Постанова

від 12.04.2011 по справі 10/2221-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/2221-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р.                                                           Справа № 10/2221-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Савченко Г.І.

судді                                                   Грязнов В.В. ,

 судді                                                   Тимошенко О.М.   

при секретарі судового засідання   Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Мельник О.В. дов.б/н., від 27.12.2010 року

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрод УБ ХАЕС" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24.01.11 р. у справі № 10/2221-10 (суддя   Виноградова В.В. )

за позовом Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Житомирської філії - "ЖИТОМИРДІПРОДОР"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрод УБ ХАЕС"

про стягнення в сумі 169 636 грн. 33 коп.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року по справі №10/2221-10 позов задоволено частково.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрод УБ ХАЄС" м. Нетішин   вул. Ринкова, 5 (код 31161924) на користь Державного підприємства-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Житомирської філії- "ЖИТОМИРДІПРОДОР" м.Житомир, вул.Щорса, 16/2 (код 03449232) 134322 грн. (сто тридцять чотири тисячі триста двадцять дві грн. 00 коп.) боргу,  16206,62 грн. (шістнадцять тисяч двісті шість грн. 62 коп.) інфляційних втрат та 5221,99 грн. (п'ять тисяч двісті двадцять одна грн. 99коп.) 3% річних, 1557,51 грн.  (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят сім грн. 51 грн.) витрат по сплаті державного мита, 216,68 грн. (двісті шістнадцять грн. 68 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В задоволенні позовних вимог про стягнення 6798, 80 грн. пені та 288,12 грн. інфляційних нарахувань відмовлено.

          Провадження у справі в частині стягнення 6798, 80 грн. пені припинено.

          Непогоджуючись з даним рішенням відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрод УБ ХАЕС" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

          Вважає, що місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права та неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи.

          Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що:

          В рішенні місцевого господарського суду вказується, що: При вирішення спору по справі № 5/138-Д судом встановлено, що при заповненні накладної №34 від 10.08.2009р., яка знаходиться у ТОВ "Електрод  УБ ХАЄС" була допущена описка при зазначенні номеру, оскільки всі реквізити співпадають із накладною №36, яка знаходиться у підрядника, обидві накладні підписані уповноваженими особами і їх підписи скріплені печатками.

          Вважає, що оскільки є доведеним той факт, що у підрядника знаходиться накладна №36, а у ТОВ "Електрод УБ ХАЕС" накладна №34, місцевий суд повинен був дослідити наявність у позивача саме накладної №36 (копія додана до позову, з якої явно вбачається підробка).

          Зазначає, що не зважаючи на те, що ТОВ "Електрод УБ ХАЕС" у відзиві на позов зазначав, що накладна, що надав відповідач, має ознаки підробки, суд не надав належної оцінки даному факту, не витребував оригіналу накладної, не призначив експертизу, не направив матеріали справи прокурору .

          Посилається на те, що як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено при вирішенні спору по справі №5/138-Д за позовом ТОВ "Електрод УБ ХАЄС" м. Нетішин до Державного підприємства-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Житомирської філії- "ЖИТОМИРДІПРОДОР" м.Житомир про розірвання договору №2533 від 08.07.2009р. (рішенням господарського суду Житомирської області від 01.04.2010р.. яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.07.2010р. в позові відмовлено) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрод УБ ХАЕС" (замовником, позивачем) та Державним підприємством Укрдіпродор в особі Житомирської філії Українського державного інституту з проектування об'єктів дорожнього господарства "Житомирдіпродор" (підрядником) 08.07.2009р. був укладений договір №2533 на виконання проектно-вишукувальних робіт, згідно якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання розробити робочий проект мосту на км 395+500 а/д Київ-Чоп (споруда №90) (п. 1.1. договору).

          Пунктом 1.2 договору передбачено, що технічні, економічні та інші вимоги до робіт, що становили предмет договору обумовлені в чинних нормативних документах України на проектування автомобільних доріг загального користування і штучних споруд на них.

