Рішення

від 21.02.2008 по справі 2-280/05-20-7/316

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"21"

лютого 2008 р.

справа

№ 2-280/05-20-7/316

За

позовом:          ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

до

відповідачів:           Товариства з

обмеженою відповідальністю

          „Науково-виробничий центр „Еко”

          (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 61-8)

          (99045, м. Севастополь, вул. Руднєва,

1-Г)

          ОСОБА_2

          (АДРЕСА_2)

          ОСОБА_3

          (АДРЕСА_3)

про          визнання недійсним рішення загальних зборів

учасників ТОВ „НВЦ „Еко” від 18.01.2004;

          в порядку статті 22 ГПК України,

підстави позовних вимог змінено:

про          визнання недійним рішення зборів

учасників ТОВ „НВЦ „Еко” від 18.01.2004 про визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою,

що не має права на частку в статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко”, про визнання

ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що вийшла зі складу ТОВ „НВЦ „Еко”, про розподіл

часток в статутному фонді товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_1 (ОСОБА_4) зі

складу товариства, про внесення змін до установчих документів у зв'язку з

виключенням ОСОБА_1 (ОСОБА_4) з товариства,

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

від позивача:          - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1;

від

відповідачів:          - не з'явився (ТОВ „НВЦ „Еко”),

          - не з'явився (ОСОБА_2),

          - не з'явилась (ОСОБА_3),

Суть

спору:

11.02.2004

(вх.№ 2-3108) ОСОБА_1 звернулась до Гагарінського районного суду міста

Севастополя з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Товариство з

обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр „Еко” про визнання

недійсними загальних зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко”, що відбулися 18.01.2004,

з посиланням на статті 50, 58, 59, 60, 61 Закону України „Про господарські

товариства”, Статут та установчим договором ТОВ „НВЦ „Еко” (т.1 арк.с.3-5).

16.02.2004

справу № 2-2101/04 прийнято до провадження судді Гагарінського районного суду

м. Севастополя Лугвищик А.М., згодом справу перереєстровано на новий рік з

присвоєнням їй № 2-280/2005 (т.1 арк.с.1).

02.05.2005

ОСОБА_1 надала суду позовну заяву (змінену) до Товариства з обмеженою

відповідальністю „Науково-виробничий центр „Еко”, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання

недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко” від 18.01.2004, з

посиланням на статтю 61 Закону України „Про господарські товариства”, пункт

3.3. Статуту ТОВ „НВЦ „Еко” (т.1 арк.с.68-69).

20.04.2005

рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя по справі № 2-280/2005

позов задоволено: визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ „НВЦ

„Еко” від 18.04.2004 про визнання ОСОБА_1 такою, що не має право на частку в

Статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко”, про визнання ОСОБА_1 такою, що вийшла зі

складу ТОВ „НВЦ „Еко”, про розподіл часток в статутному фонді товариства у

зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу товариства, про внесення змін до статутних

документів у зв'язку з виключенням ОСОБА_1 з товариства (т.1 арк.с.82).

25.08.2005

рішенням судової колегії по цивільних справах апеляційного суду м. Севастополя

по справі № 22-933/2005 рішення місцевого суду Гагарінського району м.

Севастополя від 20.04.2005 по справі № 2-280/2005 скасовано, в задоволенні

позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 арк.с.106).

11.09.2007

ухвалою Вищого господарського суду України рішення апеляційного суду м.

Севастополя від 25.08.2005 по справі № 22-933/2005 та рішення Гагарінського

районного суду м. Севастополя від 20.04.2007 по справі № 2-280/05 скасовані,

справу № 2-280/05 передано на новий розгляд до господарського суду м.

Севастополя (т.2 арк.с.122-128).

27.09.2007

(вх.№34172) справа надійшла на адресу господарського суду м. Севастополя,

згідно резолюції виконуючого обов'язки голови суду передана до провадження

судді Ілюхіної Г.П.

Ухвалою

суду від 01.10.2007 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П. (т.3

арк.с.2-3).

