Рішення

від 19.09.2007 по справі 16/18-21/152

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/18-21/152

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.09.2007р.                                                                                Справа № 16/18-21/152

за позовом Українсько-Російського спільного підприємства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями «Стройкомітет», вул.Винокурова,11 м. Дніпропетровськ, 49000

до Закритого акціонерного товариства “Кременчуцький лікеро-горілчаний завод”, вул.Чкалова, 8/28, м.Кременчук, Полтавська область, 39612

          про стягнення 91387, 25 грн.

Суддя: Тимченко Б.П.

Представники до перерви:

від позивача: Педоряка О.М., дов.від 11.12.2006 року

від відповідача: відсутні

Представники після перерви:

від позивача: Педоряка О.М.,дов. від 11.12.06р.

від відповідача: відсутні

Рішення прийнято в умовах перерви,оголошеної в судовому засіданні 13.09.07р. згідно ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:  Розглядається позовна заява про стягнення грошових коштів в сумі 91387,25грн., з яких 81543,10 грн. основного боргу, 5468, 97 грн. пені, 3410,07 грн. інфляційних втрат та 965,11 грн. 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням умов договору від 16.01.06р. №2п/01-06 на виробництво поліграфічної продукції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.02.2007 року позов задовільнений, а постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.03.2007 року рішення  господарського суду Полтавської області  від 13.02.2007р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2007 р. скасоване рішення господарського суду Полтавської області у даній справі  від 13.02.2007р. і  постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.03.2007р. та справу передано на новий розгляд.   

Як вказано у зазначеній постанові Вищого господарського суду України, при винесенні рішення та постанови суди першій та апеляційній інстанції посилалися на акт звіркі взаєморозрахунків, складений станом на 01.10.2006р. та лист відповідача від 13.11.2006р. № 1236, яким відповідач визнає суму боргу та визначае графік її погашення.  Проте, суди всебічно і повно не з`ясували всі фактичні обставини справи, не дали належної оцінки наявним в справі доказам, зокрема, платіжним документам та акту звірки взаєморозрахунків.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно і повно перевірити обставини справи, проаналізувати їх та інші докази, що містяться в матеріалах справи, визначитися щодо дійсних прав та обов`язків сторін у справі і прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні були присутні Педоряка О.М. (представник Позивача, дов. від.11.12.06р.), Мацевич І.Ю. (представник Відповіача, дов. №7 від.30.07.07р.)

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві № 8693-8694 (в матер.справи) від 23.07.07р., вважаючи позовні вимоги безпідставними, та просить в задоволенні позову відмовити.

По справі оголошувались перерви відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16 січня 2006 року між Українсько-Російським підприємством з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями “Стройкомітет” та Закритим акціонерним товариством “Кременчуцький лікеро-горілчаний завод” було укладено договір № 2П/01-06 на виробництво поліграфічної продукції.

          Відповідно до умов даного договору Виконавець (Позивач по справі)  зобов‘язався виготовити, а Замовник (Відповідач по справі) - прийняти та оплатити поліграфічну продукцію.

Згідно п.4.1. Договору, вартість та обсяг поліграфічної продукції визначається сторонами на кожну партію  продукції в рахунках, що виставляються позивачем відповідачу. Відповідно до п.4.3. договору, строк оплати узгоджується в замовленні на кожну партію продукції і не може перевищувати 30 днів з моменту її отримання відповідачем. Датою отримання продукції є дата, зазначена на накладній позивача.

          На виконання умов договору позивачем з травня 2006р. по липень 2006 року було виготовлено та поставлено відповідачу поліграфічну продукцію (етикетки на горілку) за договором  № 2П/01-06 від 16.01.2006р. у кількості 751 000 шт. на суму 85 740,00грн., про що свідчать накладні, рахунки, довіреності на отримання товару, податкові накладні та банківськи виписки, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену продукцію в повному обсязі не розрахувався, грошове зобов`язання згідно умов договору № 2П/01-06 від 16.01.2006р. не виконав належним чином.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 81543,10 грн., про що свідчить двостороннній акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2006р. копія якого є в матеріалах справи.

Листом за вих.№ 1236 від 13 листопада 2006 року відповідач повідомив позивача, що сплатить суму заборгованості по графіку: 31 000, 00 грн. –до 30 листопада 2006р., 50 543, 10 –до 25 грудня 2006 року.

Позивач направив відповідачу претензію (вих.№ 53 від 06.12.2006р.) з вимогою про сплату заборгованості в сумі 81543,10 грн. Проте своїх зобов'язань по договору відповідач не виконав, отриману продукцію повністю не оплатив. Замість відповіді на претензію відповідач направив на адресу позивача документ –«Додаткову угоду про реструктурізацію та добровільне погашення заборгованості за поставлений товар за договором №2П/01-06 від 16.01.2006 року»підписану генеральним директором - головою правління відповідача та завірену його печаткою. Згідно цього документу відповідач визнає всю суму заборгованості, а також суму штрафних санкцій у повному обсязі, та зобов‘язується сплатити позивачу суму заборгованості не пізніше 01 червня 2007 року.  Таким чином, з цього документу вбачається, що відповідач підтвердив свій борг перед позивачем, що виник із договору №2П/01-06.

