Постанова

від 29.03.2011 по справі 8/1007

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/1007

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р.                                                           Справа № 8/1007  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Тимошенко О.М.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Погорілець Р.В. дов.№242 від 31.12.2010 року

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінар" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.10.10 р. у справі № 8/1007   (суддя  Давидюк В.К. )

позивач  Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО"

відповідач:  Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінар"

про стягнення боргу з врахуванням неустойки, інфляційних збитків та 3% річних

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 8/1007 позов задоволено.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінар", 10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 112, п/р 26009050400016 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 22064503 на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і КО", 04073, м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, 28/2, п/р 26002100297001, ПАТ "Альфа0Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23162981

          - 60053,28 грн. - основного боргу;

          - 7311,04 грн. - пені;

          - 1181,32 грн. - 3% річних;

          - 1976,59 грн. - інфляційних;

          - 6005,32 грн. - штрафу;

          - 765,28 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

          - 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінар" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати.

          Посилається на те, що не приймав участі в судовому засіданні. Просив відкласти справу через хворобу представника. Вважає, що у видаткових накладних та дорученнях на отримання товару не співпадають підписи особи яка фактично отримала товар, що свідчить про неотримання товару.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача не з"явився. Подав письмове клопотання про відкладення судового розгляду та необхідність витребування та подання додаткових доказів, які не надавались суду першої інстанції, про сутність яких буде повідомлено окремо.

          Представник позивача в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду заперечує доводи апеляційної скарги. Просить забезпечити позов шляхом накладення арешту в сумі 76347 грн. 51 коп.

          Посилається на те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення, оскільки майновий стан боржника викликає сумнів у його платоспроможності.

          Судова колегія не вбачає підстав для відкладення судового розгляду апеляційної скарги з наступних підстав.

          Апеляційна скарга подана відповідачем до Житомирського апеляційного господарського суду 17 листопада 2010 року.

          Ухвалою від 22 листопада відповідачеві відновлений пропущений строк подання апеляційної скарги.

          Ухвалою від 20 грудня 2010 року Житомирський апеляційний господарський суд передав апеляційну скаргу із справою до Рівненського апеляційного господарського суду.

          Починаючи з 17 листопада 2010 року по 29 березня 2011 року відповідач не надав будь-яких доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги. Клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає. Відповідач не вказує про які саме докази йде мова, та яке вони можуть мати значення у справі.

          Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

          Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

          Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 72296,03 грн. заборгованості за поставлений товар згідно договору поставки від 01.10.09р., з яких 60053,28 грн. - сума основного боргу, 5416,42 грн. - пеня, 821,01 грн. - 3% річних та 6005,32 грн. - штраф.

          12.10.10р.в  порядку  ст. 22 ГПК  України до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №167 від 08.10.10р., відповідно до умов якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 60053,28 грн. основного боргу, 7311,04 грн. пені, 1181,32 грн. 3% річних, 1976,59 грн. інфляційних та 6005,32 грн. штрафу, а всього на суму 76527,55 грн.                                         Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

          14 жовтня 2010 року місцевий господарський суд прийняв рішення у справі, яким позов задоволив. В судовому рішенні зазначено, що представник відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином. Однак, такий висновок місцевого господарського суду, не відповідає обставинам справи.

          Ухвалою від 28 вересня 2010 року у зв"язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено на 14 жовтня 2010 року, де було прийнято кінцеве рішення. В матеріалах справи відсутні докази про повідомлення відповідача щодо відкладення розгляду справи.

          Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

          Крім того 12 жовтня 2010 року позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

          Вирішуючи спір 14 жовтня, суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог. Таким чином порушив право відповідача на захист. Позивач не був повідомлений про судове засідання 14 жовтня 2010 року, та про те, що позовні вимоги збільшуються.

          Разом з тим, посилання відповідача на ту обставину, що строк вирішення спору був продовжений без його згоди, а в рішенні зазначено, що за згодою двох сторін, не може бути підставою для скасування рішення, оскільки відповідно до ст.69 ГПК України достатньо мотивованого клопотання однієї із сторін.

