Постанова

від 12.04.2011 по справі 18/120-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р. № 18/120-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

Дроботової Т.Б. - головуючо го

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників ст орін:

позивача не з'явився, про час і місц е судового засідання повідом лений належним чином

відповідача Чернець І.В. дов. від 12.04.2011 ро ку

розглянувши у відкритому с удовому засіданні касаційну скаргу Приватного малого підпри ємства "Науково-промислова ф ірма "Корба"

на постанову від 01.02.2011 року Київського ап еляційного господарського с уду

у справі № 18/120-10 господарського суду Київської області

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Асфальтобетонни й завод"

до Приватного малого підпри ємства "Науково-промислова ф ірма "Корба"

про стягнення 39606,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.07.2010 року до господарськог о суду Київської області бул о подано позовну заяву Відкр итого акціонерного товарист ва "Асфальтобетонний завод" д о Приватного малого підприєм ства "Науково-промислова фір ма "Корба" про стягнення 39606,13 грн .

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що станом на момент под ання позову за відповідачем існує заборгованість з плати за зберігання майна в період з березня 2005 року по червень 2010 року включно, відповідно до у мов договору відповідальног о зберігання №2/202 від 31.03.2003 року.

Рішенням господарського с уду Київської області від 11.11.20 10 року (суддя Кошик А.Ю.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного малог о підприємства Науково-Проми слова фірма "Корба" на користь Відкритого акціонерного тов ариства "Асфальтобетонний за вод" 23200,00 грн. основного боргу, 9670 ,80 грн. інфляційних, 1710,57 грн. річн их та відповідні судові витр ати. В задоволенні решти позо ву відмовлено.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 01.02.2011 року (головуючий су ддя Попікова О.В., судді Кондра това І.Д., Коротун О.М.) рішення г осподарського суду Київсько ї області від 11.11.2010 року змінено . Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в на ступній редакції: "Стягнут и з Приватного малого

Доповідач: Волковицька Н. О.

підприємства "Науково-про мислова фірма "Корба" на корис ть Відкритого акціонерного т овариства "Асфальтобетонний завод" 23600,20 грн. основного боргу , 9556,20 грн. - інфляційних втрат, 1 769,62 грн. - 3% річних, 376,26 грн. держав ного мита та 224,20 грн. витрат на і нформаційно-технічне забезп ечення судового процесу. В за доволенні решти позову відмо вити.". В іншій частині рішення господарського суду Київськ ої області від 11.11.2010 року залише но без змін.

Приватне мале підприємст во "Науково-промислова фірма "Корба" звернулося до Вищого г осподарського суду України і з касаційною скаргою, в якій п росить скасувати рішення гос подарського суду Київської о бласті від 11.11.2010 року та постано ву Київського апеляційного г осподарського суду від 01.02.2011 ро ку і прийняти нове рішення, як им відмовити у задоволенні п озову повністю, або передати справу на новий розгляд до су ду першої інстанції.

Заявник посилається на неп равильне застосування госпо дарськими судами попередніх інстанцій норм матеріальног о і процесуального права, а са ме: частини 3 статті 538 Цивільно го кодексу України, статті 193 Г осподарського кодексу Украї ни та зазначає, що він, як покл ажодавець, має право не здійс нювати платіж за зберігання майна, яке протиправно, всупе реч волі поклажодавця та ріш енню суду знаходиться у неза конному володінні позивача.

Також заявник зазначає, що в ін не встиг надати на вимогу с уду першої інстанції доказів щодо вчинення дій по витребу ванню майна, а постановлення рішення без участі представ ника відповідача позбавило о станнього можливості надати ці доказі.

Крім того, заявник зазначив , що він просив апеляційний го сподарський суд прийняти дод аткові докази, які неможливо було надати суду першої інст анції через їх фактичну відс утність на той час: акт від 30.11.201 0 року, посвідчення про відряд ження працівників відповіда ча ОСОБА_1. та ОСОБА_2., ак т відповідача №31/2010 від 29.10.2010 року , копію постанови про відкрит тя виконавчого провадження п о справі №38/80, які доводять, що в ідповідач здійснював всі мож ливі дії для повернення майн а.

