Постанова

від 13.02.2008 по справі 11/544-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/544-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.02.2008р.м.Київ№ 11/544-А

За позовомГоловного контрольно-ревізійного управління України

до1. Державного підприємства «Київська військово-картографічна фабрика»,2. Державного підприємства Міністерства оборони України«Воєнне видавництво України «Варта»,

треті особи1)          Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву,2)          Міністерство оборони України;

за участю Військового прокурора Київського гарнізону,

прозобов'язання вчинити дії та стягнення 411.195,45 грн.

Суддя  Євсіков О.О.

Секретар судового засідання Пунейко Л.М.

Представники:

від позивачаІшутко С.Ю. (представник за дов.);

від відповідача-1Дем'янов І.Ю.( представник за дов.), Оніщенко Ю.П. (директор);

від відповідача-2Голубєв С.М., Пономаренко Г.І. (представники за дов.);Вінярський В.Н.  (директор);

від третьої особи-1не з'явились;

від третьої особи-2Пилипенко Г.М. (представник за дов.);

від прокуратури       не з'явились.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.02.2008 о 17 год. 57 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18.02.2008 на 17 год. 30 хв., про що повідомлено представникам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України. З технічних причин виготовлення постанови було відкладено на 25.02.2008.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач з урахуванням останньої заяви про уточнення позовних вимог від 29.01.2008 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- зобов'язати   Державне   підприємство   "Київська  військово-картографічна  фабрика" припинити використання  Державним   підприємством   МОУ   "Воєнне   видавництво "Варта" державного майна (нежитлових приміщень) загальною площею 3777 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6, а саме: зобов'язати Державне підприємство "Київська військово-картографічна фабрика" припинити надання комунальних послуг (припинити тепло-, водо- та енергопостачання) Державному підприємству МОУ "Воєнне видавництво "Варта", яке займає нежитлові приміщення загальною площею 3777 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6; зобов'язати Державне підприємство "Київська військово-картографічна фабрика" заборонити доступ працівникам (посадовим чи службовим особам) Державного підприємства МОУ "Воєнне видавництво "Варта" у нежитлові приміщення ДП "Київська військово-картографічна фабрика", розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6;

-  зобов'язати Державне підприємство МОУ "Воєнне видавництво "ВАРТА" звільнити нежитлові приміщення ДП "Київська військово-картографічна фабрика" загальною площею 3777 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6;

- стягнути  з  Державного  підприємства МОУ  "Воєнне  видавництво  "ВАРТА" на користь   Державного бюджету України 579.861,55 гривень орендної плати з урахуванням ПДВ за фактичне використання державного майна у період з 01.08.2005 по 01.10.2006;

- стягнути з  Державного підприємства МОУ "Воєнне видавництво "ВАРТА" на користь Державного підприємства "Київська військово-картографічна фабрика" 193.287,18 гривень орендної плати (частка, що відповідно до чинного законодавства залишається в розпорядженні балансоутримувача майна) за фактичне використання державного майна у період з 01.08.2005 по 01.10.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведення ревізії відповідача-1 щодо наявності основних засобів, ефективності їх використання позивачем було встановлено безпідставне зайняття приміщень (з 01.08.2005), які належать і знаходяться на балансі КП МОУ "КВКФ" (правонаступник - ДП МОУ "КВКФ"), загальною площею 3777 кв. метрів Державним підприємством Міністерства оборони України "Воєнне видавництво "ВАРТА" (ДП МОУ "ВАРТА").

Враховуючи правову та фактичну природну правовідносин, пов'язаних із використанням підприємством нерухомого майна, яке належить іншому підприємству, а також вимоги ст. 67 Господарського кодексу України до форм відносин підприємства з іншими підприємствами, установами та організаціями, працівниками ГоловКРУ при проведенні ревізії було зроблено висновок про недотримання КП МОУ "КВКФ" законодавства у сфері орендних відносин та нараховано недоотриману підприємством орендну плату, в т.ч. комунальних та експлуатаційних послуг на загальну суму - 411 362,95 гривень, з яких підлягає сплаті до державного бюджету України 270 366,54 гривень.

