Постанова

від 19.10.2006 по справі 23/299

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/299

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.10.2006                                                                                           № 23/299

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Кошіля В.В.

 суддів:                                          Моторного О.А.

                                        Алданової  С.О.

 при секретарі:                              О.В.Вінницька

 За участю представників:

 від прокурора:          Кушніренко Ю.В.,

від позивача:          Шкльода О.В.,

від відповідача-1:          Манко Е.М.,

від відповідача-2:          Толстоухова Н.С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-технічне підприємство "Квант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2006

 у справі № 23/299 (Демидова А.М.)

 за позовом                               Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України вінтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України

 до                                                   Державного підприємства Міністерства оборони України "Ліси оборони"

                                                  Приватного підприємства "Виробничо-технічне підприємство "Квант"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання недійсними додаткових угод

ВСТАНОВИВ:

 Перший заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України про визнання недійсними додаткової угоди №2 від 14.02.2006, №3 від 17.03.2006 до договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 5/2004 від 23.12.2003, укладеного між ДП “Ліси оборони” і ПП “ВТП “Квант”, як таких, що укладені всупереч інтересам держави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2006 позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 14 лютого 2006 року до договору на будівництво житла в порядку пайової участі №5/2004 від 23 грудня 2003 року, укладену між Державним підприємством Міністерства оборони України “Ліси оборони” і Приватним підприємством “Виробничо-технічне підприємство “Квант”.

Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 17 березня 2006 року до договору на будівництво житла в порядку пайової участі №5/2004 від 23 грудня 2003 року, укладену між Державним підприємством Міністерства оборони України “Ліси оборони” і ПП “ВТП “Квант”.

Стягнуто з ДП МОУ “Ліси оборони” в доход державного бюджету державне мито у розмірі 85,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство “Виробничо–технічне підприємство “Квант” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач–2 вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що прокурор не мав права звертатись до суду в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління, так як управління не наділене повноваженнями органу виконавчої влади; позовні вимоги заявлені в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління з кодом ЄДРПОУ 32200555, однак відповідач-1 укладав договір з управлінням, код якого 24969409; суд до правовідносин, що виникли між відповідачами на підставі договору № 5/2004 від 23.12.2003 неправильно застосував ст. 207 ГК України.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

23.12.2003 між Виробничо-технічним підприємством “Квант" та Державним підприємством Міністерства оборони України “Енергія-МО” укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 5/2004.

Згідно наказу Міністерства оборони України від 13.08.2004 №348 Державне підприємством Міністерства оборони України “Енергія-МО” перейменовано у Державне підприємство “Ліси оборони”, що є відповідачем-1 у даній справі.

Згідно п. 1.1. договору, предметом договору є участь відповідача-1 як правонаступника Державного підприємства Міністерства оборони України “Енергія-МО” у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку в Полтавській області у смт. Решетиловка по вулиці Жовтнева, 8 з метою забезпечення житлом військовослужбовців Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 1.2. Договору № 5/2004 відповідач-1 зобов'язався внести суму пайового внеску грошовими коштами на розрахунковий рахунок відповідача-2 із розрахунку 1513,4 кв.м. загальної площі житла згідно адресного переліку у додатку № 1 до даного договору з метою безоплатної передачі цих квартир Міністерству оборони України, а відповідач-2 зобов'язався за рахунок отриманих коштів збудувати та передати відповідачу-1 документи на оформлення права власності на відповідну профінансовану частку житла.

Загальна сума договору № 5/2004 за умовами пункту 2.1. договору склала 1 905 491 (один мільйон дев'ятсот п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) гривня 67 коп.

Пунктом 2.3. Договору № 5/2004 визначено, що розрахунки між сторонами договору здійснюватимуться шляхом перерахування відповідачем-1 грошових коштів в розмірі 100% на розрахунковий рахунок відповідача-2. При цьому, відповідач-2 гарантував оформлення документів на передачу житла відповідачу-1 на умовах цього договору не пізніше 31 грудня 2004 року.

