Рішення

від 05.04.2011 по справі 12/5007/12/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/5007/12/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2011 р.                                                     Справа № 12/5007/12/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                          судді Сікорської Н.А.

 за участю представників сторін

від позивача Велічанський М.А.- дов. №1 від 20.01.11р.

від відповідача не з'явився

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмеляр" (м.Житомир)  

до Приватного підприємства "Понтій" (м.Озерне)

про стягнення 21563,09 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 21 563,09 грн.з яких: 13329,70грн.- основний борг, 5481,05грн.- інфляційні, 1140,34грн.- 3% річних, 1612,00грн.- пеня.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та письмових поясненнях від 02.03.11р. (а.с. 63). Надав письмові пояснення щодо нарахування  пені.

Відповідач свого представника   в судове засідання не направив, про причини його  неявки суд не повідомив.

Відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про  стягнення з відповідача за  поставлений товар заборгованості  в розмірі 13329,70грн.

Згідно письмових пояснень позивача від 02.03.11р. (а.с.63), сторонами  02.08.04р.  був укладений договір  купівлі-продажу, який в подальшому  поновлювався  в 2006  та 2008 роках за новими номерами   № 66-06 від 01.06.06р. та № 202-08 від 01.05.08р.

В позовній заяві  позивач вказав, що поставка Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмеляр" (позивач, продавець) Приватному підприємству  "Понтій (відповідач, покупець) товару, здійснювалась на виконання  договору купівлі-продажу № 66-06 від 01.06.06р.

Згідно п.1 вищевказаного Договору, сторони обумовили, що  продавець  продає, а покупець  купує і оплачує  пиво та/або безалкогольні напої.

Відповідно до  п.п. 28, 31 Договору № 66-06 від 01.06.06,  оплата за товар  по договору здійснюється  у вигляді перерахунку покупцем  суми грошових коштів на поточний рахунок продавця у вигляді  попередньої оплати або по факту поставки  товару. Затримка оплати  на строк більше 5 (п'яти)  банківських днів не допускається.

За даними позивача, останній  на виконання умов  вищезазначеного договору  поставив  ПП "Понтій" пиво-безалкогольну продукцію  на загальну суму 46179,70грн. Однак, відповідач провів лише часткові розрахунки в сумі 32850,00 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 13329,70 грн. за товар, який був  поставлений згідно накладних № ZPHT000920 від 27.02.08р., №ZPHT002698від 23.04.08р., № ZPHT001066від 29.02.08р., № ZPHT001314 від 11.03.08р., № ZPHT001483 від 17.03.08р., №ZPHT003660 від 19.05.08р., (а.с. 17-22).

Оскільки відповідач не здійснив оплату товару після його прийняття у повному обсязі, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист б/н від  25.10.10р.   з вимогою сплатити залишок заборгованості  в сумі 13329,70грн. (а.с. 23-24).

Вказану вимогу  відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Факт заборгованості позивач підтверджує, підписаним сторонами актом взаєморозрахунків станом на 23.06.09р. (а.с.58-62).

Враховуючи, що відповідач не здійснив своєчасну оплату отриманого товару,  позивач заявив до стягнення з відповідача 5481,05грн. інфляційних нарахувань, 1140,34грн. 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України та,  в порядку  ст. 624 ЦК України, ст. 232 ГК України та п. 32 договору № 66-06 від 01.06.06 1612,00грн. пені.

Відповідач позов за підставами пред"явлення та предметом не оспорив, письмового відзиву на виконання вимог суду не надав.

Згідно зі ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи  суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

З матеріалів справи  вбачається, що позивач ґрунтує свої позовні вимоги  на договорі купівлі-продажу № 66-06 від 01.06.06р.

Однак, суд вважає, що відповідач неправомірно грунтує  свої вимоги саме на вищевказаному договорі, оскільки, відповідно до п. 44 вказаного договору, строк його дії визначено  до 31.12.2006 року. За згодою сторін договір може бути  пролонгований.

Як пояснив представник позивача, після 31.12.06 сторони договір не продовжували, а наступний договір № 202-08 був укладений 01.05.2008 року. Тобто, на момент здійснення поставки товару договір  від 01.06.06 № 66-06 припинив свою дію.

З видаткових накладних № ZPHT000920 від 27.02.08р., № ZPHT002698 від 23.04.08р., № ZPHT001066 від 29.02.08р., № ZPHT001314 від 11.03.08р., № ZPHT001483 від 17.03.08р., № ZPHT003660 від 19.05.08р., (а.с. 17-22) також не вбачається, що поставка товару здійнювалась за договором  № 66-06 від 01.06.06р.

Навпаки, при огляді видаткових накладних № ZPHT000920, ZPHT001066 (а.с.17, 19) судом встановлено, що підставою для отримання товару сторони вказали Договір № Z-00000413 від 01.07.06р.; підставою отримання товару за накладними № ZPHT002698, № ZPHT001314, № ZPHT001483, № ZPHT003660 (а.с. 18, 20-22) сторони вказали  договір № Z-00000413 від 02.08.04р.

