Постанова

від 21.03.2008 по справі ас11/46-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС11/46-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.08           Справа №АС11/46-08.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітчизна”

до  відповідача  Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним повідомлення-рішення

СУДДЯ   ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача          предст. Писаренко Н.О., Єременко Л.М.

Від відповідача      предст. Дерев?янко О.В., Пасачиліна О.М.

За участю секретаря судового засідання Лєпкової О.О.

          Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.01.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.02.2008 р. У судовому засіданні за згодою сторін розгляд справи відкладено до 12.03.2008 р. У судовому засіданні за згодою сторін оголошено перерву до 21.03.2008 р.

Суть спору: Позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001512311/0 від 28.12.2007 р., яким позивачу було встановлено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 67234 грн. 00 коп., у тому числі штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8452 грн. 66 коп. податкове зобов?язання з ПДВ та зобов?язано сплатити суму податку у розмірі 28175 грн. 54 коп., а також судові витрати.

Відповідач в своїх запереченнях просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність та правомірність спірного повідомлення-рішення та безпідставність заявлених позивачем сум до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Представникам сторін роз'яснено вимоги ст. ст. 49 та 51 КАСУ щодо їх процесуальних прав та обов'язків, зокрема: знайомитися з матеріалами справи, заявляти відводи, клопотання, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та заперечення, робити із матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, користуватися іншими  процесуальними правами.

Представники сторін пояснили, що їм зрозумілі  права та обов'язки. Будь-які клопотання, зокрема щодо  відводу суду,  відсутні.

Представник відповідача в судове засідання на виконання ухвали господарського суду Сумської області від 13.02.2008 р. подав лист № 2634/9/10 від 11.03.2008р., в якому просить залучити до матеріалів справи копії карток особового рахунку позивача за період з 30.08.2007 року по 03.03.2008 р., і суд, розглянувши вказані у листі документи, долучив їх до матеріалів справи.

Представник позивача подав письмові пояснення з урахуванням заперечень Контопської міжрайонної державної податкової інспекції, в яких свої вимоги підтримує в повному обсязі, і які приєднані до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази по справі, суд встановив наступне:

Відповідачем – Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією здійснена виїзна позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 529/23-3/30490299 від 18.12.2007р., “Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Вітчизна», ЄДРПОУ - 30490299, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов?язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2007 р., на підставі якого відповідач виніс повідомлення-рішення № 0001512311/0 від 28.12.2007 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Вітчизна» було визначено податкове зобов?язання з ПДВ у сумі 67234 грн. 00 коп., та зобов?язано сплатити суму податку у розмірі 28175 грн. 54 коп., а також штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8452 грн. 66 коп.

Як свідчать матеріали справи, зокрема вищевказаний акт перевірки, в ході перевірки Конотопською МДПІ  було виявлено порушення позивачем вимог п.п. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.7 ст.7, пп. 11.21, п.п. 11.29 ст. 11  Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97р. зі змінами та доповненнями, абзацу 4 п. 1.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», п. 2 та абзац 6 п.12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємством молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2007 р. № 596 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. № 271 і від12.05.1999 р. № 805 зі змінами та доповненнями.

В запереченнях на адміністративний позов  відповідач вказує, що відповідно до п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 зі змінами та доповненнями (далі Порядок), передбачено, що у разі одержання за договором товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, пов'язаних з виробництвом  та переробкою у власних  переробних цехах зазначеної продукції, сплачену суму податку на додану вартість з операцій поставки таких товарно-матеріальних цінностей, надання послуг відносять на податковий кредит по розрахунках з таких сільськогосподарських операцій, суми податку на додану вартість придбаних ТМЦ, робіт, послуг, які використані в господарській діяльності по виробництву реалізації молока та м'яса живою вагою переробним підприємством, повинно, як вважає відповідач, відображатися  позивачем по спец декларації. Порядком встановлено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації з ПДВ з поставленої вищезазначеної продукції перераховується підприємством з поточного на окремий рахунок, а залишок податкового кредиту покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових  періодів.