Відповідач-1 перед відповідачем-2 свої зобов'язання по договору № 5/2004 від 23.12.2003 виконав шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача-2 суми грошових коштів в розмірі 1 874 386,05 грн., що вбачається із виписки банку по особовому рахунку № 2600531221101 від 08.06.2004, та зарахуванням між сторонами однорідних вимог на залишкову частину суми грошових коштів в розмірі 70 000,00 грн.

У строк до 31.12.2004 відповідач-2 перед відповідачем-1 свої зобов'язання із забудівлі житлового будинку та передачі документів на оформлення права власності відповідно до умов договору № 5/2004 від 23.12.2003 не виконав.

27.05.2004 між відповідачем-1 та позивачем укладено договір на будівництво житла в порядку пайової участі № 2/2004, предметом якого є участь позивача у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку в Полтавській області у смт. Решетиловка по вулиці Жовтнева, 8.

Відповідно до пункту 1.2. договору № 2/2004 позивач зобов'язався внести суму пайового внеску грошовими коштами на розрахунковий рахунок відповідача-1 із розрахунку 1513,4 кв.м. загальної площі житла згідно адресного переліку у додатку № 1 до даного договору, а відповідач-1 зобов'язався за рахунок отриманих коштів збудувати та передати відповідачу-1 документи на оформлення права власності на відповідну профінансовану частку житла.

Загальна сума договору № 2/2004 за умовами пункту 2.1. склала 1 944 386 (один мільйон дев'ятсот сорок чотири тисячі триста вісімдесят шість) гривень 05 коп.

Пунктом 2.3. договору № 2/2004 визначено, що розрахунки між сторонами здійснюватимуться шляхом перерахування позивачем грошових коштів в розмірі 100% на розрахунковий рахунок відповідача-1 не пізніше 27.05.2004. При цьому, відповідач-2 гарантував оформлення документів на передачу житла відповідачу-1 на умовах цього договору не пізніше 31 грудня 2004 року.

Платіжним дорученням № 787 від 08.06.2004 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача-1  1 944 386,05 грн. - загальну суму договору №2/2004, чим виконав свої зобов'язання в повному обсязі, в межах визначеного договором строку оплати.

Відповідач-1 свої зобов'язання перед позивачем у визначений договором № 2/2004 від 27.05.2004 строк - до 31.12.2004 не виконав.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори № 5/2004 від 23.12.2003 та № 2/2004 від 27.05.2004 є пов'язаними між собою, оскільки умовами договорів передбачається один і той же предмет (участь у будівництві 30-ти квартирного житлового будинку в Полтавській області у смт. Решетиловка по вулиці Жовтнева, 8 та фінансування однакової кількості квадратних метрів загальної площі -1513,40 кв.м.), однакова форма оплати угоди, строк забудівлі та передачі документів на оформлення права власності на житлову площу.

Фактично за договором № 2/2004 відповідач-1 продав позивачу куплені 1513,40 кв.м. житлової площі в будинку 8 по вулиці Жовтнева у смт. Решетиловка Полтавської області, що були придбані першим по договору №5/2004 шляхом фінансування їх будівництва відповідачу-2 - забудовнику.

Отже, відповідач-1, уклавши договір № 2/2004 від 27.05.2004 із позивачем на будівництво та передачу документів на оформлення права власності на житлову площу у розмірі 1513,40 кв.м. в будинку № 8 по вулиці Жовтнева в смт. Решетиловка Полтавської області, що мав отримати по договору № 5/2004 від 23.12.2003 від відповідача-2, поставив виконання договору № 2/2004 у залежність від виконання договору № 5/2004 від 23.12.2004, де до обов'язків відповідача-1 за договором № 5/2004 належало отримати збудувану житлову площу від відповідача-2 у строк до 31 грудня 2004 року та за договором №2/2004 належало передати її позивачеві у строк до 31 грудня 2004 року.

Крім того, підтвердженням факту пов'язаності договорів, залежності виконання одного від виконання іншого договору є виписка по особовому рахунку відповідача-1 №2600531221101 від 08.06.2004, з якої вбачається, що грошові кошти, які надійшли від позивача в оплату договору № 2/2004 від 27.05.2004, були перераховані відповідачем в цей же день на рахунок відповідача-2 в оплату договору № 5/2004 від 23.12.2003.