Обговоривши доводи касаці йної скарги, заслухавши судд ю - доповідача, присутнього у судовому засіданні предста вника відповідача, перевірив ши в межах вимог статей 108, 1117 Гос подарського процесуального кодексу України наявні мате ріали справи на предмет прав ильності юридичної оцінки об ставин справи та повноти їх в становлення в рішенні та пос танові у даній справі, колегі я суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судам и попередніх інстанцій 31.03.2003 ро ку між Відкритим акціонерним товариством "Асфальтобетонн ий завод" (зберігач) та Приватн им малим підприємством "Наук ово-промислова фірма "Корба" (з амовник) було укладено догов ір відповідального зберіган ня №2/2002, за яким зберігач зобов ' язався прийняти від замовн ика і за оплату зберігати май но останнього та повернути й ого в обумовлений договором строк збереження (п. 1.1 договор у).

Відповідно до пунктів 1.2, 3.1.1 т а 3.2.1 договору, 04.03.2003 року відпові дач передав позивачу, а позив ач в свою чергу прийняв на збе рігання майно, а саме: ємкості V-50 м. куб. у кількості 3 штук, обл аднання резервуара 50 м. куб. у к ількості 3 штук, ємкості V-25 м. ку б./ обичайка 66,0 і днище 68,0 у кільк ості 3 штук, обладнання ємност і V-25 м. куб. у кількості 3 штук, ре зервуар РЕ 35-00.00.000 у кількості 6 шт ук, показник рівня поплавков ий РН 50-00.00.000 у кількості 6 штук, пр иладдя вивантаження УВ- 00.00.000 у кількості 6 штук, опори ОП-1 пі д резервуари РЕ 35-00.00.000 у кількос ті 6 штук, площадки обслуговув ання та драбини до резервуар ів РЕ 35-00.00.000 у кількості 1 комплек т, показник рівня поплавкови й у кількості 6 штук, лінійки у кількості 6 штук, комплект заг отовок опори у кількості 6 шту к. Дана обставина підтверджу ється актами №№ 1, 2 прийому пер едачі обладнання на відповід альне зберігання від 04.03.2003 року згідно договору № 2/2002 та накла дними №№ 1ВЗ, 12ВЗ на передачу об ладнання у відповідальне збе рігання від 04.03.2003 року. Крім тог о, дана обставина сторонами н е заперечується.

Станом на 09.10.2010 року зазначен е майно, продовжує перебуват и на зберіганні у позивача, що підтверджується наявною у м атеріалах справи довідкою Ві дкритого акціонерного товар иства "Асфальтобетонний заво д" від 09.10.2010 року.

Пунктом 4.1 договору визначе но, що власник щомісячно спла чує зберігачу винагороду за зберігання майна в сумі 400,00 грн . за місяць, в тому числі ПДВ.

На виконання умов договору №2/2002, 29.08.2008 року відповідачем бул о частково погашено заборгов аність за договором та сплач ено на користь позивача вина городу за зберігання обладна ння, згідно акта звіряння роз рахунків від 29.12.2007 року у сумі 9600 ,00 грн., тобто за 24 місяці (з берез ня 2003 року по лютий 2005 року включ но (9600/400 = 24 місяці)), що підтверджу ється наявною в матеріалах с прави випискою з особового р ахунку за 29.08.2008 року № 165.

Звертаючись з позовом пози вач просив стягнути з відпов ідача заборгованість за збер ігання майна в період з берез ня 2005 року по червень 2010 року вкл ючно, а також інфляційні та тр и відсотки річних за цей же пе ріод.

Місцевий господарський су д частково задовольняючи поз ов в сумі 23200,00 грн. за період з бе резня 2005 року по червень 2010 року виходив з того, що неможливіс ть виконання позивачем свого обов' язку щодо повернення майна пов' язана з діями від повідача, тобто має місце про строчення кредитора в зобов' язаннях про повернення майна зі зберігання і виникненню з аборгованості у спірний пері од сприяли дії відповідача.

