Постанова

від 14.04.2011 по справі 5013/219/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5013/219/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011 року                                                                   Справа №  5013/219/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач)    

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Знам'янка Кіровоградської області

на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року у справі  № 5013/219/11

за заявою  Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Знам'янка Кіровоградської області

до   Приватного підприємства “Фінстайл”, м. Знам'янка Кіровоградської області

про банкрутство відсутнього боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року (суддя Деревінська Л.В.) за завою кредитора Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області до боржника –Приватного підприємства “Фінстайл”, про банкрутство відсутнього боржника провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України (а.с.37-40).

Вищевказану ухвалу господарського суду Кіровоградської області  мотивовано тим, що фінансові санкції не відносяться до  податків та обов'язкових платежів та не можуть  вважатись кредиторськими вимогами в розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція її оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права. Посилаючись на п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України скаржник стверджує, що при вирішенні питання про провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника грошове зобов'язання Приватного підприємства “Фінстайл” має обраховуватись з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності. Вважає необґрунтованим припинення провадження у справі саме за відсутністю предмета спору, оскільки, спір є і заборгованість в розмірі 1870 грн. існує на протязі 2010 і 2011 років.

Скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року, справу передати господарському суду для розгляду.

Представники ініціюючого кредитора та боржника в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,  судова колегія вважає, що апеляційна скарга Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 18 лютого 2011 року Знам'янська об'єднана державна податкова інспекція у Кіровоградській області звернулась до господарського суду Кіровоградської області з заявою про визнання банкрутом   Приватне підприємство “Фінстайл” за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон про банкрутство).

Заяву ДПІ обґрунтувало тим, що розмір безспірних грошових вимог складає 1870 грн., до яких відносяться  штрафні санкції, нараховані податковою інспекцією на підставі податкових повідомлень –рішень № 0000171510/0 і № 0000181510/0 від 12 серпня 2010 року, № 0000101520/0 від 04 серпня 2010 року, № 0000341510/0 і          № 0000361510/0 від 11 серпня 2010 року, № 0000151520/0 від 02 вересня 2010 року, № 0000661510/0 і № 0000671510/0 від 15 листопада 2010 року, відсутністю боржника за місцезнаходженням.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником  протягом  трьох  місяців після встановленого для  їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.52 Закону про банкрутство у разі, якщо                 громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі  ненадання  боржником  протягом року до органів  державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за  наявності  інших ознак,  що  свідчать  про  відсутність  підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство  відсутнього боржника  може  бути  подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до ст.1 Закону про банкрутство неплатоспроможність – неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Грошове зобов'язання – зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не  зараховуються  недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння  шкоди життю  і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди,  зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої  участі. Склад  і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги,  сума  кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити  боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви  про  порушення  провадження  у справі про банкрутство, якщо інше  не  встановлено  цим  Законом.

Відповідно до п.4.5. Рекомендацій Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року, № 04-5/1193 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Закон не зазначає, які зобов'язання належить вважати податком і збором (обов'язковим платежем) і які саме суми мають враховуватися господарським судом при порушенні провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.

Господарські суди не можуть застосовувати положення статті 1 Закону про банкрутство щодо визначення терміну “грошове зобов'язання” до зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки у ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України зазначено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (постанова Верховного Суду України від 10 лютого 2004 року у справі №3-26к04 за заявою ДПІ у м. Хмельницькому про визнання Закритого акціонерного товариства “Спецкомунбуд” банкрутом).

Частиною другою статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” (в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Цей Закон, як зазначено в його преамбулі, визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про систему оподаткування” (в редакції Закону України від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР) будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, сплаті не підлягають.

Згідно зі ст.13 Закону України “Про систему оподаткування” в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у ст.ст.14 і 15 цього Закону.

Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України “Про систему оподаткування”, сплаті не підлягають.

Наведені вище норми кореспондуються із нормами Податкового кодексу України (набрав чинності з 01 січня 2011 року).

Відповідно до ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори. Перелік податків і зборів міститься у ст.ст.9 та 10 цього Кодексу. Згідно п.9.4. ст.9 та п.10.5. ст.10 вказаного Кодексу, установлення загальнодержавних та місцевих податків і зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Згідно з положеннями Закону України “Про державну податкову службу в Україні” пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

За змістом ст.ст.111, 113, 129 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції та/або пеня є мірою фінансової відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З огляду на наведене, законодавчі акти не відносять суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, у вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших штрафних чи фінансових санкцій враховуються окремо.

Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року ”Про судову практику в справах про банкрутство” регламентовано, що  до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначені на дату подання заяви до господарського суду, а згідно з п.36 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 подальший перебіг  провадження у справах про банкрутство, коли у  встановленому  порядку виявлено безпідставність  вимог  ініціюючого кредитора, законом не передбачений, тому судам слід припиняти  провадження у справі на підставі  п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, тобто справу порушено за відсутності  достатніх правових підстав.

          З врахуванням викладеного, ухвала господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року відповідає діючому законодавству, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року у справі  № 5013/219/11 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Знам'янка Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.В. Джихур      

Суддя                                                                                  О.М. Виноградник     

Суддя                                                                                  О.М. Лисенко