Рішення

від 31.03.2011 по справі 18/1482

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/1482

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "31" березня 2011 р. Справа № 18/1482

Господарський суд Житомирської області у складі:

                           судді  Соловей Л.А.,

 за участю представників сторін:

від позивача:        Демура Ю.А. - директор,

                                Мельник О.О., довіреність від 13.08.2010р.;

від відповідача:   не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Лізинг" (м.Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство УКРЗАЛІЗНИЧРЕМБУДСЕРВІС" (с.Новобратське, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 119124,36 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог а.с.112-114),

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 89484,54грн. заборгованості, з яких: 79663,49грн. - основного боргу, 5730,12грн. - пені, 3064,85грн. - інфляційних, 1026,08грн. - 3% річних.

08.02.2011р. позивачем подано до суду клопотання про уточнення позовних вимог (фактично заява про збільшення позовних вимог), в якому, керуючись ст.22 ГПК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 119124,36грн., з яких: 79663,49грн. - основного боргу, 5730,12 пені, 3978,66грн. - інфляційних, 1576,09грн. - 3% річних та 28176,00грн. штрафу (а.с.112-114, 122-123).

Спір розглядається в межах збільшених позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 09.03.2011р., направлена на юридичну адресу відповідача, повернута поштовим відділенням з відміткою "За відмовою адресата від одержання".

Раніше, представники відповідача, які були присутні в судових засіданнях 25.01.2011р., 08.02.2011р. та 03.03.2011р. проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.64-66, 127), в якому зокрема зазначають, що договір фінансового лізингу №55-12-2008/Ф розірваний з моменту отримання вимоги №230310  від 23.03.2010р. про тимчасове вилучення об'єкта лізингу, у зв'язку з чим, вважають необґрунтованим нарахування лізингових платежів з березня 2010р. по жовтень 2010р.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 04 грудня 2008 року між ТОВ "Ніко Лізинг" (позивач, лізингодавець) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство УКРЗАЛІЗНИЧРЕМБУДСЕРВІС" (відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №55-12-2008/Ф (а.с.14-20).

Предметом даного договору є надання лізингодавцем у фінансовий лізинг лізингоодержувачу об'єкта фінансового лізингу.  Об'єктом фінансового лізингу за даним договором є транспортний засіб, найменування, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики, визначені та погоджені сторонами і наведені в додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1; 1.2 договору).

Згідно п.1.3 договору №55-12-2008/Ф вартість об'єкта лізингу становить 130015,00грн., що складається з вартості без ПДВ - 108345,83грн. та ПДВ - 21669,17грн.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що строк лізингу становить 36 календарних місяців та починається з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі об'єкта лізингу.

Загальна вартість даного договору становить 201560,00грн.в тому числі ПДВ. Лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отриманий  у лізинг об'єкт лізингу, витрати на реєстрацію об'єкта лізингу та технічного огляду в органах ДАІ з урахуванням сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та податку з власників транспортних засобів, витрати на добровільне страхування об'єкта лізингу. І н ш і витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням даного договору та не включені у суму  лізингових  платежів,  відшкодовуються  лізингоодержувачем    лізингодавцю    д о д а т к о в о. Загальна сума лізингових платежів, за вирахуванням суми початкового платежу, розбивається рівними частинами на 36 календарних місяців, відповідно щомісячний платіж складає 4696,00грн. з ПДВ (п.3.1;3.3 договору).

Графік сплати  лізингових платежів  сторони узгодили  у додатку №2  до договору (а.с.22).

Відповідно до п.3.5 договору №55-12-2008/Ф сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця. Лізинговий платіж перерахований з вини лізингоодержувача несвоєчасно або не в повному обсязі, з терміном прострочення більш ніж 30 календарних днів, тягне за собою накладання лізингодавцем на лізингоодержувача штрафних санкцій, передбачених в п.10.1.1 та 11.4.2 даного договору. Крім цього, у такому випадку лізингодавець має право відмовитьсь від даного договору і вимагати повернення об'єкта лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або на підставі письмової вимоги лізингодавця, із зазначенням строку повернення об'єкта лізингу.