Посилання відповідача на в итребування майна зі зберіга ння в судовому порядку (рішен ня господарського суду міста Києва у справі № 38/80 від 25.03.2010 року так і постанова Київського а пеляційного господарського суду від 09.06.2010 року по справі № 38 /80) місцевий господарський суд не прийняв до уваги, оскільки це не є підставою для звільне ння відповідача від оплати ф актичного перебування майна на відповідальному зберіган ні позивача. При цьому суд вст ановив, що відповідний спір в иник у зв' язку з неузгоджен істю порядку видачі майна зі зберігання і позов задоволе но у зв' язку з захистом прав власника майна в порядку, вст ановленому для виконання суд ових рішень.

Щодо вимоги відповідача пр о застосування строку позовн ої давності за період зберіг ання майна з березня 2005 року по липень 2005 року, судом встановл ено, що сплата відповідачем з аборгованості 29.08.2008 року є підс тавою для переривання строку позовної давності до вимог, я кі існували під час дії відпо відного строку, тобто після 29. 08.2005 року, а щодо вимог, які існув али до 29.08.2005 року строк позовної давності не переривався від повідною сплатою, оскільки з акінчився, отже, враховуючи, щ о оплата послуг зі зберіганн я мала здійснюватись до 10 числ а кожного місяця, відповідач ем оплачено 24 місяці, тобто по березень 2005 року включно. Наст упний платіж за квітень мав б ути проведений до 10.04.2005 року, за травень - 10.05.2005 року, за червен ь - до 10.06.2005 року, за липень до 10.07. 2005 року та за серпень до 10.08.2005 рок у. Враховуючи, що заборговані сть за послуги по зберіганню майна в період з квітня по се рпень 2005 року настала до 28.08.2005 ро ку, строк позовної давності д ля такої заборгованості не п ереривається частковою спла тою відповідачем заборгован ості 29.08.2008 року, оскільки закінч ився. Таким чином, вимоги про с тягнення заборгованості за 5 місяців зберігання в період з квітня по серпень 2005 року в с умі 2000,00грн. задоволенню не під лягають у зв' язку зі спливо м строку позовної давності, п ідстави для переривання яког о відсутні.

Дослідивши наданий позива чем розрахунок позову, місце вий господарський суд зазнач ив, що заборгованість в сумі 25 600,00 грн. заявлена за 64 місяці за період з березня 2005 року (тобто з 11.03.2005 року) по червень 2010 року (т обто з 11.06.2010 року).

Крім того, місцевий господа рський суд зазначив, що врахо вуючи надання відповідачу по слуг зі зберігання з березня 2003 року і сплату ним 9600,00 грн., тоб то за 24 місяці зберігання, від повідно по березень 2005 року вк лючно, позивачем безпідставн о включено до розрахунку поз ову заборгованість за березе нь 2005 року. Заборгованість за н адані позивачем послуги по в ідповідальному зберіганню м айна в період з вересня 2005 року (для заборгованості, строк сп лати якої до 10.09.2005 року) по верес ень 2009 року (строк сплати до 10.09.200 9 року), тобто за 49 місяців в сум і 19600,00 грн. підлягає стягненню, щ о відповідачем не заперечуєт ься та не спростовується. Щод о решти заборгованості за 9 мі сяців в сумі 3600,00 грн., нарахован ої після вимоги про повернен ня майна 22.09.2009 року, починаючи з жовтня 2009 року (строк сплати до 10.10.2009 року) по червень 2010 року (стр ок сплати до 10.06.2010 року) як заявл ено позивачем, така вимога пі длягає задоволенню враховую чи встановлені судом обстави ни.

Також місцевий господарсь кий суд зазначив, що позиваче м на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України правомірно нараховано відпо відачу інфляційні та річні з а період з вересня 2005 року по че рвень 2010 року (за який підлягає стягненню заборгованість), щ о за розрахунком суду склада є 9670,80 грн. та 1710,57 грн. відповідно. Решта заявлених до стягнення інфляційних та річних не під лягає задоволенню, оскільки вони нараховані на заборгова ність, яка не підлягає стягне нню (до 10.09.2005 року).

