Постанова

від 25.03.2008 по справі 3/272-07-8274

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/272-07-8274

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" березня 2008 р. Справа № 3/272-07-8274

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого    Андрєєвої Е.І.

Суддів:              Разюк Г.П.,

                          Колоколова С.І.,

При секретарі   Юзьковій І.В.,

за участю представників сторін:

від позивача      – Кіташевського Д.А.,

від Одеської міської ради – Кіхтенка О.С.,

від 3-ї особи - Тіхонова Р.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2008р.           

у справі № 3/272-07-8274

за позовом Одеської залізниці

3-тя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Міністерство транспорту та зв'язку України

до 1. Одеської міської ради

    2.Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості”

про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності.

Розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 43 від 04.03.2008р. у даній справі проведено заміну судді Мацюри П.Ф. на суддю Разюк Г.П., а розпорядженням № 44 від 11.03.2008р. –суддю Ліпчанську Н.В. на суддю Колоколова С.І.

Суд встановив:

У жовтні 2007р. Одеська залізниця (надалі - Залізниця) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на будинок відпочинку локомотивних бригад загальною площею 618,2 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, який перебуває на балансі відокремленого структурного підрозділу без статусу юридичної особи –локомотивного депо Одеса-Застава 1 Одеської залізниці, та знаходяться у повному господарському віданні залізниці, яка входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Крім того, залізниця просила  зобов'язати відповідача зареєструвати це право власності. Міністерство транспорту та зв'язку України було визначено позивачем у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, а Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” - у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2008р. змінено процесуальний статус Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, на іншого відповідача у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.01.2008р. у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Залізниця оскаржила його в апеляційну інстанцію. Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та відповідність чинному законодавству прийнятого рішення, колегія суддів дійшла до висновку про наявність правових підстав для  задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Одеська залізниця в порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, звернулась до Одеської міської ради з заявою № 1743 від 27.07.2007р. про оформлення свідоцтва на право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема, будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19. До заяви були надані всі наявні матеріали: посвідчені у встановленому законом порядку копії статутних документів Одеської залізниці, пооб'єктний перелік нерухомого майна, яке знаходиться на балансі локомотивного депо Одеса-Застава 1, оригінал та копія технічного паспорту на будівлю, виготовлену позивачем, акт приймання в експлуатацію будівлі, державний акт на право постійного користування землею Одеською залізницею в межах м. Одеси, схема генплану відведених дільниць під локомотивне депо Одеса-Застава 1 та будинок відпочинку локомотивних бригад по вул. Заньковецької, 19, рішення Одеської міської ради № 375 від 29.06.1973р. щодо відведення земельної ділянки для будівництва депо Одеса-Застава 1 та № 123 від 05.03.1987р. щодо відведення земельної ділянки Управлінню Одеської залізниці, та інші.

Одеська міська Рада листом № 9078 від 29.08.2007р. відмовила Залізниці у здійсненні державної реєстрації права власності на будинок відпочинку локомотивних бригад через відсутність правовстановлюючих документів на будинок, якими в даному випадку є акт державної комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію, затверджений у встановленому законом порядку при наявності акту про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети.

В зв'язку з вищезазначеним, Залізниця, на підставі ст. 392 ЦК України, яка надає право власнику майна пред'явити позов про визнання його права власності не лише у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, звернулась до господарського суду з позовом про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд послався на те, що Одеська залізниця не є уповноваженим органом на звернення з вимогами про захист права державної власності, а таким органом у даному випадку є Фонд державного майна України.

Однак, з такими висновками суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004р. № 1952-ІУ (зі змінами та доповненнями), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, у статті 4 встановлює, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, що є у державній власності, здійснюється за заявою органу, уповноваженого в установленому порядку  управляти  нерухомим  майном,  що  є  у державній власності.

Пунктом 1.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р. (зі змінами та доповненнями), встановлено, що обов'язковій реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності на нерухоме майно держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності на підставі документів, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, перелік яких наведено у додатку 1 до Тимчасового положення.

Як свідчать матеріали справи, зазначений у позовній заяві об'єкт нерухомості - будинок відпочинку локомотивних бригад, розташований за адресою м. Одеса, вул. Заньковецька, 19, перебуває на балансі відокремленого структурного підрозділу без статусу юридичної особи, локомотивного депо Одеса-Застава 1.

Згідно Положення про відокремлений структурний підрозділ, Локомотивне депо Одеса–Застава, та Додатку № 2 Статуту Одеської залізниці, локомотивне депо Одеса-Застава 1 входить до структурних підрозділів, які входять до складу Одеської залізниці.