Відповідно до пункту 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" під час ревізії керівництву КП МОУ "КВКФ" були висунуті вимоги щодо приведення відносин між КП МОУ "КВКФ" та ДП МОУ "ВАРТА", пов'язаних з використанням нерухомого майна КП МОУ "КВКФ", у відповідність до чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з актом ревізії № 86 від 13.10.2006 фінансово-господарської діяльності Казенного підприємства МОУ "Київська військово-картографічна фабрика", яка проведена за дорученням Першого заступника Міністра оборони України від 26.09.2006 № 2444/ув Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України, встановлено, що внаслідок ігнорування наказу Міністра оборони України від 10.01.2005 № 11 виникла заборгованість по орендній платі ДП МОУ "ВАРТА" перед КП МОУ "КВКФ" в розмірі 773 148,73 гривень, у тому числі безпосередньо державі у сумі 579 861,55 гривень (сума несвоєчасно сплаченого ПДВ у розмірі 128858,12 гривень та 70% від суми нарахованої орендної плати у розмірі 451003,43 гривень) та підприємству у сумі 193287,18 гривень.

Оскільки вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України щодо документального оформлення фактично існуючих орендних відносин, як і щодо усунення решти порушень, станом на день розгляду спору відповідачами залишаються невиконаними, позивач просить задовольнити позовні вимоги..

Відповідач-1 підтримав позовні вимоги.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, його представник в судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що Казенне підприємство МОУ «КВКФ»у вищевказаний період знаходилося у сфері управління Міністерства оборони України, а тому відносно його майна були застосовані законні заходи, які передбачені пунктом 3 статті 77 (Особливості господарської діяльності казенних підприємств) Господарського кодексу України, шляхом вилучення у Казенного підприємства МОУ «КВКФ»частини майна (основних фондів), яке не використовувалося або використовувалося не за призначенням, з метою його передання Державному підприємству Міністерства оборони України «Воєнне видавництво України «Варта».

Факт вилучення основних фондів казенного підприємства МОУ «КВКФ»підтверджено пунктом 2 протоколу № 20 від 13.07.06 засідання комісії Міністерства оборони України з питань використанням цілісних майнових комплексів, іншого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, що затверджений 20 липня 2006 р. заступником Міністра оборони України Нещадимом М.І.

З огляду на викладене відповідач-1 вважає, що на підставі рішення відповідного повноважного органу Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 20 від 13.07.06, затвердженим заступником Міністра оборони України 20 липня 2006 року, законних підстав для заміни адміністративних відносин (виконання адміністративних рішень керівництва МО України) на договірні відносини з метою отримання основних фондів на умовах договору оренди у відповідача-2 немає.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в останніх письмових поясненнях по суті спору підтримав позовні вимоги.

Військовий прокурор Київського гарнізону у письмових поясненнях по суті спору заперечив проти задоволення позовних вимог через їх невідповідність чинному законодавству та повноваженням позивача і просив у позові відмовити повністю.

Розглянувши подані сторонами, прокурором та третьою особою документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання п. 2.33 плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на І квартал 2006 року і на підставі направлень виданих Головою ГоловКРУ України від 16.02.2006 №№ 148, 149, 150 та 151 працівниками ГоловКРУ проведено ревізію дотримання вимог законодавства при використанні державних фінансових і матеріальних ресурсів Казенним підприємством Міністерства оборони України "Київська військово-картографічна фабрика" (КП МОУ "КВКФ") за період 2004-2005 роки.

Правонаступником Казенного підприємства Міністерства оборони України „Київська військово-картографічна фабрика” є Державне підприємство „Київська військово-картографічна фабрика”.

Вищевказану ревізію розпочато 16.02.2006 та закінчено 23.03.2006.

В ході проведення ревізії наявності основних засобів, ефективності їх використання було встановлено, як вказано перевіряючими, безпідставне зайняття приміщень (з 01.08.2005), які належать і знаходяться на балансі КП МОУ "КВКФ", загальною площею 3777 кв. метрів Державним підприємством Міністерства оборони України "Воєнне видавництво "ВАРТА" (ДП МОУ "ВАРТА").

Посилаючись на вимоги ст. 67 Господарського кодексу України до форм відносин підприємства з іншими підприємствами, установами та організаціями, працівниками ГоловКРУ при проведенні ревізії було зроблено висновок про недотримання КП МОУ "КВКФ" законодавства у сфері орендних відносин та нараховано недоотриману підприємством орендну плату, в т.ч. комунальних та експлуатаційних послуг на загальну суму 411.362,95 гривень, з яких підлягає сплаті до державного бюджету України 270.366,54 гривень.