Лізингоодержувач зобов'язаний підтримувати об'єкт лізингу в технічно справному стані, дотримуватись відповідних стандартів, технічних умов, правил експлуатації та інструкції заводу - виробника, нести витрати на проведення поточного технічного обслуговування, здійснення всіх видів ремонту об'єкта лізингу; компенсувати лізингодавцю вартість виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту на підставі виставленого лізингодавцем рахунку-фактури (п.п.6.1.2; 6.1.4 договору).

Розділом 10 договору фінансового лізингу №55-12-2008/Ф сторони передбачили можливість тимчасового вилучення предмета лізингу, в т.ч. у випадку несплати лізингоодержувачем чергового лізингового платежу у встановлений договором термін або невиконання ним  інших, передбачених даним договором, грошових зобов'язань, якщо лізингоодержувач прострочив платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 робочих днів. Тимчасове вилучення об'єкта лізингу здійснюється з обов'язковим складанням Акта прийому-передачі об'єкта лізингу.

Пунктом 11.4 договору встановлено, що лізингодавець має право відмовитись від даного договору у наступних випадках:

- лізингоодержувач без поважних причин не приймає об'єкт лізингу;

- строк заборгованості за лізинговими платежами та іншими передбаченими даним договором грошовими зобов'язаннями перевищує 30 днів;

- лізингоодержувач відмовляється від зміни розміру лізингових платежів згідно п.3.6-3.7 даного договору;

- лізингоодержувач передав об'єкт лізингу без погодження з лізингодавцем у фінансовий сублізинг чи суборенду;

- лізингоодержувач відмовляється надати об'єкт лізингу для тимчасового вилучення;

- після тимчасового вилучення об'єкта лізингу у разі відмови лізингоодержувача здійснити дії щодо усунення виявлених порушень та сплати штрафних санкцій.

В зв'язку із порушенням відповідачем строку сплати лізингових платежів, позивач 23.03.2010р. в порядку, передбаченому розділом 10 договору, в якості договірної санкції тимчасово вилучив у відповідача об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі автомобіля від 23.03.2010р. (а.с.104).

Після тимчасового вилучення предмету лізингу відповідач мав намір повернути автомобіль на умовах договору лізингу, про що свідчать підписані відповідачем акти здачі-прийняття робіт за квітень 2010р. та травень 2010р. (а.с.100-101), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні. Однак,  у зв'язку із несплатою заборгованості по лізинговим платежам згідно графіку платежів, об'єкт лізингу відповідачу не був повернений.  

01 жовтня 2010р. керуючись положеннями ч.2 ст.7, ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" та розділом 11 договору фінансового  лізингу позивач надіслав на адресу ТОВ "Науково-виробниче підприємство Укрзалізничрембудсервіс" повідомлення за №162/011010 від 01.10.2010р. (а.с.27) про розірвання договору фінансового лізингу  та погашення заборгованості, яка виникла зі сплати чергових лізингових платежів перед лізингодавцем по момент розірвання договору, тобто станом на 11 жовтня 2010 року, у розмірі 79663,49грн.

Пунктом 11.6 договору встановлено, що розірвання договору (або відмова від даного договору) в односторонньому порядку відбувається шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання за 10 календарних днів до дати розірвання договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу №55-12-2008/Ф від 04.12.2008р. є розірваним з 11.10.2010р.

Враховуючи те, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство Укрзалізничрембудсервіс" не виконало вимоги, викладені в повідомленні від 01.10.2010р., ТОВ "Ніко Лізинг" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом  про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на підставі договору фінансового лізингу №55-12-2008/Ф від 04.12.2008р. станом по момент розірвання договору.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи слідуюче.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором фінансового лізингу.

Згідно зі ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг,  н а й м  (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами договору фінансового лізингу №55-12-2008/Ф від 04.12.2008р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

12.12.2008р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі предмету лізингу (а.с.23), згідно якого лізингодавець передав у користування, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу згідно специфікації з наведеними характеристиками: автомобіль марки Mitsubishi Lancer 2.0 Intense, номер кузова JMBSNCY4A9U001025, рік випуску 2008, кількістю 1 шт. (а.с.21).

