Рішення

від 12.04.2011 по справі 10/034-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/034-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2011 р.                                                                          Справа № 10/034-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                     Привалова А.І.

при секретарі                                                                                     Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/034-11

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д», м. Київ   

до                               відкритого акціонерного товариства «Райагрохім», м. Яготин   

про                               стягнення 3236,27 грн.

Представники:

від позивача:           Магур Н.І. - доручення № 1-Д від 10.01.2011 р.;

від відповідача:           не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(далі-відповідач) про стягнення 3236,27 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що на виконання взятих на себе зобовязань згідно з умовами Договору про надання зворотної фінансової позики № ДФП-19 від 24.06.2009 р. останнім перераховано відповідачу 2500,00 грн., проте відповідач, порушуючи умови договору, у встановлений строк не повернув суму позики, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 2500,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 263,25 грн. пені, 352,40 грн. інфляційних втрат та 120,62 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 01.03.2011 р. порушено провадження у справі № 10/034-11 та призначено її до розгляду.

Ухвалою суду від 29.03.2011 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався.

В судових засіданнях 29.03.2011 р. та 12.04.2011 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 29.03.2011 р. та 12.04.2011 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, що підтверджується відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 01.03.2011 р. та від 29.03.2011 р., направлених на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та підтверджена наданим суду витягом з ЄДРПОУ № 21-10/1177-2 від 11.03.2011 р.; вимоги ухвал суду від 01.03.2011 р. та від 29.03.2011 р. відповідач не виконав, відзив на позов до суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2009 р. між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено Договір № ДФП-19 про надання зворотної фінансової допомоги, відповідно до умов п.п. 1.1, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1 якого позикодавець взяв на себе обов'язок протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору надати позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову позику у розмірі 2500,00 грн., а останній зобов'язується використати її за цільовим призначення (поповнення обігових коштів для забезпечення господарської діяльності) та в строк до 08.07.2009 р. здійснити повернення суми позики.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, перерахувавши відповідачу 2500,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії платіжного доручення № 314 від 24.06.2009 р. та банківської виписки з особистого рахунку позивача за 24.06.2009 р. з призначенням платежу: «надання зворотної фінансової позики, згідно з Договором № ДФП-19 від 24.06.2009 р.».

Проте, порушуючи взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, відповідач, у встановлений договором строк, повернення позики у розмірі 2500,00 грн. не здійснив.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.         

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.   

25.08.2009 р. позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 88 з вимогою, протягом 3-х банківських днів погасити заборгованість за Договором № ДФП-19 від 24.06.2009 р. у розмірі 2500,00 грн.

Проте, відповідач відповіді на лист позивача не надав, повернення суми позики не здійснив.

В силу частини першої та сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідач в судові засідання 29.03.2011 р. та 12.04.2011 р. не з'явився, письмових пояснень чи доказів повернення суми позики у розмірі 2500,00 грн. не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки на час прийняття рішення відповідачем у строк, передбачений Договором № ДФП-19 від 24.06.2009 р., не здійснено повернення суми позики, вимога позивача про стягнення з відповідача 2500,00 грн. заборгованості визнається судом та підлягає задоволенню.

Крім суми основної заборгованості позивач, у зв'язку із порушенням відповідачем строків повернення суми позики, просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 263,25 грн., нараховану за період з 09.07.2009 р. по 09.01.2010 р.

Умовами п. 8.2 договору передбачено, що при недотримані позичальником договірних термінів повернення позики, він зобов'язаний сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі 0,5 % від суми несвоєчасного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок пені проведений з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та є арифметично вірним, суд приходить до висновку щодо задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 263,25 грн. пені.

Крім того, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 352,40 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період серпень 2009 р. - січень 2011 р. та 120,62 грн. 3 % річних, нараховані за період з 09.07.2009 р. по 15.02.2011 р.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який міститься в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -  

ВИРІШИВ:

1.     Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.  Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(07700, Київська область, Яготинський район, вул. Сільгосптехніки, 1; код ЄДРПОУ 05489313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(юридична адреса: 03039, м. Київ, п-т Червонозоряний, 119; поштова адреса: 03049, м. Київ, вул. Фучика, 8, кв. 52; код 32822831) 2500,00 грн. заборгованості, 263,25 грн. пені, 352,40 грн. інфляційних втрат, 120,62 грн. 3 % річних, а також судові витрати: 102,00 грн. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 А.І.Привалов