Рішення

від 31.03.2011 по справі 7/004-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/004-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2011 р.                                                                  Справа № 7/004-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ,

до                    Приватного підприємства «Ай-Ті-Ел», Київська область, м. Біла Церква,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

                    Головне управління статистики у Київській області, м. Київ,

про                    розірвання договору оренди, зобов'язання звільнити орендоване приміщення та стягнення 6 110,87 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Чигирин К.Є. –представник за довіреністю №7 від 14.01.2011 року,

від відповідача: Мозговий О.П. –представник за довіреністю №120/1-ЮР від 01.12.2010 року,

від третьої особи: Даценко Б.В. –представник за довіреністю №14/1-07/5677 від 01.11.2010 року,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №01-16-101 від 18.01.2011 року (вх. №216 від 24.01.2011 року) до Приватного підприємства «Ай-Ті-Ел»(далі –відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Головного управління статистики у Київській області, про розірвання договору оренди, зобов'язання звільнити орендоване приміщення та стягнення 6 110,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №379 від 14.07.2006 року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача 5 676,70 грн. основного боргу з орендної плати та 434,17 грн. пені, а разом 6 110,87 грн. Окрім того, враховуючи істотне порушення Приватним підприємством «Ай-Ті-Ел»умов договору (зокрема, несплата орендної плати, невиконання обов'язку зі страхування об'єкту оренди) позивач просить суд розірвати укладений договір оренди №379 від 14.07.2006 року та зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2011 року було порушено провадження у справі №7/004-11 та призначено її розгляд на 10.02.2011 року.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 10.02.2011 року представників відповідача, який у відповідності з ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та враховуючи подане відповідачем клопотання б/н від 07.02.2011 року (вх. №1803 від 08.02.2011 року) про відкладення розгляду спору, розгляд справи було відкладено на 03.03.2011 року.

До початку судового засідання 03.03.2011 року через загальний відділ господарського суду від Приватного підприємства «Ай-Ті-Ел», відповідача у справі, надійшов відзив б/н і дати (вх. №3114) на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що сума боргу з орендної плати, яку просить стягнути позивач, виникла нього у зв'язку з неврахуванням Головним управлінням статистики у Київській області, балансоутримувача об'єкта оренди, при виставленні рахунків на оплату орендної плати зниження ставок, які надавались згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна». Окрім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказував, що позивачем при нарахуванні пені на суму боргу були порушені вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України щодо шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій. Поданий відзив залучений судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2011 року у зв'язку з повторною неявкою представників відповідача у судове засідання та необхідністю витребування додаткових документів розгляд справи було відкладено на 15.03.2011 року. Зобов'язано позивача надати суду розрахунок орендної плати, звіт про експертну оцінку вартості майна, що передається в оренду, які є додатками до Договору оренди №379 від 14.07.2006 року; розрахунок заборгованості з орендної плати з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України №316, розшифровку нарахування орендної плати за спірні періоди з посиланням на відповідні норми Методики за заявлений у позовній заяві період; нормативно-правове обґрунтування позовної вимоги щодо звільнення орендованого приміщення та вимоги про розірвання договору оренди із зазначенням відповідних доказів. Зобов'язано відповідача у справі надати суду листи про тимчасове зниження ставки за оренду державного майна при розрахунку орендної плати №14-13-14-1100 від 29.05.2009 року та №14-13-14-1583 від 12.07.2010 року, на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2011 року на підставі клопотання представника позивача б/н від 15.03.2011 року було продовжено строк вирішення спору у справі на п'ятнадцять днів з 26.03.2011 року по 09.04.2011 року та, враховуючи неявку представників відповідача у судове засідання, подане відповідачем клопотання б/н і дати (вх. №3637 від 15.03.2011 року) про відкладення розгляду спору, розгляд справи відкладався на 31.03.2011 року. Повторно зобов'язано позивача та відповідача надати документи, витребувані ухвалою суду від 03.03.2011 року.

30.03.2011 року через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов відзив б/н і дати (вх. №4401), в якому відповідач зазначає про неправомірне нарахування пені, яке проведено позивачем в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України. Поданий відзив разом з додатками залучений судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 31.03.2011 року від третьої особи у справі надійшли письмові пояснення по суті спору №14/1-07/1663 від 31.03.2011 року (вх. №4483), в яких Головне управління статистики у Київській області звертає увагу суду на те, що за умовами договору відповідач зобов'язувався оплачувати 50% орендної плати до Державного бюджету і 50% балансоутримувачу, третій особі. Враховуючи дану умову договору, а також те, що Головне управління статистики у Київській області, окрім орендної плати нараховує ще й ПДВ, то сума заборгованості відповідача перед позивачем та перед третьою особою може відрізнятись. Дані пояснення залучені судом до матеріалів справи.

