Постанова

від 13.11.2007 по справі 45/206

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/206

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 13.11.2007                                                                                           № 45/206

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Грабчак В.М. – представник за дов. б/н від 12.10.2007 р.;

 від відповідача -Головецька Н.М. – головний спеціаліст-юрисконсульт за дов. № 11/1-21/12231 від 30.10.2006 р.;

 від відповідача -Пермінов О.О. – головний спеціаліст-юрисконсульт за дов. № 23/13 від 10.01.2007 р.;

 від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

 від третьої особи на стороні відповідача: Пристрома Є.В. – представник за дов. № 2300 від 22.03.2007 р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної регіональної митниці

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2007

 у справі № 45/206  

 за позовом                               Фермерського господарства "Агро-Сервіс"

 до                                                   Державної митної службаи України

                                                  Східної регіональної митниці

 третя особа відповідача           Головне управління Державного казначейства у м. Києві

 третя особа позивача                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо"

 про                                                  стягнення 370416,13 грн.

  Суть рішення і апеляційної скрги:

          Фермерське господарство „Агро – Сервіс” в березні 2007 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної митної служби України, третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредо” про стягнення 370 416,13 грн.

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2007 року було залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Кредо” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ( третя особа 1).

          Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2007 року було залучено до участі у справі Східну регіональну митницю в якості відповідача 2.

          Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема, до 23.07.2007 року.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2007р. у справі № 45/240 позов задоволено частково,  з відповідача 2 на користь позивача стягнуто 370416, 13 грн. надмірно сплачених коштів, 3705,00 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні позову до Державної митної служби України відмовлено. По справі видано накази на примусове виконання від 10.08.2007 року.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд  його скасувати.          

         Одночасно заявник порушив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, вказавши на те, що строк подання порушено у зв'язку з тим, що він не був присутнім в судовому засіданні, а копію рішення отримав лише 06.08.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2007 року відповідачу 2 було відновлено строк подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд скарги було призначено на 16.10.2007 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2007 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Державного казначейства у м. Києві (третя особа 2) та було відкладено розгляд апеляційної скарги на 13.11.2007 року.  

Державна митна служба України (далі – відповідач 1) у відзиві на позов зазначила, що поданий позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а рішення господарського суду міста Києва підлягає скасуванню на підставі п.3 ст.103 ГПК України з припиненням провадження по справі в порядку п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Позивач по справі у відзиві на апеляційну скаргу просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення залишити без змін з огляду на те, що, зокрема, укладення ТОВ „Кредо” та Фермерським господарством „Агро-сервіс” договору заміни кредитора у зобов'язанні від 26.06.2006 року здійснено у повній відповідності до вимог ст.ст. 512 - 519 Цивільного  кодексу України. Заборгованість Східної Регіональної митниці у розмірі 370416 гривень 13 копійок підтверджено Актом звіряння залишків попередньої оплати митних платежів, станом на 01.07.2006 року.

Сторона також наголошує на тому, що пунктом 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006          року №24/44, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 року за №64/11938 визначено, що сплата таких коштів законодавством не регламентована і здійснюється за власним рішенням платника понад розмір, визначений законодавством, а тому не відноситься до митних платежів згідно із законодавством.  А тому підстав для задоволення апеляційної скарги сторона не вбачає.

Третя особа 1 в судове засідання 13.11.2007 року не з'явилася, разом з цим в заяві від 24.10.2007 р. б/н просила залишити рішення без змін та розглядати справу за відсутності її представника.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно зазначено в рішенні суду першої інстанції, ТОВ "Кредо" згідно платіжних доручень від 28.03.2005 № 330 та від 29.03.2005 № 331 перерахувало Донецькій митниці  290.000,00 грн. та 225.000,00 грн.  відповідно, а всього  515.000,00 грн.

26.06.2006 між третьою особою 1 та   позивачем укладено договір заміни кредитора у зобов'язанні (далі - договір). За умовами вказаного договору третя особа (первісний кредитор)  уступила позивачеві (новому кредитору)  право вимоги до боржника (Донецької митниці), щодо погашення заборгованості в сумі 370416,13 грн. (п. 1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, розмір залишку коштів ТОВ "Кредо" у Донецькій митниці в сумі  370416,13 грн. підтверджується Актом про звіряння залишків попередньої сплати митних платежів, станом на 01.07.2006 та не спростовується апелянтом.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач  звернувся до Голови комісії з питань припинення Донецької митниці з листом від 28.12.2006 № 28/12-01, в якому  просив повернути заборгованість Донецької митниці перед ТОВ "Кредо" в сумі 370416,13 грн. новому кредитору - ФГ "Агро-сервіс".

