Рішення

від 24.03.2011 по справі 29/57пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/57пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.11 р.                                                                                 Справа № 29/57пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор”, м.Ясинувата, Донецька область

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Ясинувата, Донецька область

про: визнання договору купівлі-продажу від 08 лютого 2010р. дійсним та визнання права власності, -

за участю:

від позивача: Мар”єнко М.С. довіреність від 10.01.2011р.

від відповідача: Балицький О.П. – довіреність від 02.08.2010р.  

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 23.03.2011р. по 24.03.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

           Товариство з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор”, м.Ясинувата, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, м.Ясинувата, Донецька область (далі – Відповідач) про:

- визнання договору купівлі-продажу від 08 лютого 2010р., укладений між ТОВ „Стабілізатор” та ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” дійсним;

- визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” (код ЄДРПОУ 33360072) право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на необґрунтовану відмову Відповідача в нотаріальному посвідченні договору купівлі – продажу від 08.02.2010 року, чим ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” не визнає за Позивачем право власності на предмет договору купівлі-продажу від 08.02.2010р.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів:  договору купівлі-продажу від 08.02.2010р., акту приймання-передачі предмету продажу від 08.02.2010р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 655, 627, 316, 317, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 20 Господарського кодексу України.

21.03.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення у яких зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” та Відкритим акціонерним товариством „Ясинуватський машинобудівний завод”  08 лютого 2010р. було укладено договір купівлі-продажу. Зазначеним договором купівлі-продажу від 08 лютого 2010 року встановлено, що Відповідач зобов'язується передати у власність, а Позивач зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов договору земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22. У виконання вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договорів, Позивачем 13.07.2010р. було направлено на адресу Відповідача лист з пропозицією у найкоротший термін оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 08 лютого 2010р. 02.08.2010р. Позивачем було отримано лист-відповідь, у якому Відповідач посилався на неможливість нотаріально посвідчити Договір.  Вважають, що ухиляючись від нотаріального посвідчення Договору ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” не визнає за Позивачем право власності на предмет договору купівлі-продажу від 08.02.2010р.  Крім того Позивачем були надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор”, листа від 13.07.2010р. №13/07-2010, листа від 28.07.2010р. №59.

23.03.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому зазначає, що посилання Позивача на той факт, що своїми діями ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод”, не визнає за Позивачем право власності на предмет договору купівлі-продажу, з огляду на те, що на теперішній час, Відповідач так і не передав ТОВ „Стабілізатор” технічний паспорт та документи, які підтверджують право власності Відповідача на нерухоме майно, є безпідставними, оскільки вважають, що таким чином Відповідач не оспорює права власності Позивача на вказане в договорі майно. Стосовно листа Позивача щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08 лютого 2010 року, зазначають, що отримання вказаного листа у ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” не було можливості здійснити дії, направлені на нотаріальне посвідчення договору.  Крім того  Відповідачем через канцелярію суду надані належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів  Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”, державного акту на право власності на земельну ділянку.

Представник Позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

                               ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2010р. між Відкритим акціонерним товариством  „Ясинуватський машинобудівний завод” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” (Покупець) було укладено договір купівлі –продажу (далі за текстом - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити відповідно до умов даного договору: земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22.

Земельна ділянка загальною площею 0,1965 га, яка відчужується, належить Продавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №728218 від 14 лютого 2007 року, який видано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.03.2006р. (п.1.2 Договору). Цільове призначення земельної ділянки – обслуговування автозаправочної станції (п.1.2.1 Договору).

Згідно п.2.1 Договору за погодженням сторін продаж земельної ділянки загальної площею 0,1965 га вчинюється за 70 476,46 (сімдесят тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 46 копійок без ПДВ.

Як вбачається з п.4.1 Договору право власності на предмет договору у Покупця виникає з моменту підписання акту приймання – передачі.

08.02.2010р. Продавцем переданий, а Покупцем прийнятий об'єкт нерухомості, що є предметом договору купівлі-продажу, а саме  земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22, що підтверджується актом приймання – передачі предмету продажу, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень.