Відповідно до пункту 7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" під час ревізії керівництву КП МОУ "КВКФ" були висунуті вимоги щодо приведення відносин між КП МОУ "КВКФ" та ДП МОУ "ВАРТА", пов'язаних з використанням нерухомого майна КП МОУ "КВКФ", у відповідність до чинного законодавства, зокрема Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В ході ревізії КП МОУ "КВКФ" було направлено на адресу ДП МОУ "ВАРТА" лист від 15.03.2006 № 72 та виставлено відповідний рахунок-фактуру.

Одночасно на адресу Департаменту економічної та господарської діяльності Міністерства оборони України як органу управління майном КП МОУ "КВКФ" було направлено лист від 17.03.2006 № 73 стосовно прийняття рішення про законне знаходження ДП МОУ "ВАРТА" на території КП МОУ "КВКФ".

За результатами ревізії ГоловКРУ було скеровано на адресу Міністерства оборони України лист від 10.04.2006 № 05-14/207 про усунення порушень, виявлених ревізією.

Вимоги Головного контрольно-ревізійного управління України щодо документального оформлення фактично існуючих орендних відносин виконані не були.

Враховуючи вищевикладене та з посиланням на те, що згідно зі ст. 3 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", ст. 3 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" до дохідної частини загального фонду державного бюджету включаються надходження від оренди державного майна, Головне контрольно-ревізійне управління України звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до КП МОУ "КВКФ" та ДП МОУ "ВАРТА" про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2006 відкрито провадження у справі. До розгляду справи залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України та Міністерство оборони України. Також до справи вступив військовий прокурор Київського гарнізону.

В ході розгляду справи ГоловКРУ подало заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якими просить суд зобов'язати Державне підприємство "Київська військово-картографічна фабрика" припинити використання Державним підприємством МОУ "Воєнне видавництво "Варта" державного майна (нежитлових приміщень) загальною площею 3777 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6, а саме: зобов'язати Державне підприємство "Київська військово-картографічна фабрика" припинити надання комунальних послуг (припинити тепло-, водо- та енергопостачання) Державному підприємству МОУ "Воєнне видавництво "Варта", яке займає нежитлові приміщення загальною площею 3777 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6; зобов'язати Державне підприємство "Київська військово-картографічна фабрика" заборонити доступ працівникам (посадовим чи службовим  особам)  Державного  підприємства  МОУ   "Воєнне  видавництво "Варта" у нежитлові приміщення ДП "Київська військово-картографічна фабрика", розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6; зобов'язати Державне підприємство МОУ "Воєнне видавництво "ВАРТА" звільнити нежитлові приміщення ДП "Київська військово-картографічна фабрика" загальною площею 3777 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 27/6; стягнути з Державного підприємства МОУ "Воєнне видавництво "ВАРТА" на користь Державного бюджету України - 579861,55 гривень орендної плати з урахуванням ПДВ за фактичне використання державного майна у період з 01.08.2005 по 01.10.2006 роки; стягнути з Державного підприємства МОУ "Воєнне видавництво "ВАРТА" на користь Державного підприємства "Київська військово-картографічна фабрика" -193287,18 гривень орендної плати (частка, що відповідно до чинного законодавства залишається в розпорядженні балансоутримувача майна) за фактичне використання державного майна у період з 01.08.2005 по 01.10.2006 роки.

Як стверджує позивач, КП МОУ "КВКФ" не забезпечило виконання вимог ГоловКРУ щодо усунення виявлених ревізією порушень, не вчинило жодних істотних дій, скерованих на виконання цих вимог, і відповідно було порушено інтереси держави шляхом недоотримання Державним бюджетом України суми коштів за оренду державного майна та податку на додану вартість на загальну суму 579.861,55 гривень, а також порушено інтереси держави шляхом недоотримання КП МОУ "КВКФ" частини плати за оренду державного майна, яке знаходиться на балансі КП МОУ "КВКФ", в розмірі 193287,18 гривень.

Оскільки планова ревізія дотримання вимог законодавства при використанні державних фінансових і матеріальних ресурсів Казенним підприємством Міністерства оборони України "Київська військово-картографічна фабрика" (далі - КП МОУ "КВКФ") за період 2004-2005 роки не враховує період 2006 року, то при зміні позовних вимог ГоловКРУ послалось на Акт ревізії № 86 від 13.10.2006 фінансово-господарської діяльності казенного підприємства МОУ "Київська військово-картографічна фабрика", яка проведена відповідно до доручення Першого заступника Міністра оборони України від 26.09.2006 № 2444/ув Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України.