Суд визнав необґрунтовани ми посилання відповідача на пункт 2 статті 258 Цивільного ко дексу України щодо скорочено го строку позовної давності для нарахування інфляційних та річних, оскільки відповід на норма стосується нарахува ння неустойки, якою з огляду н а статтю 549 Цивільного кодексу України є штраф та пеня, а пер едбачені частиною 2 статті 625 Ц ивільного кодексу України ін фляційні та річні нараховуют ься за весь час прострочення , а відтак місцевий господарс ький суд, посилаючись також н а приписи статті 264, частину 3 ст атті 390, статті 526, 610, частину 1 ста тті 946 Цивільного кодексу Укра їни, статтю 193 Господарського кодексу України, статтю 33 Госп одарського процесуального к одексу України, дійшов висно вків про наявність правових підстав для задоволення позо ву в частині стягнення 23200,00 грн . основного боргу, 9670,80 грн. інфля ційних та 1710,57 грн. річних та від мови в решті позовних вимог.

Змінюючи рішення господар ського суду першої інстанції апеляційний господарський с уд зазначив, що згідно догово ру № 2/2002 оплата здійснюється за кожний місяць, але не визначе но дату до якої необхідно зді йснити оплату за зберігання майна. Згідно статті 253 Цивіль ного кодексу України перебіг строку починається з наступ ного дня після відповідної к алендарної дати або настання події, з якою пов' язано його початок, в зв'язку з чим, оплат а здійснюється за зберігання майна саме з квітня 2003 року і п овинна була проведена у пері од з 01.04.2003 року по 01.05.2003 року, тобто прострочка по оплаті за квіт ень 2003 року почалась з 01.05.2003 року .

При цьому апеляційний госп одарський суд врахував, що ос кільки відповідачем 29.08.2009 року було сплачена 9600,00 грн., то необх ідно вважати, що відповідач в иплатив заборгованість за 24 м ісяця (9600,00 грн./400,00 грн.), тобто за з берігання майна за договором № 2/2002 за період з квітня 2003 року п о березень 2005 року включно, а ві дповідно до позовних вимог, п озивач просить стягнути з ві дповідача суму основного бор гу за зберігання майна в пері од з квітня 2005 року по червень 2 010 року включно у розмірі 25400,00гр н.

Апеляційна інстанція пого дилась з висновком господарс ького суду першої інстанції про застосування строку позо вної давності до вимог оплат и за договором № 2/2002, яка була за явлена відповідачем у відзив і на позовну заяву у відповід ності до частини 3 статті 267 Цив ільного кодексу України, одн ак визнала за необхідне зазн ачити, що оскільки оплата за з берігання майна за конкретни й місяць повинна здійснювати сь до закінчення цього місяц я (а не до 10 числа місяця як було зазначено місцевим господар ським судом) та те, що оплата б ула здійснена по березень 2005 р оку включно, то строк позовно ї давності щодо оплати забор гованості за зберігання майн а закінчився за період з квіт ня 2005 року по липень 2005 року вклю чно.

Враховуючи те, що 29.08.2008 року бу ла здійснена часткова сплата заборгованості, то строк поз овної давності, який продовж увався після вказаної дати - перервався та, згідно статті 264 Цивільного кодексу України , перебіг позовної давності п очався заново. При цьому, у від повідача утворилась заборго ваність перед позивачем по о платі за зберігання майна у п еріод з серпня 2005 року по черве нь 2010 року включно (за 59 місяців ) у сумі 23600,00 грн. (59 міс.*400,00 грн.), яка і підлягає стягненню з відпо відача на користь позивача.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду здійснила власний пере рахунок інфляційних та трьох відсотків річних та встанов ила, що належний розмір інфля ційних втрат, який підлягає с тягненню з відповідача стано вить 9556,20 грн. та розмір трьох ві дсотків річних - 1769,62 грн.

