Рішення

від 14.04.2011 по справі 3/19/5022-231/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/19/5022-231/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2011 р.Справа № 3/19/5022-231/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Турецького І.М.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ЛАЙФ" , вул. Данила Апостола, 2, м. Львів  (код ЄДРПОУ 20810310)       

до відповідача    Теребовлянської обласної комунальної центральної районної аптеки № 55 , вул. Паращука, 2, м. Теребовля, Тернопільської області ( код ЄДРПОУ 01979718)          

про cтягнення заборгованості

за участю представників сторін:   

від позивача:                              не з‘явився

від відповідача:                    не з‘явився

          Суть справи:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ЛАЙФ", м. Львів  звернулося   до  господарського суду  Тернопільської області   з  позовною  заявою до  відповідача - Теребовлянської  обласної  комунальної   центральної  районної  аптеки №55   , м. Теребовля про стягнення  14 335 грн. 27  коп.  основного боргу , 1049 грн. 70  коп.  пені, 897  грн. 64  коп. інфляційної суми, 377 грн. 41  коп. –3% річних.

          Судові витрати покласти на  відповідача.

Позивачем   надано  суду уточнення  позовних вимог  №269/11  від 11.03.2011р.  (вх. №10195), у зв'язку   з  опискою   у  позовній   заяві   , в якому  просить стягнути з відповідача  14 335 грн. 27  коп.  основного боргу , 1089 грн. 22  коп.  пені,  1049  грн. 70  коп. інфляційної суми, 377 грн. 41  коп. –3% річних.  Судові  витрати  покласти  на  відповідача.

В силу ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що уточнення  позовних вимог не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтерес, суд приймає вищевказану заяву позивача про  уточнення   позовних вимог, як така, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України .

Таким чином, предметом позову є :14 335 грн. 27  коп.  основного боргу , 1089 грн. 22  коп.  пені,  1049  грн. 70  коп. інфляційної суми, 377 грн. 41  коп. –3% річних .

Відповідач  своїм конституційним правом на захист   не  скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника  не  забезпечив,  письмового  відзиву  на  позовну заяву  суду не надав,  хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,  про  що  свідчить  повідомлення  про  вручення  поштового  відправлення (знаходяться  в матеріалах  справи), та  в порядку  передбаченому ст.ст. 64, 77 ГПК  України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 та пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України,  порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 .

Відповідно  до п.3.6. Роз'яснення  Вищого арбітражного суду України  від 18.09.1997 року №02-5/289 "Про деякі питання  практики застосування  Господарського  процесуального кодексу України",    у   випадку   нез'явлення  в  засідання  господарського  суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не  перешкоджає  вирішенню  спору.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.  

Ухвалами суду від 03.03.2010р. , від 17.03.2011р.,   від 31.03.2010р.  розгляд справи №3/19/502-231/2011 , в порядку  ст. 77 ГПК України  , відкладався   відповідно на 17.03.2011р. на 12:00 год. , на  31.03.2011р. на 10:20 год.  та на 14.04.2011р. на 11:50 год.

У розпочатому судовому засіданні представнику  позивача роз'яснено його процесуальні  права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу  , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не   здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

29  грудня 2009  року  Товариство  з  обмеженою  відповідальністю "ФАРМА ЛАЙФ" ( як  постачальник) та  Теребовлянська  обласна  комунальна    центральна  районна аптека №55 (як покупець)    уклали  між  собою   договір поставки  №143, згідно якого постачальник    зобов'язується   передати   покупцю   лікарські   засоби ,  надалі  "Товар"  ,  а покупець зобов'язується   прийняти   та  оплатити    поставлений    товар  на  умовах   цього   договору. Продавець  здійснює  поставку  товару  окремими   партіями   в асортименті  , кількості    та  за  цінами ,  зазначеними   у видаткових  накладних  , що складають невід'ємну   частину  цього  Договору ( п. 1.1., п.1.2. Договору).

У  відповідності  до  п.2.2. даного  Договору , покупець  зобов'язується   оплатити   кожну поставлену    партію   товару   у визначений    відповідною    видатковою  накладною    строк  шляхом    перерахування   коштів  на поточний  рахунок   постачальника ,   зазначений   у цьому  Договорі  ,  або  окремо  погоджений   сторонами.

Як  вбачається  із  матеріалів  справи, позивач  виконав    свої  договірні  зобов‘язання   належним  чином  ,  здійснив поставку  товару, відповідно  до умов   договору,  в свою  чергу  відповідач  прийняв    товар ,    що  підтверджується   накладними  , належним  чином  завірені  представниками сторін та   скріплені   печатками юридичних  осіб (знаходяться   в матеріалах справи) .

Однак,   відповідач   не повністю   здійснив   оплату   поставленого товару.

