Рішення

від 29.03.2011 по справі 5/017-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/017-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2011 р.                                                                  Справа № 5/017-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Малого приватного підприємства «ВПК», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»,                с. Рудня-Димерська

про стягнення  49508,35 грн.

за участю представників:

позивача:Брагар А.А. –дов. від 23.03.2011р.

відповідача:Аліфонов П.В. –дов. від 24.01.2011р.

        суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Малого приватного підприємства «ВПК»(далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»(далі –Відповідач) про стягнення 49508,35 грн., з яких 20664,60 грн. попередньої оплати та 28843,75 грн. штрафу.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару за який позивач сплатив попередню оплату, в зв'язку з чим він просить суд повернути кошти, які були ним сплачені за товар у розмірі вартості недопоставленого товару який оплачений та стягнути з відповідача штраф за недопоставку необхідної кількості товару.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Представник відповідача, присутній в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того що згідно акту приймання –передачі від 14.12.2010р. позивач отримав визначений договором  товар у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу товару від 03.11.2010 року № 03/11-10 (далі –договір), відповідно до умов якого, відповідач –продавець передає у власність позивача - покупця гранули, пресовані з деревини (далі –товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти, згідно умов договору (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору ціна товару з 1 тонну складає 500 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ –100 грн. Всього 600 грн.

Ціна товару включає в себе вартість пакування товару в Біг беги об'ємом 1 тонна, навантаження на транспортний засіб покупця, оформлення супровідних документів (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.2 договору передбачено, що обсяг товару, що передається за договором покупцю складає 250 тонн.

Відповідно до п. 2.3 договору строк передачі товару продавцем покупцю складає 5 календарних днів від дня здійснення першої частини оплати вартості товару покупцем.

Згідно п. 2.4 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в наступному порядку: 100000 грн. протягом 2 банківських днів з моменту підписання договору, 50000 грн. протягом 30 календарних днів після передачі товару покупцю.

Відповідно до п. 4.1 договору датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками сторін.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок  відповідача передбачену договором суму попередньої оплати за товар в розмірі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.11.2010р. № 422, оригінал якої залучений до матеріалів справи.

Відповідно до умов договору, продавець до 08.11.2010р. повинен був поставити покупцю товар в обсязі 250 тонн.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо поставки передбаченого договором товару виконав лише частково поставивши 119,22 тонн паливних гранул замість 250 тонн та з порушенням строків поставки товару.

Згідно видаткової накладної № РН-0000015 від 06.12.2010р. відповідач здійснив першу поставку товару у кількості 26,19 тонн за ціною 600 грн. за тонну на загальну суму 15714 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000018 від 20.12.2010р. відповідач здійснив другу поставку товару в кількості 8,03 тонн за ціною 600 грн. за тонну на загальну суму 4818 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000001  від 04.01.2011р. відповідач здійснив третю поставку товару у кількості 85,00 тонн за ціною 640,02 грн. за тонну на загальну суму 54401,70 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки товару у строки та кількості передбачених договором позивач виставив відповідачу претензію від 24.01.2011р. № 7 з вимогою повернути суму передоплати у розмірі вартості недопоставленого товару який оплачений.

Позивач разом з виставленою претензією звернувся до відповідача з листом від 24.01.2011р. № 8, якій за своїм змістом є заявою про зарахування зустрічних вимог. Відповідно до якого позивач повідомив відповідача про зарахування неповернутої частини предоплати по договору купівлі-продажу товару від 03.11.2010 року № 03/11-10 в розмірі 4401,70 грн. в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем по договору купівлі-продажу товару від 11.11.2010 року № 11/11-10.

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідач відповів на виставлену позивачем претензію листом від 24.01.2011р. в якому заперечив наявність порушень своїх зобов'язань за договором, зокрема щодо недопоставки оплаченого позивачем товару.  

Разом з тим належних та допустимих доказів які б підтверджували належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару у строки та кількості передбачених договором відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене та враховуючи часткову поставку товару по вищезазначеним накладним і проведене між сторонами зарахування зустрічних вимог розмір неповернутої суми попередньої оплати за непоставлений товар складає 20664,60 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.    

Згідно із ч. 2 ст. 693 зазначеного кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.  

Беручи до уваги викладене та враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки передбаченого договором товару в визначені строки та в повному обсязі не здійснив, попередню оплату в розмірі 20664,60 грн. не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20664,60 грн. попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Також, позивач за порушення строків поставки товару на підставі п. 5.1.2 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 0,25% невиконаної частини зобов'язання за кожен день прострочення поставки товару, який за розрахунком позивача складає  28843,75 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, в зв'язку з чим вимоги у вказаній частині позову підлягають задоволенню.

Що стосується заперечень відповідача проти позову, які зводяться до того що позивач отримав передбачений договором товар у повному обсязі згідно акта приймання-передачі від 14.12.2010р. то суд зазначає таке.

Судом досліджено зазначений акт приймання-передачі, завірена копія якого залучена до матеріалів справи та встановлено, що він міститься лише підпис невідомої особи про отримання вказаного в ньому товару, проте зазначений підпис не скріплений печаткою позивача, в акті відсутнє ім'я та посада уповноваженого позивачем представника на здійснення господарської операції з отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до приписів п.п. 2.1 ч. 2 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинними документами є документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відтак, наведене свідчить, що поданий відповідачем, в якості доказу здійснення господарської операції, акт приймання-передачі від 14.12.2010р., в розумінні зазначеної норми положень, є первинними документами.

Відповідно до ст. 9 Закону УУкраїни «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 2.4 ч. 2 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”, первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити, як зазначення посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, обов'язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

З акта приймання-передачі від 14.12.2010р. не вбачається хто саме отримував товар, зокрема, неможливо встановити особу та її повноваження, що отримувала вказаний в ньому товар та визначити її правовий зв'язок з відповідачем, а відтак зазначений акт не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, який підтверджує, що саме позивач отримав товар за вказаними актом.

Належних та допустимих доказів поставки передбаченого договором товар у повному обсязі та в строки визначені договором відповідач суду під час розгляду справи не надав.

З огляду на зазначене заперечення відповідача проти позову не приймаються до уваги при вирішенні спору та відхиляються судом, як такі що недоведені та непідтверджені належними та допустимими доказами.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Енергія»(07312, Київська область, Вишгородський р-н., с. Рудня-Димерська, вул. Леніна, 1-Б, код ЄДРПОУ 35850264) на користь Малого приватного підприємства «ВПК»(04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 30-А, код ЄДРПОУ 30576937) 20664 (двадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 60 коп. попередньої оплати, 28843 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 75 коп. штрафу, 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 08 коп. витрат зі сплати державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

   Суддя                                                                                                  Подоляк Ю.В.