Рішення

від 12.04.2011 по справі 17/5007/25/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/5007/25/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2011 р. Справа № 17/5007/25/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт  А.В.

за участю представників сторін

від позивача Голімбевський Й.С. дор. №27/1 від 04.01.2011р.

від відповідача Копанєв А.О. - директор, наказ №21-1/0192 від 01.09.1992р.  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Контакт" (м.Житомир)  

до Науково-виробничого підприємства "Діада К" з приватною формою власності (м.Житомир)

про стягнення 9471,79грн. (4742,59грн. згідно заяви про зміну позовних вимог (а.с. 19)

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 9471,79грн., з яких: 3814,29грн. заборгованості за поставлений товар, 5657,50грн. пені.

В судовому засіданні 12.04.2011р. судом було встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи повна назва відповідача - Науково-виробниче підприємство "Діада К" з приватною формою власності (а.с. 26).

Таким чином, суд приходить до висновку вважати назву відповідача - Науково-виробниче підприємство "Діада К" з приватною формою власності.

В судовому засіданні 12.04.2011р. представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4742,59грн., з яких: 3814,29грн. заборгованості, 787,38грн. інфляційних нарахувань, 140,92грн. пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.04.2011р. подав відзив на позовну заяву, в якому визнав суму боргу, заперечив щодо нарахування пені та просить суд відстрочити виконання рішення суду на 1 місяць.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Контакт" (позивач у справі) передало Науково-виробничому підприємству "Діада К" з приватною формою власності (відповідач у справі) товар на загальну суму 4005,32грн., що підтверджується видатковими накладними: № ТД-00201 від 10.02.2009р., № ТД-00202 від 10.02.2009р., № ТД-00203 від 10.02.2009р., № ТД-00304 від 25.02.2009р., № ТД-00650 від 09.04.2009р.  (а.с. 9-13), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 17.12.2010р. за № 27/11 (поштове повідомлення  про вручення поштового відкладення) (а.с. 7,8))  про  сплату боргу.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 28.12.2010р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана представником відповідача 21.12.2010р. про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.7).

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 3814,29грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.04.2011р. підписаним представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 21).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 20) сума інфляційних нарахувань за період з квітня 2009р. по березень 2011р. становить 787,38грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 28.12.2010р., про що зазначалось вище.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р.  відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з січня 2011р. по березень 2011р. (включно).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з січня 2011р. по березень 2011р. (включно):

- (3814,29 (сума боргу) х 101,0% (індекс інфляції за січень 2011р.) / 100% - 3814,29 (сума боргу)) = 38,14грн.;

- (3814,29 х 100,9% (індекс інфляції за лютий 2011р.) / 100% - 3814,29) = 34,33грн.;

- (3814,29 х 101,4% (індекс інфляції за березень 2011р.) / 100% - 3814,29) = 53,40грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 125,87грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 140,92грн. пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Разом з тим, статтею 547 ЦК України, передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач не надав суду доказів того, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання було вчинено між сторонами у письмовій формі.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 140,92грн. за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань задоволенню не підлягає.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами  статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Суд частково задовольняє заяву позивача про зміну позовних вимог (а.с. 19).

Відповідач суму заборгованості визнав (відзив на позовну заяву (а.с. 24)).

Суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду терміном на один місяць як необґрунтоване, оскільки, останнім не надано суду доказів, що підтверджують обставини, викладені в клопотанні.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 3940,16грн., з яких: 3814,29грн. заборгованості, 125,87грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 140,92грн. пені, 661,51грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Науково-виробничого підприємства "Діада К" з приватною формою власності, 10005, м.Житомир, провулок Оздоровчий, 5, ідентифікаційний код 13558494 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Контакт", 10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 75/1, ідентифікаційний код 36330538 - 3814,29грн. заборгованості, 125,87грн. інфляційних нарахувань, 42,43грн. витрат по сплаті державного мита, 98,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 140,92грн. пені, 661,51грн. інфляційних нарахувань в позові відмовити.

4. Відмовити в задоволенні клопотання Науково-виробничого підприємства "Діада К" з приватною формою власності про надання відстрочки виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано, набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.  

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.   

Суддя Шніт  А.В.

1 - в справу;

2,3-сторонам.