Рішення

від 27.01.2011 по справі 5/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2011 р.                                                                  Справа № 5/200-10

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

до Приватного малого підприємства «Принтер», м. Вишгород

про стягнення 55645,22 грн.

за участю представників:

позивача:Язвінська Л.М. –дов. від 21.01.2011р. № 292-ню

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(далі – Позивач) до Приватного малого підприємства «Принтер»(далі –Відповідач) про стягнення 55645,22 грн., з яких 40902,93 основного боргу, 9129,74 грн. пені, 622,40 грн. 3% річних та 4990,15 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за виконані підрядні роботи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на виконання навантажувально-розвантажувальних робіт від 29.01.2008р. № ПЗ/МЧ-085068/НЮ (далі –Договір) відповідно до умов якого відповідач –замовник доручає, а позивач  зобов'язується за оплату на умовах, визначених договором, виконати роботи на станції Буча Південно-Західної залізниці.

Згідно п. 2.1.1 Договору замовник зобов'язався своєчасно проводити оплату за виконання робіт в обсягах і в терміни згідно умов договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість робіт по Договору визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1), який є невід'ємною  частиною Договору та який складається згідно діючих затверджених калькуляцій і нормативів.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний провести  попередню оплату в розмірі 100% від вартості робіт шляхом перерахування  коштів  на розрахунковий рахунок дистанції не пізніше ніж за один календарний день до дня початку виконання робіт згідно з п. 1.1 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування сум обслуговуючим банком на розрахунковий  рахунок дистанції.

Після  закінчення  виконання робіт, замовник отримує комплект документів за надані послуги: рахунок, податкову накладну, наряд форми ФТУ-14, а при необхідності –акти виконаних робіт.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008р., а в частині  розрахунків –до повного виконання (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем в період з жовтня по грудень 2008р. були виконані, а відповідачем були прийняті роботи на суму 41071,66 грн.,  що підтверджується нарядами форми ФТУ № 14, які перелічені в позовній заяві та  завірені копії яких долучені до матеріалів справи.  

Разом з тим, відповідач в порушення своїх зобов'язань та умов договору не розрахувався в повному обсязі за виконані позивачем роботи, в зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 40902,93 грн. –різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю виконаних робіт у зазначений період по переліченим в позові нарядам.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, який підписаний в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача, згідно якого сальдо на користь позивача станом на 30.06.2009р. складає 40902,93 грн. Завірена копія зазначеного акта залучена до матеріалів справи.

В зв'язку з тим, що відповідач розрахунок за виконані підрядні роботи в повному обсязі не здійснив позивач виставив відповідачу претензію від 06.10.2009р. № 299/10 з вимогою сплатити наявну заборгованості в розмірі 40902,93 грн., яку відповідач отримав 31.03.2010р. про що свідчить підпис на претензії повноваженої особи відповідача про її отримання, який засвідчений печаткою ПМП «Принтер». Завірена копія претензії залучена до матеріалів справи.

Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.

Дослідивши умови договору суд приходить висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду. За таких обставин правовідносини, які виникли між сторонами за вказаним договором регулюються, зокрема, положеннями глави 61 "Підряд" Цивільного кодексу України.   

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми, договір підряду –це консенсуальний, двохсторонній та оплатний договір.  

Відповідно до вимог ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Зазначена норма Цивільного кодексу України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Суд зазначає, що оскільки відповідач в порушення своїх зобов'язань не провів попередню оплату в розмірі 100% від вартості робіт шляхом перерахування  коштів на розрахунковий рахунок дистанції не пізніше ніж за один календарний день до дня початку виконання робіт, як це передбачено п. 5.2 договору, а позивач в свою чергу виконав передбачені договором роботи, які прийняв відповідач то в силу вимог ст. 854 Цивільного кодексу України обов'язок здійснити розрахунок за виконані роботи в будь якому випадку виник у відповідача після здачі позивачем виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення повного розрахунку за виконані роботи, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 40902,93 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 40902,93 грн. заборгованості за виконані навантажувально-розвантажувальні  роботи.

Оскільки відповідачем було порушено строки здійснення розрахунків за виконані роботи, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за час прострочення січень-грудень 2009р. складають 4990,15 грн. три проценти річних з простроченої суми за вказаний період складають 622,40 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Крім того, позивач на підставі п. 6.2 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення внесення платежів за виконані роботи пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який  сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу, яка за його розрахунком за період з 01.01.2009р.  по 01.01.2010р. складає 9129,74 грн.  

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на зазначені вимоги частини 6 ст. 232 ГК України нарахування пені на прострочені платежі з оплати виконаних робіт за відповідний період припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" стягненню підлягає пеня нарахована на кожний прострочений платіж в межах визначеної позивачем суми боргу та періоду у наданому до позовної заяви розрахунку заявленої до стягнення суми пені, тобто з 01.01.2009р. по останній день шостого місяця з дня початку прострочення кожного окремого платежу в розмірі 3295,55 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 40902,93 грн. основного боргу, 4990,15 грн. інфляційних втрат,  622,40 грн. 3 % річних, 3295,55 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства «Принтер»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Київська, 10, код ЄДРПОУ 13702608) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 40902 (сорок тисяч дев'ятсот дві) грн. 93 коп. боргу, 4990 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 15 коп. інфляційних втрат, 622 (шістсот двадцять дві) грн. 40 коп. трьох процентів річних, 3295 (три тисячі двісті дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. пені, 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 211 (двісті тридцять шість) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

   Суддя                                                                                         Подоляк Ю.В.