Постанова

від 28.02.2011 по справі 5/91-д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/91-Д

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р.                                                           Справа № 5/91-Д  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Савченко Г.І.   

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Бортнік В.Ф.

від відповідача -  не з'явився

від органу прокуратури - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ТзОВ "Промбудспортіндустрія" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.10 р. у справі № 5/91-Д

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія"

до Олевська районна рада Житомирської області

за участю Прокуратури Житомирської області

про визнання договору купівлі-продажу незавершеного будівництва п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку в місті Олевськ по вул. Свято-Миколаївська, 49, недійсним з моменту заключення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.11.2010 року у справі № 5/91-Д (суддя Брагіна Я.В.) в позові відмовлено. Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що оспорюваний договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку (а.с.10-12) укладений на підставі  рішення XII сесії V скликання Олевської районної ради від 26.09.08 р. "Про продаж об'єкта незавершеного будівництва", яке, в свою чергу, станом на день звернення позивача з позовом до суду не скасоване та є чинним. Відтак, відповідач як сторона спірного договору мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладенні зазначеного правочину.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить останнє скасувати з викладених у скарзі підстав та прийняти новий судовий акт, яким позов задоволити. Відзначає, що системний аналіз правових норм у сфері управління та розпорядження комунальною власністю дає підстави дійти висновку, що Олевська районна рада не мала права приймати рішення від 26.09.08 р. "Про продаж об'єкта незавершеного будівництва" оскільки не мала відповідного дозволу на вчинення таких дій. Таким чином договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку укладено без відповідних повноважень, що є підставою для визнання його недійсним. Вказує, що суд в даному випадку не з'ясував всіх обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В судових засіданнях представник позивача підтримує доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. У надісланих до суду клопотаннях просить розглядати справи без участі його представника.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.2010 року підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.09 р. між Олевською районною радою Житомирської області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" (покупець) укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку (а.с.10-12). Даний договір посвідчено державним нотаріусом Олевської державної нотаріальної контори Лугіною О.І. та зареєстровано в реєстрі за №593.

Згідно п.1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва п'ятиповерховий 45-ти квартирний житловий будинок (процент готовності складає 51%), який розташований в м. Олевську по вул. Свято-Миколаївська, 49, загальною площею 2548,73 кв.м. на земельній ділянці розміром 0,26 га, яка виділена під будівництво вказаного будинку рішенням виконкому Олевської селищної ради №62 від 05.04.1988 р., а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, належного продавцю на підставі рішення виконкому Олевської міської ради від 05.04.1988 р., рішення Олевської районної ради від 26.09.2008 р., зареєстрованого в Коростенському МБТІ в книгу №1 під №14, зареєстрованого в реєстр прав власності на нерухоме майно під №26716465.

Позивач просить визнати зазначений договір недійсним з моменту підписання, обгрунтовуючи позовні вимоги приписами Конституції України, ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України, ст.ст.1, 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування". Зокрема вказує, що Олевською районною радою було здійснено відчудження незакінченого будівництвом житлового будинку без доручення та згоди Олевської територіальної громади та без відповідного погодження з Олевською міською радою.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а ч.3 ст.203 ЦК України визначає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до п.3 листа Вищого господарського суду України №01-8/314 від 17.08.98. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів" (зі змінами і доповненнями) визначено, що відповідно до частини першої пункту 10 розділу V Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, яких представляють відповідні ради. Таким чином, для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору, пов'язаного з відчуженням об'єкту комунальної власності, господарському суду слід з'ясувати, хто є власником предмета цього договору, а в разі необхідності - пересвідчитись у наявності рішень сесій відповідних рад про делегування їх повноважень у цих питаннях обласній раді.

З договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку від 27.03.2009 р. вбачається, що Олевська районна рада (продавець) діяла на підставі рішення ХІІ сесії районної ради V скликання від 26.09.2008 р. "Про продаж об'єкта незавершеного будівництва".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування (в тому числі управління майном) здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

В силу ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (останні є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст відповідно до ч. 4 ст. 140 Конституції).

Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" дано визначення терміну "право комунальної власності" - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В пункті 2 статті 10 цього ж Закону сказано, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до п. 5 ст. 16 даного Закону, від імені та в інтересах територіальних громад, права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Пункти 30 та 31 статті 26 цього Закону визначають, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про:

- прийняття рішень щодо відчудження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності;

- прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Статтею 43 цього Закону (питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях) передбачено:

- вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому порядку (п. 19);

- вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (п. 20).

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що питання про відчудження комунального майна, яке належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить відповідним сільським, селищним та міським радам. При цьому районні та обласні ради можуть вирішувати такі ж питання лише за дорученням сільських, селищних та міських рад.