Пояснюючи вищевказане, (а.с. 63) позивач вказав,  що на початку здійснення операцій з поставки товарів сторони уклали договір  від 02.08.04, який був поновлений у 2006 році під № 66-06 від 01.06.06 і в 2008 році під № 202-08 від 01.05.08.

Крім того пояснив, що  в бухгалтерському обліку  позивача договори автоматично  реєструються під своїми номерами з префіксом Z, в даному випадку договір має номер Z-00000413.

Пояснив, оскільки розрахунки в обліку не закінчувались в зв"язку з  переукладенням договорів, то  в документах на поставку  товару проставлявся номер Z-00000413 від 02.08.04.

В накладних на отримання товару № ZPHT000920 від 27.02.08р. та  № ZPHT001066 від 29.02.08р. позивачем помилково вказано дату договору від 01.07.06р., правильною датою слід вважати 02.08.04р.  

Однак пояснення позивача судом до уваги не беруться , оскільки належних доказів укладення договору від 02.08.04 позивач не надав.

Не містять матеріали справи і доказів в підтвердження того, що договором № 66-06 від 01.06.06 сторони пролонгували договір  від 02.08.04.

Крім того, в матеріалах справи  міститься, укладений  сторонами,  договір  купівлі-продажу №202-08 від 01.05.08р., однак суд приходить до висновку, що сторони також не діяли в порядку його виконання, оскільки поставка за накладними  № ZPHT000920 від 27.02.08р., № ZPHT002698 від 23.04.08, № ZPHT001066 від 29.02.08р.,                            № ZPHT001483 від 11.03.08р.,№ ZPHT001314 від 11.03.08р. здійснювалась до укладення сторонами  зазначеного договору, а поставка згідно накладної  № ZPHT003660 від19.05.08р. здійснювалась за договором  № Z-00000413 від 02.08.04р.  

В судовому засіданні  представник позивача в усному порядку пояснив, що будь-яких інших договорів  на момент здійснення поставки за вказаний період між сторонами не існувало.

З огляду на викладене,  посилання позивача на договір № 66-06 від 01.06.06, як на підставу  поставки товару відповідачу, є безпідставним.

Однак, незважаючи на вищевказане, у відповідача виникло зобов"язання здійснити з позивачем розрахунки за отриманий товар, що відповідає приписам ст.  692 ЦК України, згідно якої покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборговансті за отриманий товар в сумі 13329,70 грн.обгрунтовані, відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна  його умов не  допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2  ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму  боргу з урахуванням встановленого індексу  інфляції за весь  час прострочення, а також три проценти річних   від простроченої суми, якщо інший  розмір  процентів не встановлений  договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав свого обов"язку щодо сплати  вартості отриманого товару за відповідними видатковими накладними, вимоги позивача в частині стягнення  інфляційних і 3% річних є  такими, що відповідають  вимогам чинного законодавства.  

Однак, суд не погоджується із сумою інфляційних нарахувань, яка заявлена позивачем до стягнення, зокрема за накладними  №ZPHT002698 від 23.04.08р., № ZPHT001314 від 11.03.08р., № ZPHT001483 від 17.03.08р., № ZPHT003660 від 19.05.08р. (а.с. 18, 20-22).

При обрахунку судом інфляційних встановлено, що середній  індекс інфляції  по накладній № ZPHT002698 від 23.04.08р. становить 1,338 %; по накладній № ZPHT001314 від 11.03.08р. - 1,380%; по накладній  № ZPHT001483 від 17.03.08р. - 1,380%; по накладній № ZPHT003660 від 19.05.08р. - 1, 321%. Натомість,позивач вказав відповідно: 1,426%; 1,481%; 1,481%;  1,383 %, що призвело до завищення розміру  інфляційних.

Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних складає 3548,72 грн., тому в стягненні 1932,33грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума  або інше майно, які боржник повинен  передати кредиторові у разі  порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 статті  549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від  суми несвоєчасно виконаного  грошового зобов'язання за кожен день прострочення  виконання.

Згідно з приписами ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що суд дійшов висновку, що  поставка товару  відповідачу здійснювалась за  межами договірних відносин, тому є необгрунтованим та безпідставним стягнення з відповідача пені за несвоєчасно проведені розрахунки в сумі 1612,00грн.

З огляду на викладене,  позов обґрунтований, підтверджений належними доказами і підлягає задоволенню в сумі 18018,76грн., з яких   13329,70 грн. - основний борг;  3548,72 грн. - інфляційні нарахування;  1140,34 грн. - 3% річних.

В частині  стягнення  1932,33грн. інфляційних нарахувань, та 1612,00грн. пені  суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 34, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Понтій", 10009, м. Житомир, майдан Польовий 11, кв. 29, код 32988900

на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмеляр", 02105, м. Київ, вул. Павла Усенка,8, код 30466597

- 13329,70 грн. - основного боргу;

- 3548,72 грн. - інфляційних нарахувань;

- 1140,34 грн. - 3% річних;

- 180,18 грн. - державного мита

- 197,21 грн. - витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

                                                            Повне рішення складено 11 квітня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 -позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)