Рішення

від 12.04.2011 по справі 12/039-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/039-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 12/039-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»

до             відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»

про               стягнення заборгованості у сумі 3 685,95 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:      Магур Н.І. - представник (довіреність №1-Д від 10.01.2011 року);

від відповідача:  не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(далі –позивач) до відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(далі –відповідач) про стягнення боргу у сумі 3 685,95 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання зворотної фінансової позики від 03.03.2009 року №ДФП - 08 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу безвідсоткову зворотню фінансову позику (далі –позика), а відповідач зобов'язувався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк.

Відповідач позику отримав, але вчасно її не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 3 000,00 грн. боргу, суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 305,73 грн., три проценти річних у розмірі 101,34 грн. та 278,88 грн. пені.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2011 року, справу призначено до розгляду 29 березня 2011 року.

29 березня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долучених до матеріалів справи.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12 квітня 2011 року.

12 квітня 2011 року у судовому засіданні представник позивача надала банківську довідку про те, що станом на 11.03.2011 року кошти на рахунок позивача відповідачем не перераховувались, позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

03 березня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д» (далі –позивач) та відкритим акціонерним товариством «Райагрохім»(далі –відповідач) був укладений договір про надання зворотної фінансової позики №ДФП - 08 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу безвідсоткову зворотню фінансову позику (далі –позика), а відповідач зобов'язувався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений договором строк.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума позики становила 3 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1 договору, позивач зобов'язувався надати позику протягом 10-ти банківських днів з дня підписання договору.

03 березня 2009 року позивач перерахував на рахунок відповідача позику у сумі, передбаченій договором, що підтверджується платіжним дорученням №86.

П. 5.1 договору передбачено, що строк повернення позики встановлюється до 31.12.2009 року.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До матеріалів справи долучений акт звірки розрахунків від 01.10.2010 року, підписаний відповідачем, у якому відповідач визнає борг у сумі 3 000,00 грн.

На момент судового засідання відповідач жодних документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують оплату боргу перед позивачем, суду не надав.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 305,73 грн., три проценти річних у розмірі 101,34 грн. та 278,88 грн. пені.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що з 01.01.2010 року до 07.06.2010 року (158 днів прострочення) розмір заборгованості становив 3 000,00 грн., а облікова ставка Національного банку України становила 10,25% (Постанова НБУ №468 від 10.08.2009 року);

з 08.06.2010 року до 01.07.2010 року (24 дні прострочення) розмір заборгованості становив 3 000,00 грн., а облікова ставка Національного банку України становила 9,5% (Постанова НБУ №259 від 07.06.2010 року), то розмір пені становить 303,70 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем пеня визначена у розмірі 278,88 грн., то стягненню підлягає сума у розмірі, визначеному позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що індекс інфляції за період з 01.01.2010 року до 01.02.2011 року становив: у 2010 році: січні - 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому - 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні - 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні - 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні –99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні –99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні –99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні –101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні –102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні –100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді –100,3% (УК №230 від 08.12.2010р.), грудні –100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.), у 2011 році: січні –101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому –100,9%, а також те, що розмір заборгованості становив 3 000,00 грн., то сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, становить 338,59 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги те, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 305,73 грн., стягненню підлягає сума, визначена позивачем.

Враховуючи 411 днів прострочення з 01.01.2010 року до 15.02.2011 року та розмір заборгованості 3 000,00 грн., три проценти річних становлять 101,34 грн., які підлягають стягненню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»до відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»(07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1, код 05489313) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хим-Агросервіс-Д»(03039, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 119, код 32822831) 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) основного боргу; 278,88 грн. (двісті сімдесят вісім грн. 88 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 305,73 грн. (триста п'ять грн. 73 коп.); три проценти річних у розмірі 101,34 грн. (сто одна грн. 34 коп.); 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

   Суддя                                                                                         Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 14.04.2011 року