Листом від 25.01.2007 № 11-23/472 відповідач 2 відмовив позивачу у поверненні вказаних коштів, мотивуючи свою відмову тим, що позивач не надав відповідачу 2 документів на підтвердження правонаступництва позивачем третьої особи 1.

Як обґрунтовано встановлено господарським судом міста Києва, Східна регіональна митниця є правонаступником Донецької митниці з 01.01.2007, що підтверджується п. 3.4. наказу Державної митної служби України від 15.09.2006 року за № 285, із змінами, та про що також зазначалося Східною регіональною митницею у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції та не спростовано доводами апеляційної скарги.

За твердженням відповідача 2 кошти, сплачені третьою особою 1 Донецькій митниці, обліковувалися на  депозитному рахунку відповідача 2.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Кредо" перерахувало Донбаській митниці кошти в сумі 515.000,00 грн.  з метою використання останніх для сплати митних платежів  до митного оформлення, тобто ТОВ "Кредо" здійснило попередню оплату для забезпечення  сплати митних та інших платежів у вказаній сумі (п. 1.2., 2.1. Інструкції про порядок здійснення розрахунків з державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Державної митної служби, Міністерства фінансів України від 30.06.2000 № 368/149).

Відповідно до п. 2.1. Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44,  для обліку коштів у національній валюті, що надходять до митних органів для забезпечення виконання платниками обов'язків щодо сплати митних та інших платежів, а також виконання завдань, покладених на митну службу України, в органах Державного казначейства України застосовуються рахунки відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 N 119, за балансовим рахунком 3734 "Депозитні рахунки органів стягнення" (далі - депозитний рахунок 3734), призначення якого - "облік руху митних та інших платежів, які сплачуються до/або під час митного оформлення на рахунки органів стягнення".

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кошти, які обліковуються за депозитним рахунком 3734, не належать митним органам.

Кошти, що надійшли на депозитні рахунки 3734 митних органів згідно з цим Порядком, перераховуються митними органами виключно для здійснення таких операцій: зарахування до відповідних бюджетів України; повернення платникам помилково та/або надміру сплачених коштів. Розпорядження коштами, що обліковуються на депозитних рахунках 3734 митних органів згідно з цим Порядком, здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку (п. 3.3. Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44).

Отже, між третьою особою 1 та Східною регіональною митницею (як правонаступником Донецької митниці) виникли цивільно-правові відносини (ст. 11 Цивільного кодексу України), за якими третя особа 1 здійснювала попередню оплату коштів для забезпечення сплати третьою особою 1 митних та інших платежів, а Донецька митниця зобов'язувалася вказані кошти зберігати на депозитному рахунку та використовувати ці кошти для зарахування до відповідних бюджетів України в рахунок оплати митних та інших платежів третьої особи, або на вимогу третьої особи повернути їй вказані кошти як надмірно сплачені. І таке повернення  здійснюється виключно на підставі платіжних доручень, що оформлені митними органами в установленому порядку.

У третьої особи 1 в силу норм ст. 11, норм глави 66 Цивільного кодексу України виникло цивільне майнове право вимагати повернення сплачених коштів, які не були перераховані митницею до відповідних бюджетів України в рахунок оплати митних та інших платежів третьої особи 1.

Отже, третя особа 1 в силу ст.ст. 177,  512 Цивільного кодексу України мала право відступити своє майнове право іншій особі, зокрема, шляхом заміни кредитора у зобов'язанні, що виникло між третьою особою 1 і Донецькою митницею, правонаступником якої є Східна регіональна митниця, що третьою особою 1 і було зроблено на підставі Договору від 26.06.2006.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, на підставі договору заміни кредитора у зобов'язанні від 26.06.2006, третя особа 1 передала, а позивач набув право вимоги до правонаступника Донецької митниці –Східної регіональної митниці, в сумі 370416,13 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України  якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно вказано в рішенні суду першої інстанції, позивач, як новий кредитор у зобов'язанні, звернувся з вимогою про повернення коштів в сумі 370416,13 грн. (лист від 28.12.2006 № 28/12-01). Вказана вимога  (лист від 28.12.2006 № 28/12-01) була прийнята Донецькою митницею 29.12.2006, що підтверджується відбитком вхідного  штампу Донецької митниці на відповідному листі.