Від

позивача надійшла заява (вх.№ 43348) про зміну підстав позовних вимог, в якій

позивач просить визнати недійним рішення зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко” від

18.01.2004 про визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що не має права на частку в

статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко”, про визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що

вийшла зі складу ТОВ „НВЦ „Еко”, про розподіл часток в статутному фонді

товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_1 (ОСОБА_4) зі складу товариства, про

внесення змін до установчих документів у зв'язку з виключенням ОСОБА_1

(ОСОБА_4) з товариства (т.3 арк.с.80-81).

Підставами

позовних вимог позивач вважає наступне:

Рішення

зборів визнається недійсним, якщо при проведенні зборів були порушені норми

статті 60, частин другої, четвертою, п'ятої статті 61 Закону України „Про

господарські товариства” та пункти 3.3., 3.4. Статуту ТОВ „НВЦ „Еко”.

16.12.2003 директор товариства ОСОБА_2 звернувся до голови зборів ОСОБА_1 з

пропозицією про скликання позачергових зборів; позивач, як голова зборів,

направила учасникам товариства оголошення про проведення зборів 18.01.2004, яке

отримали ОСОБА_3 05.01.2004 -за 14 днів до зборів, ОСОБА_2 -23.01.2004 -після

зборів, у зв'язку з недотримання строків, визначених частиною п'ятою статті 61

Закону України „Про господарські товариства” збори не відбулись; 18.01.2004 учасники

товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 оголосили про проведення інших зборів, однак у

порушення частини п'ятої статті 61 Закону України „Про господарські товариства”

провели збори не через 30 днів, а в день оголошення 18.01.2004; збори учасників

в 2004 році відповідно до вимог частини першої статті 60 Закону України „Про

господарські товариства” не є правомочним, якщо на ньому були присутні учасники

товариства, що мають менше 60 % голосів; позивач має 43,75% голосів, ОСОБА_2

-50% голосів, ОСОБА_3 -6,25% голосів; позивач на зборах не була присутня, у

учасників зборів було менше 60% голосів, тому збори та рішення, прийняті на

ньому, є недійсними; позивач не вибивала з товариства, не подавала заяву про

вивід її зі складу товариства; рішенням Ленінського районного суду м.

Севастополя від 19.12.2003 встановлено, що позивач є учасником товариства, не

виключалась зі складу товариства, наміру вийти зі складу товариства не має;

позивач вносила внески в статутний фонд товариства, тому не могла бути виведена

зі складу учасників товариства, що підтверджується доказами формування

статутного фонду та її частки в ньому.

Ухвалою

суду від 20.11.2007 провадження по справі № 2-280/05-20-7/316  зупинялось до вирішення пов'язаної з нею

справи № 2-411/2006 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „НВЦ „Еко” про визнання недійсним

рішення загальних зборів засновників ТОВ „НВЦ „Еко” від 11.02.2000, що

розглядалась Вищим господарським судом України, так як підстави позову по

справі № 2-280/05-20-7/316 пов'язані з предметом спору по справі № 2-411/2006 (т.1

арк.с.147-149).

Ухвалою

суду від 04.02.2008 провадження по справі поновлено (т.4 арк.с.10-12).

Відповідач

(ТОВ „НВЦ „Еко”) явку уповноважених представників в судове засідання 21.02.2008

не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, в відзивах на позов, заяву

про зміну позовних вимог та докази позивача (вх.№№47945, 49730, 50878) позовні

вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них, основні з яких полягають в тому,

що порядок скликання зборів не порушений, кворум дотриманий, заява про вихід з

товариства надавалась позивачем, на день проведення зборів позивач не мала

статусу учасника товариства; вважає, що ним доведений факт невнесення позивачем

будь-яких внесків до статутного фонду товариства, невиконання позивачем свого

обов'язку по внесенню внесків (банківський ордер від 30.06.1997 № 1901,

прибуткові касові ордери №№ 52 53 від 29.12.2001); вважає, що позивач не має

права на будь-яку частину майна товариства при виході з товариства, а тому

оскаржуване рішення загальних зборів товариства в цій частині не порушує права

позивача; товариством на адресу позивача був надісланий лист від 17.12.2003,

яким позивач повідомлявся про скликання загальних зборів на 18.01.2004 за

юридичною адресою товариства та про порядок денний загальних зборів, яке

вручено позивачу 18.12.2003; позивач був належним чином повідомлений про час,

місце та порядок денний загальних зборів учасників товариства (т.1 арк.с.43-44,

т.3 арк.с.25-27, 94, 131-134).

