Постанова

від 19.04.2011 по справі 43/156(05-5-43/147)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 43/156(05-5-43/147)  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      

Плюшка І.А.

суддів

Кочерової Н.О.

Самусенко С.С.

розглянувши

касаційну скаргу

приватного підприємства "Хімагромаркетинг"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від 14.02.2011 року

у справі

№ 43/156

господарського суду міста Києва

за позовом

приватного підприємства "Хімагромаркетинг"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг"

про

стягнення 49371,43 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дяченко А.М. дов. від 01.01.2011 року

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2009 року приватне підприємство "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" про стягнення 19973,41 грн. основного боргу, 8716,24 грн. пені, 2996,01 грн. штрафу, 9836,22 грн. 3% річних та 7849,55 грн. штрафу.

В вересні 2010 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просив, окрім основного боргу, стягнути 12569,82 грн. пені, 35265,81 грн. штрафу, 1878,04 грн. 3% річних та 10585,88 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не повністю розрахувався з ним за поставлений товар.

Рішенням   господарського  суду   міста   Києва   від   22.09.2010  року   (суддя Пасько М.В.) позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" 19973,41 грн. основного боргу, 10585,88 грн. інфляційних нарахувань, 1878,04 грн. 3% річних, 12569,82 грн. пені, 35265,81 грн. штрафу та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року (судді: Рябуха В.І. –головуючий, Гольцова Л.А., Ропій Л.М.) рішення місцевого господарського суду змінено.

Позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" 19973,41 грн. основного боргу, 10585,88 грн. інфляційних нарахувань, 1878,04 грн. 3% річних, 6284,91 грн. пені та 17632,91 грн. штрафу та судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

При цьому господарський суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом та визнав доведеними обставини, якими позивач обгрунтовував позовні вимоги, але в порядку ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив нараховані позивачем до стягнення розміри пені та штрафу.

В касаційній скарзі приватне підприємство "Хімагромаркетинг" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 10.04.2007 року між приватним підприємством "Хімагромаркетинг" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТІОМІ-Холдінг" (покупець) було укладено договір поставки № Х2-10-0003, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин загальною вартістю 717108,00 грн.

Також судами встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу вищевказаний товар, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач здійснив часткове повернення товару та в порушення умов договору не повністю розрахувався за отриманий товар, в результаті чого утворився борг у сумі 19973,41 грн.

Відповідно до п.2.1 договору відповідач зобов’язаний сплатити позивачу вартість товару у наступні строки: не пізніше 01.05.2007 року - 215132,00 грн., згідно п.п.2.7 та 2.8 даного договору –501976,00 грн.

Пунктами 2.7 та 2.8 передбачено, що відповідач протягом семи робочих днів з моменту поставки передає позивачу простий вексель, авальований банком на суму 501976,00 грн. зі строком платежу 31.10.2007 року, або ж сплачує всю суму поставленого товару в термін до 31.05.2007 року.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, з яким погодився і апеляційний, про необхідність стягнення з відповідача 19973,41 грн. боргу.

Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не повністю розрахувався у встановлений договором строк за поставлений позивачем товар, а отже мало місце прострочення виконання грошового зобов’язання, стягнення у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних є цілком обґрунтованим.

Як визначено в п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Господарськими судами було встановлено, що в п.5.2 договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, та беручи до уваги той факт, що розмір штрафних санкцій значно перевищує розмір боргу, а також враховуючи, що з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання на користь позивача стягнуто 10585,88 грн. інфляційних втрат та 1878,04 грн. 3% річних, Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний господарський суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України цілком обґрунтовано зменшив нараховані позивачем розміри пені та штрафу.

З урахуванням викладеного, підстав для зміни чи скасування прийнятої апеляційним господарським судом постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Хімагромаркетинг" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року у справі №  43/156 без змін.

Головуючий                                                                                    І.Плюшко

Судді:                                                                                                Н.Кочерова

                                                                                                          С.Самусенко