Об'єкт купівлі-продажу за договором від 27.03.2009 року - незавершений будівництвом п'ятиповерховий сорокап'ятиквартирний житловий будинок знаходиться у комунальній власності та розташований за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 49. Відповідно право розпоряджатися зазначеним об'єктом комунальної власності, в т.ч. здійснювати його відчудження, належть Олевській міській раді. Відтак, відчудження зазначеного об'єкту Олевською районною радою мало відбуватися лише за відповідним дорученням Олевської міської ради.

Проте матеріалами справи стверджується, що Олевська районна рада Житомирської області приймаючи рішення дванадцятої сесії п'ятого скликання від 26 вересня 2008 року "Про продаж об'єкта незавершеного будівництва", а саме - п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 49, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки зазначений будинок знаходиться на території міста Олевська, питання про продаж комунального майна в м. Олевську на момент прийняття рішення на сесії Олевської міської ради не розглядалось та не надавалось доручення райраді приймати рішення з питань продажу об'єктів нерухомості в місті Олевську.

З огляду на викладене, рішення дванадцятої сесії Олевської районної ради п'ятого скликання від 26 вересня 2008 року "Про продаж об'єкта незавершеного будівництва" не відповідає чинному законодавству.

За умовами ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку від 27.03.2009 р., укладеного між Олевською районною радою (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" (покупець) підлягають задоволенню відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки при укладенні договору відповідач не мав  повноважень на вчинення таких дій.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Поряд з цим, згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог № 159 від 04.10.2010 року, останній з посиланням на ст. 216 ЦК України просить повернути гарантійний внесок для придбання на аукціоні об'єкту незавершеного будівництва без ПДВ в сумі 110934,00 грн., повернути сплачене державне мито в сумі 22187,00 грн. та стягнути з відповідача понесені збитки по охороні та обладнанні приміщення в сумі 33681,00 грн. (із них 30720,00 грн. заробітна плата та 2961,00 грн. витрати на матеріали).

Відповідно до частин 1-3 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Умовами договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку від 27.03.2009 р. (п. 1.1) передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва п'ятиповерховий 45-ти квартирний житловий будинок, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Передача об'єкту оформлена Актом передачі майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст від 08.04.2009 року, який скріплено підписами та печатками сторін. Тобто, продавцем виконано обов'язок з передачі об'єкту.

Зобов'язання по оплаті придбаного об'єкту визначені розділом 2 договору. Однак матеріали справи не містять доказів в підтвердження проведення оплати покупцем відповідно до вказаного розділу договору. Таким чином, відповідач на виконання договору коштів не одержав.

З огляду на викладене, в порядку застосування наслідків недійсності правочину позивач зобов'язаний повернути відповідачу об'єкт незавершеного будівництва п'ятиповерховий 45-ти квартирний житловий будинок.

В частині вимог позивача про повернення гарантійного внеску для придбання на аукціоні об'єкту незавершеного будівництва без ПДВ в сумі 110934,00 грн. та повернення сплаченого державного мита в сумі 22187,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 12.1 оспорюваного договору сторони погодили, що усі витрати пов'язані з укладенням цього договору, його нотаріальним посвідченням, реєстрацією та виконанням бере на себе покупець.

З наданих позивачем платіжних доручень вбачається, що гарантійний внесок для придбання на аукціоні об'єкту незавершеного будівництва в сумі 110934,00 грн. перераховано на рахунок ПП "Надія". Державне мито в сумі 22187,00 грн. перераховано на рахунок Олевської міської ради.

Тобто, зазначені суми коштів не отримувались відповідачем - Олевською районною радою на виконання договору купівлі-продажу, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача в порядку реституції. Також не можуть бути покладені на відповідача вказані позивачем витрати у вигляді збитків, оскільки позивач ні у позовній заяві, ні в уточненнях до неї не визначає ці суми як понесені збитки.

Відтак, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в цій частині.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача понесених збитків по охороні та обладнанні приміщення в сумі 33681,00 грн. (із них 30720,00 грн. заробітна плата та 2961,00 грн. витрати на матеріали) суд зазначає таке.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В підтвердження понесення збитків в сумі 33681,00 грн. позивачем додано форми нарядів по здійсненню охорони та довільно складений акт про використання матеріалів (а.с. 40-53), однак не подано доказів сплати коштів за даними документами. Відтак, в задоволенні вказаних вимог слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд проводить розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.2010 року у справі № 5/91-Д скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити частково.

4. Визнати договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом п'ятиповерхового сорокап'ятиквартирного житлового будинку, який знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 49, укладений 27.03.2009 року між Олевською районною радою Житомирської області (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" (покупець) недійсним з моменту його вчинення.

5. В інших частинах в позові відмовити.

6. Стягнути з Олевської районної ради Житомирської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудспортіндустрія" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 11 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 44 грн. 35 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

7. На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

8. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

9. Матеріали справи повернути в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Савченко Г.І.