Отже, свою позицію щодо зменшення суми бюджетного відшкодування позивачеві з податку на додану вартість, відповідач обґрунтовує тим, що в порушення п.п. 11.21. іп.п. 11.29 ст. 11 Закону України від 03.04.97 р. № ”№ 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями та абзацу 4 п. 1.2 Порядку до податкових зобов?язань в загальну декларацію з ПДВ за серпень 2007 р. безпідставно  включено операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, на загальну суму 704396 грн. 00 коп., а саме: у періоді, що перевіряється, підприємство застосувало «0» ставку по податку на додану вартість, згідно п.п. 6.2.6 ст. 6 вищевказаного Закону, згідно якого податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу переробним підприємствам – молока та м?яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання. Вищевказані операції повинні бути включені до податкових зобов?язань скороченої декларації сільськогосподарського товаровиробника, передбаченої спеціальним режимом оподаткування 0132 (по операціям поставки молока та м?яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками), позивачем  суми податку на додану вартість булі включені до складу податкового кредиту в декларації по розрахунках з бюджетом за вересень 2007 року – 67234 грн. 00 коп., що призвело , як вважає відповідач,  до завищення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, відповідач зазначає, що Порядок не містить норми, яка дозволяє  відносити суми ПДВ по придбаних товарах, пов'язаних з виробництвом  молока та м'яса в живій вазі, що поставляються сільгосппідприємствами  переробним підприємствам, до складу  податкового кредиту, який відображається в декларації з розрахунків з бюджетом  і відповідно отримувати відшкодування з бюджету за цією декларацією.

У зв'язку з цим, відповідач зробив висновок, що сума бюджетного відшкодування за вересень 2007 р. в сумі 67234,00 грн. не підтверджується, а зменшується на 39058 грн. 46 коп. за рахунок недотримання вимог п.п. 11.21 п.п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 із змінами та доповненнями.

Суд не може погодитися з такою позицією відповідача , з огляду на наступне.

Позивач – ТОВ “Вітчизна” є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює поставки м'яса живою вагою переробним підприємствам.

Відповідно до п.п. 6.2.6 п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено, що до 1 січня 2008р. операції з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою  сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання оподатковуються за нульовою ставкою.

Пункт 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлює, що до 1 січня 2008 року зупинити дію пункту 7.7. ст. 7 , пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію  (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної  сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової  форми та форми власності.

Таким чином, позивач, як виробник сільськогосподарської продукції, що здійснює поставки м'яса живою вагою переробним підприємствам правомірно керується п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого  встановлюється  порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків.

Отже, суд вважає, що позивач, як виробник сільськогосподарської продукції, що здійснює поставки м'яса живою вагою переробним підприємствам, вправі заявляти відшкодування податку на додану вартість та подавати загальну декларацію по податку на додану вартість.

Посилання відповідача на п. 12 Порядку нарахування , виплат і використання коштів спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 р. № 805 із змінами та доповненнями, є помилковими, так як  цей пункт розповсюджується на сільськогосподарські підприємства зазначені в абзаці 2 п. 11.21 ст. 11 Закону України  “про податок на додану вартість”, тобто на ті підприємства, які проводять операції , названі в абзаці 2 п. 11.21 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, нараховуючи податок на додану вартість за ставкою 20%.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи  та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, матеріалами перевірки не доведено, що платником податків –позивачем по справі  порушені вимоги та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 805 із змінами та доповненнями.

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2007р. відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2007р. За результатами перевірки був складений акт перевірки від 18.12.2007 р. № 529/23-3/30490299, в п. 4 зазначеного акту перевірки  вказано, що сума бюджетного відшкодування за серпень 2007р. в сумі 67234,00 грн. не підтверджується, а зменшується на 39058,46 грн. і становить 28175,54 грн., тоді як в акті перевірки від 18.12.2007р. № 529/23-3/30490299, зазначено, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2007р. в сумі 26198,00 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення зазначеного, відповідачем не  доведено, що платником податків, а саме позивачем, порушені вимоги п.п. 7.7.1 п.п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.12 Порядку нарахування, виплат і використання коштів спрямованих для виплати сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м'яса в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. № 805 із змінами та доповненнями.

Отже, заперечення відповідача проти позову, суперечить зазначеним нормам Закону і не може прийматись до уваги.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно  ст. ст. 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.  Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Проте відповідач з урахуванням всіх обставин справи не подав належних доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, а неможливість проведення податковими органами зустрічних перевірок контрагентів позивача, не може бути належним доказом відсутності факту надмірної сплати ПДВ до Державного бюджету, і не приймається судом до уваги.

Факт бюджетної заборгованості перед позивачем повністю підтверджується матеріалами справи, податковими деклараціями з податку на додану вартість, розрахунком позовних вимог та іншими документами.

Таким чином, відповідач не мав ніяких достатніх правових підстав для зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в звязку з чим оскаржуване повідомлення-рішення суд визнає нечинним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0001512311/0 від 28.12.2007 р є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 94, 98, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Податкове повідомлення – рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області № 0001512311/0 від 28.12.2007 р. - визнати нечинним.

3.          Стягнути з Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (41600, Сумська область, м. Конотоп, пр. Миру, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Вітчизна” (41673, Сумська область, Конотопський район, с. Заводи, вул. Комунарівська, 1, код 33226878) 3 грн. 40 коп. держмита.

4.          Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ                                                                                                           Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повний текст постанови підписано 26.03.2008 р.