Через загальний відділ господарського суду 31.03.2011 року від позивача надійшли додаткові пояснення, обґрунтування щодо заявлених вимог №01-16-678 від 31.03.2011 року (вх. №4482) та заява про уточнення позовних вимог №01-16-679 від 31.03.2011 року (вх. №4481), яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки позивач у зв'язку із збільшенням періоду заборгованості просить суд стягнути з відповідача 6 637,77 грн. основного боргу з орендної плати, 623,63 грн. пені, разом 7 261,40 грн., та розірвати укладений договір оренди №379 від 14.07.2006 року і зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення. Подана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 31.03.2011 року представник позивача у справі позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 31.03.2011 року заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованої позивачем з порушенням шестимісячного строку пені з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 31.03.2011 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

14.07.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Ай-Ті-Ел»(орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, №379 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежилого приміщення, загальною площею 28,88 кв.м. розміщене за адресою: 09100, м. Біла Церква, вул. Павліченка, 65А на 2 поверсі, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Київській області, вартість якого станом на 30 квітня 2006 року становить за експертною оцінкою 31 768,00 грн.

Як передбачено п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Згідно п. 2.2. договору передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Пунктом 2.5. договору визначено, що обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні.

Сторонами (п. п. 3.1.-3.2. договору) погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди –червень 2006 року –265,26 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата перераховується щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця: 50% орендної плати перераховується до Державного бюджету України; 50% орендної плати балансоутримувачу.

Пунктом 5.5. договору передбачений обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві за актом орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду у день припинення або розірвання даного договору, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 14.07.2006 року до 14.06.2007 року включно.(п. 10.1. договору).

Згідно п. 10.5. договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у чинному законодавстві на дату продовження цього договору.

Факт прийому - передачі нежитлового приміщення загальною площею 28,88 кв.м., за адресою 09100, м. Біла Церква, вул. Павліченка, 65А, в оренду відповідачу з метою розміщення офісу підтверджується Актом б/н від 14.07.2006 року приймання-передачі орендованого приміщення, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами договору оренди №379 та скріпленим печатками юридичних осіб (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні).

Як стверджує позивач, та не заперечено відповідачем, останній в строк, визначений п.3.3. договору оренди №379, не сплачував орендну плату за період з грудня 2008 року по лютий 2011 року включно, а тому згідно розрахунку Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог №01-16-679 від 31.03.2011 року, у відповідача перед позивачем, як орендодавцем за договором, існує заборгованість з орендної плати у сумі 6 637,77 грн.

При цьому, господарський суд зазначає, що умовами договору (п.п. 3.1., 3.2.) сторонами погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди – червень 2006 року –265,26 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Одночасно, господарським судом досліджено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316 «Деякі питання оплати оренди державного майна»було впроваджено тимчасове зниження орендних ставок при розрахунку орендної плати за травень-грудень 2009 року. Так, зокрема, згідно даної Постанови, орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57), крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.

Окрім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2010 року №440 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316»встановлено, що з 1 липня 2010 р. до 1 січня 2011 р. орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57), крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків установленого обсягу для орендарів –суб'єктів малого підприємництва і 80 відсотків установленого обсягу - для інших орендарів. Про дані зміни до орендної ставки за оренду державного майна ПП «Ай-Ті-Ел»(орендаря за договором) було повідомлено листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №14-13-14-1583 від 12.07.2010 року (копія листа наявна в матеріалах справи).

Дослідивши поданий позивачем розрахунок орендної плати, господарський суд зазначає, що при розрахунку орендної плати за період з грудня 2008 року по лютий 2011 року включно позивачем були враховані положення вищезазначених Постанов Кабінету Міністрів України.

