Рішення

від 26.11.2007 по справі 5469-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

5469-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

26.11.2007Справа №2-13/5469-2007

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єраПлюс» (95023,      м. Сімферополь, вул. Зої Рухадзе, 18, корпус 2, кв. 3)

До відповідачів: 1) Приватного підприємства „Кемпінг-Уют” (98500, м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена, 20);   2) Фірми „ Каурія” (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова, 39/35 кв. 44)

за участю третіх осіб – 1) Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації (95011, м. Сімферополь вул. Некрасова, 11); 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан» (98540, м. Алушта, п. Бондаренково, вул. Кеппена, 9)

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу

Суддя ГС  АР  Крим А.І.Жукова

Представники:

Від позивача – Комедова О.М., представник, дов. б/н від 20.04.2007 р..  

Від відповідачів – 1. Гурепка М.В., представник, дов. б/н від 15.06.2006 р.; 2. не з'явився.

Від третіх осіб – не з'явилися.

Суть спору:             

Позивач - ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» - звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації „Алуштинська третейська рада” від 09.12.2005 року у справі № 7-2/2005.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.12.2005 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації «Алуштинська третейська рада» було винесене рішення у справі № 7-2/2005, яким задоволено позов Приватного підприємства «Кемпінг-Уют» до Фірми «Каурія» та визнаний  дійсним   укладений    між  ними   17.11.2003   р.   договір  купівлі-продажу нижче наведеного нерухомого майна:

-          незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць;

-          склад-навіс з профнастила з кран-балкою і стелажами;

-          каналізаційна насосна;

-          резервуари чистої води ж/б інв. №№ 62, 63 (2 шт.);

-          трансформаторна підстанція інв. № 75;

-          будиночок (побутівка) інв. № 750;

-          будиночок-вагон інв. № 56;

-          лінії водопровідна і каналізаційна,

що розташоване за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена,9, а також даним рішенням третейського суду припинено право власності фірми «Каурія» на вказане вище майно і визнано право власності на це майно за Приватним підприємством «Кемпінг-Уют».

Проте позивач наполягає, що ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» є законним власником вищеперерахованого нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва  спального корпусу турбази «Карабах», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена, 9, відносно якого винесене оспорюване рішення Третейського суду.

На підставі заяви позивача про забезпечення позову ухвалою від 23.04.2007р. у даній справі господарський суд вжив заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони органам реєстрації та технічної інвентаризації здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію (перереєстрацію) прав власності на спірне нерухоме майно.

Відповідачем 1 на ухвалу господарського суду від 23.04.2007 р. була подана апеляційна скарга.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 р. апеляційна скарга Приватного підприємства «Кемпінг-Уют» задоволена, ухвала Господарського суду АР Крим від 23.04.2007 року у даній справі була скасована, матеріали справи № 2-13/5469-2007 повернені до Господарського суду АР Крим.  

Заявою від 19.09.2007 року про зміну позовних вимог позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2005 року, укладений між Приватним підприємством «Кемпінг-Уют» та Фірмой «Каурія».

У судовому засіданні представник позивача підтримав змінені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав і просив суд припинити провадження у справі на підставі наявності рішення господарського суду АР Крим між тими самими сторонами, про той самий предмет, яке вступило в законну силу.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився.

Представник Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонтан» у судове засідання не з'явився.

Слухання по справі відкладалось  у порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                     ВСТАНОВИВ:

17.11.2005 року між ПП “Кемпінг-Уют” та Фірмою «Каурія» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна - об'єкту незакінченого будівництва, що складається з: спального корпусу на 55 місць (літер А-4), бази РБУ (офісний будиночок, літер “А”, склад літер “Б”, склад-майстерня літер “В”, гараж літер “Г”, зварювальний пост літер “Д”, огорожа-споруда літер “1-4!, уборна літер “У”), резервуара чистої води з/б (огорожі, споруди та зовнішні мережі № 1-24), каналізаційної насосної (літер “Н”), трансформаторної підстанції 10 ккв/04 та зовнішних мереж літер “М”, гуртожитку ДС-54 з блоків УГПД (дерев'яні) в районі літнього кінотеатру, гуртожитку з блок-контейнерів каскадного типу БК-2-1 у трьох рівнях у пляжній зоні в районі кафе.

09.12.2005 р. Постійно діючим третейським судом при асоціації “Алуштинська третейська Рада” було прийнято рішення по справі № 7-2/2005 за позовом ПП „Кемпінг-Уют” до Фірми «Каурія», яким вищевказаний договір купівлі-продажу був визнаний дійсним та визнано право власності на спірне майно за ПП “Кемпінг-Уют”.

Господарським судом встановлено, що під час розгляду справи № 7-2/2005 та при винесенні рішення від 09.12.2005 р. Постійно діючим третейським судом при асоціації “Алуштинська третейська Рада” не був досліджений той факт, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 17.11.2005 р. право власності на дане майно належало ТОВ «Фонтан» на підставі договору купівлі-продажу даного майна у попереднього власника - ЗАТ «Кримтур», а також рішення господарського суду АР Крим від 08.11.2005 р. у справі № 2-6/1035.1-2005, яким був задоволений позов ТОВ «Фонтан» до ЗАТ «Кримтур» і фірми «Каурія» і визнано право власності ТОВ «Фонтан» на вищезгадане нерухоме майно.

