Постанова

від 19.02.2008 по справі 4/288-4846

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"19"

лютого 2008 р.

Справа №

4/288-4846

 16:00

 м.

Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у

складі               

при

секретарі судового засідання 

Розглянув

справу

за позовом  Шумського районного споживчого товариства,

вул. Українська, 42, м.Шумськ, Тернопільської області         

третя особа,

яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю

"Шумськ - Інвест", вул. Українська, 38, м. Шумськ, Тернопільської

області   

до  

Шумської міської ради,  вул.

Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільської області   

третя особа, 

ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання не чинними рішень

За участю

представників сторін:

позивача: представник Помазанська С.І., довіреність №

243 від 01.11.07р.

третьої

особи на стороні позивача: представник

Назарук Т.А., довіреність №4 від 02.01.08р.

відповідача: не з'явився

третьої особи на стороні

відповідача:  не з'явився

Суть справи:

В судовому

засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені

ст.ст. 49, 51, 54, 130 КАС України, роз'яснено.

Шумське районне

споживче товариство вул. Українська, 42, м. Шумськ, Тернопільської області

звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до

відповідача - Шумської міської ради, вул. Українська, 59, м. Шумськ,

Тернопільської області, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання нечинними та скасування рішень виконавчого комітету Шумської

міської ради: “Про надання дозволу на виготовлення проектної документації на

встановлення павільйону на ринковій площі жит. м. Шумськ ОСОБА_1” № 221 від

29.07.2004р. та “Про надання дозволу ОСОБА_1 на розміщення торгового павільйону

на торговому ринку по вул. Українській м. Шумськ” від 10.01.2007р.

Відповідач у

поданому 21.12.2008р. запереченні на позов за №932 від 20.12.2007р. та його

повноважний представник в судових засіданнях проти позову заперечив,

посилаючись на те, що акти вибору земельних ділянок під розміщення  торгових павільйонів підписані головою

правління Шумського РайСТ та директором об'єднання «Ринок», що можна трактувати

як добровільну відмову позивача по справі від права користування земельною

ділянкою; зазначає також, що право власності на ці споруди за всіма

підприємцями визнано рішенням суду, отже у відповідності до п. 1 ст. 120

Земельного кодексу України вони набули право користування земельними ділянками;

хоча договори оренди з підприємцями не укладались, але орендні платежі ними

фактично сплачувались, про що свідчать фіскальні чеки (графа -орендна плата).

Представник

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - ОСОБА_1 в судових засіданнях проти позову заперечив, посилаючись

на те, що предметом спору у цій справі є спір про право користування земельною

ділянкою, а тому ця справа не може бути публічно-правовим спором і не може

підпадати під визначення справи адміністративної юрисдикції і розглядатися

господарським судом. Зазначив також, що позивач надав ОСОБА_1 згоду на

встановлення торгового павільйону і сам приймав безпосередню участь в оформлені

документів вибору місця розташування земельної ділянки на якій мав розміститися

торговий павільйон, що підвереджувалося актом вибору земельної ділянки на

ринковій площі; земельна ділянка надавалася для ринкової інфраструктури згідно

із державним актом на право постійного користування землею, який видано

Шумському районному споживчому товариству відповідно до рішення Шумської

міської ради №33 від 29.09.2000р.; рішенням господарського суду Тернопільської

області від 03.12.2007р. по справі №10/240-4609 задоволено позов товариства з

обмеженою відповідальністю “Шумськ-Інвест” і визнано за ним право власності на

цілісний майновий комплекс підприємства споживчої кооперації “Ринок”, який

розміщений на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні позивача, дане

рішення є підставою для переходу права користування земельною ділянкою на

правах оренди. Крім того вважає, що позивачем пропущено строк, встановлений ст.

99 КАС України, для звернення до адміністративного суду.

21.12.2007р.

представником третьої особи на стороні відповідача заявлено клопотання про

виклик і допит свідка -голови правління Шумського РайСТ Ногас, яке судом

відхилено з огляду на вимоги п.4 ст. 70 КАС України, згідно з якого обставини,

які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не

можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків,

коли щодо таких обставин не виникає спору.

22.01.2008р. до

господарського суду Тернопільської області поступила заява ТзОВ

"Шумськ-Інвест", м. Шумськ за №25 від 21.01.2008р. про залучення його

до участі у справі, як третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача, оскільки рішення по справі №4/288-4846 може

вплинути на права, інтереси та обов'язки товариства. У відповідності до п. 2

ст. 53 КАС України, зазначена заява судом задоволена та залучено до участі у

справі як третю особу на стороні позивача - Товариство з обмеженою

відповідальністю "Шумськ - Інвест".