Строк

вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався, провадження

по справі зупинялось та поновлювалось в порядку статей 69, 77, 79

Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивача, суд,

-

в с т а н о в и в:

З`ясовані

наступні обставини:

05.01.1995

Кримський республіканський благодійний фонд милосердя та здоров'я, ОСОБА_2,

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 уклали

Засновницький договір про створення ТОВ „НВЦ „Еко”, уставний фонд якого складав

2100000000,00 крб. та був розділений на частки, зокрема: частка ОСОБА_4

складала 584640000,00 крб. (т.1 арк.с.14-17).

01.08.1997

між ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду до засновницького

договору ТОВ „НВЦ „Еко”, згідно з якою, учасниками Товариства були: ОСОБА_2

-10500 грн., ОСОБА_4 -9187,50 грн., ОСОБА_3 -1312,50 грн., відповідно до якої

були внесені зміни до Статуту НВЦ „Еко” в цій частині (т.1 арк.с.18, 19).

01.08.1997

реєстраційний запис № 1475-2/228 затверджено Статут ТОВ „НВЦ „Еко”, згідно з

яким учасником Товариства була, зокрема позивач: ОСОБА_4; для забезпечення

діяльності Товариства за рахунок внесків утворений Уставний Фонд Товариства в

розмірі 2100000000,00 крб., внесок до Статутного Фонду Товариства ОСОБА_4

складав 584640000 крб.  (т.1 арк.с.6-13).

19.10.1999

ОСОБА_4 надала ТОВ „НВЦ „Еко” заяву АВВ № 831513 про виключення зі складу

засновників ТОВ „НВЙЦ „Еко”, яка засвідчена нотаріусом Севастопольського

міського нотаріального  округу ОСОБА_11,

зареєстрована в реєстрі за № 1425 (т.1 арк.с.53).

11.02.2000

Протоколом № 1/2000 засновницьких зборів ТОВ „НВЦ „Еко” ухвалено задовольнити

прохання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) про вихід зі складу засновників ТОВ „НВЦ „Еко” на

підставі поданої нею заяви та ст.10 Закону України „Про господарські товариства”,

виплату здійснити відповідно до Закону до 14.02.2001, частка ОСОБА_1 (ОСОБА_4)

переходить до ТОВ „НВЦ „Еко” до перерозподілу (т.1 арк.с.87).

25.02.2000

позивач звернулась до ТОВ „НВЦ „Еко” з Заявою про надання повного розрахунку її

частки на 11.02.2000 у зв'язку з поданою заявою про вихід зі складу засновників

ТОВ „НВЦ „Еко” (т.1 арк.с.53).

17.11.2000

постановою Слідчого управління УМВС України в м. Севастополі задоволено

клопотання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) про видачу ій її нотаріально засвідчену заяву про

вихід зі складу засновників ТОВ „НВЦ „Еко” (т.1 арк.с.54).

10.01.2001

вих.№ 4999 Голова Ленінського районного суду міста Севастополя на запит

ОСОБА_12 повідомила про обставини передачі оригіналу нотаріально засвідченої

заяви про вихід ОСОБА_1 (ОСОБА_4) зі складу засновників ТОВ „НВЦ „Еко” ОСОБА_2

(т.1 арк.с.88).

Аналогічне

підтвердження міститься в Акті від 11.02.2000 (т.1 арк.с.56).

21.06.2001

рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя по справі № 2-625/2001 за

позовом ТОВ „НВЦ „Еко” до ОСОБА_1, УМВС України в м. Севастополі про

витребування з чужого незаконного володіння нотаріально засвідченої заяви

ОСОБА_1 (ОСОБА_4) про вихід зі складу засновників ТОВ „НВЦ „Еко” в задоволенні

позовних вимог відмовлено, так як заява про вихід знищена ОСОБА_1 (т.1 арк.с.89).