Внаслідок   невиконання   відповідачем   належним  чином  своїх договірних   зобов‘язань  , станом на   момент  розгляду  справи    виникла  заборгованість   відповідача  перед  позивачем  на суму 14 335 грн. 27  коп.  , що  підтверджується    актом   звірки   розрахунків  між  сторонами   у   даній справі станом  на 01.12.2010р.   підписаний повноважними представниками сторін та   скріплений   печатками юридичних  осіб   та  розрахунком   боргу  поданим  позивачем.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до   звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як  вбачається із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України,   продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

11.03.2010р.  позивачем  надіслано  відповідачу лист -  нагадування  №03/11 про  неналежне виконання  договірних   зобов'язань,  про  що  свідчить  квитанція №463  від 11.03.2010р.,  проте  відповіді  позивач   не  отримав.

Оцінивши представлені документальні докази,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу на суму 14 335 грн. 27 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають  задоволенню .

Згідно  п. 8.2.  Договору  поставки  №143  ,  у випадку  затримки  оплати   товару  постачальник   має право стягнути   з  покупця   пеню в розмірі  подвійної  облікової   ставки  НБУ за  кожен  день прострочення .

Відповідно до  умов   Договору, за несвоєчасне  виконання  грошового зобов‘язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі  1089 грн. 22 коп.  ,  яка  відповідачем  не  сплачена.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. (ст.549 ЦК України)

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ст.. 550 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі. (ст.. 551 ЦК України)

Стаття 1 Закону  України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань» передбачає, що  платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За  таких обставин справи  ,  суд  прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача  пені  на суму 1089 грн. 22 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають  задоволенню .

В результаті несвоєчасної оплати за поставлений  товар   позивач нарахував відповідачу   суму  боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –1049 грн. 70 коп.  та 3 %  річних –377 грн. 41  коп. , які на день розгляду  справи позивачу не сплачені.

Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України)

З огляду на наведене ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача      суми  боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –1049 грн. 70 коп.  та 3% річних –377 грн. 41   коп. ,  документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

Крім  того  ,  судом   встановлено  , той  факт  ,  що відповідач -  Теребовлянська  обласна  комунальна   центральна  районна  аптека №55 (код  ЄДРПОУ 01979718)    знаходиться    за  адресою м. Теребовля  вул. Паращука, 2  Тернопільської області , яка  зазначена  у  позовній  заяві  ,   про  що  свідчить   довідка   з  Єдиного   державного  реєстру    юридичних   осіб   та  фізичних  осіб –підприємців  серії №АЕ №703256  станом  на  04 березня 2011  року  (час розгляду  справи ).

Відповідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.    

Позивачем заявлено  клопотання    про  забезпечення позовних вимог  шляхом  накладення   арешту   на  всі   банківські    рахунки   та  майно  відповідача .

У відповідності до ст. 66 Господарського процесуального кодексу , господарський  суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.          

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, (в тому числі грошові суми), цінні папери  тощо, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення).

Згідно , Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/611 “ Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову ”, (з наступними змінами та доповненнями), у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення  господарським  судом  арешту  на  рахунки   боржника  чинним  законодавством   не передбачене.

Заявник повинен обґрунтувати підстави для забезпечення позову поданням відповідних доказів з урахуванням зазначених вимог, передбачених статтею 33 ГПК України.

Із представлених документів  позивачем до заяви про забезпечення позову  не долучено таких доказів, а відтак, суд вважає, що клопотання щодо  забезпечення позову шляхом накладення арешту    на  всі   банківські    рахунки   та  майно  відповідача, документально   не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.

Судові витрати, в порядку ст.49 ГПК України , покласти на відповідача.

Разом з тим, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями “ Про державне мито ”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду державного мита сплачено 175 грн. 00 коп., а належало до сплати 168 грн. 52 коп. , а тому  решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 49, 66, 67,  82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 559, 551,  625 , 629, 712  Цивільного кодексу України, ст. ст.  173 , 193 ГК України,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні  клопотання  щодо  забезпечення   позову,  відмовити.

2.          Позов задовольнити .

3.          Стягнути з Теребовлянської  обласної  комунальної   центральної  районної  аптеки №55, м. Теребовля  вул. Паращука, 2  Тернопільської області (код  ЄДРПОУ 01979718) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ЛАЙФ" , вул. Данила Апостола, 2, м. Львів  (код ЄДРПОУ 20810310)  - 14 335 грн. 27  коп.  основного боргу , 1089 грн. 22  коп.  пені,  1049  грн. 70  коп. інфляційної суми, 377 грн. 41  коп. –3% річних, 168 грн. 52 коп. в повернення  витрат по оплаті державного мита, 236 грн. 00  коп.  в повернення витрат по  оплаті інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу.

4.          Повернути  Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМА ЛАЙФ" , вул. Данила Апостола, 2, м. Львів  (код ЄДРПОУ 20810310)  із  державного  бюджету України  зайво сплаченого державного мита в сумі 6 (шість) грн.  48 коп.  Оригінал   платіжного  доручення  №6502   від 01.02.2011р.    про  сплату  державного  мита    в  сумі  175 грн. 00 коп. залишається  в матеріалах справи №3/19/5022-231/2011.

5.          Видати довідку.

6.          Наказ видати стягувачеві  після  набрання  судовим  рішенням  законної  сили.

7.          На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "18" квітня 2011  року  , через місцевий господарський суд.

8.          Рішення направити сторонам у справі.

Суддя                                                                                          І.М. Турецький