Зазначеною ревізією встановлено (як зазначено перевіряючими), що внаслідок ігнорування наказу Міністра оборони України від 10.01.2005 № 11 виникла заборгованість по орендній платі ДП МОУ "ВАРТА" перед КП МОУ "КВКФ" в розмірі 773.148,73 гривень, у тому числі безпосередньо державі у сумі 579.861,55 гривень (сума несвоєчасно сплаченого ПДВ у розмірі 128.858,12 гривень та 70% від суми нарахованої орендної плати у розмірі 451.003,43 гривень) та підприємству у сумі 193287,18 гривень.

Крім того, зазначеною ревізією було підтверджено загальну площу приміщень КП МОУ "КВКФ", яку, на думку позивача, незаконно займає ДП МОУ "ВАРТА".

Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України право на майно може виникати з відповідних угод, передбачених законодавством, а також не передбачених законодавством, але таких, що йому не суперечать.

Законом України "Про оренду державного та комунального майна" встановлені вимоги до укладання угод оренди державного майна (майна державного підприємства), відповідно до яких орендодавцем нерухомого майна державного підприємства площею більше 200 кв. метрів виступає виключно Фонд державного майна України, а також окремі процедури, пов'язані з процесом укладання угод оренди, як то оцінка вартості об'єктів оренди чи розрахунок орендної плати, повинні проводитись у відповідності до чинного законодавства (постанова КМУ від 10.08.95 № 629 "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди..."; постанова КМУ від 04.10.95 № 786 "Про Методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна").

Факт незаконності зайняття приміщень, за твердженням позивача, підтверджується Актом службового розслідування за фактом невиконання вимог наказу Міністра оборони України від 10.01.05 № 11 "Про додаткове наділення ДП МОУ "Воєнне видавництво України "ВАРТА" основними фондами"; Актом ревізії фінансово-господарської діяльності ДП МОУ "Воєнне видавництво України "ВАРТА"" від 29.11.06, яка проведена Контрольно-ревізійним Департаментом Міністерства оборони України за дорученням Міністра оборони України від 28.10.2006; а також приписом військової прокуратури Київського гарнізону від 13.11.2006 № 4458 "Про усунення порушень вимог закону України "Про оренду державного та комунального майна України".

За час розгляду справи (в зв'язку з чим провадження у справі зупинялось) КП МОУ "КВКФ" відповідно до наказу Міністра оборони України було перетворено шляхом реорганізації у Державне підприємство Міністерства оборони України "Київська військово-картографічна фабрика", ухвалою суду від 18.06.2007 відповідача КП МОУ "КВКФ" замінено на його правонаступника Державне підприємство Міністерства оборони України "Київська військово-картографічна фабрика".

Як свідчать матеріали справи, на виконання державної програми реформування Збройних Сил України за договором міни військового нерухомого майна на житло військовослужбовців та членів їх сімей від 22.09.2004 ТОВ "Регіонінвест" було придбано у Міністерства оборони України майновий комплекс Міністерства оборони України –військове містечко № 24 в м. Києві, розташованого за адресою: вул. Січневого Повстання, 40. на території якого розміщувалось Державне підприємство "Воєнне видавництво України "ВАРТА".

У зв'язку з цим заступником міністра оборони України, відповідно до наданих йому повноважень, було прийняте рішення щодо передислокації ДП "Воєнне видавництво України "ВАРТА" на фонди Казенного підприємства "Київська військово-картографічна фабрика" з подальшим вилученням основних фондів у казенного підприємства "Київська військово-картографічна фабрика", та закріпленням за державним підприємством Міністерства оборони України "Воєнне видавництво України "ВАРТА" основних фондів (виробничих приміщень, загальною площею 2605 кв.м), що було затверджено Протоколом від 20.07.2006 № 20 засідання постійно діючої комісії Міністерства оборони України з питань використання цілісних майнових комплексів, іншого нерухомого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України.

На виконання рішення комісії було підготовлено проект наказу Міністра оборони України "Про вилучення фондів у казенного підприємства "Київська військово-картографічна фабрика та наділення фондами державне підприємство "Воєнне видавництво України "ВАРТА".

Відповідно до ст. 76 ГК України казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;  переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;  приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Відповідно до ст. 77 ГК України казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Джерелами формування майна казенного підприємства є:

державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом;

інші джерела, не заборонені законом.

Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого входить підприємство.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Порядок розподілу та використання прибутку казенного підприємства визначається його статутом відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про власність” загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил тощо.