З наявних в матеріалах справи  доказів  вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості предмета лізингу від відповідача не надходило.

Разом з тим, як встановлено судом, на момент звернення з позовом у даній справі договір фінансового лізингу  розірваний 11.10.2010р., а предмет лізингу фактично вилучений у відповідача 23.03.2010р., що підтверджується вимогою про тимчасове вилучення  (а.с.26) та актом прийому-передачі автомобіля від 23.03.2010р. (а.с.104).

З моменту тимчасового вилучення предмету лізингу, відповідач хоча і підписував акти здачі прийняття робіт (надання послуг) (а.с.100-101), однак об'єкт лізингу відповідачу після тимчасового вилучення не повертався, тобто фактичне користування об'єктом лізингу припинилось 23.03.2010р.

Натомість позивач згідно розрахунку (а.с.103), просить стягнути з відповідача заборгованість по  усіх прострочених платежам з 12.12.2008р. по момент розірвання договору  (по 11.10.2010р.), а не по момент фактичного користування об'єктом лізингу, що на думку суду є неправомірним.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України  "Про фінансовий лізинг". За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у  к о р и с т у в а н н я  за плату на певний строк.

Як встановлено ст.286 Господарського кодексу України та ст. 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який лізингоодержувач сплачує лизингодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.292 Господарського кодексу України та ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ч.3 ст.285 Господарського кодексу України та умов Договору відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі за весь період  к о р и с т у в а н н  я  транспортним засобом.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що фактичний термін користування об'єктом лізингу становить з 12.12.2008р. по 23.03.2010р. (з моменту підписання акту прийому-передачі автомобіля в тимчасове користування до вилучення автомобіля на підставі акту прийому-передачі автомобіля від 23.03.2010р.). Отже правомірним буде нарахування лізингових та інших передбачених договором платежів до моменту повернення об'єкту лізингу, тобто до 23.03.2010р.

Згідно розрахунку позивача (а.с.103), перевіреного господарським судом,  відповідач за період фактичного користування  об'єктом лізингу (з 12.12.2008р. по 23.03.2010р.) зобов'язаний був сплатити лізингових платежів згідно графіку на загальну суму 104761,81грн.,  проте здійснив розрахунки на суму 61398,25грн.  

Крім того, умовами договору (п.6.1.4) передбачено, що лізингоодержувач  зобов'язаний компенсувати лізингодавцю вартість виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту на підставі виставленого лізингодавцем рахунку-фактури.

На підставі вищевказаного пункту договору позивач поніс витрати з технічного обслуговування автомобіля  на загальну суму 5245,74грн., що підтверджується відповідними угодами (а.с.105-109) та, зокрема,  платіжними дорученнями (а.с.124-126).   

Таким чином з огляду на вищевказані обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з лізингових платежів є обґрунтовані та підлягають задоволенню на суму 48609,30грн.  (110007,55грн. (лізингові платежі згідно графіку, починаючи з моменту укладення договору 104761,81грн., з урахуванням 5245,74грн. витрат з технічного обслуговування автомобіля) - 61398,25грн. (сплачені  відповідачем платежі з моменту укладення договору).

Вимоги в частині стягнення 31054,19грн. лізингових платежів за період з 24.03.2010р. по 11.10.2010р.  є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.12.2.1 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 5730,12грн. та штраф відповідно до п.12.2.4  у розмірі 28176,00грн.  (а.с.116).

Як свідчить зміст розділу 12 договору "Відповідальність сторін" сторони  передбачили, що у випадку, визначеному п.12.2.2 даного договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання. У випадках, визначених п.11.4.2-11.4.3 даного договору, лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 20% від загальної вартості несплачених лізингових платежів згідно графіку лізингових платежів (додаток №2).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З розрахунку позивача (а.с.115, 151) вбачається, що позивач здійснює нарахування пені виходячи із суми боргу 53543,45грн., однак  станом на 23.03.2010р. заборгованість відповідача складала 53305,30грн.