02.10.2001

ухвалою судової колегії по цивільним справам апеляційного суду міста

Севастополя по справі № 22-а-185-2001 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „НВЦ „Еко” про

визнання недійсним рішення зборів засновників ТОВ „НВЦ „Еко” від 11.02.2000

провадження по справі припинено апеляційну скаргу В.о. директора ТОВ „НВЦ „Еко”

задоволено, рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 15.06.2001

скасовано, справу направлено на новий розгляд (т.1 арк.с.50).

18.12.2001

ухвалою судової колегії по цивільним справам апеляційного суду міста

Севастополя по справі № 22-а-394-2001 за позовом ТОВ „НВЦ „Еко” до ОСОБА_1,

УМВС України в м. Севастополі про витребування з чужого незаконного володіння

нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу засновників ТОВ „НВЦ

„Еко” апеляційну скаргу ТОВ „НВЦ „Еко” відхилено (т.1 арк.с.90).

27.08.2002

ухвалою судової колегії по цивільним справам апеляційного суду міста

Севастополя по справі № 22-а-751/2002 за позовом ТОВ „НВЦ „Еко” до ОСОБА_1 про

визнання ОСОБА_1 такою, що втратила права та обов'язки учасника ТОВ „НВЦ „Еко”

з11.02.2000 та такою, що не має права на частку в Статутному фонді апеляційну

скаргу ТОВ „НВЦ „Еко” задоволено частково, рішення Ленінського районного суду

міста Севастополя від 19.06.2002 скасовано, провадження по справі припинено

(т.1 арк.с.50).

16.12.2003

вих.№41 Директор ТОВ „НВЦ „Еко” ОСОБА_2 направив Голові зборів учасників ТОВ

„НВЦ „Еко” ОСОБА_1 лист з проханням зібрати збори учасників товариства

18.01.2004 о 14 год. 00 хв. за адресою: м. Севастополь, пр. Острякова, 61-8 з

зазначенням порядку денного (т.1 арк.с.55).

19.12.2003

позивач надала оголошення про проведення загальних зборів 18.01.2004 о 14 год.

00 хв. за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 61-8 з іншим порядком

денним, але доказів надіслання оголошення відповідачам позивачем не надано (т.1

арк.с.27).

18.01.2004

здійснена реєстрація присутніх на засновницьких зборах ТОВ „НВЦ „Еко”, на Листі

реєстрації міститься підпис ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_13 (т.1

арк.с.53-зворотній бік).

18.01.2004

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко” прийняті рішення:

- про

визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що не має права на частку в Статутному фонді

ТОВ „НВЦ „Еко” на підставі того, що нею не сплачена частка в Статутному фонді

ТОВ „НВЦ „Еко”, відповідно до статей 11, 12, 13, 52 Закону України „Про

господарські товариства”, п.п.4, 5 Засновницького договору ТОВ „НВЦ „Еко”

-56,25 %;

- про

визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що вийшла зі складу ТОВ „НВЦ „Еко”;

- про

розподіл часток в статутному фонді товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_1

(ОСОБА_4) зі складу товариства;

- про

внесення змін до установчих документів у зв'язку з виключенням ОСОБА_1

(ОСОБА_4) з товариства.

          По питанню порядку денного про

виключення ОСОБА_1 (ОСОБА_4) з товариства рішення не приймалось (т.1

арк.с.46-49).

05.10.2004

ухвалою місцевого Ленінського районного суду міста Севастополя по справі №

2-40/2004 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „НВЦ „Еко” про визнання недійсним рішення

загальних зборів  від 11.02.2000 позовні

вимоги залишені без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача (т.1

арк.с.57).

19.01.2005

вих.№165/45-1.1 Державний реєстратор Ленінської районної державної

адміністрації м. Севастополя повідомило Веретенникову Г.О. (ОСОБА_1) про те, що

вона є учасником ТОВ „НВЦ „Еко” згідно документів, що знаходяться в

реєстраційній справі, частка в статутному фонді складає 9187,50 грн., тобто

43,75% (т.1 арк.с.76).

