Постанова

від 08.04.2011 по справі 2а-16423/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08 квітня 2011 року                       письмове провадження           № 2а-16423/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання  Розсошко К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталевий дім-стан"

про

 стягнення заборгованості в сумі 3 866,86грн.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулася до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВИЙ ДІМ-СТАН" штрафних санкцій в розмірі 3 866,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, заборгованість відповідача перед державним бюджетом України виникла у зв’язку з порушенням ним законодавства України про патентування, норми регулювання обліку готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу України” податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідач в жодне судове засідання не з’явився, клопотань, письмових заперечень чи пояснень по суті спору не надав.  

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які  беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень  його представника, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВИЙ ДІМ-СТАН" зареєстроване Печерською районною у  місті Києві державною адміністрацією                27.01.2009 р., код ЄДРПОУ 36301271.

Державною податковою інспекцією у Печерському  районі м. Києва  було проведено перевірку дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в результаті якої були виявлені порушення відповідачем п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (щодо виявлення понадлімітного залишку готівки в касі на 1933,47 грн.), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.№ 637, про що було складено акт від 17.05.2010 р. № 2655/1157/2308.

Згідно наказів підприємства від 12.04.2010 р. № 04/12/01, від 19.02.2010 р.             № 02/19/01, встановлено ліміт залишку готівки в касі у розмірі 7 300,00 грн. та ліміт каси у розмірі 170,00 грн.

Перевіркою зафіксовано, що протягом одного дня 25.03.2010 р. за одним платіжним документом з одним підприємцем, відповідач здійснив розрахунки на загальну суму 12 000,04 грн.

Судом встановлено, що відповідач звертався до Державної податкової інспекції у Печерському  районі м. Києва зі скаргою на прийняте ним рішення.

В скарзі відповідач стверджував, що 24.03.2010 р. його працівник отримав під звіт в касі підприємства на господарські потреби 7 450,00 грн. 25.03.2010 р. подав до бухгалтерії звіт про використані кошти, в якому вказав, що сплатив підприємцю –ОСОБА_1 суму 12 000,04 грн., з якої 7 450,00 грн. –кошти підприємства, 4 550,00 грн. - його власні кошти.

Так, відповідач вважав, що не порушував п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки підприємство витратило кошти в розмірі 7 450,00 грн., в межах встановлених лімітів.

Зазначена скарга була визнана такою, що не підлягає розгляду Державною податковою інспекцією у Печерському  районі м. Києва та повернута відповідачу з зазначення про можливість такого оскарження до Державної податкової адміністрації у місті Києві. Доказів оскарження зазначеного рішення до Державної податкової адміністрації у місті Києві відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що твердження відповідача, викладені у скарзі, не підтверджені жодними доказами та матеріалами справи, а тому до уваги не приймаються.

Відповідно до п.2.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р.№ 637, гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства

(підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується. Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними спеціальними платіжними засобам.

Зазначені обмеження не поширюються на розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами; добровільні пожертвування та благодійну допомогу; використання коштів, виданих на відрядження;

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 09.02.2005 р. № 32 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" така гранична сума встановлена у розмірі 10000 гривень.

Згідно абз.1 п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та  особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними

представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється  підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі суми виявленої  понадлімітної готівки за кожний день.

На підставі акта перевірки, враховуючи викладені законодавчі норми, позивачем було винесено рішення форми "С" від 27.05.2010 р. № 11822308 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 866,86 грн. за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання таку адміністративно-господарську санкцію як адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

З урахування викладеного, штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,громадського харчування є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 та 241 Господарського кодексу України, а отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, застосування позивачем штрафних (фінансових) санкцій до відповідача за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій є обґрунтованим, а позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по таким санкціям в сумі 3 866,86 грн. такими, що підлягають задоволенню.

В той же час, позивач просить суд, стягнути з відповідача заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям та, для забезпечення позову, накласти арешт на кошти відповідача в межах суми позовних вимог.

Відповідно до статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Передбаченого Кодексом клопотання позивачем не подавалося, тому суд не розглядав зазначене питання в судовому засіданні. Таким чином, суд вважає, що позивачем невірно обраний спосіб реалізації наданої йому компетенції, вказавши як позовну вимогу –арешт коштів.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази,  вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем  - фізична чи юридична  особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕВИЙ ДІМ-СТАН" заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям в сумі 3 866,86 грн. на р/р 31112104700007 (одержувач: ВДК у Печерському районі міста Києва, код 26077922 в УДК у місті Києві, МФО 820019,  код платежу 21080900).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій