Рішення

від 05.04.2011 по справі 20/5007/23/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/5007/23/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" квітня 2011 р. Справа № 20/5007/23/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

                         судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача Ющенко Н.О. довіреність від 04.04.2011р.

від відповідача не з'явився  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Лебединецьке" (с. Топільня)  

до Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське" дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп агропромислового комплексу" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (с.Веселівка)

про стягнення 10183,10 грн.

Приватне підприємство  "Лебединецьке" звернулось до суду з позовом до СДП "Веселівське" про стягнення 10183,10 грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №20/5007/23/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.03.2011р. розгляд  справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2011р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу б/н від 28.02.2007р., в частині сплати позивачу фактично отриманого товару.

Також, позивач письмові надав пояснення з яких вбачається, що ПП "Лебединецьке" відпускало бензин і дизпаливо СДП "Веселівське" згідно договору купівлі-продажу б/н від 28.02.2007 р., зокрема, замість бензину А-80 (згідно договору) відпускався бензин А-76 (видаткова накладна № 81701 від 17.08.2007 р. - 50 л. та видаткова накладна № 103001 від 30.10.2007 р. - 30 л.), наявний на той час на підприємстві. Згідно п. 1.2. Договору: "Асортимент, кількість, ціна і загальна вартість окремої партії Товару визначаються у видаткових накладних та/або додатках, які складаються Сторонами на кожну окрему партію Товару". Крім того позивач зазначив, що вказаний у видаткових накладних товар відпускався буз довіреностей, свідченням отримання палива покупцем було наявність у видатковій накладній печатки та підпису покупця про отримання.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні:  повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду від 15.02.2011р., та від 10.03.2011р. не виконав.

Процесуальні документи судом направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві, в договорі купівлі-продажу від 28.02.2007р. (а.с.14) та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.29): Житомирська область, Коростенський район, с. Веселівка, вул. Щорса, 12 А, про що свідчить, зокрема, реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 16.02.2011р. (копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 35-36) та поштові конверти, які повернулися до суду. Інші адреси господарському суду не повідомлялися.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (відповідна позиція викладена в п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2007р. між Приватним підприємством "Лебединецьке" (далі - позивач, продавець) та Сільськогосподарським дочірнім підприємством "Веселівське" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі - договір) (а.с. 14).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує нафтопродукти (далі - товар).

Відповідно до п. 2.1 договору, асортимент, кількість, ціна і загальна вартість окремої партії товару визначаються у видаткових накладних та/або додатках, які складаються сторонами на кожну окрему партію товару і є невід'ємними частинами даного договору.

Ціна на товар формується продавцем кожен день і вказується продавцем в рахунку фактурі. Покупець ознайомлюється в робочі дні із затвердженим продавцем прейскурантом цін на товар за місцем знаходження продавця, чи по телефону-факсу, вказаному в реквізитах продавця (п. 1.3 договору).

Сума договора обраховується сумою всіх партій товару відповідно до даного договору (п. 1.4 договору).

Пунктами 3.2, 3.3 договору сторони узгодили, що продавець зобов'язаний поставити товар протягом 10-ти денного строку від дати заявки покупця. Датою поставки товару є дата вказана в накладній відпуск товару.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору ним було поставлено товар на загальну суму 10183,10грн., на підтвердження чого представив суду копії видаткових накладних №50302 від 03.05.2007р. на суму 459,00грн. (а.с.8), №103001 від 30.10.2007р. на суму 675,00грн. (а.с.9), №92501 від 25.09.2007р. на суму 3874,20грн. (а.с.10), №81701 від 17.08.2007р. на суму 377,50грн. (а.с.11), №22803 від 28.02.2007р. на суму 536,00грн. (а.с.12), №13101 від 31.01.2008р. на суму 4261,40грн. (а.с.13) (оригінали накладних були оглянуті в судовому засіданні).

Судом встановлено, що позивачем документально підтверджено факт поставки товару на загальну суму 9647,10грн.

Подана видаткова накладна №22803 від 28.02.2007р. на суму 536,00грн., у якості належного документального доказу поставки товару (а.с.12) судом не приймається до уваги, оскільки, у графі "отримав", відсутній підпис та печатка особи, яка ніби-то отримала товар.

Представлені позивачем видаткові накладні безпосередньо не містять посилань на договір, визначений останнім в якості підстави виникнення прав та взаємних обов'язків сторін, проте беручи до уваги відсутність доказів наявності між сторонами інших правовідносин з поставки товару, окрім тих, що виникли з договору, а також письмові пояснення представника позивача, який підтвердив факт поставки товару саме за договором, суд дійшов висновку, що поставка товару згідно представлених видаткових накладних, відбулася саме в межах договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до п. 4.1 договору, покупець здійснює оплату протягом п'яти днів від дати отримання товару.

Свої зобов'язання відповідач належним чином не виконав, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 9647,10грн., доказів  сплати  заборгованості суду ані позивачем, ані відповідачем  не надано.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пункт 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати за поставлений товар, 01.09.2010р. позивач надіслав відповідачу претензію №38 з проханням погасити заборгованість із попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.3). Однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Відповідач позов не оспорив.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що доведені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в сумі 9647,10грн.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського дочірнього підприємства "Веселівське" дочірнього підприємства "Коростенський лісгосп агропромислового комплексу" Житомирського обласного комунального агролісгосподарського підприємства "Житомироблагроліс" (11572, Житомирська область, Коростенський район, с.Веселівка, вул. Щорса, 12а, ідентифікаційний код 32805245) на користь Приватного підприємства "Лебединецьке" (11311, Житомирська область, Лугинський район, с. Топільня, вул. Центральна, 61, ідентифікаційний код 33513691) 9647,10грн. (дев'ять тисяч шістсот сорок сім гривень 10 коп.) - заборгованості, 96,47 грн. (дев'яносто шість гривень 47 коп.) - державного мита, 223,58грн (двісті двадцять три гривні 58 коп.) -  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.   

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу