Рішення

від 01.04.2011 по справі 15/011-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/011-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 15/011-11

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом           відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро», Київська обл., Баришівський р-н, с.Коржі

до           приватного підприємства «Спецбуд», Київська обл., с.Ворзель

про           стягнення 47479,98грн.

за участю представників:

від позивача: Бужор А.Ю. (дов. № 08/11/10 від 08.11.2010р.);

від відповідача: Кузьмич Н.Ю. (дов. № 17-01/2011 від 17.01.2011р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

відкрите акціонерне товариство «УІФК-Агро» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства «Спецбуд»(далі - відповідач) про стягнення 47479,98грн., з яких 35000,00 грн. заборгованості, 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами, 280,00 грн. інфляційних втрат та 3003,00 грн. 3% річних.  

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним 28.01.2008р. платіжним дорученням №2822 від 28.01.2008р. було помилково перераховані відповідачу кошти у сумі 35000,00 грн. В платіжному дорученні було помилково вказано, що сума 35000,00 грн. перераховується за влаштування рулонної покрівлі згідно акта виконаних робіт за договором № 32 від 24.10.2007р. Позивач зазначає, що договір № 32 від 24.10.2007р. між сторонами було укладено, за яким ПП «Спецбуд»свої зобов'язання з виконання підрядних робіт виконало повністю, а ВАТ «УІФК-Агро»прийняло підрядні роботи та оплатило їх в повному обсязі.  Позивач вказує, що усно звертався до відповідача та направляв письмову претензію про повернення помилково отриманих коштів, проте відповідач не виконав ніяких дій по поверненню грошових коштів. Позивач просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. основного боргу та нараховані у зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами, 280,00 грн. інфляційних втрат та 3003,00 грн. 3% річних. При цьому до позовної заяви додано розрахунок 3% річних на суму 143,84 грн.

У судовому засіданні 15.03.2011р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що в прохальній частині позовної заяви допущена помилка щодо суми 3% річних, які позивач просить суд стягнути з відповідача. Позивач просить суд стягнути з відповідача 35000,00 грн. основного боргу 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами, 280,00 грн. інфляційних втрат та 143,84 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 47479,98 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.02.2011р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує повністю та зазначає, що 28.01.2008р. позивачем було перераховано на рахунок відповідача 35000,00 грн., які відповідачем зараховані як сплату ТОВ «Корм»за договором №31 від 24.10.2007р., оскільки неодноразово за роботи, виконані на замовлення ТОВ «Корм», розраховувалося ВАТ «УІФК Агро». Також відповідач заперечує проти позовних вимог в частині нарахованих відсотків за користування чужими коштами, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед позивачем.   

Представник позивача у судових засіданнях 18.02.2011р., 15.03.2011р. та 01.04.2011р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судових засіданнях 18.02.2011р. та 01.04.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечував.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2008р. товариство з обмеженою відповідальністю «УІФК-Агро», правонаступником якого відповідно до п.1.2. статуту, зареєстрованого державним реєстратором 18.11.2008р. за №13271450000000624, є відкрите акціонерне товариство «УІФК-Агро», перерахувало на рахунок приватного підприємства «Спецбуд»кошти у розмірі 35000,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за влаштування рулонної покрівлі згідно з актами виконаних робіт по договору №32 від 24.10.2007р.», що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.    

Позивач зазначає, що ним 28.01.2008р. помилково було перераховано відповідачу кошти у розмірі 35000,00 грн. за договором № 32 від 24.10.2007р. та вказує, що дійсно між сторонами було укладено договір № 32 від 24.10.2007р., за яким ВАТ «УІФК-Агро»24.12.2007р. повністю розрахувалося з ПП «Спецбуд»на суму 23680,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 жовтня 2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-Агро»та приватним підприємством «Спецбуд»було укладено договір № 32 підряду в капітальному будівництві (будівельного підряду). Відповідно до умов п.1.1. цього договору приватне підприємство «Спецбуд»(Підрядник) зобов'язується своїми силами та засобами у встановлений строк та відповідно до проектно-кошторисної документації виконати роботи по влаштуванню нової рулонної 1-но шарової покрівлі приміщення вісової, а товариство з обмеженою відповідальністю «УІФК-Агро»(Замовник) –прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 2.1. зазначеного договору встановлено, що договірна ціна робіт визначається згідно ДБН Д.1.1.-1-2000 із змінами та доповненнями на основі твердого кошторису і складає 23680,00 грн.

Сторонами за договором підписана договірна ціна на будівництво влаштування нової покрівлі з єврорубероїду приміщення вагової в с.Коржі, що здійснюється у 2007р., відповідно до якої вартість робіт становить 23680,00 грн.  

Сторонами за договором № 32 будівельного підряду від 24.10.2007р. підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2007р. на суму 23680,00 грн.