Беручи до уваги наведене, а також, враховуючи час користування відповідачем орендованим майном та те, що на момент розгляду спору договір є чинним і що орендоване приміщення позивачеві не поверталось, господарський суд зазначає, що за період з грудня 2008 року по лютий 2011 року включно відповідач, як орендар, повинен був сплатити на користь позивача, як орендодавця, 50% орендної плати за договором №379 у розмірі 6 637,77 грн. і оскільки відповідач не здійснив жодного платежу у відповідності до договору, то заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за вищезазначений період становить 6 637,77 грн. Відповідачем вказаний розмір заборгованості не заперечно та не спростовано.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Оскільки власником орендованого приміщення, згідно п. 2.2. договору, є держава, то правовідносини сторін регулюються також положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем, на момент розгляду спору в господарському суді, відповідач свої зобов'язання за договором оренди №379 щодо сплати орендних платежів за період з грудня 2008 року по лютий 2011 року включно не виконав.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, беручи до уваги заяву про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6 637,77 грн. заборгованості з орендної плати є правомірною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарський суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт прострочки відповідачем оплати орендної плати та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 6 637,77 грн.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.5. договору оренди №379 встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог нараховано пеню в розмірі 623,33 грн. на прострочений розмір орендної плати за період з 02.06.2010 року по 30.03.2011 року.

При цьому, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Здійснивши власний перерахунок пені на суму боргу за період з 02.06.2010 року по 02.12.2010 року, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та враховуючи, що в силу п. 3.3. договору, орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 10-го числа наступного місяця, (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 323,75 грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 299,58 грн. пені (623,33 грн. -323,75 грн.), суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору оренди в порядку ст. 651 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотним порушенням його умов зі сторони відповідача.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди, термін, на який укладається договір, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

В обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди позивач зазначає, що відповідач тривалий час не сплачує орендні платежі.

Як встановлено судом та вбачається з розрахунку позивача, відповідач з грудня 2008 року не сплачував орендні платежі, що ним не заперечено та не спростовано.

Як передбачено ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Крім того, в обґрунтування підстав для розірвання договору оренди позивач посилається на невиконання відповідачем  п.5.3 договору оренди щодо обов'язку застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість, визначену експертним шляхом на користь орендодавця і передати в 5-денний термін з моменту отримання страхового полісу копію даного страхового полісу орендодавцю.

Однак, як стверджує позивач, відповідач взятий на себе обов'язок щодо страхування об'єкта оренди не виконав, жодних відомостей, доказів щодо страхування орендованого приміщення за період 2009-2010 роки відповідач ні позивачу, ні суду не надав.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, однак, враховуючи невірний розрахунок пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 35 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються державні органи приватизації - за позовами, з якими вони звертаються до суду та господарського суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави, та за вчинення нотаріусами виконавчих написів про стягнення заборгованості з орендної плати, а також за проведення аукціонів, за операції з цінними паперами.

Згідно підпунктів «а», «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.); із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (85,00 грн.).

Державне мито справляється із позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, а у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 4.5. роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 04.03.1998 року №02-5/78).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей –стягуваною сумою або сумою, оспорюванню за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Господарським судом встановлено, що позивачем в позовній заяві об'єднано вимоги немайнового характеру (про розірвання договору та зобов'язання звільнити приміщення) і майнового характеру (стягнення 6 637,77 грн. основного боргу з орендної плати, 623,63 грн. пені, разом 7 261,40 грн., згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Враховуючи, що ціна позову становить 7 261,40 грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України з вимоги майнового характеру становить 102,00 грн. (встановлений мінімальний розмір державного мита) та 85,00 грн. з вимоги немайнового характеру, а разом 187,00 грн.

Враховуючи, що спір виник з вини Приватного підприємства «Ай-Ті-Ел»державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.                    Стягнути з Приватного підприємства «Ай-Ті-Ел»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Крижанівського, 5, кв. 7, код ЄДРПОУ 33341699) в доход Державного бюджету України (на р/р 31119094700001, одержувач ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код установи 24074109, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094) 6 637 (шість тисяч шістсот тридцять сім) грн. 77 коп. основного боргу та 323 (триста двадцять три) грн. 75 коп. пені.

3.                    Розірвати договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 14.07.2006 року № 379, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Приватним підприємством «Ай-Ті-Ел».

4.                    Зобов'язати Приватне підприємство «Ай-Ті-Ел»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Крижанівського, 5, кв. 7, код ЄДРПОУ 33341699) звільнити орендоване приміщення загальною площею 28,88 кв.м., що розміщене за адресою: Київська область м. Біла Церква вул. Павліченка, 65А.

5.                    В іншій частині позову відмовити.

6.                    Стягнути з Приватного підприємства «Ай-Ті-Ел»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Крижанівського, 5, кв. 7, код ЄДРПОУ 33341699) в доход Державного бюджету України судові витрати: 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Повне рішення складено 04.04.2011 року

   Суддя                                                                                           Антонова В.М.