Як передбачено п. 1 ст. 37 Закону України “Про власність”, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про Збройні Сили України” земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” цей Закон регулює:

організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів;

майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 4  Закону України „Про оренду державного та комунального майна” об'єктами оренди за цим Законом є:

- цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць). Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

- нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; 

- майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є:

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном, а у разі якщо:

підприємство, його структурний підрозділ, щодо цілісного майнового комплексу якого надійшла заява про оренду, або ініціатор укладення договору оренди згідно із законодавством займають монопольне становище на ринку;

внаслідок укладення договору оренди підприємець або група підприємців можуть зайняти монопольне становище на ринку;

сумарна вартість активів або сумарний обсяг реалізації товарів (робіт, послуг), що належать об'єкту оренди та ініціаторові укладення договору оренди, перевищують показники, визначені законодавством, - також до органу Антимонопольного комітету України.

Орган Антимонопольного комітету України розглядає надіслані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. 

Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим.

Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.

Якщо на укладення договору оренди потрібен дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення чи представництва, державне підприємство у п'ятиденний термін після отримання висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, органу Антимонопольного комітету України надсилає орендодавцям, зазначеним в абзаці другому статті 5 цього Закону, копії проекту договору та інших документів, висновки зазначених органів, розрахунок орендної плати.

Фонд державного майна України, його регіональне відділення чи представництво протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляє державне підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

Державне підприємство протягом п'яти днів після отримання зазначеного рішення Фонду державного майна України, його регіонального відділення чи представництва дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди державного майна і повідомляє про це заявника.

У разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду, арбітражного суду.

Відповідно до ст. 32 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Таким чином, відповідно до ст. 77 Господарського кодексу України, а також відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992, що був чинним на час прийняття вищевказаного рішення, орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, мав право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Суд враховує, що згідно з наказом міністра оборони України № 11 від 10.01.2005 «Про додаткове наділення державного підприємства Міністерства оборони України «Воєнне видавництво України «Варта»основними фондами»(копія –у справі) основні фонди Воєнного видавництва «Варта» в частині приміщень повинні були бути поповнені за рахунок будівлі, що знаходилась в користуванні Національної академії оборони України.

Суд зважає і на те, що у зв'язку з невиконанням зазначеного наказу від 10.01.2005 № 11 Міністерством оборони було проведено службове розслідування, за результатами якого складено Акт від 25.11.2006 (копія –у справі).

Проте водночас суд відзначає, що наказом міністра оборони України від 13.05.2006 № 263 (копія у справі) наказ № 11 від 10.01.2005 скасовано як нереалізований.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що нереалізація наказу № 11 була зумовлена об'єктивними причинами (аварійний стан відповідного приміщення Національної академії оборони України, потреба у великих матеріальних затратах на його ремонт та часткова відсутність таких коштів, необхідність якнайскорішого переміщення Воєнного видавництва «Варта»з території військового містечка, в якому воно знаходилось, значні втрати Видавництва від неможливості здійснювати господарську діяльність).

А тому суд не приймає вказаний Акт службового розслідування як доказ, що свідчить про безпідставність перебування Воєнного видавництва «Варта»на основних фондах ДП МОУ «КВКФ.

Судом встановлено, що між КП МОУ «КВКФ»(ДП МОУ «КВКФ) не укладався  договір оренди з Державним підприємством МОУ «Воєнне видавництво «ВАРТА», оскільки підставою для звільнення військового містечка № 24 у м. Києві по вул. Січневого Повстання 38, 40 з метою обміну його на житло для безквартирних військовослужбовців Збройних Сил України на суму до 15 млн. грн., а також зайняття Державним підприємством МОУ «Воєнне видавництво «ВАРТА»приміщень за адресою: Шолуденка 27/6, було адміністративні рішення керівництва Міністерства оборони України, у тому числі:

- письмове рішення Міністра оборони України Марчука Є.К. від 14.07.2004 (копія рішення в справі);

- письмове рішення Міністра оборони України Гриценка А.С. від 15.06.2005 № 6498/з (копія рішення в справі);

- письмове рішення заступника Міністра оборони України Кредісова В.А від 16.07.2005 (копія рішення в справі).

Згідно п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, об'єкт оренди відображається орендарем на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку за вартістю, указаною в угоді про оренду. Відповідне орендне майно на позабалансовому рахунку ДІІ "Воєнне видавництво України "ВАРТА" не відображено, що також є підтвердженням відсутності орендних відносин.