          Обсяги і терміни виконання робіт були визначені календарним планом, який є обов'язковим додатком до Договору, відповідно до якого термін завершення робіт визначено - серпень 2009 року (п. 1.3 договору).

          Також зазначає, що сторонами був погоджений кошторис на проектні роботи. Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт згідно з кошторисом становить 134322 грн.

          Згідно п. 2.6 договору замовник протягом 10 днів від дати підписання акта здачі-прийняття зобов'язаний розрахуватись із підрядником за отриману проектну продукцію.

          У відповідності до п.4.2 договору, завершена проектна продукція передається замовнику по накладній. Одночасно замовнику передається акт здачі-прийняття проектної продукції, який зін зобов'язаний в 10-денний термін після отримання підписати, скріпити печаткою і передати підряднику його примірники.

          Якщо у вказаний в п.3.2 термін оформлений акт здачі-прийняття або мотивована відмова в його підписанні підряднику від замовника не надійшла, проектна продукція вважається прийнятою і повинна бути оплачена (п.4.3 договору).

          При низькій якості або некомплектності проектної продукції підрядник зобов'язаний в 30-денний термін усунути виявлені недоліки (п.4.4 договору).

          Вказує, що під час вирішення спору по справі № 5/138-Д встановлено, що Державне підприємство-Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "УКРДІПРОДОР" в особі Житомирської філії "ЖИТОМИРДІПРОДОР" передало ТОВ "Електрод УБ ХАЄС" за накладною №36 від 10.08.2009р. та актом №33 здачі-прийняття проектно-вишукувальної продукції за договором №2533 від 10.08.2009р., які підписані та скріплені печатками сторін проектно-кошторисну документацію вчасно і без зауважень щодо якості робіт. В акті №33 сторонами зазначено, що проектна продукція відповідає умовам договору.

          Скаржник вважає, що у відзиві на позов ТОВ "Електрод УБ ХАЕС" зазначав, що позивач порушив п. 4.2 Договору, який передбачає, що продукція передається замовнику по накладній. Одночасно замовнику передається акт здачі-приймання проектної продукції, який він (замовник, тобто позивач) зобов'язаний в 10-ти денний термін після отримання підписати, скріпити печаткою і передати підряднику один примірник. Таким чином, в 10-ти денний термін відповідач повинен був оформити акт або надати мотивовану відмову. При низькій якості робіт позивач повинен був в 30-ти денний термін усунути виявлені недоліки. Вказані зобов'язання передбачені умовами пунктів 4.З., 4.4. Договору.

          Посилається на п.п. 4.2.- 4.4.договору , ТОВ "Електрод УБ ХАЕС" вказував, що підписання акту здачі-прийняття проектно-вишукувальної продукції №33 від 10.08.2009р. за договором №2533 до видачі продукції по накладній №34 проведено в супереч умов договору. Крім того, проектно-вишукувальна продукція виявилась з недоліками і була передана для їх усунення позивачу. Станом на 31.08.2009р. недоліки, які є суттєвими, усунуті не були.

          Після усунення недоліків документація була передана 07.10.2009р., тобто з пропуском строку (30 днів), передбаченого п. 4.4. Договору (строк для усунення недоліків). На цю дату отримання продукції для позивача втратило інтерес, оскільки замовник (Представництво в Україні "Тодіні Конструкціоні Дженералі С.п.А.") усунув позивача від виконання робіт на мосту (споруді №90) з причини відсутності належної проектної документації.

          Вважає, що Позивачем порушені умови договору №2533 від 08.07.2009р. на виконання проектно-вишукувальних робіт щодо якості документації, крім цього, відповідачем порушені строки виконання зобов'язань по даному договору. Проектна документація була передана відповідачу з суттєвими прорахунками та грубими порушеннями щодо якості проектування і не відповідала нормам ДСТУ Б.А.2.4-4- 99 "Вимоги до проектної документації". Проект був виконаний на вкрай низькому професійному рівні, тому використання його в будівництві було неможливим.

