Рішення

від 12.04.2011 по справі 5008/373/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/373/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

12.04.2011                                                             Справа  № 5008/373/2011

за позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Закарпатської філії  відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”,                   м. Ужгород

до відповідача приватного підприємства „Вікторія”, м. Берегово

про стягнення заборгованості в сумі 694,43 грн. (в т. ч. 645,03 грн. –основного боргу; 15,14 грн. –пені; 7,31 грн. –3% річних та 26,95 грн. –інфляційних збитків)

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від позивача –Ісаєва М. В., (представник за довіреністю від 04.01.2011 року)

Від відповідача –не з'явився (явка на власний розсуд)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком”, м. Київ в особі Закарпатської філії  відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Ужгород до приватного підприємства „Вікторія”, м. Берегово про стягнення заборгованості в сумі 694,43 грн. (в т. ч. 645,03 грн. –основного боргу; 15,14 грн. –пені; 7,31 грн. –3% річних та 26,95 грн. –інфляційних збитків)

            Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені                 ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

          Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.  

          На вимогу суду відповідач копію довідки про включення до ЄДРПОУ та письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є правовою перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5

                                                                           продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/373/2011

                                                                                       від 12.04.2011 року                     

пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення                                                                        учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

          Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної (фізичної) особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів особи чи закону виступають від її імені.

          У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.  

          Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної (фізичної) особи –учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.          

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь –яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

           Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,  заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

                                                                         продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/373/2011

                                                                                                    від 12.04.2011 року                               

          Заборгованість відповідача в сумі 645,03 грн.  –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 266 від 13.04.1999 року, телекомунікаційні послуги за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

       -   рахунками за період 01.05.2010 року по 31.12.2010 року;

     -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача (претензія № 653/5 від 09.12.2010 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

                   Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання телекомунікаційних послуг (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданих телекомунікаційних послуг є безспірним.

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 4.2.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі           15,14 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2             ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого                                               

                                                                                     продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/373/2011

                                                                                      від 12.04.2011 року                     

індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 7,31 грн. –3% річних та 26,95 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини,  обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і  заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків

                   Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом  ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  повністю.

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/373/2011

                                                                                                     від 12.04.2011 року                     

2.           Стягнути з приватного підприємства „Вікторія” (м. Берегово,                        пл. Ракоці,1; код 30104561) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”, м. Київ в особі Закарпатської філії  відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” (м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4; код 25438186) суму 645,03 (шістсот сорок п'ять грн. 03 коп.) –основного боргу; 15,14 (п'ятнадцять грн. 14 коп.) –пені; 7,31 (сім грн. 31 коп.) –3 % річних; 26,95 (двадцять шість грн. 95 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість  грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

         Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.