У поданій 22.01.2008р.

заяві за №7/39 від 21.01.2008р. Шумським районним споживчим товариством, у

відповідності із ст. 51 КАС України, збільшено позовні вимоги.

Ухвалою

господарського суду Тернопільської області від 22.01.2008р. залучено до участі

у справі № 4/288-4846 ТзОВ "Шумськ-Інвест", м. Шумськ та у

відповідності до ст. 150 КАС України оголошено перерву в попередньому судовому

засіданні до 01.02.2008р. для надання можливості сторонам подати додаткові

докази та пояснення.

01.02.2008р.

Шумська міська рада подала додаток до заперечення за №95 від 29.01.2008р., які

є аналогічними тим, що викладенні у запереченні за № 932 від 20.12.2007р. та

просила закрити провадження у справі.

12.02.2008р.

Шумська міська рада подала додаток до заперечення за №129 від 11.02.2008р., які

є аналогічними тим, що викладенні у запереченнях за № 932 від 20.12.2007р., №

95 від 29.01.2008р. та просила закрити провадження у справі.

12.02.2008р.

представником третьої особи на стороні відповідача заявлено клопотання б/н від

28.01.2008р. про зупинення розгляду справи у зв'язку із тим, що Шумським

районним судом 23.01.2008р. прийняті до провадження позовні матеріали

громадянина ОСОБА_2 та громадянки ОСОБА_3 про скасування рішення Шумської

міської ради №33 від 29.09.2000р., і посилався на те, що відповідачем при

прийнятті даного рішення не було враховано раніше прийнятих рішень, що

стосується даної земельної ділянки, яка, як вони вважають перебувала у їхньому

користуванні та те, що оскаржуване рішення не було підписано міським головою м.

Шумська. Представник позивача проти клопотання заперечив посилаючись на те, що

позов не підвідомчий Шумському районному суду, оскільки стороною по справі

виступає приватний підприємець, а не фізична особа, а також те, що подання

позовних матеріалів ще не свідчать про порушення провадження по справі  Шумським районним судом. Суд ухвалив в

клопотанні відмовити за відсутності доказів порушення провадження по справі.

У відповідності

до ст. 150 КАС України оголошувалась перерва в судовому засіданні до

19.02.2008р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази та

пояснення.

Технічна

фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалась за відсутності

відповідних клопотань представників сторін.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін та третіх

осіб, судом встановлено наступне:

- 29.07.2004р.

виконавчим комітетом Шумської міської ради прийнято рішення №221 «Про надання

дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення павільйону на

ринковій площі жит. м. Шумськ ОСОБА_1»;

- 29.11.2005р.

виконавчим комітетом Шумської міської ради прийнято рішення №379 «Про надання

дозволу на будівництво торгового павільйону на ринковій площі по торгівлі

промисловими товарами жит. м. Шумськ ОСОБА_1»;

- на підставі

дозволу №01 від 10.01.2007р. на розміщення малої архітектурної форми (торгового

павільйону), гр. ОСОБА_1 було збудовано торговий павільйон, який актом

державної технічної комісії, затвердженим розпорядженням голови Шумської

райдержадміністрації від 25.05.2007р. прийнято в експлуатацію, а рішенням

Шумського районного суду від 18.09.2007р. за гр. ОСОБА_1  визнано право власності на торговий павільйон

загальною площею 15,2 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2;

- оскаржуючи

рішення відповідача позивач посилається на те, що всупереч Закону України “Про

основи містобудування”, “Про планування і забудову територій”, Земельного

кодексу України виконком Шумської міської ради без вилучення земельної ділянки

та внесення відповідних змін у Державний акт на право постійного користування землею

серії ІІ-ТР №000968, без дозволу землекористувача (Шумського РайСТ), дав дозвіл

на розміщення торгового павільйону на земельній ділянці, яка йому належить на

праві постійного користування, чим порушив його права.

Оцінивши

зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов

до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, з огляду на наступне:

- на виконання

Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987р. №124 “Про

заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків” Шумському РайСТ, як організації

споживчої кооперації, було безоплатно передано у власність колгоспний ринок, що

також підтверджується рішенням Конституційного суду України від 11.11.2004р. у

справі №1-30/2004;

- рішенням

арбітражного суду Тернопільської області від 03.09.1998р. у справі № 1922-4

зобов'язано Шумську селищну Раду закріпити за Шумським РайСТ земельну ділянку в

смт. Шумськ по вул. Українська, на якій знаходиться ринок та видати державний

акт на право постійного користування нею;

- на підставі

рішення ІХ сесії Шумської міської ради ХХІІІ скликання №33 від 29.09.2000р.