Згідно п.1.1 Статуту позивача, Одеська залізниця є, створеним згідно зі статтями 1 та 4 Закону України „Про залізничний транспорт”, статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про транспорт” № 233/94-ВР від 10.11.1994р., державне управління в галузі транспорту здійснюють Міністерство транспорту України, місцеві Ради народних  депутатів та  інші  спеціально  уповноважені  на  те органи відповідно до їх компетенції.

Частиною 5 статті 4 Закону України „Про залізничний транспорт” визначено, що управління залізницями  та іншими підприємствами залізничного транспорту,   що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління   залізничним   транспортом  - Державною адміністрацією залізничного транспорту України  (далі  - Укрзалізниця), підпорядкованим Міністерству транспорту України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 даного Закону, майно, закріплене за залізницями,  підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального  користування, є загальнодержавною власністю.

Пунктом 4.2. Статуту Одеської залізниці також визначено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчинюючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

Тобто, Одеська залізниця є статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, тому вона має право від свого імені вимагати права власності на нерухоме майно, яке належить їй на праві повного господарського відання, за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.

З врахуванням вищевикладеного, місцевим судом зроблений помилковий висновок про те, що Одеська залізниця не є уповноваженим органом державної власності на звернення з вимогами про захист права державної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду Одеської залізниці стала відмова Одеської міської ради, через втрату позивачем правовстановлюючих документів - актів комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію, зареєструвати даний об'єкт будівлі як державну власність у визначеному чинним законодавством порядку.

В даному випадку стаття 16 ЦК України передбачає один із способів захисту цивільних прав і інтересів –визнання права, чим і скористався позивач.

Дослідивши документи, що містяться в матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про безпідставність відмови Одеської міської ради зареєструвати за державою право власності на будинок відпочинку локомотивних бригад, так як серед доданих до заяви про реєстрацію права власності документів, залізниця надала ряд документів, які підтверджують правомочність заяви, а саме, документи, які свідчать, що земельна ділянка, на якій розташований будинок відпочинку локомотивних бригад, була виділена саме Одеській залізниці у відповідності до чинного законодавства - на підставі рішень Одеської міської Ради народних депутатів від 05.03.1987р. № 123 та від 28.04.2000р. № 1234-ХХІІІ, про що також свідчить виданий Державний акт від 13.07.2000р. Серії І-ОД № 000301 на право постійного користування землею для виробничої діяльності у розмірі 377,06 га.

Крім того, серед доданих до заяви документів є копія Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту від 27.12.1991р., яким даний будинок прийнятий представниками Залізниці (замовника) від генерального підрядника –СМП-686 Дорбудтреста в експлуатацію.

Не може також погодитись судова колегія й з висновком місцевого суду про те, що залізницею позов поданий з метою забезпечення захисту майнових прав держави на території України, оскільки право власності на дане майно ніким не оспорюється та визнається, але належним чином його оформити та зареєструвати не є можливим внаслідок відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів на будівлю, тобто, в даному випадку позовні вимоги заявлені про визнання саме юридичного факту права власності, що є однією з підстав для реєстрації права власності, а не про вчинення дій щодо захисту інтересів.

З врахуванням вищевикладеного, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким позовні вимоги залізниці задовольняються.

Що стосується відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем  державного мита за подання позову, апеляційної скарги та ІТЗ судового процесу, то вони стягуються в рівних частинах з відповідачів на користь позивача у розмірі: 85 грн. витрат по сплаті держмита за подання позовної заяви, 51 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги (всього 136 грн.) та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Керуючись  ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального Кодексу України,  суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 22.01.2008р. у справі № 3/272-07-8274 скасувати.

Позов Одеської залізниці задовольнити.

Визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на будинок відпочинку локомотивних бригад загальною площею 618,2 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19.

Зобов'язати Комунальне підприємство „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” зареєструвати право державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на будинок відпочинку локомотивних бригад загальною площею 618,2 кв.м., який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецька, 19.

Стягнути з Одеської міської ради на користь Одеської залізниці 68 грн. держмита та 59 грн. за ІТЗ судового процесу.

Стягнути з Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” на користь Одеської залізниці 68 грн. держмита та 59 грн. за ІТЗ судового процесу.

Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційну інстанцію протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                 Е.І.Андрєєва

Судді:                                                                                    Г.П. Разюк

                                                                                              С.І. Колоколов