Оскільки Казенне підприємство МОУ «КВКФ»на час прийняття зазначених рішень знаходилося у сфері управління Міністерства оборони України, то відносно його майна були застосовані законні заходи, які передбачені пунктом 3 статті 77 (Особливості господарської діяльності казенних підприємств) Господарського кодексу України, шляхом вилучення у казенного підприємства МОУ «КВКФ»частини майна (основних фондів), яке не використовувалося або використовувалося не за призначенням.

Факт вилучення основних фондів казенного підприємства МОУ «КВКФ»підтверджено пунктом 2 протоколу № 20 від 13.07.2006 засідання комісії Міністерства оборони України з питань використанням цілісних майнових комплексів, іншого військового майна та земель оборони, які вивільняються в ході реформування Збройних Сил України, що затверджений 20 липня 2006 р. заступником Міністра оборони України Нещадимом М.І. (копія протоколу № 20 в справі).

Таким чином на підставі рішення відповідного повноважного органу Міністерства оборони України, оформленого протоколом № 20 від 13.07.06, затвердженим заступником Міністра оборони України 20 липня 2006 року, підстави для заміни адміністративних відносин (виконання адміністративних рішень керівництва МО України) на договірні відносини з метою отримання основних фондів на умовах договору оренди у відповідача-2 відсутні.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами обов'язково належить вчиняти у письмовій формі.

Враховуючи викладене, суду не надано доказів, що існуючі відносини між ДП "Воєнне видавництво України "ВАРТА" та Казенним підприємством "Київська військово-картографічна фабрика" (Державним підприємством "Київська військово-картографічна фабрика") щодо переміщення майна Видавництва на основні фонди Фабрики є договірними.

Відповідно до ст. 187 Господарського Кодексу України укладання господарських договорів за рішенням суду можливо тільки у разі якщо спор виник при укладанні господарських договорів за державним  замовленням,  або  договорів, укладання  яких є обов'язковим на підставі закону.

З наведеної статті вбачається, що у випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладання через пряму вказівку закону, вимоги про його укладення є безпідставними.

При цьому суд бере до уваги і те, що відповідачі протягом 2006-2008 років укладали Договори про спільну життєдіяльність (копії –у справі), згідно з якими Видавництво «Варта»відшкодовувало і продовжує відшкодовувати ДП МОУ «КВКФ»витрати на комунальне забезпечення приміщень, що знаходяться в тимчасовому користування Видавництва.

Розглядаючи спір по суті, суд також відзначає наступне.

Статтею 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" на органи контрольно-ревізійної служби покладено завдання по здійсненню контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, майна, необоротних та інших активів.

Під час ревізії Казенного підприємства "Київська військово-картографічна фабрика" було виявлено, як вважає позивач, безпідставне (безоплатне) використання державного майна, що суперечить інтересам держави в частині забезпечення максимально ефективного використання державних ресурсів.

Згідно п. 10 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" орган контрольно-ревізійної служби, зокрема Головне контрольно-ревізійне управління України, має право звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вказаною нормою закону визначено подію, із настанням якої орган контрольно-ревізійної служби набуває право на звернення до суду в інтересах держави.

Крім того, п. 10 ст. 10 вищезазначеного Закону встановлено сферу суспільно-економічних відносин, на захист якої має бути спрямовані дії органів контрольно-ревізійної служби під час звернення до суду, та коло суб'єктів до яких таке звернення може спрямовуватись.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що виконання вимог органу контрольно-ревізійної служби підконтрольною установою має бути забезпечено саме діями підконтрольної установи, до якої і може бути пред'явлено позов.

Така підконтрольна установа, в свою чергу, для усунення виявленого порушення має  організувати взаємодію інших підприємств, установ чи організацій. Відповідно позовні вимог, що заявляються органом контрольно-ревізійної служби до непідконтрольної йому установи, підприємства, організації є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідач-2 як державне   підприємство   є   суб'єктом підприємницької  діяльності, а   тому   в   період   з   01.08.05   по   01.10.06   (що визначений у заяві  про  зміну  позовних  вимог від 24.01.08 №  25-17/61) не отримував кошти з бюджетів усіх рівнів, він офіційно не перевірявся посадовими   особами   позивача   (ГоловКРУ),   з   актом   перевірки   з   питань, викладених у позовній заяві, не був ознайомлений, будь-яке рішення по акту ГоловКРУ не  отримував,  тому позовні  вимоги  позивача до  відповідача є безпідставними.