30.09.2005

Протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко” повторно прийнято

рішення про визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що вийшла з ТОВ „НВЦ „Еко”, про

визнання частки ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що відступлена ТОВ „НВЦ „Еко” на

підставі поданої нею заяви; про перерозподіл частки ОСОБА_1 (ОСОБА_4) між

учасниками, які залишились: ТОВ „НВЦ „Еко” -88,89%, ОСОБА_3 -11,11% (т.4

арк.с.34).

18.10.2005

за № 10771050001 зареєстрована нова редакція Статуту ТОВ „НВЦ „Еко”, згідно з

якою учасниками товариства є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.3 арк.с.41-45).

08.11.2006

рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя по справі № 2-411/2006 за

позовом ОСОБА_1 до ТОВ „НВЦ „Еко” про визнання недійсним рішення загальних

зборів акціонерів  від 11.02.2000 про

виключення з товариства ОСОБА_1 (ОСОБА_4) 

у зв'язку з виходом, - відмовлено в задоволенні позовних вимог.

27.08.2007

постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №

2-411/2006 рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 08.11.2006

скасовано, позов задоволено, визнано недійсним рішення загальних зборів

акціонерів Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробничий центр

„Еко” від 11.02.2000 про вихід ОСОБА_1 (ОСОБА_4) зі складу товариства (т.2

арк.с.11-118).

19.01.2008  постановою Вищого господарського суду України

по справі № 2-411/2006”НВЦ „Еко” про визнання недійсним рішення загальних

зборів акціонерів постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від 27.08.2007 по справі № 2-411/2006 скасовано, а рішення Ленінського

районного суду міста Севастополя від 08.11.2006 по зазначеній справі залишено

без змін (т.4 арк.с.4-9).

Позивач

надала докази внесення своєї частки в зареєстрований статутний фонд товариства:

аудиторський висновок рег.№01-05 від 01.02.2005 станом на 31.01.2005,

Розрахунок частки засновника станом на 01.01.2000, Протокол загальних зборів

членів трудового колективу від 09.12.1994, витяг з балансу станом на

01.10.1994, витяг з засновницького договору; Протокол № 1 засновницьких зборів

від 12.12.1994, Протокол зборів засновників від 05.12.1996, протокол № 5 зборів

засновників від 26.06.1997, яка станом на 31.01.2005 складала 9187,50 грн.

(5846,40 грн. -на момент створення ТОВ „НВЦ „Еко”, 1590,00 грн. -за рахунок

дивідендів, які розподілені згідно Протоколу № 4 від 14.04.1997,; 1751,10 грн.

-за рахунок грошових коштів, що підлягають внесенню згідно Протоколу № 5 від

26.06.1997). Доля вартості частки майна ОСОБА_1 (ОСОБА_4) в товаристві

пропорційно внеску - її частки в статутному фонді не є предметом спору, тому

судом не досліджувалась і не оцінювалась (т.3 арк.с.61-71).

Спір

виник у зв'язку з тим, що позивач вважає, що оскаржуваним рішенням порушені

вимоги закону та її права і охоронювані законом інтереси, як власника  корпоративних прав та частки в статутному

фонді товариства.

Правовідносини

сторін регулюються статтями 89, 116, 126, 147, 148 Цивільного кодексу України,

статтями 10, 54, 59-60, 71 Закону України „Про господарські товариства”.

Порядок

виходу учасника з господарського товариства регламентовано статтями 126, 148

Цивільного кодексу України, статтями 54, 71 Закону України „Про господарські товариства”.

Вихід

учасника з товариства зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником

і товариством. Правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства

зобов'язань щодо здійснення з ним розрахунків.

Зокрема,

стаття 54 Закону України „Про господарські товариства” передбачає, що при

виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується

вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному

капіталі. Така виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він

вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який

вибув, виплачується також належна йому частка прибутку, одержаного товариством

в даному році до моменту його виходу.

Відповідно

до зазначених нормативних актів, учасник товариства з обмеженою

відповідальністю чи Товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який

час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу

учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з

внесенням змін до установчих документів товариства, у зв'язку з чим моментом

виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній

посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Такий

висновок зроблено у рішенні Судової палати у цивільних справах ВСУ від

28.02.2007 у справі за позовом ОСОБА_14 до ТОВ “Магістраль-Агро”, треті особи:

ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про визнання недійсним та скасування наказів

генерального директора ТОВ “Магістраль-Агро”, визнання недійсними та скасування

рішень загальних зборів учасників ТОВ “Магістраль-Агро”, стягнення вартості

частини майна, пропорційної частці у статутному фонді, збитків та витрат на

проведення судово-економічної експертизи.

