Постанова

від 05.04.2011 по справі 5004/5/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5004/5/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р.                                                           Справа № 5004/5/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                      Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго-Волинь"  на рішення господарського суду  Волинської області від 22.02.11 р. у справі № 5004/5/11  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго-Волинь"

про стягнення в сумі 80 487 грн. 93 коп.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача -  Федаш С.М.,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго-Волинь" про стягнення заборгованості за договором постачання № 265 від 02.01.2008 року в сумі 57117,47 грн., а також 8007,83 грн. штрафу, 3410,79 три відсотки річних та 11951,84 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Волинської області від 22.02.2011 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 80487,93 грн. та судові витрати по справі.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що у порушення договору поставки № 265 від 02.01.2008 року у відповідача за 2008 рік наявна заборгованість за поставлений товар в розмірі 57117,47 грн. Суд першої інстанції також погодився із розрахованим позивачем штрафом, інфляційними втратами, 3 % річних та відповідно стягнув їх.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерго-Волинь" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 року в частині нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що господарський суд Волинської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, виносячи рішення не врахував той факт, що позивачем не доведено всіх обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що не заперечує проти стягнення суми основного боргу за отриманий товар у розмірі 57117,47 грн. Однак, вважає, що ТОВ "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" не довело, що товари зазначені у видаткових накладних поставлялися відповідно до умов договору поставки № 265 від 02.01.2008 року. Враховуючи, що поставка товару здійснювалася на підставі лише накладних, вважає, що нарахування 3% річних і індексу інфляції можна було б проводити з часу, який зазначений у вимогах (претензіях) позивача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав повністю, з підстав викладених у ній та просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Ерго - Волинь" штрафних санкцій.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 року у справі  № 5004/5/11 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до припису ч. 2  ст. 101 ГПК України апеляційний  господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2008 року між сторонами укладено договір поставки № 265, згідно п. 1.1 якого ТОВ "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" (постачальник) зобов'язувалось поставити, а ТОВ "Ерго-Волинь" (покупець) сплатити і прийняти товар в асортименті, сортаменті, номенклатурі й за цінами зазначеними в специфікаціях, у кількості й терміни, відповідно до замовлення (далі в постанові - договір) (а.с. 7-8).

Згідно п. 4.1 договору, ціна на товар обумовлюється в специфікації та вказується за одиницю товару з ПДВ, з урахуванням вартості поставки і без урахування знижок. При умові самовивозу покупцем замовленого товару зі складу постачальника, ціна товару також обумовлюється у специфікації, але без урахування вартості доставки.

Пунктом 5.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар з відстрочкою оплати, яка становить 30 календарних днів при поставці товару автотранспортом постачальника; 35 календарних днів при поставці товару ж/д транспортом постачальника, 30 календарних днів при самовивозі покупцем товару зі складу постачальника; або 100 % передоплата.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки по кожній партії товару здійснюються у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом переказу на розрахунковий рахунок постачальника окремим платіжним дорученням за кожен окремий виставлений рахунок-фактуру, обов'язково вказуючи в платіжному дорученні номер рахунка-фактури (в разі попередньої сплати за товар), чи видаткової накладної (в разі сплати з відстрочення платежу).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 року, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання (п. 12.4 договору).

Як зазначено у п. 10.6 договору, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у виконання своїх зобов'язань позивач поставив відповідачу у 2008 році товар на загальну суму 542613,91 грн., натомість відповідач оплатив отриманий товар частково, внаслідок чого його заборгованість становить 57117,47 грн., що підтверджується специфікацією № 1 до договору (а.с. 9), видатковими накладними (а.с. 10, 11), гарантійним листом від 02.02.2009 року (а.с. 14), актом звірення з кореспондентом за поставками 2008 року (а.с. 54).

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК  України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність вимог позивача про стягнення з ТОВ "Ерго-Волинь" боргу за отриманий товар у розмірі 57117,47 грн.

Крім того, місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача стягнуто   8007,83 грн. штрафу, 3410,79 три відсотки річних та 11951,84 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 10.2 договору сторони погодили, що за прострочення оплати у порядку п. 5.1 договору покупець виплачує штраф у розмірі 10 % від суми постачання.

Крім того, як визначено у ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 11.2 договору визначено, що для цілей цього договору термін спеціальної позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) встановлюється у три роки.

Перевіривши наявні у позовній заяві розрахунки штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат (а.с. 3-4), колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 8007,83 грн. штрафу за порушення строку оплати по поставках від 14.10.2008 року, 18.12.2008 року; 3410,79 три відсотки річних за періоди з 13.11.2008 року по 20.12.2010 року та з 17.01.2009 року по 20.12.2010 року; 11951,84 грн. інфляційних втрат за період з 17.01.2009 року по 20.12.2010 року.

У свою чергу, апелянт зазначає, що ТОВ "Фабрика будівельних сумішей "БудМайстер" не довело, що товари зазначені у видаткових накладних поставлялися відповідно до умов договору, оскільки поставки товару можуть здійснюватися також лише на підставі накладних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається із накладних № 2997, № 2998 від 14.10.2008 року, № 3560 від 18.12.2008 року, товар був поставлений постачальником на склад покупця на підставі договору (а.с. 10, 11).

Враховуючи положення ст. 33 ГПК України, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено факт укладення сторонами у період 2008 року інших договорів, на підставі яких здійснювалися поставки товару за  вказаними накладними, а отже отриманий уповноваженим представником ТОВ "Ерго-Волинь" товар був поставлений саме на виконання умов договору № 265 від 02.01.2008 року та згідно специфікації № 1 до нього.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду Волинської області від 22.02.2011 року у справі № 5004/5/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерго-Волинь" - без задоволення.

2.  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.