          За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення місцевого господарського суду скасуванню, та прийняттю нового рішення Рівненським апеляційним господарським судом.

          Давши оцінку доказам у справі, судова колегія прийшла до висновку, що позов підлягає задоволенню з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, поданої позивачем до суду першої інстанції 12 жовтня 2010 року.

          Судова колегія виходить з того, що до дати розгляду апеляційної скарги, відповідачеві відомі вимоги про збільшення їх розміру. Відповідачеві така заява надсилалась (а.с.101).

          Судова колегія виходить з наступного:

          01.10.09р. між сторонами був укладений договір поставки №040046/14/2009 від 01.10.09р. (а.с. 28-31), відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки відповідачеві (покупцеві) товар, а відповідач зобов'язаний прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1 договору).

          Предметом поставки є метизи, інструменти, комплектуючі, витратні матеріали, будівельна хімія, інші будівельні матеріали тощо (п.1.2 договору).

          Відповідно до п. 2.1 договору, товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії товару, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід'ємними частинами договору.

          Згідно з п. 4.1 даного договору, ціна товару, що передається за даним договором, установлюється в національній валюті України, згідно прейскурантів постачальника.

          Загальна ціна договору складається із загальної вартості товару, поставленого по специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії договору (п.4.2 договору).

          Відповідно до п. 5.2.5 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим договором.

          Як передбачено п. 4.3 зазначеного договору поставки, оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 21 календарних днів з моменту одержання товару покупцем. Можлива попередня оплата товару згідно рахунків, виставлених постачальником.

          У відповідності з п. 4.4 договору, спосіб оплати - безготівковий переказ. Форма розрахунків - платіжне доручення.

          Пунктом 4.5 договору поставки сторони передбачили, що постачальник веде один зведений рахунок по всіх оплатах та поставках згідно цього договору. При наявності передоплати по одному рахунку та заборгованості за іншими специфікаціями (видатковими накладними) покупець погоджується на першочергове зарахування платежу у рахунок погашення заборгованості, незалежно від тексту платежу в платіжному дорученні. Усі специфікації (видаткові накладні) підписані сторонами починаючи з дати укладення даного договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір.

          На виконання умов даного договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 70053,29 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями (а.с.10-27).

          Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати товару виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі  60053,28 грн.

          Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

          Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).                     Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

          До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

          Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 60053,28 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Крім того, позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог на підставі п.9.2 договору та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7311,04 грн. пені, 6005,32 грн. штрафу, 1181,32 грн. 3% річних та 1976,59 грн. інфляційних.

          Пунктом 9.2 договору передбачено, що за порушення строку оплати, визначеного п.4.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 3 дні додатково стягується штраф у розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

          Крім того, в п. 13.3 даного договору сторони досягли згоди, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.                               Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

          Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Перевіривши розрахунок вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня, штраф, 3% річних та інфляційні нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

          Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

          Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.                               Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          Заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню. Позивач не надав доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Керуючись ст.ст.82-84,49,99,101,104,104,105 ГПК, ст.68 ГК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінар" на рішення господарського суду Житомирської області від 14 жовтня 2010 року по справі №8/1007 задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 жовтня 2010 року по справі №8/1007 скасувати. Прийняти нове рішення.

3. Позов задоволити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінар", 10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 112, п/р 26009050400016 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Київ, МФО 380537, код ЄДРПОУ 22064503 на користь Приватного акціонерного товариства "Солді і КО", 04073, м. Київ, Подільський район, вул.Сирецька, 28/2, п/р 26002100297001, ПАТ "Альфа0Банк" м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23162981

- 60053,28 грн. - основного боргу;

- 7311,04 грн. - пені;

- 1181,32 грн. - 3% річних;

- 1976,59 грн. - інфляційних;

- 6005,32 грн. - штрафу;

- 765,28 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        4. Матеріали справи №8/1007 повернути в господарський суд Житомирської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.