Стаття

10 Закону України „Про господарські товариства” передбачає право учасника у

встановленому порядку в будь-який час вийти з товариства, незалежно від згоди

інших учасників чи самого товариства. Положення статутних документів, які

обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що на вихід

учасника з товариства не вимагається згода інших учасників чи прийняття

відповідного рішення зборами учасників товариства, а днем виходу учасника з товариства

є день подачі ним заяви про вихід з товариства у встановленому порядку. Днем

подачі такої заяви слід розглядати день передачі її учасником будь-якому

виконавчому органу товариства або уповноваженому на це учаснику чи працівнику

товариства, а не тільки зборам товариства, підставою скликання яких була заява

позивача про вихід з товариства.

Матеріали

справи містять достатньо доказів, що підтверджують передачу позивачем заяви про

вихід виконавчому органу товариства.

Поняття

„вихід учасника з товариства”, „уступка своєї частки товариству чи третім

особам” та „виключення учасника з товариства” не є тотожними поняттями.

Чинне

законодавство не визначає підстав для визнання недійсними актів органів

юридичної особи на відміну від підстав визнання недійсними правочинів. Так,

частиною п'ятою статті 98 Цивільного кодексу України  передбачено право учасника товариства на

оскарження рішення загальних зборів до суду, проте не встановлено підстав для

визнання рішення загальних зборів недійсними.

Рішення

загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського

товариства є актами, оскільки ці рішення породжують певні правові наслідки,

спрямовані на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер

для суб'єктів цих відносин. 

Підставами

для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників)

господарського товариства можуть бути:

-          порушення вимог закону та/або

установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів

товариства;

-          акціонер (учасник) товариства був

позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах;

-          рішення загальних зборів порушує

права чи законні інтереси акціонера (учасника) товариства.

Не

всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних

зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих

на них рішень.

Зокрема,

безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів в силу

прямої вказівки закону є прийняття загальним зборами рішення за відсутності

кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (ст.ст. 59-60

Закону про господарські товариства).

При

вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими

порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів,

господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на

прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Для

визнання недійсними рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно

встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника

(акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факту такого

порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для

задоволення позову.

При

вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського

товариства з підстав недопущення до участі в них всіх акціонерів (учасників)

товариства, судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність)

істотно вплинути на прийняття спірних рішень.

Цей

висновок стосується і порушення порядку персонального повідомлення акціонерів

(учасників) товариства про проведення загальних зборів.

Носіями

корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю, товариствах з

додатковою відповідальністю, командитних та повних товариствах є учасники цих

товариств. Стаття 116 Цивільного кодексу України передбачає право учасника

господарського товариства здійснити відчуження належної йому частки у

статутному (складеному) капіталі товариства. Порядок відчуження частки у

статутному капіталі залежить від виду господарського товариства.

Перехід

прав на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю

врегульовано статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону

України „Про господарські товариства”. Відповідно до частини четвертої статті

151 Цивільного кодексу України вказані положення застосовуються також до

відносин, пов'язаних з переходом частки у статутному капіталі товариств з

додатковою відповідальністю.

Згідно

з частиною першої статті 147 Цивільного кодексу України та частиною першої

статті 53 Закону України „Про господарські товариства” учасники товариств з

обмеженою та з додатковою відповідальністю мають право продати чи іншим чином

відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком

учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримання

згоди інших учасників товариства на передачу частки.

Учасник

товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю має право на

відчуження частки (її частини) у статутному капіталі третім особам за умови

дотримання переважного права інших учасників товариства на придбання

відчужуваної частки.

Абзац

другий частини другої статті 147 Цивільного кодексу України передбачає

переважне право учасників товариств з обмеженою відповідальністю на купівлю

частки (її частини) у статутному капіталі товариства, що відчужується.