31.12.2004 між відповідачами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 5/2004, якою змінено дату оформлення відповідачем-2 документів та передачу ним житла відповідачу-1 з 31.12.2004 на 31.08.2005, чим продовжено строк виконання забудовником договірних обов'язків.

14.02.2006 між відповідачами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 5/2004, якою погоджено розірвати договір № 5/2004 від 23.12.2003 з 01 травня 2006 року, суму грошових коштів в розмірі 1 905 491 грн. 67 коп., отримані відповідачем-2 від відповідача-1, повернути на розрахунковий рахунок відповідача-1 в повному обсязі в строк до 01 травня 2006 року.

17.03.2006 між відповідачами укладено додаткову угоду № 3 до договору № 5/2004, якою погоджено розірвати договір № 5/2004 від 23.12.2003 з моменту підписання зазначеної додаткової угоди, тобто з 17 березня 2006 року.

Пунктами 2, 3 додаткової угоди № 3 до договору № 5/2004 визначено, що із суми грошових коштів в розмірі 1 905 491,67 грн., отриманих відповідачем-2 від відповідача-1, повернути на розрахунковий рахунок відповідача-1 суму в розмірі 854 996,61 грн. в строк до 01.05.2006, решту коштів пайового внеску в розмірі 10 50 495,06 грн. зарахувати в рахунок погашення заборгованості відповідача-1 перед відповідачем-2 згідно акту звірки від 01.03.2006 та відповідно до умов “Соглашения о прекращении обязательств путем взаимозачета” від 16.03.2006.

Виконання договору № 2/2004 від 27.05.2004, укладеного між позивачем та відповідачем-1, повністю залежало від повного виконання умов договору №5/2004 від 23.12.2003.

Розірвання відповідачем-1 оспорюваними додатковими угодами договору №5/2004 від 23.12.2003 призвело до неможливості виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань по договору №2/2004 від 27.05.2004, до неможливості отримання позивачем документів на оформлення права власності на профінансовану частину житлової площі, неможливості виконання позивачем своїх основних обов'язків щодо розквартирування військ держави, визначених Положенням про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), що завдає шкоди інтересам держави в частині необхідності залучення додаткових зусиль та коштів на будівництво іншої житлової площі з метою забезпечення військовослужбовців житлом.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 14.02.2006, № 3 від 17.03.2006 до договору на будівництво житла в порядку пайової участі № 5/2004 від 23.12.2003, укладеного між ДП “Ліси оборони” і ПП “ВТП “Квант”, задоволені судом правомірно.

Посилання відповідача-2 в апеляційній скарзі на те, що прокурор не може подавати позов в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідно до п. 6 Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), затвердженого наказом Міністра оборони України від 12.04.2002 № 129, до основних завдань Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) належить, зокрема, участь у реалізації державної політики у галузі будівництва, розробка проектів поточних й перспективних програм капітального будівництва у Збройних Силах України; забезпечення належного розквартирування військ з метою підтримання їх у стані високої бойової та мобілізаційної готовності, тому невиконання ним своїх основних обов'язків із забезпечення житлом військовослужбовців, наносить шкоду безпосередньо інтересам держави в особі Збройних Сил України.

Стосовно посилань відповідача-2 щодо невідповідності кодів ЄДРПОУ позивача необхідно зазначити, що згідно з директивою Міністра оборони України від 20.11.2004 № Д-312/1/027 Центральному спеціалізованому будівельному управлінню надано ідентифікаційний код 32200555, а ідентифікаційний код 24969409 анульовано.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Приватного підприємства “Виробничо–технічне підприємство “Квант” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2006 у справі № 23/299 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Виробничо–технічне підприємство “Квант” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2006 у справі № 23/299 - без змін.

2.          Матеріали справи № 23/299 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Кошіль В.В.

 Судді                                                                                          Моторний О.А.

                                                                                          Алданова  С.О.

20.10.06 (відправлено)