Постанова

від 13.04.2011 по справі 31/257-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/257-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2011 року                                    Справа №  31/257-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого  Головка В.Г. (доповідач)    

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Осадчий О.С., довіреність від 30.07.2009

від відповідача: Косенко С.А., директор, Томащук В.М., довіреність від 08.09.2010

розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Моддис” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі №31/257-10

за позовом           Науково-виробничої приватної фірми „Семікс”, м. Дніпропетровськ

до  товариства з обмеженою відповідальністю „Моддис”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 182713,88грн. та виселення

         ВСТАНОВИВ:          

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі № 31/257-10 (суддя Єременко А.В.) позов Науково-виробничої приватної фірми „Семікс” до  товариства з обмеженою відповідальністю „Моддис” про стягнення 182713,88грн. та виселення задоволено. Виселено товариство з обмеженою відповідальністю  „Моддис” з приміщень, визначених в п.1.1 договору №20/3 оренди нежитлового приміщення в офісній будівлі від 31 березня 2010р. на користь Науково-виробничої приватної фірми „Семікс”. Виселено товариство з обмеженою відповідальністю  „Моддис” з приміщення рампи та стоянки для машин, визначених в п.1.1 договору № 21/3 оренди нежитлового приміщення в складському приміщенні від 31 березня 2010р. на користь   Науково-виробничої приватної фірми „Семікс”. Стягнуто за уточненим позовом з товариства з обмеженою відповідальністю „Моддис” на користь Науково-виробничої приватної фірми „Семікс” 140521,5грн. заборгованості  з орендної плати та  281043,00 неустойки.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати повністю як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на наступне:

-          позивач при укладенні договору суттєво порушив істотні умови договору, не повідомив відповідачу про те, що відносно НВПФ „Семікс” ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2009р. порушено справу про банкрутство;

-          позивачем не надано суду ніяких доказів того, що надавав послуги по оренді вказаних приміщень, які повинні оформлюватися щомісячно актами виконаних послуг. Таких актів виконаних та підписаних робіт, які можуть служити доказом надання послуг оренди з боку позивача, з червня 2010року не існує. Позивач зовсім ніяких доказів не надав суду про виконання зі свого боку обов'язків по наданню відповідач послуг оренди. Рішення було прийняте судом лише на підставі укладених договорів оренди та розрахунку несплати оренди та неустойки за період несплати оренди, тощо.

        Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, але його представник в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

        В ході судового розгляду відповідач надав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду судом інших справ, пов'язаних з даною справою.

        Ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.12.2010р. зазначене клопотання  було задоволено, яка за касаційною скаргою Науково-виробничої приватної фірми „Семікс”          скасована постановою Вищого господарського суду України  від 01.02.2011р., а справа  передана до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для здіснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. по суті.

         Після повернення справи з суду касаційної інстанції, провадження за апеляційною скаргою у справі №31/257-10 було поновлено ухвалою від 14.03.2011р.

         Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи  апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що між Науково-виробничою приватною фірмою „Семікс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Моддис” 31 березня 2010р. були укладені договори №20/3 та № 21/3 оренди нежитлових приміщень в офісній будівлі, за умовами  якого позивачем відповідачеві було передано в  тимчасове платне користування на умовах оренди приміщення, загальною площею відповідно 392,45кв.м та 1567,7кв.м,  рампи –251,3 кв.м; стоянки для автомашин –90кв.м.

Відповідно до умов договорів відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно до 5 числа поточного місця сплачувати орендну плату за користування орендованим майном, у тому числі за договором №20/3 у розмірі 45грн. за 1кв.м приміщення, а за договором  №21/3 - 30грн. за 1кв.м приміщення, 15грн. за 1кв.м рампи, 20грн. за 1кв.м стоянки  автомашин.

Факт передачі  нежитлових приміщень,  рампи та стоянки для автомашин в оренду  підтверджується двосторонніми копіями актів прийому-передачі від 31.03.2010р. за договорами  оренди № 20/3, № 21/3.

Відповідно до п.3.3 цих договорів відповідач зобов'язувався  сплачувати орендну плату в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача щомісячно до 5 числа поточного місяця.

Відповідач свої зобов'язання за договорами щодо сплати орендної плати належним чином не виконав.

За умовами п.6.2 договорів оренди договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар не сплачує орендну плату більше 10 календарних днів, тоді договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Позивач 16.06.2010р. направив на адресу відповідача повідомлення №17/6 та  №18/6, в яких зазначалось про відмову від договору №20/3, №21/3 та розірвання  їх з 16.06.2010р. Одночасно вимагалось  передати за актом здачі-приймання приміщення та майно, що орендувалось протягом одного місяця, тобто до 16.07.2010р. у відповідності до вимог п.5.1, 5.2, 5.3 договорів оренди.

Відповідач заборгованість по орендній платі не сплатив, орендовані приміщення не звільнив, що стало підставою звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

         До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

         За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За уточненим розрахунком позивача заборгованість з орендної плати за червень-липень 2010р. склала 140 521,5грн.

Зазначений розрахунок відповідачем в установленому порядку не спростовано, доказів належного виконання обов'язків щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди не надано.

         За таких обставин суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі  140521,5грн.

За статтею 628 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї сторони договір оренди може бути дострокової розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму в порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Згідно ч.1 ст.651  ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п.6.2 договорів оренди  договір може бути достроково розірваний за ініціативою Орендодавця, якщо Орендар не сплачує орендну плату більше 10 календарних днів, тоді договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Такі повідомлення були надіслані позивачем та отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах копіями  фіскального чеку про відправку від 16.06.2010р., копією опису вкладення від 16.06.2010р. та копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.06.2010р.

Отже, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що договори оренди №20/3 та №21/3 від 31.03.2010р. є розірваними з 24.06.2010р.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

Пунктами 5.1 та 5.3 договорів оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди Орендар зобов'язаний передати Орендодавцю приміщення та майно, що орендується, протягом 1 місяця з моменту закінчення терміну оренди за актом передачі. Приміщення вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Згідно п. 6.4 Договорів  оренди  при припиненні договору орендар зобов'язується передати Орендодавцю орендоване приміщення в належному стані, у урахуванням нормального зносу. Про передачу приміщення складається акт.

Вищевказані умови Договорів оренди відповідачем виконані не були, спірні приміщення у спосіб, передбачений умовами Договору, не звільнені.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Спірні приміщення були повернуті позивачеві 27 вересня 2010р., що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Виходячи з розміру орендної плати та періоду користування річчю, позивачем була збільшена вимога про стягнення з відповідача неустойки за час користування майном за межами договору №20/3 від 31.03.2010р. за період з 25.07.2010р. по 25.09.2010р. в сумі 70641,00грн., а за межами договору №21/3  від 31.03.2010р. за той же період в сумі  210402грн., яка правомірно задоволена судом.

Посилання апелянта на те, що орендовані приміщення не були повернуті позивачеві з причин передачі їх 01.06.2010р. виконавчою службою на відповідальне зберігання, не приймаються до уваги, оскільки постановою державної виконавчої служби від 11.06.2010р. виконавче провадження, на яке посилається відповідач, було зупинено (а.с.5 т.2).

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів щодо сплати орендної плати за спірний період відповідач не надав, розрахунки позивача в установленому порядку не спростував.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи на час його хвороби суд залишив без задоволення, виходячи з вимог ст.102 Господарського процесуального кодексу України.

   Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

        ПОСТАНОВИВ:

        Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2010р. у справі №31/257-10  залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

        Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                          В.Г.Головко

Судді                                                                                       А.О.Логвиненко

                                                                                                            Т.Г. Стрелець