Відповідач проти позову заперечує, та просить в задоволенні позову відмовити. В якості обгрунтування своєї позиції Відповідач посилається на те, що згідно п.5.1. Статуту ЗАТ “Кременчуцький лікеро-горілчаний завод”, його статутний фонд складає 250000, 00грн., а тому згідно із п.п.10.3.8. ст.10 цього ж статуту, вимагається обов'язкове попереднє погодження укладення Товариством будь-яких угод, розмір яких перевищуе 100% Статутного фонду Товариства із Спостережною радою. Спостережна рада відповідача договор на виробництво поліграфічної продукції №2П/01-06 від 16.01.2006р. не погоджувала, отже цей договір не породжує для сторін в ньому ніяких правових наслідків.

Крім того, відповідач твердить, що договір №2П/01-06 від 16.01.2006р. не містить усіх істотних умов по ньому, оскільки сторонами не узгоджувались додатки та оригінал-макети до нього.

Такі доводи відповідача суд вважає необгрунтованими, оскільки по-перше, по договору № 2П/01-06 від 16.01.2006р. позивач виготовив та поставив відповідачу, замовлену останнім продукцію, відповідач цю продукцію прийняв, але не оплатив її вартість у повному обсязі. При цьому слід зазначити, що відповідач ніколи не оспорював дійсність договіру № 2П/01-06 від 16.01.2006р., цей договір не був визнаний судом недійсним, а тому повинен виконуватись належним чином, відповідно до взятих на себе зобов‘язань.

По-друге, з пояснень представника позивача вбачається, що договір № 2П/01-06 є типовим, такі самі договори укладались між позивачем та відповідачем на усьому протязі співпраці, починаючи з 1998 року, і до теперішнього часу правомочність укладення ціх договорів відповідачем ніколи не оскаржувалась.

Згідно п.9.2. роз‘яснень ВАСУ від 12.03.1999р. № 02-5/111 «схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.

          У даному разі відповідач узгодив оригінал–макети продукції, прийняв поліграфічну продукцію виконану позивачем по договору № 2П/01-06 від 16.01.2006р., та частково здійснив оплату її вартості. Все це у повній мірі свідчить про схвалення відповідачем укладенної угоди.

Відносно саме додатків та оригінал-макетів до договору, вбачається, що замовник (відповідач) надавав виконавцю (позивачу) заказ на виконання поліграфічної продукції, підписаний посадовою особою відповідача, в якому вказані найменування продукції та відповідні тиражі. На підставі заказу відповідні працівники обох підприємств узгоджували усі деталі заказу, включаючи: ціни, строки виготовлення, форми та строки поставки, а також, в випадку необхідності, текстові зміни оригінал–макетів. Сторони здійснювали співпрацю на протязі багатьох років, продукція не змінювалась, а можливі зміни зводились до коригування текстової частини. Позивач виробляв текстові оригінал–макети продукції у паперовій формі та направляв їх відповідачу для остаточного затвердження. При цьому виробництво поліграфічної продукції здійснювалось тільки при наявності текстового оригінал–макету, завіреного печаткою відповідача та підписом його уповноваженної особи. При цьому відповідно до п.1.5.договору № 2П/01-06 вбачається, що надання оригінал–макету продукції є відповідальністю Замовника (відповідача).

Таким чином, твердження відповідача відносно відсутності оригінал–макетів продукції не відповідають фактичним обставинам справи.

В підтвердження ж своїх вимог позивач надав всі необхідні розрахункови документи та копії затверджених відповідачем оригінал-макетів продукції.

Таким чином, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, а також усі надані Позивачем розрахункові документи (накладні, податкові накладні, рахунки, довіреністі та банківськи виписки) по взаємовідносинам що склалися між Позивачем та Відповідачем судом встановлено, що сума боргу зазначена в акті звірки взаєморозрахунків –є остаточною, повністю доведеною, та підтверджується відповідними документами.

Пунктом 5.3 Договору № 2П/01-06 від 16.01.2006р. передбачено, що у випадку прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення з моменту поставки Продукції. За своєю правовую природою штраф, нарахований позивачем, є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п.3 ст.549 ЦК України). Таким чином, Позивачем було нараховано пеню в сумі 5468, 97 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного вище, Позивачем було нараховано Відповідачу індекс інфляції в сумі 3410, 07 грн. та 965, 11 - три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, беручи до уваги акт звірки взаєморозрахунків з Відповідачем та усі документи, якими підтверджується сума основного боргу, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних збитків та 3% річних законними, обгрунтованими, належним чином доведеними, а тому позов підлягає повному задоволенню.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.525, 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суд, -

В И Р І Ш ИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Кременчуцький лікеро-горілчаний завод” (ЄДРПОУ 30941194, 39612, м.Кременчук, вул.Чкалова, 8/28; р/р 26002273680001 у філії ПриватБанку, МФО 331531) на користь Українсько-Російського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями  “Стройкомітет” 49000, м.Дніпропетровськ, вул.Вінокурова, 11, (ЄДРПОУ 20303793, р/р 26009011180100 в «Райфайзен банк «Аваль», МФО 305653) 81 543, 10 грн. основного боргу, 5 468, 97грн. пені, 3410, 07 грн. інфляційних, 965, 11 - три відсотки річних, 913,87 грн. –відшкодування витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. –відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Суддя:                                                                                     Тимченко Б.П.