          В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника (відповідача) не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Явка в судове засідання обов"язковою не визнавалась. Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

          Представник позивача в судовому засіданні заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі. Надав відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

          У відзиві на апеляційну скаргу Позивач зазначає:

          10 серпня 2009 року скаржник прийняв по накладній №36 та по Акту №33 проектну документацію, виготовлену позивачем по Договору, без заперечень та зауважень.

          В подальшому скаржник не висував до позивача жодних вимог щодо неякісного виконання робіт по Договору.

          Посилання скаржника в апеляційній скарзі на неякісно виконані позивачем роботи по Договору є незаконними та безпідставними, оскільки скаржник мав законне, закріплене в п.4.2. та в п.4.3. Договору, право протягом 10 днів з момент) прийняття готової продукції звернутись до позивача із мотивованою заявою про неякісно виконані роботи та з вимогою їх усунення.

          Однак скаржник цього не зробив, що позбавило його права в подальшому висувати проти позивача безпідставні нічим не обґрунтовані заяви щодо неякісного виконання робіт.

          По факту твердження скаржника щодо підробки накладної №36 від 10 серпня 2009 року Позивач зазначає наступне:

          Правовідносини (права та обов'язки) виникли між позивачем та відповідачем в 2009 році, при цьому вони керувались чинним на той час законодавством України.

          Відповідно до положень п.3.4.1. Інструкції «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям,  господарським   об'єднанням   та   громадянам  дозволів   на   право   відкриття   та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1997 року №117, із наступними змінами та доповненнями,-3.4.1. Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

          Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.          

          Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій.

          Позивач вважає заяву скаржника про те, що він не підписував та не скріплював печаткою відповідну накладну №36 безпідставною, необгрунтованою та такою, що не може братись як належний та достатній доказ заперечень скаржника від заявленого позову.

          Зазначає, що до заявленої скаржником різниці в нумерації, позивач просить суд врахувати те, що скаржник у 2009 році сам звертався до суду із позовом до позивача і в обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на цю саму накладну і в 2009 році судом вже було досліджено всі ці факти і висновки були прийняті скаржником без заперечень та опротестувань.

          Розглянувши доводи апеляційної скарги, оцінивши докази у справі, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню не підлягає.

          Місцевим господарським судом не порушені норми матеріального та процесуального права. З"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

          Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного:

          У відповідності до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Пунктом 3 ст. 3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Як вбачається з матеріалів справи між сторонами був укладений договір на виконання проектно-вишукувальних робіт.

          Згідно ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

          Аналогічні положення містить ст. 234 ГК України - за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

          Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться,  одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

          Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

          Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Як свідчать матеріали справи позивач виконав та передав відповідачеві проектно-кошторисну документацію за накладною №36 від 10.07.2009р. та актом здачі-приймання №33 від 10.07.2009р., натомість відповідач у визначений умовами договору строк отриману проектну документацію не оплатив, утворивши заборгованість в сумі 134322 грн. Доказів про сплату даної суми суду не подано. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 134322 грн. заборгованості за проектну документацію заявлені обґрунтовано, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

          Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до ст. 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується засобами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

          Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.  Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

          У відповідності до ч.3  ст. 549 ЦК України  пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Рішення місцевого господарського суду в частині відмови від позову, та припинення провадження у справі відповідає фактичним обставинам справи. Судом правомірно застосований строк позовної давності, про прийняття відмови від позову. Сторонами в даній частині рішення місцевого господарського суду не оскаржується.

          Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду враховуючи вищенаведене, приписи ст.33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

          На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Відповідача викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

          Таким чином, місцевим господарським судом повністю з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрод УБ ХАЕС" на рішення господарського суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року по справі №10/2221-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 24 січня 2011 року по справі №10/2221-10 залишити без змін.

3. Матеріали справи №10/2221-10 повернути в господарський суд Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.  

Головуючий суддя                                                                       Савченко Г.І.  

Суддя                                                                                              Грязнов В.В.  

Суддя                                                                                              Тимошенко О.М.