24.12.2007р. товариством з обмеженою відповідальністю «УІФК-Агро»сплачено приватному підприємству «Спецбуд»23680,00 грн. з призначенням платежу: «Оплата за виконані роботи згідно з актом виконаних робіт до договору №32 від 24.10.2007р.», що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Таким чином, позивачем повністю оплачені приватному підприємству «Спецбуд»виконані роботи за договором №32 від 24.10.2007р. у сумі 23680,00 грн. Зазначений факт не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Як встановлено судом, позивач 24.12.2007р. повністю розрахувався з відповідачем за договором  №32 від 24.10.2007р., тому сплачені позивачем на рахунок відповідача 28.01.2008р. кошти у сумі 35000,00 грн. з зазначенням у призначенні платежу, що вони є сплатою за договором  №32 від 24.10.2007р., є помилково перерахованими коштами.

Згідно з ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.2.35. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р. кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Статтею 6. Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.  

Отже, враховуючи те, що кошти у сумі 35000,00 грн. помилково зараховані на рахунок відповідача, вони  підлягають поверненню відповідачем (отримувачем).

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію №649 від 02.12.2010р. про повернення коштів у розмірі 35000,00 грн., в якій позивач зазначає, що ним 28.01.2008р. помилково перераховані кошти на рахунок відповідача та пропонує відповідачу повернути кошти у розмірі 35000,00 грн., а також сплатити інфляційні нарахування у розмірі 17990,00 грн. та суму 3% річних у розмірі 2989,00 грн.

Відповідач направив на адресу позивача відповідь від 07.12.2010р. на претензію №649 від 02.12.2010р., в якій відповідач зазначає, що ВАТ «УІФК-Агро»неодноразово розраховувалося за роботи, які були виконані на замовлення ТОВ «Корм», а у жовтні 2008р. між ПП «Спецбуд»та ТОВ «Корм»був укладений договір підряду №31, авансовий платіж за яким повинен був сплатити ВАТ «УІФК-Агро», про що була усна домовленість керівництва ПП «Спецбуд»та ВАТ «УІФК-Агро». Тому відповідач просить надіслати лист з пропозицією зарахувати дану суму коштів, як суму авансового платежу, сплачену ТОВ «Корм»за договором підряду №31 від 27.10.2007р.

          Відповідач станом на час прийняття рішення кошти у сумі 35000,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3. ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи вимоги ч.1 ст. 1212 ЦК України, Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" та постанови Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р., відповідач у п'ятиденний строк зобов'язаний був повернути помилково перераховані позивачем кошти у сумі 35000,00 грн., проте зобов'язання з повернення коштів не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 35000,00 грн.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо  інше  не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за неповернення помилково перерахованих коштів у сумі 35000,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 35000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що сплачені позивачем 28.01.2008р. кошти у сумі 35000,00 грн. слід зарахувати як сплату за ТОВ «Корм»згідно з договором №31 від 24.10.2007р. не беруться судом до уваги, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Також позивач просить стягнути з відповідача 280,00грн. інфляційних втрат та 143,84 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 280,00 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 09.12.2010р. по 28.01.2011р. на суму заборгованості 35000,00 грн. Згідно з вірним арифметичним розрахунком інфляційні втрати, нараховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” за загальний період з грудня 2010 р. по січень 2011р. становлять 630,00 грн., проте стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 280,00 грн., в межах заявлених позовних вимог.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 143,84 грн., які нараховані за загальний період з 09.12.2010р. по 28.01.2011р. на суму заборгованості 35000,00 грн. Згідно з вірним арифметичним розрахунком 3% річних, які нараховані за період з 09.12.2010р. по 28.01.2011р. на суму заборгованості 35000,00 грн. становлять 143,84грн. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 143,84 грн. підлягає задоволенню.  

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами, посилаючись на ст. ст. 1214, 536 ЦК України та ч.6 ст. 231 ГК України, ч.4 ст. 232 ГК України.

Згідно з ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сторонами не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Зазначеною нормою лише встановлено, що відсотки за неправомірне користування чужими коштами сплачуються по день сплати цих коштів кредитору, якщо інше не встановлено законом або договором. Проте, нарахування та сплата відсотків-санкцій не є обов'язком боржника у відповідності з цією нормою ГК України, однак може бути передбачена договором чи іншим законом.

Згідно з ч 6. ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач при визначенні розміру процентів у сумі 12056,14 грн. виходив з правила частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, яке регулює розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, тоді як проценти за користування грошима, передбачені статтями 536 і 1214 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою не є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання.

Судом задоволені позовні вимоги про стягнення 3% річних, які нараховані відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання. Проте, оскільки розмір процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами сторони не встановлювали, то вимога позивача про стягнення з відповідача 12056,14 грн. відсотків за користування чужими коштами задоволенню не підлягає.  

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

  Стягнути з приватного підприємства «Спецбуд»(08296, Київська обл., м.Ірпінь, смт. Ворзель, вул.В.Жовтня, 39, кв.1, код 31414199) на користь відкритого акціонерного товариства «УІФК-Агро»(07544, Київська обл., Баришівський р-н, с.Коржі, вул. Промислова, 40/1, код 34821667) 35000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 280,00 грн. (двісті вісімдесят грн. 00коп.) інфляційних втрат, 143,84 грн. (сто сорок три грн. 84 коп.) 3% річних, 354,24грн. (триста п'ятдесят чотири грн. 24 коп.) витрат по сплаті державного мита та 176,07 грн. (сто сімдесят шість грн. 07 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                               Рябцева О.О.

Рішення підписано 11.04.2011 р.