13 липня 2010 року Позивач звернувся  з листом №13/07-2010 до Відповідача у якому просить у найкоротший термін оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Відповідач у листі від 28 липня 2010 року №59 вказав, на даний час не має можливості нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу від 08.02.2010р.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стаділізатор” такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

За приписами ст.655 Цивільного кодексу України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Аналогічні положення містяться у ст.317 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Тобто, при розгляді вимог про визнання договору купівлі-продажу дійсним, враховуючи норми ст.ст.317, 655, 658 Цивільного кодексу України, судом повинно бути встановлено правомірність відчуження вказаного майна з боку Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод”.

Згідно з наданим до матеріалів справи договором купівлі-продажу б/н від 08 лютого 2010 року , підписаним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” та Відкритим акціонерним товариством  „Ясинуватський машинобудівний завод”, земельна ділянка загальною площею 0,1965 га, яка відчужується, належить Продавцю на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯГ №728218 від 14 лютого 2007 року, який видано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.02.2010р. (п.1.2 Договору).

За таких обставин, враховуючи наявність права власності у ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” земельну ділянку, якою останній розпорядився шляхом укладання договору купівлі-продажу б/н від 08 лютого 2010, судом встановлено правомірність відчуження ВАТ „Ясинуватський машинобудівний завод” Позивачу земельну ділянку.

Статтею 657 Цивільного кодексу України встановлено правило, згідно з яким договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Як вбачається з матеріалів справи 13 липня 2010 року Позивач звернувся  з листом №13/07-2010 до Відповідача у якому просить у найкоротший термін оформити нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

Відповідач у листі від 28 липня 2010 року №59 вказав, що на даний час не має можливості нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу від 08.02.2010р.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,  організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

За приписом ст.220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст.638 Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України  істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено, договір купівлі-продажу б/н від 08 лютого 2010 року  відповідає вимогам чинного законодавства та містить умови, необхідні для договорів купівлі-продажу.

Таким чином, виходячи з того, що умови договору купівлі-продажу виконані сторонами (Відповідач передав земельну ділянку Позивачу, а Позивач, в свою чергу, сплатив за нього відповідну суму) та Позивач навів докази того, що нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від волі позивача, зокрема, відповідач  ухилився від нотаріального посвідчення правочину. Враховуючи зазначене, суд задовольняє вимоги про визнання Договору дійсним.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” про: визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” (код ЄДРПОУ 33360072) право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22 підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч.1 ст.334 Цивільного кодексу України право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.4.1 Договору право власності на предмет договору у Покупця виникає з моменту підписання акту приймання – передачі.

За таких обставин, враховуючи умови договору від  08 лютого 2010 року та положення ст.ст.328, 334 Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги, що судом спірний договір було визнано дійсним, суд дійшов висновку, що внаслідок підписання та повного виконання позивачем договору купівлі-продажу б/н від 08 лютого 2010 року  Позивач набув право власності земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22

Слід зазначити, що Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.

Невжиття відповідачем активних юридичних дій щодо нотаріального посвідчення Договору - свідчить про порушення речових прав Позивача, оскільки належне відправлення прав власника нерухомості можливе лише за умов нотаріального посвідчення та державної реєстрації правочину, на підставі якого ці права виникають. Ігнорування Відповідачем необхідності нотаріального посвідчення Договору є неправомірним через порушення тим самим статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини, якою встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі Жовнір проти України від 29.06.2004 року) закріплює засади поваги до права власності і забороняє позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених принципами міжнародного права. В силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадане судове рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права для національного суду.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, причому причиною виникнення спору є ухилення Відповідача від нотаріального посвідчення Договору, що тягне за собою порушення майнових прав Позивача.

У відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.43, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор”, м.Ясинувата, Донецька область задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 08 лютого 2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” та Відкритим акціонерним товариством  „Ясинуватський машинобудівний завод”

3. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” (код ЄДРПОУ 33360072) на земельну ділянку (кадастровий номер 1415500000:00:029:0031) загальною площею 0,1965 га, яка знаходиться за адресою: м.Ясинувата, вул.Макіївська, 22

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Ясинуватський машинобудівний завод” (86000, м.Ясинувата, вул.Артема, 31, ЄДРПОУ 00211197)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стабілізатор” (м.Ясинувата, Донецька область, вул.Артема,  буд. 31, ЄДРПОУ 33360072 ) компенсацію судових витрат: державне мито – 789,80грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 24.03.11р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.11р.