Оскільки з 01.01.2007 правонаступником Донецької митниці є Східна регіональна митниця, та враховуючи те, що строк виконання цивільного обов'язку Донецькою митницею  настав 05.01.2007, тобто після правонаступництва Східної регіональної митниці в правах Донецької митниці, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме Східна регіональна митниця зобов'язана була у строк до 05.01.2007 включно виконати обов'язок по поверненню коштів позивачеві в сумі 370416,13 грн.

Враховуючи те, що Державна митна служба України (відповідач 1) не несе цивільного обов'язку перед позивачем щодо повернення останньому коштів в сумі 370416,13 грн., то вимоги позивача до Державної митної служби України (відповідача 1) необґрунтовані, тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову до нього.

Проте, відповідач 2 (Східна регіональна митниця) у встановлений строк (до 05.01.2007 включно) свого обов'язку щодо повернення позивачеві коштів в сумі 370416,13 грн.  не виконав, чим порушив норми цивільного законодавства та права позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов підставного висновку про обґрунтованість позовних вимог до відповідача 2.

Посилання апелянта на те, що вказана справа повинна розглядатися в порядку  адміністративного судочинства і, відповідно, провадження у справі підлягає припиненню, судом апеляційної інстанції відхиляються виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 3 Митного Кодексу України (далі – МК України), митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, є складовою митної справи. А згідно до статті 11 МК України, митні органи, реалізуючи митну політику України, забезпечують захист економічних інтересів держави.

Разом з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції та з'ясовано Київським апеляційним господарським судом за результатом перегляду рішення в апеляційному порядку, предметом спору в даній справі є захист цивільного  права позивача на отримання коштів від Східної регіональної митниці.

Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти законодавчо підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться “при здійсненні владних управлінських функцій”, та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень ( Аналогічна позиція міститься в листі Верховного Суду України №3.2.-2005 від 26.12.2005р.).

Даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Судом апеляційної інстанції не приймаються, як необґрунтовані, доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції через неправильне застосування приписів Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіну України 24.01.06 № 25/44 (зареєстрований в Мінюсті України 25.01.06 за № 64/11938) та Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119, оскільки вказані акти не підлягають застосуванню до спірних правовідносин в розумінні    

Оскільки спірні відносини не засновані на владному підпорядкуванні позивача відповідачам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні відносини є приватними, цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, тому даний спір правомірно вирішено місцевим господарським судом у порядку господарського судочинства в порядку підвідомчості та підсудності встановлених  Господарським процесуальним кодексом України, а тому посилання апелянта та відповідача 1 на необхідність застосування до спірних правовідносин  п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України не приймаються судом апеляційної інстанції, як безпідставні.   

Клопотання відповідача 2 про виключення зі складу  відповідачів Державної митної служби України, як неналежного відповідача, та направлення справи на розгляд до господарського суду Донецької області за місцезнаходженням майна, обґрунтовано відхилено господарським судом міста Києва, оскільки процесуальним законом не передбачено можливості виключення одного з відповідачів зі складу сторін.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував факт проведення прокуратурою Донецької області досудового слідства по кримінальній справі № 67-1727 не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки господарський суд міста Києва обґрунтовано відхилив клопотання відповідача 2 про зупинення  провадження у справі № 45/206 до вирішення питання по кримінальній справі № 67-1727, оскільки ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для  зупинення провадження у справі, і такої підстави, на яку посилався відповідач 2, процесуальним законом не передбачено.

Київський апеляційний господарський суд також не приймає до уваги, як необґрунтовані, доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про призначене на 23.07.2007 року судове засідання. Так, в матеріалах справи наявне клопотання від імені Східної регіональної митниці (аркуш справи 130), підписане на підставі доручення від 04.07.2007 року за № 11-23/4739, оригінал якого наявний в матеріалах справи (аркуш 131), яке надійшло до суду 23.07.2007 року (до початку судового засідання), про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.  

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2007 у справі №45/206 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Справу № 45/206 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 19.11.07 (відправлено)