Касаційна інстанція не мож е погодитись з висновками го сподарських судів попередні х інстанцій, оскільки відпов ідно до статей 4-47 Господарськ ого процесуального кодексу У країни рішення з господарськ ого спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і пр оцесуального права та фактич ними обставинами справи, з до стовірністю встановленими с удом. Рішення суду може ґрунт уватись лише на тих доказах, я кі були предметом дослідженн я і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статте ю 43 Господарського процесуал ьного кодексу України наявні докази підлягають оцінці у ї х сукупності, і жодний доказ н е має для господарського суд у заздалегідь встановленої с или.

Відповідно до частини 2 стат ті 35 Господарського процесуа льного кодексу України факти , встановлені рішенням госпо дарського суду (іншого орган у, який вирішує господарські спори), за винятком встановле них рішенням третейського су ду, під час розгляду однієї сп рави, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яки х беруть участь ті самі сторо ни.

При винесенні оскаржених с удових рішень у даній справі господарські суди попередні х інстанцій послались на суд ові рішення у справі №38/80 госпо дарського суду міста Києва з а позовом Приватного малого підприємства "Науково-промис лова фірма "Корба" до Відкрито го акціонерного товариства " Асфальтобетонний завод" про витребування майна, стягненн я плати за зберігання якого є предметом спору у даній спра ві, але не надали належної пра вової оцінки встановленим у межах цієї справи обставинам звернення (10.09.2009 року та 08.12.2009 року ) поклажодавця до зберігача з приводу повернення майна, а т акож висновкам господарськи х судів про наявність обов'яз ку зберігача на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберіга ння не закінчився.

Вказані висновки повністю узгоджуються з приписами ст атті 953 Цивільного кодексу Укр аїни, відповідно до яких збер ігач зобов'язаний на першу ви могу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її збер ігання не закінчився, які так ож залишились поза увагою го сподарських судів.

Крім того, судами не врахова но, що згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встан овлений або визначений момен том пред'явлення вимоги, кред итор має право вимагати його виконання у будь-який час. Бор жник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, я кщо обов'язок негайного вико нання не випливає із договор у або актів цивільного закон одавства.

Отже для правильного виріш ення даного спору по суті нео бхідним є встановлення момен ту, з якого у поклажодавця вин икають обов'язки з оплати за п ослуги зберігання, натомість господарські суди попередні х інстанцій вдались до довіл ьного трактування умов догов ору (п.4.1,4.2)

Таким чином, з матеріалів сп рави вбачається, що господар ськими судами першої та апел яційної інстанції при розгля ді справи та прийнятті судов их рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуюч и суть спору, свідчить про пор ушення норм процесуального п рава, які унеможливлюють вст ановлення обставин, що є сутт євими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція п озбавлена права встановлюва ти або вважати доведеними об ставини, що не були встановле ні попередніми судовими інст анціями чи відхилені ними, ви рішувати питання про достові рність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів н ад іншими, збирати нові доказ и або додатково перевіряти д окази рішення та постанова у справі підлягають скасуванн ю з передачею справи на новий розгляд до господарського с уду першої інстанції.

Під час нового розгляду спр ави господарському суду необ хідно врахувати викладене, в себічно і повно з' ясувати і перевірити всі фактичні обс тавини справи, об' єктивно о цінити докази, що мають юриди чне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленог о, правильно визначити норми матеріального права, що підл ягають застосуванню до спірн их правовідносин, та прийнят и обґрунтоване і законне суд ове рішення.

На підставі викладеного, ке руючись статтями 1117, пунктом 3 с татті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Вищий господа рський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарськог о суду Київської області від 11.11.2010 року та постанову Київськ ого апеляційного господарсь кого суду від 01.02.2011 року у справ і № 18/120-10 господарського суду Ки ївської області скасувати.

Справу направити на новий р озгляд до господарського суд у Київської області.

Касаційну скаргу Приватно го малого підприємства "Наук ово-промислова фірма "Корба" з адовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроб отова

С у д д і Н. В олковицька

Л. Рогач