Таким чином, хоча рішення господарського суду від 08.11.2005 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р., якою воно було залишено в силі, були скасовані постановою Вищого господарського суду України і справа № 2-6/1035.1-2005 передана на новий розгляд до суду першої інстанції, на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.11.2005 р. відносно наведеного вище нерухомого майна вже існував спір про право третіх осіб, про що було відомо відповідачу 2 (фірмі „Каурія”), який виступав у якості співвідповідача у справі № 2-6/1035.1-2005.

Згідно статті 659 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний попередити покупця  про  всі  права третіх осіб на товар, що продається.

Всупереч даній нормі відповідач 2 не попередив ані відповідача 1 при укладенні договору, ані третейський суд під час винесення рішення від 09.12.2005 р. про існування спору про право власності на нерухоме майно об'єкту незакінченого будівництва з третіми особами, що перешкодило притягненню заінтересованих осіб - ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» до участі в розгляді справи № 7-2/2005 Постійно діючим третейським судом при асоціації “Алуштинська третейська Рада”, та порушило права законного власника на спірне майно.

Відповідно до статті  230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий  правочин  визнається  судом недійсним.

Посилання відповідача 1 на те, що спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2005 року, укладеного між Приватним підприємством «Кемпінг-Уют» та Фірмой «Каурія», між тими самими сторонами вже розглядався Господарським судом АРК у справі № 2-21/8293-2007, про що було винесене рішення Господарського суду АРК від 06.09.2007 року, і тому провадження у даній справі необхідно припинити, не може бути прийняте судом до уваги у зв'язку з наступним.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 06.09.2007 р. у справі № 2-21/8293-2007 за позовом ТОВ “Фонтан” та ТОВ “Південна Рів'єра Плюс” до Фірми “Каурія” та  ПП “Кемпінг-Уют” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 17.11.2005 р. та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації “Алуштинська третейська Рада” по справі № 7-2/2005 від 09.12.2005 р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органа, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Судом встановлено, що позивачі у справі № 2-21/8293-2007 заявили позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 17.11.2005 р., посилаючись на його фіктивність.

При винесенні рішення від 06.09.2007 р. у справі № 2-21/8293-2007 господарським судом не було виявлено підстав для визнання спірного договору фіктивним згідно вимогам статті 234 Цивільного кодексу України, оскільки позивачі не надали суду доказів про відсутність наміру відповідачів створити правові наслідки за договором, в той же час сам факт недійсності даного договору у  зв'язку з введенням іншої сторони та третейського суду в оману відповідно до статті  230 Цивільного кодексу України господарським судом взагалі не досліждувався.

Таким чином, оскільки підстави для подання позову у даній справі заявлені інші, ніж у справі № 2-21/8293-2007, що розглядалася господарським судом АР Крим, суд вважає, що клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

З доводами відповідача 1 про неможливість визнання недійсним договору, який вже був визнаний дійсним рішенням третейського суду, суд також не може погодитись на підставі наступного.

Рішенням від 09.12.2005 року Постійно діючий третейський суд при асоціації “Алуштинська третейська Рада” визнав дійсним спірний договір купівлі-продажу на підставі положення статті 220 Цивільного кодексу України, згідно якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, і у цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В той же час третейським судом при винесенні даного рішення не була з'ясована наявність спору про право власності на дане нерухоме майно у третіх осіб, які мали бути залучені до участі у розгляді справи, відповідно, третейським судом взагалі не досліджувалися обставини дійсності чи недійсності договору згідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, які є предметом розгляду у даній справі.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Крім того, суд враховує ту обставину, що через те що відповідач 2 не попередив відповідача 1 і третейський суд про існування прав інших зацікавлених осіб щодо спірного майна, ТОВ “Фонтан” та ТОВ “Південна Рів'єра Плюс” не мали можливості прийняти участь у третейському розгляді справи № 7-2/2005 та фактично були позбавлені можливості захистити свої законні права та інтереси щодо спірного майна при винесенні рішення від 09.12.2005 р. Постійно діючим третейським судом при асоціації “Алуштинська третейська Рада”.

Відповідно до статті 51 Закону України «Про третейські суди», рішен ня третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскарже не стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Рі шення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийня то у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирі шені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону.

Закон України «Про третейські суди» не передбачає порядку оскарження заінтересованими особами рішення третейського суду, яким зачіпляються їх законні права і інтереси, чим фактично позбавляє позивача за даним позовом можливості на захист та відновлення свого права власності на майно, оскільки останній не був стороною при розгляді справи № 7-2/2005 третейським судом.

В той же час суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР).

Пункт 1 статті 6 § 1 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби національне законодавство не надавало зацікавленій особі, яке не було долучене до участі у справі, можливості оскаржити рішення суду, що порушує її законні права.