Указом Президента України від 28 листопада 2000 року N 1265/2000, із змінами і доповненнями, внесеними  Указом Президента України  від 5 березня 2004 року N 280/2004, затверджено „Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України” (далі - Положення).

Відповідно до п. п.  1, 2 Положення Головне контрольно-ревізійне управління України (ГоловКРУ України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

ГоловКРУ України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування державної політики у сфері державного фінансового контролю та забезпечує її реалізацію.

ГоловКРУ України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціальним директивним наказом Міністра фінансів України та цим Положенням.

ГоловКРУ України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.  3 Положення основними завданнями ГоловКРУ України є:

підготовка пропозицій щодо формування державної політики у сфері державного фінансового контролю;

забезпечення в установленому порядку реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю за використанням відповідно до законодавства міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими бюджетними установами, а також підприємствами і організаціями незалежно від форми власності, організаційно-правових форм, відомчої належності та підпорядкованості, які отримують кошти з бюджетів та державних цільових фондів, коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, веденням і достовірністю бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та попередження їх у подальшому.

Відповідно до п.  4 Положення ГоловКРУ України відповідно до покладених на нього завдань зокрема:

1) організовує і здійснює державний фінансовий контроль:

проводить ревізії та перевірки фінансової діяльності щодо використання коштів, матеріальних цінностей та їх збереження, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

проводить перевірки використання бюджетних коштів, отриманих на виконання державних програм, перевірки фінансово-господарської діяльності стосовно бюджетних позик, позик і кредитів, гарантованих коштами бюджетів, цільового використання дотацій та субсидій, інших бюджетних асигнувань, коштів державних цільових фондів, належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів, а також у передбачених законодавством випадках використання коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючого суб'єкта у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів;

2) проводить відповідно до законодавства ревізії та перевірки використання і збереження державного та комунального майна, в тому числі майна, що передано в користування;

3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час ревізій та перевірок порушень законодавства:

передає матеріали ревізій та перевірок органам, які згідно із законодавством виконують контрольні функції, якщо за виявленими фактами порушень прийняття рішення про застосування санкцій не належить до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби;

здійснює аналіз стану додержання фінансової дисципліни і повідомляє про його результати відповідним центральним та місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам;

готує і подає до відповідних органів пропозиції щодо усунення та запобігання причинам і умовам, які призвели до недостач державних коштів та матеріальних цінностей, неефективного і не за призначенням витрачання державних фінансових ресурсів;

4) здійснює контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених ревізіями та перевірками, і в разі потреби вживає додаткових заходів до їх усунення;

Відповідно до п.  5 Положення ГоловКРУ України зокрема має право:

1) проводити в порядку, визначеному законодавством, ревізії та перевірки фінансових та бухгалтерських документів, звітів, кошторисів, розрахунків та інших документів, що підтверджують надходження і витрачання коштів, матеріальних цінностей, у передбачених законодавством випадках - документів, що підтверджують цільове використання коштів, які залишилися в розпорядженні господарюючих суб'єктів у зв'язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів;

2) проводити відповідно до законодавства ревізії та перевірки за дорученням Президента України, Кабінету Міністрів України, правоохоронних органів;

5) вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються або перевіряються, проведення, в тому числі у присутності працівників ГоловКРУ України, інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, фінансових зобов'язань, відповідно до закону опечатувати каси та касові приміщення, склади, архіви, вилучати необхідні документи;

6) залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, інших органів виконавчої влади, державних цільових фондів, підприємств, установ і організацій до проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків у виробництво сировини і матеріалів, контрольних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції, інших перевірок;

7) звертатися в разі необхідності до інших органів державного контролю з питань проведення спільних перевірок у межах повноважень, визначених законодавством;

8) проводити в установленому порядку на підприємствах, в установах та організаціях, які здійснювали операції та розрахунки з об'єктом, що ревізується або перевіряється, зустрічні перевірки здійснених між ними операцій та розрахунків;

12) пред'являти у межах своєї компетенції керівникам та іншим посадовим особам об'єктів, які ревізуються або перевіряються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень;

14) порушувати перед відповідними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, стягувати в доход держави кошти, отримані за незаконними угодами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства;

15) застосовувати відповідно до законодавства до підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів господарювання фінансові санкції;

16) накладати відповідно до законодавства на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ та організацій адміністративні стягнення;

17) порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Частинами 1, 4, 5 ст.  19 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.

