуг №80000714 від 17.07.2009 року.

В подальшому, позивачем заявою про уточнення позовної заяви внесено зміни до пунктів 1, 2 прохальної частини позовної заяви, оскільки помилково зазначено не вірну назву відповідача, а саме вказано, що відповідачем в п. 1 прохальної частини позовної заяви є ПП "Південний шлях" та в п. 2 прохальної частини позовної заяви відповідачем є "ТОВ "Маяк", проте фактично позовні вимоги заявлені до товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-560".

05.04.2011 року позивачем подано заяву, якою збільшено розмір інфляційних втрат до 36 грн. 02 коп., пені до 19 грн. 29 коп. та зменшено розмір 3% річних до 14 грн. 48 коп. у зв'язку з перерахунками згідно із періодами виникнення та стягнення заборгованості за умовами сплати, узгодженими сторонами в договорі. З врахуванням зазначеного сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 571 грн. 76 коп.

Судом зазначені заяви прийняті та розгляд спору відбувся виходячи з нової ціни позову.

Позивач, після збільшення розміру позовних вимог, підтримує позов в повному обсязі - в сумі стягнення основної заборгованості 501 грн. 97 коп., пені 19 грн. 29 коп., 3% річних 14 грн. 48 коп., 36 грн. 02 коп. інфляційних втрат (а.с. 54-55), обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем договору про надання телекомунікаційних послуг №80000714 від 17.07.2009 р., ст.ст. 11, 16, 22, 509, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 36, 75 Закону України "Про телекомунікації", п. 31-32, 41, 108, 184 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМ України від 09.08.2005 р. № 720.

Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Судові акти з рекомендованими повідомленнями направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи, яка відповідає місцезнаходженню юридичної особи-відповідача, згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Ухвали суду, надіслані на адресу відповідача повернулись до суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку із неявкою представника відповідача, ненаданням ним витребуваних судом документів, необхідністю представлення нових доказів. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд:

в с т а н о в и в:

17.07.2009 р. між позивачем (підприємством зв'язку) та відповідачем (абонентом), укладено договір про надання телекомунікаційних послуг, за умовами якого підприємство зобов'язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених абонентом, а абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2.5 договору підприємство має право у разі несвоєчасної оплати абонентом отриманих послуг вживати до нього таких заходів: нарахувати пеню; встановлювати рівень кредитування та/або заборгованості з їх оплати, письмово попередивши про це абонента; в односторонньому порядку змінити порядок оплати послуг на авансовий; скорочувати перелік послуг або припиняти їх надання в порядку, визначеному правилами.

Згідно п. 4.4 договору при використанні системи розрахунків з надсиланням рахунку абоненту, інформація про належну суму платежу за отримані послуги Укртелекому надається не менше одного разу на місяць. За послуги, які надаються абоненту третіми особами, інформація зазначається в окремому рядку рахунку на телекомунікаційні послуги. Розрахунковий період становить один календарний місяць (п. 4.11). Оплата рахунку за отримані послуги проводиться абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати (п. 4.15). Умовами договору передбачений авансовий порядок оплати наданих послуг (п.4.5. Договору, пояснення позивача а.с. 54).У разі виникнення заборгованості з оплати отриманих послуг в установлений пунктом 4.15 договору строк абоненту надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку оплати. Якщо протягом 10 днів після зазначеного в попереджені строку від абоненту не надійшло підтвердження про оплату, Укртелеком вживає заходів, передбачених п. 3.2.5 договору (п. 4.22).

Крім того, договором (п. 5.2) передбачено право позивача нараховувати пеню у разі несвоєчасної оплати наданих послуг, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Цей договір вступає в силу з дня його підписання та діє протягом одного року (п. 7.1). Якщо за 30 днів до закінчення строку договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п. 7.2.).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі за спрощеною процедурою, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Установка телефонів та налаштування ліній підтверджена підписом представника відповідача та печаткою установи на додатку 2 до договору (а.с. 13).

На виконання договірних зобов'язань з оплати отриманих послуг за період з січня 2010 року по червень 2010 року позивачем відповідачеві виставлені рахунки (а.с. 16-21). Рахунки за період з липня 2010 року по січень 2011 року виставлені відповідачу на суму заборгованості (а.с. 22-28). Надсилання рахунків на адресу відповідача підтверджено матеріалами справи (а.с. 43-43).

Відповідачем договірні зобов'язання з оплати отриманих телекомунікаційних послуг в період з січня 2010 року по червень 2010 року не виконі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 501 грн. 97 коп., що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 45-46), рахунками, виставленими відповідачеві за надані телекомунікаційні послуги згідно договору №80000714 від 17.07.2009 р. (а.с. 16-28).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, позивач 20.09.2010 р. був змушений звернутися до споживача з письмовою вимогою за вих. № 9/626 про сплату заборгованості в триденний термін, яку останнім залишено без задоволення (а.с. 14-15).

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 19 Херсонської філії ВАТ "Укртелеком" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-560" 501 грн. 97 коп. основного боргу, 36 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 19 грн. 29 коп. пені, 14 грн. 48 коп. 3% річних, відповідно до умов договору про надання телекомунікаційних послуг №80000714 від 17.07.2009 року стали предметом розгляду в цій справі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст. 525 ЦК України).

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу. Частина 1 ст. 902 ЦК України встановлює обов'язок виконавця особисто надати послугу, а частина 1 ст. 903 ЦК України - обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі і в строки, що передбачені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005р. № 720 споживач повинен своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за період з січня 2010 року по червень 2010 року в обумовлені Договором розмірах та строки не виконані. На момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в сумі 501 грн. 97 коп. основного боргу.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 501 грн. 97 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 19 грн. 29 коп. пені, 14 грн. 48 коп. 3% річних, 36 грн. 02 коп. інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне внесення плати за телекомунікаційні послуги, на підставі п.п. 5.2. Договору відповідачеві нарахована пеня у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати від вартості неоплачених послуг.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок пені наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та сплати заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне внесення плати за послуги та задовольняє ці позовні вимоги в сумі, заявленій позивачем - 19 грн. 29 коп.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 501 грн. 97 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та стягнення заборгованості, суд задовольняє ці вимоги в сумі 12 грн. 40 коп. 3% річних та 35 грн. 56 коп. інфляційних втрат. 3% річних в сумі 2 грн. 08 коп. та інфляційні втрати в сумі 00 грн. 46 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 501 грн. 97 коп. основного боргу, 19 грн. 29 коп. пені, 12 грн. 40 коп. 3% річних та 35 грн. 56 коп. інфляційних втрат.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СПМК-560", ідентифікаційний код - 35440827, адреса: буд. 19, вул. Чаплинське шосе, м. Каховка, Херсонська область, р/рахунок - № 2600685541 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО - 380805 на користь відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 19  Херсонської філії ВАТ "Укртелеком", ідентифікаційний код - 01188661, адреса: буд. 29, вул. Першотравнева, м. Нова Каховка, р/рахунок - № 260012199 в ХОД АППБ "Райффайзен Банк Аваль" м. Херсон, МФО - 352093, 501 грн. 97 коп. основного боргу, 19 грн. 29 коп. пені, 12 грн. 40 коп. 3% річних, 35 грн. 56 коп. інфляційних втрат, 101 грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 2 грн. 08 коп. 3% річних, 00 грн. 46 коп. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).  

Суддя                                                                                      Т.А. Остапенко

Повне рішення складено                                                                       15.04.2011 р.