Господарський суд бере до уваги та наголошує, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, згідно якому кожному гарантується право на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Статтею 55 Основного Закону регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, суд вважає, що відсутність законодавства, яке б детально регулювало порядок захисту порушеного права позивача, не може слугувати підставою для відмови позивачу у захисті порушеного права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності отримується на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не витікає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно вважається придбаним правомірно і не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Рішенням господарського суду АР Крим від 16.06.2006 у справі № 2-30/10264-2006 з ТОВ «Фонтан» на користь ТОВ «Кримська інвестиційна компанія» було стягнуте 100000 грн. заборгованості. У виконання наказу господарського суду АР Крим від 27.06.2006 державною виконавчою службою м. Алушта постановою від 05.07.2006 було відкрито виконавче провадження і накладений арешт на майно ТОВ «Фонтан», яке вказане в Акті опису і арешту майна від 06.07.2006 року. Зокрема, це майно, відносно якого укладений оскаржуваний у даній справі договір купівлі-продажу.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем в порядку, встановленому статтею 24 цього Закони, накладений арешт на майно боржника, за узгодженням з державним виконавцем боржник має право в строк, встановлений для добровільного виконання рішення, реалізувати майно, що належить йому, в рахунок повного або часткового погашення боргу по виконавчому документу. В цьому випадку покупець майна боржника повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби в строк, встановлений для добровільного виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається по постанові державного виконавця.

Листом від 07.07.2006 року Начальником державної виконавчої служби м.

Алушта дана згода на реалізацію майна ТОВ «Фонтан» Товариству з

обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» в строк, встановлений для добровільного виконання в порядку ст. 30 Закону «Про виконавче провадження». На підставі цього в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, позивачем у даній справі було придбано спірне майно. Платіжним дорученням від 07.07.2006 року  позивач перерахував суму 101318 грн. на рахунок органу державної виконавчої служби для заліку заборгованості, стягнутої по судовому рішенню з ТОВ «Фонтан» на користь ТОВ «Кримська інвестиційна компанія».          Постановою     державного     виконавця     від     14.07.2006 року виконавче провадження  було закрите.

12.07.2006 р. Кримським третейським судом при концерні «ДСН» було винесене рішення у справі № 02-07/138-2006, яким задоволений позов ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» до ТОВ «Фонтан» і визнаний дійсним укладений між ними договір купівлі-продажу від 07.07.2006 р., а також припинено право власності ТОВ «Фонтан» на вищезгадане нерухоме майно і визнано право власності на це майно за ТОВ «Південна Рів'єра Плюс». На підставі даного рішення позивачем було зареєстровано право власності на придбане майно у встановленому законом порядку в органах реєстрації і технічної інвентаризації.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України закон пов'язує момент виникнення у набувача права власності на нерухоме майно з моментом державної реєстрації такого права в органах реєстрації і технічної інвентаризації. В той же час судом встановлено, що право власності відповідача 1 на спірне майно, визнане за ним договором купівлі-продажу від 17.11.2005 р. та рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації “Алуштинська третейська Рада” від 09.12.2005 р., не було ним зареєстровано в органі реєстрації і технічної інвентаризації і тому не вважається набутим Приватним підприємством «Кемпінг-Уют».

Таким чином, позивач є законним власником нерухомого майна - об'єкту незавершеного будівництва — спального корпусу турбази «Карабах», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, с. Бондаренково, вул. Кеппена, 9, відносно якого між відповідачами укладений оскаржуваний у даній справі договір купівлі-продажу від 17.11.2005 р. Отже, укладення між Приватним підприємством «Кемпінг-Уют» і Фірмой «Каурія» договору купівлі-продажу від 17.11.2005 р. порушує права законного власника вказаного нерухомого майна, а також не відповідає нормам діючого цивільного законодавства України.

За вказаних обставин суд приходить суд приходить до висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та судові витрати, пов'язані з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу, відносяться на відповідачів у порядку статті 49 ГПК України.

У засіданні суду було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення оформлене та підписане відповідно до ст. 84 ГПК України 28.12.2007 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 230, 388, 659 Цивільного кодексу України, п. 1 статті 6 § 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс»   задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна б/н від 17.11.2005 року, укладений між Приватним підприємством «Кемпінг-Уют” та Фірмою «Каурія».

Стягнути з  Приватного підприємства „Кемпінг-уют” (м. Алушта с. Бондаренково вул. Кеппена, 20, банківські реквізити суду не відомі) на користь  ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» (м. Сімферополь вул. З. Рухадзе, 18 корпус 2 кв. 3, ЗКПО 34459557, банківські реквізити суду невідомі) 42,5 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Стягнути з Фірми „ Каурія” (м. Сімферополь пр. Кірова, 39/35 кв. 44, банківські реквізити суд не відомі) на користь  ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» (м. Сімферополь вул. З. Рухадзе, 18 корпус 2 кв. 3, ЗКПО 34459557, банківські реквізити суду невідомі) 42,5 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

Видати накази після вступу рішення в законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.