Постанова

від 14.04.2011 по справі 5013/79/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5013/79/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011 року                                    Справа №  5013/79/11

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

представники сторін у судове засідання не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Знам`янської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Знам`янка Кіровоградської області на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2011 року у справі № 5013/79/11

за заявою Знам`янської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Знам`янка Кіровоградської області

до боржника приватного підприємства “Ільвест Плюс”, с.Копані Знам`янського району Кіровоградської області 

про банкрутство відсутнього боржника,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2011 року (суддя Поліщук Г.Б.) провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Ільвест Плюс” за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, вважається закінченою дія мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, скасовано заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, застосовані ухвалою суду про порушення провадження у справі від 28.01.2011 року. (а.с.51-54).

Ухвала мотивована тим, що Знам`янською ОДПІ при звернені до господарського  суду  із заявою про порушення провадження у справі відсутнього боржника не надано доказів безспірності вимог в розумінні Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а штрафні санкції за порушення податкового законодавства не можуть входити до складу грошових вимог ініціюючого кредитора в  розумінні ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; в якості норм  матеріального права господарський суд послався на ст.ст.1,5,6,7,52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 8,9,10, 111, 113, 129 Податкового кодексу України.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ініціюючий кредитор - Знам`янська ОДПІ - звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на приписи статті 5 Закону України Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статей 5, 14 Податкового кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що при вирішенні питання про провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника грошове зобов'язання приватного підприємства “Ільвест Плюс” має обраховуватись у відповідності з визначенням, яке наводиться в пункті 14.1.39 статті 14 Податкового кодексу України (грошове зобов'язання платника податків), а саме з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності.

Податковий борг (п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України) приватного підприємства “Ільвест Плюс” в загальній сумі 1190 грн. виник і існує на протязі 2009-2011 років, отже, вважає скаржник, предмет спору присутній, а тому з висновком суду про припинення провадження у справі про банкрутство на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України - за відсутності предмета спору - скаржник не погоджується.

Приватне підприємство “Ільвест Плюс” відзив на апеляційну скаргу не надало, представник у судове засідання не з`явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

28.01.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство приватного підприємства “Ільвест Плюс”, с.Копані Знам`янського району Кіровоградської області  за заявою Знам`янської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Знам`янка Кіровоградської області від 13.01.2011 року вих.№9910/10 на підставі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”( а.с.1).

Заяву про порушення провадження у справі про банкрутство було обґрунтовано тим, що у боржника  існує непогашений податковий борг перед бюджетом на загальну суму 1190 грн.,  що підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями №0001341500/0 від 19.08.2009р, №0001791500/0 від 12.11.2009р., №0000111510/0 від 12.05.2010р., №0000301510/0 від 20.08.2010р., які розміщено на дошці податкових оголошень в зв'язку з неможливістю відділення зв'язку вручити боржнику такі повідомлення-рішення..

Остання звітність по ПДВ подана боржником 14.10.2008 року, остання звітність по податку на прибуток подана 10.11.2008 року, розрахунок комунального податку –07.10.2008 року.

В якості норм матеріального права ініціюючий кредитор послався на ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Щодо ненадання боржником до органів ДПІ податкової звітності, то в своїй заяві про порушення провадження у справі ініціюючий кредитор посилається на факт її неподання більше року.

Згідно зі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.

Отже, відповідно до приписів наведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Частинами 8, 10 ст.7 цього Закону передбачено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; до заяви кредитора –органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.   

Ініціюючим кредитором не надано копії неоплаченого розрахункового документу, за яким відповідно до закону здійснюється списання коштів з рахунку боржника з підтвердженням банківською установою про прийняття цього документу до виконання, відмову у виконанні списання через відсутність у боржника грошових коштів, доказів вжиття заходів по отриманню заборгованості у встановленому законом порядку (судове рішення, документи виконавчого провадження тощо).

Статтею 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” регламентовано, що докази, що підтверджують підстави для ініціювання справи про банкрутство, повинні бути надані до господарського суду в якості додатку до заяви ініціюючого кредитора та не можуть бути витребувані в подальшому господарським судом.   

Крім цього, колегія суддів зазначає, що у  відповідності  до ст.1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов'язання –це  зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду.

З наданих до справи корінців податкових повідомлень-рішень вбачається, що заборгованість боржника визначена ініціюючим кредитором як фінансові санкції.

Посилання скаржника на приписи статей 5, 14 Податкового кодексу України до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки згідно до п.п.1.1,1.3 ст.1 Податкового кодексу України (набрав чинності на момент звернення із Заявою до суду) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми розділу V Закону України "Про банки і банківську діяльність", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судова колегія зауважує, що пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року передбачено, що: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 11 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору). "

Враховуючи вищевикладене, висновок господарського суду, викладений в резолютивній  частині  оскаржуваної ухвали,  відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а провадження у справі про банкрутство боржника порушено без достатніх  правових підстав та підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті, оскільки не спростовують  вищевикладене та правову оцінку матеріалів справи згідно з законом.

Керуючись ст.ст.101-103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

 П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу  Знам`янської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Знам`янка - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 02.03.2011 року у справі №5013/79/11  - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                               О.М. Лисенко   

Суддя                                                                                     О.М. Виноградник

Суддя                                                                                      О.В.Джихур