Посадові особи ГоловКРУ (позивача) згідно з нормами пункту 19 Порядку     проведення інспектування контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, не мають повноважень на здійснення контролю з питань управління державним майном.

Тому вимоги позивача про припинення використання відповідачем-2 державного майна загальною площею 3777 кв.м., про припинення надання комунальних послуг, заборону доступу  працівників  відповідача-2  у нежитлові  приміщення,  про зобов'язання звільнити нежитлові  приміщення загальною площею 3777  кв.м. є безпідставними та суперечать нормам ст. 19 Конституції України, фактично є необґрунтованим втручанням в господарську діяльність відповідачів з перебиранням на себе функцій державного органу, у віданні якого перебувають відповідачі, - Міністерства оборони України. Ці вимоги позивача також не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у судовому засіданні відповідач-1 документально підтвердив факт використання відповідачем-2 лише 2169,83 кв.м. (згідно з договором про спільну життєдіяльність від 01.01.08 № 1).

Крім того, до суми орендної плати  579861,55 грн.  позивач  включив  розмір комунальних та експлуатаційних послуг та ПДВ.

Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу»та зазначеним Порядком не передбачено прав визначати суб'єктам господарювання, що перевіряться, податкових зобов'язань, зокрема з ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства, в т. ч. Закону України «Про систему оподаткування», «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»право нарахування податків закріплене виключно за органами податкової служби та митними органами (при здійсненні імпорту та експорту).

У пункті 4 заяви від 29.01.2008 позивач (ГоловКРУ) просить без наявності договору оренди стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 суму 193287,18 грн. орендної плати.

Позовні вимоги щодо врегулювання спірних орендних відносин між підприємствами Міноборони належить до компетенції зазначеного міністерства та ФДМУ, а також виходять за межі повноважень позивача (ГоловКРУ). Крім того, згідно з розпорядженням КМУ від 24.12.07 №   1231-р   зупинено   право   на  укладення   нових  договорів   оренди об'єктів державної власності. У той же час вимоги позивача щодо сплати відповідачем-2 орендної плати без пред'явлення суду договору оренди майна казенного підприємства на 2004-2006 роки суперечать ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якою визначено, що не може бути об'єктом оренди нерухоме майно казенних підприємств, а також норми зазначеного Закону, які дозволяють підприємству мати право виступати орендодавцем тільки щодо окремого індивідуально визначеного нерухомого майна площею до 200 кв.м. (у заяві площа 3777 кв. м).

Крім того Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»ГоловКРУ не надано повноважень звертатись до суду з вимогами про стягнення з одного суб'єкта господарювання на користь іншого суб'єкта господарювання грошових сум.

Позивачем не подано доказів, що визначені ним суми орендної плати узгоджені з Регіональним відділенням ФДМУ із залученням його спеціалістів та належним дотриманням відповідної Методики.

Також при цьому суд бере до уваги, що за результатами перевірки, яка проводилась саме позивачем, встановлено несплату відповідачем-2 орендної плати в сумі 411.195,45 грн., з яких перерахуванню до бюджету підлягають 270.366,54 грн. Проте при остаточному визначенні суми позовних вимог, які підлягають стягненню з відповідача-2, ГоловКРУ просить стягнути до бюджету 579.861,55 грн. та на користь відповідача-1 –193.287,18 грн.

Як підтверджено матеріалами справи та поясненнями позивача (письмові пояснення від 13.02.2008 –у справі), ці суми визначені  на підставі Акта ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства Міністерства оборони України «Київська військово-картографічна фабрика»за період з 16.10.2006 по 19.10.2007. складеного Контрольно-ревізійним департаментом Міністерства оборони України 19.10.2007 за № 234/99 (копія у справі, т. с. 2, а. с. 58-69).

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження його прав та повноважень при визначенні відповідних сум позовних вимог, заявлених в суді, брати за основу акти ревізій, складені іншими державними органами, в т. ч. за відсутності з боку ГоловКРУ перевірки таких даних та за неучасні співробітників ГоловКРУ у проведенні цієї ревізії.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги, викладені в заяві про зміну позовних вимог від 24.01.2008 № 25-17/61 (зареєстрована загальним відділом суду 29.01.2008) визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В позові відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.О. Євсіков

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –25.02.2008.