Відповідно до статті 135 Цивільного кодексу України таким же правом

користуються учасники товариств з додатковою відповідальністю. Оскільки у

абзаці другому частини другої статті 147 Цивільного кодексу України йдеться про

переважне право на купівлю частки (її частини), переважне право не поширюється

на відносини дарування, іншого безоплатного відчуження частки у статутному

капіталі товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою

відповідальністю, а також обмін цієї частки (її частини) на інше майно.

Позивач

не скористався своїм правом на відчуження чи уступку своєї частки, тому

товариство обґрунтовано само розпорядилось його часткою.

Згідно

зі статтею 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою

відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій

вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений

статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю,

має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному

капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата

вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права

користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати

винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна

частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати

встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом

учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо

порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати,

вирішуються судом.

Статтею

89 Цивільного кодексу України встановлено, що зміни до установчих документів

юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної

реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення

органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх

учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких

змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Суд

не приймає до уваги посилання позивача 

на те, що при скликанні та проведенні зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко”

допущені порушення порядку скликання та проведення. Позивач на той час не була

учасником товариства.

Всі

доводи, мотиви, аргументи, заперечення та факти позивача спростовуються заявою

позивача від 19.10.1999 про вихід зі складу учасників товариства та наданими

доказами.

Вказаним

рішенням права і охоронювані законом інтереси позивача порушені в частині

визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що не має права на частку в статутному фонді

ТОВ „НВЦ „Еко”, так як подача заяви про вихід підтверджує її волевиявлення на

вихід з товариства і пункт 1 оскаржуваного рішення, оформленого протоколом від

18.01.2004, зачіпає її інтереси. Позивач позбавлена можливості у встановленому

законом порядку звернутись з вимогами про стягнення вартості частки майна,

пропорційній її частці в статутному фонді товариства, так як в пункті 1

оскаржуваного рішення зазначено, що її визнано такою, що не має права на частку

в Статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко” на підставі того, що нею не сплачена частка в

Статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко”, відповідно до статей 11, 12, 13, 52 Закону

України „Про господарські товариства”, п.п.4, 5 Засновницького договору ТОВ

„НВЦ „Еко”.

Відповідач

належних та допустимих доказів несплати ОСОБА_1 (ОСОБА_4) внеску в статутній

фонд не надав, тим більш, що формування статутного фонду лише частково

здійснювалось в грошовій формі.

Відповідно

до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона

повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази

подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський   суд 

приймає  тільки  ті 

докази,  які  мають значення для справи.

Обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути  підтверджені 

певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись

іншими засобами доказування.

При

викладених обставинах, у суду відсутні підстави вважати, що збори учасників

проводились з порушенням і позивач була відсутня на них і було відсутнє її

волевиявлення на вихід з товариства, так як цей факт встановлений та

підтверджений реєстрацією учасників, в тому числі ОСОБА_1 (ОСОБА_4).

Твердження

позивача, що збори 18.01.2004 не відбувались спростовується наданими доказами,

позивач була присутня на зборах, однак в цей час вона вже не була учасником

товариства та її доля могла в голосуванні участі не приймати, так як ще не була

розподілена між іншими учасниками і між учасниками йшли судові спори, пов'язані

з виходом зі складу учасників.

ОСОБА_1,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 готували кожний свій порядок денний зборів учасників від

18.01.2004. ОСОБА_1 не могла готувати збори та їх порядок денний на 18.01.2004,

так як в цей час вже вийшла зі складу учасників.

Предметом

розгляду і спору є рішення зборів по порядку денному, яке готувалось ОСОБА_2 та

ОСОБА_3

В

статутні документи товариства внесені зміни шляхом реєстрації нової редакції

Статуту на підставі рішення зборів від 30.09.2005 (протокол № 11).

Позивач

11.02.2000 вийшла зі складу учасників ТОВ „НВЦ „Еко”, що підтверджено рішенням,

оформленим Протоколом від 11.02.2000 та її заявою про вихід зі складу

товариства, тому рішення від 18.01.2004 тільки підтверджує та встановлює цей

факт повторно.