“Про розгляд матеріалів інвентаризації земельних ділянок ринку Шумського РайСТ

по вул. Українська” Шумському РайСТ видано Державний акт на право постійного

користування землею в м. Шумськ,  вул.

Українська (торговий ринок) площею 1,1365 га серії ІІ-ТР № 000968 від

13.09.2001р., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право

постійного користування землею за №34;

- згідно

договору купівлі-продажу від 10.10.2007р. позивач продав ТОВ “Шумськ-Інвест”

підприємство споживчої кооперації “Ринок” (цілісний майновий комплекс).

Рішенням господарського суду Тернопільської області  від 03.12.2007р. у справі №10/240-4609 договір

визнано дійсним і визнано право власності на цілісний майновий комплекс  - ПСК “Ринок” м. Шумськ за ТОВ “Шумськ

-Інвест”, яке й залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на

стороні позивача;

- згідно

ч.1ст.120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і

споруду право користування на земельну ділянку може переходити на підставі

договору оренди (як в розглядуваному спорі, оскільки позивач власником

земельної ділянки закріпленої за ринком не являється). Згідно ч.2 ст.125

Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після

укладення договору оренди і його державної реєстрації. Тобто момент переходу

права користування земельної ділянки при переході права власності на будівлі,

споруди, що на ній знаходяться законом чітко визначено. Однак, момент

припинення землекористування продавцем будівель і споруд, що розташовані на

земельній ділянці однозначно в земельному законодавстві не визначено.

Враховуючи, що момент переходу права власності на будівлі і споруди з моментом

переходу права користування земельною ділянкою закріпленою (виділеною) за цими

будівлями і спорудами як правило не співпадає, слід вважати, що припинення

землекористування у продавця будівель і споруд відбувається після укладення

договору  оренди з покупцем будівель і

споруд та його державної реєстрації;

- сторонами та

третіми особами не представлено доказів укладення договору оренди з його

державною реєстрацією з покупцем ринку (ТОВ “Шумськ-Інвест”) як на момент

звернення з позовом так і на день вирішення спору по суті, не представлено

доказів знаходження земельної ділянки закріпленої за ринком в землях запасу в

результаті добровільної відмови, чи вилучення у позивача по причині продажу ПСК

“Ринок” чи по іншій причині, тому Шумське райСТ на даний час є належним

землекористувачем та належним позивачем у даній справі. Крім того, згідно

довідки Шумського реєстраційного відділу Тернопільської регіональної філії

Державного підприємства “Цент Державного земельного кадастру при Державному

комітеті України по земельних ресурсах”№5/8/001 від 11.01.2008р.

землекористувачем земельної ділянки в м. Шумськ, вул. Українська (торговий

ринок) розміром 1,1365 га  згідно

Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ТР

№000968 від 13.09.2001р., являється Шумське райСТ і інформація про зміни в цей

державний акт відсутня;

- як вбачається

із матеріалів справи, торговий павільйон побудований                 ОСОБА_1 та розміщений на

території ринку, тобто на земельній ділянці, яка належить на праві постійного

користування позивачу і будівництво відбулось на підставі оскаржуваних рішень

відповідача. Оскільки, питання полягало у будівництві та встановленні малої

архітектурної форми, тому вирішуючи його, слід було керуватися в т.ч. й

Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення

підприємницької діяльності затвердженими наказом Державного комітету

будівництва, архітектури та житлової політики України №227 від 13.10.2000р. та

зареєстрованими в Мін'юсті України 27.10.2000р. за №755/4976, і чинними під час

надання дозволу на встановлення (будівництва) кіоску. Згідно п.п.2;8 вказаних

типових правил, суб'єкту підприємницької діяльності надається дозвіл на

розміщення малої архітектурної форми за умови подання документу, що посвідчує

право на земельну ділянку;

- такі ж вимоги

ставить ст. 22 Закону України “Про основи місто будування”,               ст. 24 Закону України “Про

планування і забудову територій”, п.2 Положення про порядок надання дозволу на

виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету

будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000р. №273 та

зареєстрованого в Мін'юсті України 25.12.2000р. за №945/5166;

-  відповідно до приписів ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язанні діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що

передбачений Конституцією України та законами України;

- у

відповідності до ст.ст. 10, 25, 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в

Україні” від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (із послідуючими змінами і доповненнями)

місцеві ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні

територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і

повноваження місцевого самоврядування, визначенні Конституцією, цим та іншими

законами;

-  враховуючи наведене, відповідач, надаючи

дозвіл підприємцю ОСОБА_1 на будівництво та розміщення малої архітектурної

форми (кіоску) на земельній ділянці, яка належить на праві користування

позивачу, відповідно до вимог ч.5 ст.116 Земельного кодексу України

зобов'язаний був провести процедуру вилучення земельної ділянки в порядку ст.

