Ухвала

від 22.03.2011 по справі 5019/368/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5019/368/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"22" березня 2011 р.                                                                            Справа  № 5019/368/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоресурс"  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудресурс"        

про стягнення 2445 грн. 04 коп.

                                                                                                               Суддя  Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Головчицька Т.Г.(довіреність №53  від 03.03.2011 року)

від відповідача : представник не з'явився

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Склоресурс»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажбудресурс»з позовною заявою про стягнення 2445,04 грн. заборгованості за поставлений товар. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав. Надіслане на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажбудресурс" Рівненська область, Демидівський район, с.Боремель, вул. Горохівська,1, поштове повідомлення з ухвалою про порушення провадження по справі повернулось до господарського суду Рівненської області з довідкою відділення підприємства зв'язку: “за закінченням терміну зберігання”.

Чинним законодавством до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.     

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача,  вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

18.12.2008 року ТОВ «Склоресурс»поставило ТОВ «Монтажбудресурс»товар на загальну суму 2445,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0001591 та №РН-0001592 від 18.12.08 року. Для оплати відповідачем поставленої продукції позивачем було виписано рахунки-фактури №СФ-0001512 та №СФ-0001513 від 08.12.2008 року.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

          Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України  договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

17 грудня 2010 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою здійснити оплату товару протягом 7 днів з моменту пред'явлення даної вимоги, що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення №3560400224710 та квитанцією Укрпошти № 2467 від 17.12.2010 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу за поставлений товар в розмірі 2445,04 грн.. З огляду на вищевказане позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.49 ГПК України державне мито покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч.5 ст.49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 2445,04 грн. підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита, витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажбудресурс" (35210, Рівненська область, Демидівський район, с.Боремель, вул.Горохівська, 1, код ЄДРПОУ 34134191, р/р 2600430158184 в Філії "Відділення "Промінвестбанку" м.Рівне, МФО 333335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Склоресурс" (Рівненська обл. м.Дубно, вул.Семидубська, 61, код ЄДРПОУ 34629505, р/р №26005011638980 в Філії ПЗРУ ВАТ "Фінанси та Кредит", МФО 333603) 2445,04 грн. заборгованості, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп..

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

                             Суддя                                                              Мамченко Ю. А.

Повний тест рішення суддею підписаний «28» березня 2011 року