Рішення

загальних зборів товариства від 11.02.2000 є чинним, ніким не скасовано і не

визнано недійсним, що відповідно до частини другої статті 35 Господарського

процесуального кодексу України не потребує доказування, так як встановлено

рішенням по справі № 2-411/2006,

Позивач

вправі звернутись до ТОВ „НВЦ „Еко” з відповідною заявою про виділення її

частки з частини майна, що належить товариству та виплатити її його вартість в

порядку, встановленому діючим законодавством України.

По

заявленим позовним вимогам та по підставам, що містяться в позовній заяві,  суд встановив факт порушення прав позивача в

частині визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що не має права на частку в

статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко”.

Крім

того, відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є неналежними відповідачами, так як

загальні збори товариства є органом товариства, їх рішення мають розцінюватись,

як рішення самого товариства, а не окремих учасників товариства, тому

відповідачем по справах про визнання недійсним рішення загальних зборів є

товариство.

При

викладених обставинах, підстави для задоволення позовних  вимог до ТОВ „НВЦ „Еко” в частині визнання

недійним рішення зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко” від 18.01.2004 про визнання

ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що вийшла зі складу ТОВ „НВЦ „Еко”, про розподіл

часток в статутному фонді товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_1 (ОСОБА_4) зі

складу товариства, про внесення змін до установчих документів у зв'язку з

виключенням ОСОБА_1 (ОСОБА_4) з товариства, відсутні, так як ці дії відповідача

в цій частині законні та обґрунтовані, не порушують права та охоронювані

законом інтереси позивача.

Позовні

вимоги в частині  визнання недійним

рішення зборів учасників ТОВ „НВЦ „Еко” від 18.01.2004 про  визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що не має

права на частку в статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко” обґрунтовані, законні, що дає

суду право для висновку про задоволення позову в цій частині, так як позивач

надала докази, що підтверджують внесення нею своєї долі в статутний фонд ТОВ

„НВЦ „Еко”, її доля змінювалась також за рахунок дивідендів і складає 9187,50

грн..

Відповідно

до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати

позивача на оплату державного мита суд покладає на відповідача пропорційно

розміру задоволених позовних вимог.

На

підставі вищепереліченого, керуючись статтями 89, 116, 126, 147, 148 Цивільного

кодексу України, статтями 10, 54, 59-60, 71 Закону України „Про господарські

товариства”, статтями 22, 33, 34, 35, 44, 49, 77, 82-84 Господарського

процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1.          Позовні вимоги до Товариства з

обмеженою відповідальністю 

„Науково-виробничий центр „Еко” задовольнити частково.

2.          Визнати недійним рішення зборів

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю  „Науково-виробничий центр „Еко” від

18.01.2004 в частині визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що не має права на

частку в статутному фонді ТОВ „НВЦ „Еко” (пункт 1 Рішення зборів учасників

Товариства з обмеженою відповідальністю 

„Науково-виробничий центр „Еко” від 18.01.2004).

3.          В частині позовних вимог до

Товариства з обмеженою відповідальністю 

„Науково-виробничий центр „Еко” про визнання недійним рішення зборів

учасників Товариства з обмеженою відповідальністю  „Науково-виробничий центр „Еко” від

18.01.2004 щодо визнання ОСОБА_1 (ОСОБА_4) такою, що вийшла зі складу ТОВ „НВЦ

„Еко”, розподілу часток в статутному фонді товариства у зв'язку з виходом

ОСОБА_1 (ОСОБА_4) зі складу товариства, внесення змін до установчих документів

у зв'язку з виключенням ОСОБА_1 (ОСОБА_4) з товариства, -  відмовити.

4.          В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2

та ОСОБА_3 відмовити повністю.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою

відповідальністю  „Науково-виробничий

центр „Еко” (99029,

м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 61-8 

/  99045, м. Севастополь, вул. Руднєва,

1-Г, ідентифікаційний код 03362324, відомості про поточні рахунки в матеріалах

справи відсутні) на

користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер

НОМЕР_2, відомості про поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) державне

мито в сумі 2,13 грн.

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        

Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і

підписано

в

порядку статті 84 ГПК України

26.02.2008