149 Земельного кодексу, або припинення землекористування при наявності

добровільної відмови від права користування в порядку ст. 141 Земельного

кодексу України, що останнім зроблено не було;

- у

відповідності з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та            ст. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оцінка доказів

на предмет встановлення їх належності та допустимості здійснюється

господарським судом, що передбачено положеннями статей 70, 138 КАС України.

При  дослідженні судом доказів та доводів сторін,

наведених в обґрунтування та заперечення позовних вимог, суд прийшов до

висновку, що вимоги Шумського районного споживчого товариства, вул. Українська,

42, м. Шумськ, Тернопільської області, як належного землекористувача на

підставі Державного акту на право постійного користування землею, площею 1,1365

га, про скасування рішень виконавчого комітету Шумської міської ради: «Про

надання дозволу на виготовлення проектної документації на встановлення

павільйону на ринковій площі жит. м. Шумськ ОСОБА_1»№221 від 29.07.2004р. та

«Про надання дозволу на будівництво торгового павільйону на ринковій площі по

торгівлі промисловими товарами жит. м. Шумськ ОСОБА_1»№379 від 29.11.2005р. є

обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Посилання

представника відповідача та третьої особи на стороні відповідача, на те, що у

всіх актах вибору земельної ділянки та схемах до них є підписи голови правління

Шумського РайСТ та директора об'єднання «Ринок», що свідчить про погодження

встановлення павільйонів на ринку і можна трактувати як добровільну відмову від

права користування земельною ділянкою, судом відхилено, оскільки процедура

припинення землекористування у разі добровільної відмови чітко визначена в ст.

142 Земельного кодексу України і полягає в поданні заяви землекористувачем до

землевласника, прийнятті останнім відповідного рішення про припинення права

користування та повідомлення органи державної реєстрації, що в даному випадку

місця не мало. А підпис в акті вибору земельної ділянки голови правління РайСТ

не змінює і не може змінювати встановлений законом порядок (процедуру)

вилучення земельних ділянок чи припинення землекористування за добровільною

відмовою. Крім того земельне законодавство не передбачає добровільну відмову

від землі на користь третіх осіб.

Посилання

третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача про пропуск

позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, судом відхилено,

оскільки згідно ст. 100 КАС України, пропуск строку звернення до суду є

підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає

одна із сторін, якою в силу ст. 50, ч.2 ст.54 КАС України громадянка ОСОБА_1 в

даній справі не являється, а відповідач на це взагалі не посилався. Крім того

суд бере до уваги й доведені посилання позивача, що про оскаржувані рішення він

дізнався частково з рішення Шумського районного суду від 18.09.2007р., а

частково в процесі розгляду цієї справи, що відобразилось в уточненні позовних

вимог.

Слід зазначити

й таке, що на акти як нормативного так і ненормативного характеру, які постійно

породжують негативні наслідки та порушують права і не відповідають вимогам

Конституції України та законам України строк давності для їх впорядкування

шляхом часткового чи повного скасування не може поширюватись, що знайшло своє

підтвердження й у рішенні Конституційного суду України від 02.07.2002р. у

справі №1-8/2002.

Крім цього,

згідно з п.4 ст.268 Цивільного кодексу України, на вимогу власника або іншої

особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу

влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким

порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не

поширюється.

Стаття 258 КАС

України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили

або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно

ухвалено, видається один виконавчий лист.

Враховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 2, 7, 86, 160-163 КАС України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.  Визнати

нечинними та скасувати рішення виконавчого комітету Шумської міської ради від

29.07.2004р. №221 «Про надання дозволу на виготовлення проектної документації

на встановлення павільйону на ринковій площі жит. м. Шумськ ОСОБА_1»та рішення

виконавчого комітету Шумської міської ради від 29.11.2005р. №379 «Про надання

дозволу на будівництво торгового павільйону на ринковій площі по торгівлі

промисловими товарами жит. м. Шумськ ОСОБА_1».

Постанова суду

першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву

про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в

повному обсязі „26” лютого 2008 року до адміністративного суду

апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати

апеляційну скаргу.   

               Суддя