За таких обставин суд самостійно нараховує пеню за несвоєчасну оплату товару у відповідності до вимог чинного законодавства за період з 23.03.2010р. по 19.09.2010р.  згідно наступного розрахунку:

за період з 23.03.2010р. по 07.06.2010р. на суму 53305,30грн. (сума боргу) х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х77 (кількість прострочених днів)  = 2305,27 грн.;

за період з 08.06.2010р. по 09.06.2010р. на суму 53305,30грн. (сума боргу) х 20,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х2 (кількість прострочених днів)  = 55,50грн.;

за період з 10.06.2010р. по 07.07.2010р. на суму 48609,30грн. (сума боргу)  х 19% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х28 (кількість прострочених днів)  = 708,50грн.;

за період з 08.07.2010р. по 09.08.2010р. на суму 48609,30грн. (сума боргу)  х 17% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х33 (кількість прострочених днів)  = 747,12грн.;

за період з 10.08.2010р. по 19.09.2010р. на суму 48609,30грн. (сума боргу)  х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у 2010 році) х41 (кількість прострочених днів)  = 846,33грн.

Отже, розмір пені, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає  4662,72грн.  (2305,27грн. + 55,50грн. + 708,50грн. + 747,12грн. + 846,33грн. ); вимоги в частині стягнення  1067,40грн. пені  необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ч.2 ст. 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с115), суд вважає за необхідне також здійснити перерахунок.

48609,30грн. (вартість несплачених лізингових платежів) х 20% = 9721,86грн.

Таким чином, розмір штрафу, який є правомірним та підлягає задоволенню, складає  9721,86грн; вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 18454,14грн.  необґрунтовані  та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України  стягнути з відповідача  за прострочення грошового зобов'язання 1576,09грн. 3% річних та 3978,66грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку (а.с.116-117) вбачається, що позивач при здійсненні нарахування річних та інфляційних невірно визначив суму невиконаного грошового зобов'язання.

За таких обставин суд самостійно нараховує річні та інфляційні, відповідно до вимог чинного законодавства,  згідно наступного розрахунку:

за період з 11.05.2010р. по 09.06.2010р. на суму 53305,30грн. (сума боргу) х 3%  (розмір річних ) х 30 (кількість прострочених днів) /365 = 131,44 грн.;

за період з 10.06.2010р. по 01.02.2011р. на суму 48609,30грн. (сума боргу) х 3% (розмір річних)  х236 (кількість прострочених днів) /365 = 942,89грн.

Розмір інфляційних за період з червня по грудень 2010р. становить 48609,30грн. х (99,6%х99,8%х101,2%х102,9%х100,5%х100,3%х100,8%) - 48609,30грн. = 2515,62грн.

Отже, 3% річних складає 1074,33грн. (131,44грн.+942,89грн.), інфляційних 2515,62грн. Вимоги в частині 501,76грн. 3% річних та 1463,04грн. інфляційних не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства,  підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 66583,83грн. з яких: 48609,30грн. основного боргу, 4662,72грн. пені, 9721,86грн. штрафу, 1074,33грн. 3% річних, 2515,62грн.  інфляційних.

В  частині стягнення  31054,19грн. основного боргу, 1067,40грн. пені, 18454,14грн. штрафу, 501,76грн. 3% річних та  1463,04грн.  інфляційних в позові слід відмовити.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись  ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства УКРЗАЛІЗНИЧРЕМБУДСЕРВІС" (11625, с.Новобратське Малинський район Житомирська область, код ЄДРПОУ 35638133)

на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Лізинг" (04070, м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 4-А, код ЄДРПОУ 33638346)

- 48609,30грн. основного боргу;

- 4662,72грн. пені;

- 1074,33грн. 3% річних;

- 9721,86грн. штрафу;

- 2515,62грн. інфляційних;

- 665,84грн. витрат по сплаті державного мита;

- 131,91грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 31054,19грн. основного боргу, 1067,40грн. пені, 18454,14грн. штрафу, 501,76грн. 3% річних та 1463,04грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя Соловей Л.А.      

                                                                                                                                                      Повне рішення складено 05.04.2011р.

Віддрукувати:   

1 - в справу

2- позивачву

3- відповідачу (рек. з повід.)